Психологічні особливості окремих видів злочинності
Злочинність являє собою відносно однорідне і одночасно специфічне за видами злочинів явище.
У традиційних кримінологічних класифікаціях здебільшого вирізняються такі види злочинності, як первинна і рецидивна; чоловіча й жіноча; дорослих і неповнолітніх; організована, професійна, вулична, сімейно-побутова, посадова, економічна злочинність та деякі інші.
У суто психологічній площині найбільш своєрідними та складними для вивчення є групова й організована, професійна, жіноча, корупційна, пенітенціарна злочинність і злочинність неповнолітніх.
Злочинність неповнолітніх, а також групова і організована будуть висвітлені окремо у відповідних главах. У рамках загальної проблеми злочинності як кримінально-психологічного феномена зупинімося на психологічній сутності й особливостях професійної, пенітенціарної, жіночої, корупційної злочинності.
Професійна злочинність являє собою вищу, закономірну стадію розвитку злочинності. Саме у професійній злочинності коріниться її новітнє відгалуження - організована злочинність.
Професійна злочинність має деякі спільні, але здебільшого відмінні ознаки стосовно рецидивної та організованої злочинності.
Аж ніяк не кожний рецидивіст стає справжнім професіоналом, а кримінальний професіонал всіляко уникає виявлення і взагалі може не мати судимостей. Організована злочинність завжди є професійною, а водночас відрізняється від неї стійким груповим характером, пов'язаною з нею спеціалізацією, корупційними зв'язками, легалізацією в державній, суспільно-політичній, підприємницькій сферах.
Схематично взаємозв'язок професійної, рецидивної та організованої злочинності можна зобразити так.
Професійна злочинність
Рецидивна злочинність |
Організована злочинність
У власне кримінальній площині визначальною ознакою професійної злочинності є незаконне отримання засобів до існування чи додаткового прибутку. Але, як підкреслює М. І. Енікеєв, професійну злочинність необхідно розглядати і в психологічній площині, пов'язуючи її з професіоналізмом як діяльністю.
Для з'ясування психологічної сутності й особливостей професійної злочинності порівняймо її з офіційною професійною діяльністю у процесуальному, результативному та виконавчому аспектах.
Офіційна професійна діяльність являє собою інтелектуально-фізичну трудову активність суб'єкта, спеціалізовану за видами, засобами, умовами виконання.
У процесуальному аспекті найбільш важливою характеристикою професійної діяльності є нормативно-параметричні вимоги до її змісту, організації, умов. Наведені вимоги обов'язково містять режим, технологію чи методику і техніку безпеки діяльності. У підсумку це забезпечує оптимальну ефективність.
Саме за ефективністю, яка виражається у продуктах (предметах, речах, послугах та ін.), що мають певну «корисність», професійна діяльність принципово відрізняється від діяльності аматорської.
У виконавчому аспекті визначальними характеристиками професійної діяльності є кваліфікація, розвиненість певних психологічних якостей «під діяльність» і відповідальне, зацікавлене ставлення до неї виконавця. Не менш важливими у психологічному плані виступають матеріально-грошова винагорода і забезпечення засобів існування професіонала.
Характеризуючи професійну злочинну діяльність у кримінально-психологічній площині, використаймо схему, запропоновану О. І. Гуровим [6].
Визначальними психологічними ознаками професійної злочинної діяльності є такі:
1) вузька спеціалізація та постійність діяльності за видами, засобами, умовами. За ознакою «вид» традиційними є квартирні та кишенькові крадіжки, шахрайство,контрабанда, надання кримінальних послуг (збут краденого, інформаційне наведення тощо). За ознакою «умови» розповсюджені 9 основних варіантів надання сексуальних послуг; для здійснення квартирних крадіжок застосовується 6 видів технічних знарядь і т. д.;
2) рівень кваліфікації щодо підготови, виконання, маскування діяльності, який забезпечує тривале успішне її здійснення. Так, наприклад, початкова підготова кишенькового злодія під керівництвом наставника — «шліфувальника» складає 6 місяців, надалі його дії та спе
ціальні навички доводяться до автоматизму;
3) результати, себто «продукти» злочинної діяльності у вигляді грошей, матеріальних цінностей виступають єдиним чи, принаймні, основним засобом забезпечення «гідного» існування та збагачення. Показовим є намагання багатьох злочинців-професіоналів влаштуватися
для прикриття на «зручну» офіційну роботу;
4) контакти і зв'язки з «колегами» по діяльності, до тримання у поведінці норм специфічної загальної та спеціальної субкультури (атрибутика, татуювання, жаргон та ін.). Так, наприклад, основний жаргон залежно від злочинної спеціалізації має 100—400 термінів і виразів.
