Виконання методики «Накопичення емоційно-енергетичних зарядів, спрямованих на самого себе».

Методика, розроблена В. В. Бойко, дозволяє судити про ступінь накопиченого у людини емоційно-енергетичного заряду, який не одержує виходу назовні.

Інструкція. Прочитайте запропоновані положення і висловіть своє ставлення до них. Якщо ви згодні з якимись положеннями, поставте поруч з його номером знак «плюс», якщо не згодні, то знак «мінус».

Текст опитувальника.

1. Впоследнее время вы почти всегда находитесь в состоянии мобилизации для отражения угрозы, неприятностей, несправедливости, но тем не менее держите себя в руках.

2. Вы часто испытываете недовольство, гнев, разочарование и стараетесь не показывать свои переживания.

3. Вас огорчают обстоятельства в семье, на работе или отношения с друзьями, и вы носите в себе эти впечатления.

4. Вам приходится скрывать антипатию, неприязнь к кому-либо из тех, с кем часто общаетесь.

5. Критику в своей адрес обычно долго помните.

6. Вы часто ругаете себя или злитесь на себя за то, что допустили ошибку, не смогли что-то сделать хорошо или вовремя.

7. Вы завидуете тем, кто лучше живет или достиг больше вас в работе или семейной жизни.

8. Вы часто сдерживает себя, чтобы не сказать все, что думаете о непосредственно окружающих вас людях (родных, близких, друзьях, коллегах).

9. Вы почему-то не можете или не хотите открыто радоваться хорошим людям, приятным встречам, событиям.

10. Вы не можете или стесняетесь заплакать в тех случаях, когда другие это обычно делают.

11. Вам не к кому обратиться или не хочется жаловаться на свою усталость от жизни.

12. Вы не решаетесь публично высказывать свое мнение.

13. Вы обычно боитесь сделать решительный шаг, «промахнуться» в жизни.

14. Вы чувствуете себя одиноким человеком, вам не с кем поговорить, поделиться сокровенными мыслями.

15. Вы часто чувствуете себя неловко в новой обстановке или вам трудно вступать в контакты с малознакомыми людьми.

16. Вы чаще всего недовольны собой или своей работой.

17. Вас беспокоит собственное здоровье или здоровье близких, но вы об этом ни с кем не говорите.

18. Вы обычно чувствуете себя скованно, напряженно.

Обработка данных и выводы. За каждый положительный ответ начисляется по 1 баллу. Подсчитывается общая сумма баллов. Если опрашиваемый набирает 14-18 баллов, то у него имеется большая скрытая эмоциональная напряженность. Сумма, меньшая 6 баллов, свидетельствует о слабой напряженности или ее отсутствии.

Перегляд відеоматеріалу «Коли гнів затуманює розум».

Обговорення отриманих результатів за виконаними методиками та підведення загальних підсумків.

Лабораторна робота №3

Тема:Особливості прояву та значення емоцій страху та здивування

Мета: сформувати уявлення про емоції страху та здивування, ознайомитись з роботою різних дослідників стосовно вивчення емоцій.

Обладнання: зошит, ручка, бланки методик, відеоматеріали.

Хід роботи:

1. Розгляд та обговорення теоретичних матеріалів відносно теми.

2. Виконання методики «Тривожність студентів».

3. Перегляд документального фільму «Вивчення емоцій людини».

4. Обговорення результатів лабораторного заняття.

Емоція страху

Всі ситуації, в яких людина переживає страх мають одну спільну рису: вони відчуваються, сприймаються людиною як ситуації, в яких під загрозу поставлено її спокій або безпеку. Страх - це абсолютно певна, специфічна емоція.

Потенційна можливість фізичного ушкодження для більшості з нас не є загрозою, хоча б в силу її рідкості. Набагато частіше нас лякає те, що може вразити нашу гордість і знизити самооцінку. Ми боїмося невдач і психологічних втрат, які можуть призвести до справжнього перевороту.

Причини страху:

1. Страх може бути результатом когнітивної оцінки ситуації як потенційно небезпечної. Ці когнітивні процеси досить часто відображають не реальну загрозу, а вигадану. Таким чином, людина, предмет або ситуація можуть стати джерелом страху в результаті:

а) формування гіпотез (уявних джерел шкоди);

б) очікування шкоди;

в) безпосереднього зіткнення з сконструйованим (уявним) об'єктом страху.

