Прагнення до лідерства, здатність до керівництва
Для розуміння психологічної природи лідерства варто звернути увагу на «проблему лідерства» в тваринних і звірячих зграях.
Відомо, що в мавпячому стаді існує принаймні чотири рівні ієрархії.
На нижній сходинціієрархії перебувають старі самки, нездатні до народження дитинчат і складних способів добування їжі.
Потімідуть молоді недосвідчені самці, які претендують на «владу» і на самок.
До третього рівняможна віднести молодих самок і дитинчат, які користуються заступництвом великих і сильних самців і є ніби їхнім «оточенням».
Останніутворюють ядро стада і найвищий рівень його ієрархії. Увага ватажка до членів стада залежить від місця їх в ієрархії. Старих самок вони взагалі не помічають, молодих самців їм часто доводиться «наставляти», малеча і молоді самки користуються їхньою найбільшою прихильністю.
Функції ватажківдосить чітко виявлені, і вони значні:
• опікуватися безпекою стада і захищати його від зовнішніх ворогів;
• бути плідником, відтворювачем потомства і суддею-екзекуто-
ром у конфліктах між членами стада.
Дотримання ієрархії і її динаміка є досить складними. Основний принцип тут - «право сильного».Ієрархія встановлюється на основі постійних бійок (І. Халіфман). Однак цей принцип може порушуватися, і у вожаки потрапляє не найсильніший, а «найхитріший»із молодих самців.
Цікавий випадок стався в зграї шимпанзе, за яким спостерігала англійка Джейн Гудолл у танзанійському заповіднику Гамбе-Стрім. «Зневажений» усіма самцями Майкл, який перебував на низькій сходинці ієрархії, спробував застосувати для захоплення «влади» порожні металеві каністри. Він схопив кілька каністр і почав штовхати їх перед собою, створюючи цим самим страшенний галас і напустивши на себе лють.
ЗО
Домінуючі самці з переляку розбіглися, а потім почали перед ним запобігати. Після декількох таких процедур вони визнали його «владу». Потім для утримання «влади» Майклу було достатньо виявити агресивність, розмахуючи гілкою14.
* * *
Відомо, що уже в дитячому садочку в групах починають виділятися лідери. Вони можуть бути як «позитивними», так і «негативними».
«Позитивні» лідери, як правило, найшвидше схоплюють правила дидактичних ігор, мають швидку розумову реакцію, ініціативні, активні, дисципліновані, хоча і досить жваві. Вихователі їх ставлять у приклад іншим, і цей факт ніби закріплює лідерство.
«Негативні» лідери - це активно-конфліктні діти, у яких постійно виникать ідеї (скоріше підсвідомо), скеровані на деструктуризацію групи, підрив занять. Вони часто б'ються, поведінка у них непро-гнозована.
Уже в цій категорії дошкільнят дослідники виділяють певну ієрархію стосунків. У дитячих колективах уже є «активісти», «виконавці», «зацьковані» і «бунтівники».
Отже, ми впритул підійшли до розкриття понять «лідер» і «лідерство».
* * *
Лідер15(від англ. Іеадег - провідник, керівник) - це:
1) член групи, за яким вона визнає право приймати рішення в зна
чущих для неї ситуаціях;
2) індивід, здатний виконувати центральну роль в організації
спільної діяльності і регулюванні взаємостосунків у групі.
Лідер може бути керівником групи, а може ним і не бути. Виділяють такі розбіжності між лідером і керівником:
1) керіівник звичайно призначається офіційно, а лідер висуваєть
ся стихійно;
2) керівникові надаються законом певні права й обов'язки, а лідер
може їх не мати;
3) керівник наділений певною системою офіційно встановлених
санкцій, використовуючи які він може впливати на підлеглих, а
лідеру ці санкції не надані;
]АЯкушин Б.В. Гипотезьі о происхождении язьїка. - М.: Наука, 1985. - 137 с. 15Краткий психологический словарь / Сост. Л.А. Карпенко; Под общ. ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. - М.: Политиздат, 1985. - 431 с.