Зрозуміло, що під соціально-правовим кутом зору професійна злочинність не може кваліфікуватися як офіційна професійна діяльність. Але у психологічній площині простежується переважний збіг чи, принаймні, схожість. Виходячи з цього, професійну злочинність можна з певним допущенням прирівняти до професійної діяльності, а осіб, які її провадять назвати професіоналами.
Пенітенціарна злочинність — це сукупність злочинів,що скоюються в особливих соціально-правових умовах особами, які вже мають кримінальний досвід.
Названі обставини обумовлюють кримінально-психологічну специфіку пенітенціарної злочинності. Вона полягає в такому.
1. Соціальний об'єкт злочинних посягань вельми звужений та складається з самих засуджених і персоналу пенітенціарних установ. Найбільш розповсюдженими злочинами є завдання тілесних ушкоджень, убивство, хуліганство, сексуальне домагання, злочини, пов'язані з незаконним обігом наркотичних речовин і предметів. Поряд із цим пенітенціарна злочинність характеризується злочинами, які, образно кажучи, неможливі за інших умов. Це — втеча з пенітенціарної установи, ухилення від відбування покарання, злісна непокора персоналові установи, дезорганізація роботи установи (тероризування засуджених чи напад на персонал). Переважну більшість серед них (понад 60%) становлять втечі та злісна непокора. У цих злочинах яскраво проявляється своєрідна психологія засуджених: кожен робить свою справу — «ми» (засуджені) протестуємо, «вони» (персонал) утискують.
2. Сприятливим криміногенним тлом скоєння злочинів є тюремна субкультура, концентрованим виразом якої виступають неформальні норми поведінки і стосунків засуджених між собою та з пенітенціарним персоналом. Порушення цих норм спричиняє конфлікти.Значна частина конфліктів вирішується злочинними способами.
Типовими порушеннями неформальних норм, які призводять до злочину, є такі: несплата боргів і недотримання зобов'язань, співробітництво з персоналом установи, крадіжки в інших засуджених («крисятництво»), контакти із соціально неадаптованйми засудженими («ображеними» та «опущеними»).
Абсолютну більшість злочинів (понад 80%) скоюють засуджені негативної спрямованості, щонайперше ті, хто перебуває на профілактичному обліку та порушує режим утримання.
3. Високий рівень латентної злочинності. За оцінками незалежних експертів, латентна пенітенціарна злочинність в окремі періоди може дорівнювати офіційному станові пенітенціарної злочинності. Основними причинами неповідомлення жертвою про злочин є такі: страх перед суб'єктом злочину, невіра у спроможність персоналу розкрити злочин і захистити жертву, оцінка шкоди як незначної, небажання компрометувати себе контактом з персоналом.
Наведений перелік свідчить, що висока латентність пенітенціарної злочинності переважно обумовлена кримінально-психологічними чинниками.
Жіноча злочинність у кримінологічній площині визначається як сукупність злочинів, скоєних жінками. У психологічній площині жіночу злочинність можна розглядати ширше — у вигляді сукупності злочинів, пов'язаних із жінками.
Ця сукупність містить злочини, скоєні:
♦ тільки жінками (умисне вбивство матір'ю своєї но
вонародженої дитини) або переважно жінками (прости
туція, зараження вегіеричною хворобою, невиліковною
інфекційною хворобою);
♦ лише проти жінок (незаконне проведення аборту)
чи переважно проти жінок (зґвалтування, примушуван
ня до статевого зв'язку, «сексуальні» вбивства).
Питома вага злочинів, скоєних жінками, у загальній структурі злочинності не перевищує 20%, але темпи її зростання вищі за чоловічу злочинність. Жіноча злочинність має яскраво виражену корисливу спрямованість, яка проявляється у різноманітних варіантах крадіжок, обмані, шахрайстві, розкраданні. Зазвичай це пов'язано з професійною діяльністю жінок, здебільшого у сферах торгівлі, громадського харчування, освіти, медицини, легкої промисловості. Корисливі злочини сягають 70% від загальної кількості злочинів, скоєних жінками.
Насильницькі злочини традиційно вчиняються жінками у сімейно-побутовій сфері внаслідок конфліктів, сварок, вживання алкоголю. Різко зростають в останній час насильницькі злочини, пов'язані з наркотиками і наданням сексуальних послуг, «замовленням» жінками вбивств близьких родичів, найчастіше, чоловіка чи коханця.
Злочинність жінок тісно пов'язана з такими їхніми психологічними рисами, як імпульсивність, бентежність, депресивність, застрягаюча ригідність, емоційна чутливість, які мають акцентуйований характер. У жі-нок-злочинниць значно частіше порівняно з чоловіками спостерігаються психопатії збудливого, істеричного, імпульсивного типів.
