Підготовка аеромобільно-десантного (парашутно-десантного) відділення до десантно-штурмових дій
Підготовка підрозділу до десантно-штурмових дій може проводитися за різних умов: у загрозливий період; в умовах розпочатих бойових дій; планомірно (з послідуючим виконанням усіх заходів поетапно до встановленого часу) або у короткий термін для виконання завдань, які виникли раптово.
Порядок, зміст, послідовність та методи роботи щодо підготовки підрозділу до десантно-штурмових дій визначається обстановкою, характером поставленого завдання і встановленим терміном готовності до десантування і ведення десантно-штурмових дій.
Заходи підготовки до десантно-штурмових дій, як правило, включають:
організацію десантно-штурмових дій;
зосередження з’єднань (частин, підрозділів) у вихідному районі для десантування;
підготовку до ДШД особового складу, озброєння, техніки та запасів матеріальних засобів;
завершення організації ДШД у підрозділах та постановку особовому складу бойових завдань;
вихід підрозділів на посадкові площадки;
завантаження озброєння, техніки та вантажів у вертольоти (після виконання цього пункту командир десантно-штурмового загону (групи) доповідає старшому начальнику про готовність до десантування, а перевірений особовий склад розміщується поблизу вертольотів);
посадку особового складу десанту у вертольоти.
Щоб скоротити час на підготовку до десантно-штурмових дій, в підрозділі на основі попередніх розпоряджень завчасно проводять ряд заходів:
поповнення запасів матеріальних засобів, екіпірування особового складу у відповідності з завданням, яке передбачається;
уточнення розрахунків на десантування, проведення рекогносцировки посадкових площадок та маршрутів виходу до них.
Підготовка аеромобільно-десантного відділення до ведення десантно-штурмових дій включає:
екіпіровку особового складу;
підготовку озброєння, техніки, матеріальних засобів та особового складу до десантно-штурмових дій;
постановку особовому складу відділення бойових завдань;
вихід відділення на посадкову площадку;
завантаження озброєння, техніки та вантажів у вертоліт;
посадку особового складу відділення у вертоліт.
Характерною рисою десантно-штурмових дій вважають точність та чітку узгодженість. Для цього ретельно продумуються та проводяться організаційні заходи. Найважливішими з них є:
прийняття рішення, організація розвідки, вогневого ураження противника, всебічного забезпечення;
організація управління та регулювання повітряним простором;
підготовка підрозділів;
забезпечення скритності та введення противника в оману відносно плану майбутніх дій.
Робота командира аеромобільно-десантного відділення з організації десантно-штурмових дій починається з отриманням бойового наказу від командира аеромобільно-десантного взводу на дії в складі десантно-штурмової групи.
Командир відділення, отримавши бойове завдання на ведення ДШД, усвідомлює його, віддає необхідні розпорядження особовому складу відділення на підготовку до ДШД, оцінює обстановку, визначає бойові завдання особовому складу та віддає бойовий наказ.
При усвідомленні бойового завдання командир відділення повинен зрозуміти завдання взводу, відділення, завдання сусідів, порядок та терміни виконання бойового завдання, з якої посадкової площадки здійснюється десантування, бортовий номер вертольоту, час готовності до десантно-штурмових дій.
При оцінці обстановки командир відділення повинен вивчити об’єкт захоплення, характер його охорони та оборони, склад, положення та можливий характер дій противника на об’єкті та на підступах до нього, місця розташування його вогневих засобів, сильні та слабкі сторони, найбільш вірогідні напрямки дій танків, літаків та вертольотів на малих та гранично малих висотах, можливі місця влаштування засідок, систему загороджень, охорони та оборони об’єктів противника на напрямку дій відділення, напрямки можливого відходу противника з об’єкта; стан, забезпеченість та можливості відділення, приданих вогневих засобів; склад, положення, характер дій сусідів, порядок підтримки зв’язку та взаємодії з ними; місцевість, її прохідність, захисні та маскувальні властивості, вигідні підступи до об’єкта захоплення, умови спостереження та ведення вогню, можливі райони завалів, руйнувань, затоплень та шляхи їх обходу. Крім того, необхідно врахувати радіаційну та хімічну обстановку, час доби та стан погоди.
Після оцінки обстановки командир аеромобільно-десантного відділення визначає бойові завдання особовому складу відділення та віддає бойовий наказ.
У бойовому наказі командир відділення вказує:
орієнтири;
об’єкт захоплення, характер його охорони та оборони, склад, розташування та характер можливих дій противника на об’єкті, місця розташування його вогневих засобів;
завдання взводу та відділення;
завдання сусідів;
завдання особовому складу (старшому стрільцю, навіднику, кулеметнику, гранатометнику, стрільцю-помічнику гранатометника, стрільцю-номеру обслуги, стрільцю) – місце у бойовому порядку, порядок спостереження та ведення вогню;
сигнали оповіщення, управління, взаємодії та порядок дій за ними;
час готовності до виконання завдання та заступника.
Після віддачі бойового наказу командир відділення керує підготовкою відділення до десантно-штурмових дій, у встановлений час доповідає командиру взводу про готовність, у подальшому діє за його командами.