4) керівник представляє свою групу в зовнішній сфері стосунків,
а лідер у сфері своєї активності обмежений в основному вну-
трігруповими стосунками;
5) керівник, на відміну від лідера, несе відповідальність перед
законом за стан справ у групі.
Виходячи із функціональних і психологічних відмінностей між керівником і лідером, у групі можуть виникнути такі ситуації, які накладають свій відбиток на гармонізацію життя і діяльності групи16.
1. Лідер і керівник - різні особи, які не знаходять спільних точок
взаємодії (не в одному «запрягу»). Ця ситуація не сприятиме
успішній діяльності групи і гармонізації міжособистісних сто
сунків.
2. Лідер і керівник - різні особи, які на основі взаємоповаги і ком
промісів знаходять точки взаємодії. Така група може працюва
ти успішно, і в ній пануватиме певний «дух» змагання і супер
ництва. І все-таки при цій розстановці сил можливі деякі «кре
ни» групового корабля праворуч або ліворуч. Якщо група вико
нуватиме роль третьої сили, тобто буфера між лідером і керів
ником, то, висловлюючись фігурально, «цей корабель не зато
не, а плистиме вперед».
3. Лідер і керівник - одна і та сама особа. В цьому випадку група
працюватиме як єдина команда, віддана своєму капітанові, тобто
найефективніше з погляду діяльності і найбільш гармонійно з
погляду людських стосунків.
Лідерство17- стосунки домінування і підпорядкування, впливу і прямування в системі міжособистісних стосунків у групі.
У ході дослідження даного феномена виділені різноманітні стилі й розроблено ряд концепцій лідерства.
1. Теорія лідерських ролей(Р. Бейлс) розглядає ролі «професіона
ла» - лідера, орієнтованого на вирішення ділових проблем, і
«соціально-емоційного фахівця», який вирішує проблеми
людських стосунків.
2. Згідно з теорією рис,лідером може бути людина, яка володіє
певним набором якостей особистості. Однак завдання складання
їх повного переліку виявилося практично нерозв'язним.
16Концепція наша . — Авт.
17Краткий психологический словарь. - М.: Политиздат, 1985. - 431 с.
3. За харизматичною концепцією,лідерство послане окремим
видатним особистостям як деяка благодать («харизма»).
4. Прибічники інтерактивної теоріївважають, що лідером може
стати будь-яка людина, яка займає відповідне місце в системі
міжособистісних стосунків. Питання про те, хто конкретно
візьме на себе лідерство, має вирішуватися з урахуванням інди
відуальних особливостей кандидата в лідери, особистісних ха
рактеристик інших членів групи, наявної ситуації і виконува
ного завдання.
5. Ситуаційна теорія,або груподинамічний підхід (Ф. Фідлер),
визначає лідерство як продукт ситуації: людина, ставши ліде
ром в одному випадку, набуває авторитету, який починає на неї
«працювати» внаслідок дії стереотипів. Тому вона може роз
глядатися групою як «лідер взагалі». До того ж окремим людям
властиво «шукати посади», тому вони і поводять себе відповід
ним чином.
6. Синтетична (або комплексна) теоріярозглядає лідерство як
процес організації міжособистісних стосунків у групі, а лідера
- як суб'єкта управління цим процесом, причому сам феномен
лідерства розглядається в контексті спільної групової діяльності.
Для визначення потенційних лідерських можливостей і здатності до керівництва існує ряд тестів-опитувачів і проективних психогео-метричних тестів («Перш ніж стати менеджером», «Ведучий чи ведений», «Командувати чи підпорядковуватися?», «Чи здатні ви стати керівником», «Методика виявлення комунікативних та організаційних здібностей», «Аналіз своїх обмежень», психогеометричний тест Сьюзена Деллінгера для менеджерів, методика вивчення індивідуально-типових ознак управлінців на основі виявленої функціональної асиметрії тощо).
Іншими психічними якостями, які мають бути притаманні менеджеру і без яких «лідерство» не буде «закріпленим», тобто не стане сталою психологічною характеристикою, - є сильна воля і готовність до ризику.