Необхідно також враховувати, що на загальний психічний стан жінок можуть суттєво впливати фізіологічні особливості їхнього організму, пов'язані з репродуктивною функцією. Це періоди менструацій, вагітності, клімаксу. На такому підґрунті виникають роздратування, емоційне напруження, ревнощі, навіть маячіння та галюцинації. Об'єктивно все це знижує рівень усвідомлення власної поведінки і контролю за нею.
Одним із психологічних наслідків емансипації жінок є так звана маскулінізація. Вона полягає у формуванні певних особистісних рис, відповідному оформленні зовнішності та чоловічій манері поведінки. Негативними проявами маскулінізації виступають надмірне вживання тютюну, алкоголю та наркотиків, безладне статеве життя.
Ще одна риса жіночої психології — демонстративність, особливо у поєднанні з сексапільністю, виступає визначальним провокуючим чинником злочинів, які скоюються проти жінок. їхня поведінка, як свідчать дослідження, має необережний, відверто провокуючий, але переважно неусвідомлюваний характер.
Сексапільність жінок породжує ще дві тісно пов'язані кримінальні проблеми - транснаціональну торгівлю і проституцію. Обидві набули в Україні загрозливого характеру.
Кожну категорію клієнтів забезпечує бригада відповідної кваліфікації. У повному обсязі кваліфікаційні вимоги криють у собі: стан здоров'я, зовнішність, різноманітність у наданні сексуальних послуг, манери і культуру поведінки, знання мов, рівень освіти.
Завершуючи кримінально-психологічну характеристику жіночої злочинності, відзначимо передбачуваність її мотивації, непередбачуваність скоєння, вибіркову латентність, різноманітність зовнішніх проявів.
Корупційна злочинність — це сукупність умисних злочинів, учинених певною категорією громадян в особистих інтересах або в інтересах третіх осіб.
Перша особливість корупційної злочинності полягає в тім, що її суб'єктами є чиновники, тобто посадові особи державної влади та органів місцевого самоврядування.
Друга особливість полягає в тім, що вчинення злочинів відбувається через зловживання владними повноваженнями або посадовим становищем.
До корупційних належать такі злочини, як хабарництво (отримання та провокація хабара), зловживання владою або посадовим становищем, розкрадання, службове підроблення. Ще вирізняють групу так званих ймовірних (умовних) злочинів, пов'язаних із різноманітними порушеннями прав громадян, перевищенням владних або посадових повноважень (явно незаконний арешт, невиконання судового рішення, перешкоджання законній громадській і професійній діяльності тощо). Означені злочини стають корупційними за наявності певних ознак, що стосуються суб'єкта і суб'єктивної сторони злочину.
Корупційна злочинність є серцевиною корупційних правопорушень, корупції як соціального явища.
Корупція (від лат. — підкуп) — соціально-правове явище, яке полягає в сукупності різних за характером і ступенем суспільної небезпеки, але єдиних за психологічною природою корупційних діянь (кримінальних, адміністративних, цивільно-правових, дисциплінарних), а також порушень професійної етики посадових осіб, пов'язаних із вчиненням таких діянь.
Як слушно зазначає В. Л. Васильєв, корупція являє собою не так правове, як синтетичне кримінологічне та соціально-психологічне явище і відповідне наукове поняття. Розповсюджуючи це положення на корупцій-ну злочинність, що становить найбільш важливу складову корупції, в ній доцільно виокремити власне психологічну площину.
Психологічна площина корупції має два основні аспекти: індивідуально-психологічний і соціально-психологічний.
Індивідуально-психологічний аспект передбачає з'ясування мотиву корупційного злочину або індивідуальної мотивації корупційної злочинності.
Мотив корупційного злочину характеризується високим рівнем усвідомлення, умислом, ретельно продуманим щодо особистої безпеки способом вчинення. Такий спосіб передбачає посередництво (одно- чи кількаетапне), максимально контрольовані умови (відсутність свідків, можливості аудіо-, відеозапису) і навіть маскування зовнішності.
Провідна спрямованість корупційного мотиву - корислива, тобто одержання й використання матеріальних цінностей та благ. Поряд з цим спостерігається умовно-корислива (нематеріальна) спрямованість, пов'язана зі службовою кар'єрою, влаштуванням долі родичів (прийняття на роботу, навчання, надання необгрунтованих переваг), забезпеченням притягнення чи ухилення від юридичної відповідальності тощо. Виглядають цікавими окремі дані щодо кількості близьких родичів посадових осіб державних органів, які працюють поруч із ними. Зокрема (на одну посадову особу) [20]:
—Міністерство праці та соціальної політики — 4,23;
—Кабінет Міністрів України — 3,75;
—Адміністрація Президента — 3,21;
—Районні державні адміністрації — 2,97.
Ще одним варіантом реалізації умовно-корисливої спрямованості є призначення посадових осіб почесними президентами, радниками комерційних фірм, недержавних навчальних закладів, різноманітних фондів.