Психіатр Джон Боулбі (Bowlby, 1969) говорить про те, що певні об'єкти, події і ситуації мають тенденцію пробуджувати страх, тобто є «природними сигналами» небезпеки. Як природні сигнали небезпеки Боулбі називає лише чотири чинника, а саме: біль, самотність, раптову зміну стимуляції і стрімке наближення об'єкта.

2. Біль, перший і найважливіший з природних активаторів страху. Страх, викликаний очікуванням болю, надзвичайно прискорює процес навчання. Будь-який об'єкт, подія або ситуація, пов'язані з переживанням болю, можуть стати умовними стимулами, повторна зустріч з якими нагадує індивіду про минулу помилку і про переживання болю.

3. Самотність. Іншим природним активатором страху є самотність. Найчастіше, залишаючись на самоті, людина відчуває загрозу своїй безпеці, але варто їй опинитися серед людей, як страх відступає.

4. Раптові зміни стимуляції, до яких індивід не в змозі пристосуватися, можуть служити для нього сигналом небезпеки і викликати емоцію страху.

5. До природного активатору страху Боулбі відносить раптове наближення. Стрімке наближення об'єкта за певних умов може служити природним сигналом небезпеки.

6. Незвичайність. Очевидно, що стимул помірного ступеня невідповідності може активувати емоцію інтересу, тоді як безглуздо змінений стимул може активувати страх.

7. Висота як активатор страху так само може розглядатися в якості природного сигналу небезпеки.

8. Культуральні сигнали небезпеки: роль навчання і досвіду.

9. Фобії – інтенсивні, ірраціональні страхи, пов'язані з певними об'єктами або ситуаціями.

Функції страху:

1. захисна функція;

2. страх як учитель. Поки страх не виходить за межі розумного, в ньому немає нічого жахливого або дезадаптивного. Він захищає нас від небезпеки, змушує враховувати можливий ризик, і це надзвичайно корисно для адаптації.

Під час переживання емоції страху загальмовуються процеси сприйняття, воно стає більш вузьким, сфокусовується на якомусь одному об'єкті. Мислення сповільнюється, стає більш ригідним. Погіршується пам'ять, звужується обсяг уваги, порушується координація рухів. Спостерігається загальна скутість. Все це свідчить про ослаблення у людини самоконтролю. Іноді сильний страх супроводжується втратою свідомості.

Компоненти емоційного реагування (характерні мімічні зміни):

1. брови підняті і насуплені. Зморшки лише в центрі чола;

2. верхні повіки підняті так, що видно склера, а нижні підняті і напружені;

3. рот розкритий, губи розтягнуті і напружені.

Емоція здивування

Почуття подиву важко описати. Частково це пояснюється тим, що подив це короткоплинна емоція, але ще більш важливу роль відіграє та обставина, що в мить подиву наш розум ніби стає порожнім, усі розумові процеси немов припиняються. Саме тому реакція подиву не отримує достатнього осмислення. Переживання подиву трохи нагадує відчуття від легкого удару електричним струмом: м'язи миттєво скорочуються, і відчувається легке поколювання, яке змушує здригнутися. Відчуваючи здивування, ми не знаємо, як реагувати на стимул; його раптовість породжує почуття невизначеності. Ситуація подиву характеризується високим ступенем задоволення. Більшість людей розцінюють почуття подиву як позитивне переживання.

Основна функція подиву полягає в тому, щоб:

- підготувати людину до ефективної взаємодії з новою, раптовою подією та її наслідками;

- у момент раптової зміни в навколишньому середовищі припинити активність нервової системи, яка перестала бути доречною і може перешкодити адаптації.

Подив - це «емоція очищення каналів». Подив звільняє провідні шляхи, готує їх до нової активності, відмінної від попередньої (Tomkins, 1962).

Компоненти емоційного реагування (характерні мімічні зміни):

1. брови високо підняті і округлені. Горизонтальні зморшки перетинають весь лоб;

2. верхні повіки підняті, а нижні опущені так, що над райдужною оболонкою видно склера;

3. рот розкритий, губи і зуби роз'єднані, напруги або натягу в області рота немає.