Соціально-психологічний аспект передбачає з'ясуваннясутності корупційного злочину під кутом зору статусу, позиції та рольової поведінки суб'єкта.
Нагадаймо, що статус — це сукупність прав, можливостей, авторитету і престижу особи, які делегуються, надаються їй перебуванням на посаді. Позиція являє собою ставлення особи до статусу інших осіб крізь призму власного статусу. Таке ставлення має вибірковий, оцінний характер і яскраво проявляється у спілкуванні (офіційному та неофіційному) з іншими громадянами. Нарешті, рольова поведінка полягає в реалізації статусу на основі певного ставлення до нього під час міжособистісних контактів. Така реалізація може відповідати або не відповідати юридично-етичним нормам, передбаченим статусом та уявленням і очікуванням інших осіб.
Отже, в соціально-психологічному аспекті корупцій-на злочинність — це специфічна рольова поведінка, яка не відповідає юридично-етичним нормам і публічним уявленням та очікуванням. У її основі лежить ставлення до статусу як сприятливої умови отримувати особисту вигоду.
Важливими кримінально-психологічними рисами корупційної злочинності в Україні є такі:
- висока суспільна небезпека, яка реально загрожує конституційному ладові, національній безпеці, визначальним аспектам суспільного життя України (економіці, політиці, управлінню, громадській свідомості та ін.);
— широка розповсюдженість у повсякденній поведінці, поступова трансформація із соціальної аномалії у припустиму поведінку. Показовими у цьому плані є результати дослідження щодо рівня корумпованості державних органів, проведеного на замовлення Української правничої фундації (максимальний рівень корумпованості - п'ять балів):
1) державна автомобільна інспекція — 4,17;
2) медичні заклади — 4,09;
3) міліція в цілому — 4,04;
4) вищі навчальні заклади — 4,04;
5) міністерства, інші центральні органи виконавчої
влади - 3,99;
6) органи місцевого самоврядування — 3,93;
7) митниця — 3,93;
8) податкова адміністрація — 3,89;
9) Верховна Рада — 3,88;
10) суди - 3,82;
11) прокуратура — 3,76;
12) Адміністрація Президента — 3,71;
13) органи приватизації - 3,52;
- тісний обопільно вигідний зв'язок з організованою злочинністю і тіньовою економікою. За експертними оцінками, 75% населення України бере участь у тіньовій економіці, а для 2,5 млн осіб вона є основним джерелом прибутку. До 50% коштів і матеріальних цінностей, отримуваних організованою злочинністю, направляється на забезпечення корупційних зв'язків;
— швидке та ефективне пристосування у формах і способах вчинення корупційних злочинів до нових соціально-правових, економічних умов; високий рівень маскування і латентності відносно правоохоронних органів. Так, наприклад, за офіційною статистикою хабарництво не перевищує 0,5% від загальної кількості зареєстрованих злочинів. При цьому до суду доходить менше половини порушених кримінальних справ. Кожний засуджений за хабарництво викривається в середньому лише на двадцятому випадку одержання хабара;
— наявність сприятливого психологічного тла у вигляді:
а) девальвації цінностей чесного заробітку, збагачення законним способом;
б) примирливого ставлення до корупційних проявів, низької готовності особисто протидіяти корупції. Так, за даними опитувань, практично кожний громадянин давав хабара посадовим особам, а більше 70% робили це неодноразово;
в) загальної недовіри громадян до влади, невіри у спроможність державних органів ефективно боротися з корупцією. Об'єктивним підґрунтям невіри виступають дані офіційної статистики, згідно з якими кількість виявлених правоохоронцями фактів корупції зворотно
пропорційна посадовому рівню чиновників. Абсолютну більшість викритих корупціонерів складають посадові особи нижчого, первинного рівня.
На завершення кримінально-психологічної характеристики корупційної злочинності зазначимо, що сьогодні в Україні відсутні необхідні соціально-психологічні умови, політична воля та загальна психологічна консолідація державних органів і суспільства для ефективної протидії корупції.
Отже, кожен із розглянутих видів злочинності (професійна, пенітенціарна, жіноча, корупційна) має психологічні особливості, пов'язані насамперед із суб'єктом та суб'єктивною стороною їх вчинення.
Контрольні запитання і завдання
1. Дайте загальну характеристику злочинності як кримі
нально-психологічного явища.
2. Охарактеризуйте тенденції динаміки злочинності в су
часній Україні.
3. У чому полягає індивідуально-психологічна основа зло
чинності?
4. За допомоги яких показників висвітлюються кількісно-
якісні аспекти злочинності?
5. З'ясуйте ознаки злочинного професіоналізму.
6. Дайте визначення корупції як кримінально-психологіч
ного явища.