Можливості використання в умовах сучасності

Боровцова М.С.

аспірант кафедри глибинної психології та психотерапії Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського

СТАТЕВО-РОЛЬОВИЙ ОПИТУВАЛЬНИК С. БЕМ (BSRI):

МОЖЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ В УМОВАХ СУЧАСНОСТІ

Стать та її репрезентації – психічна, соціальна, мовна – нині є актуальним предметом філософських, соціологічних, психологічних, педагогічних, філологічних та інших досліджень. Теоретичні концепції, що їх обслуговують, потребують розробки валідних емпіричних процедур, що для психології статі полягає у створенні оптимальних психодіагностичних методик. Серед таких до сьогодні неабиякою популярністю користується Статево-рольовий опитувальник BSRI (Bem Sex-Role Inventory), розроблений Сандрою Бем на основі її, тоді революційної, теорії андрогінії. Хоча створення даного опитувальника зазвичай датують 1974 роком, найбільш повний практичний порадник із його застосування авторка опублікувала у 1981 році [2]. Відповідно до зазначеного порадника, текст опитування складають 60 пунктів, які позначають особистісні риси та якості, респонденту ж необхідно оцінити себе за кожним із них методом шкалювання: присвоюючи пункту числове значення від 1 до 7, що відображує ступінь вираженості у нього даної риси. Подальші дії психолога полягають у підрахунку балів, накопичених опитуваним, згідно зі стандартизованими шкалами «маскулінності» та «фемінінності» і визначенні на їх основі типу статевої ролі: маскулінної, фемінінної, андрогінної чи недиференційованої.

Незважаючи на те, що сама С. Бем вже у праці «Лінзи ґендеру. Трансформація поглядів на проблему нерівності статей» (1993) спростовує теорію андрогінії, обґрунтовує проблему ґендеру як когнітивної схеми та закликає дослідників не досліджувати риси, яких не існує, світова наукова спільнота пізніше зробила кілька спроб реанімувати методику BSRI. Так, в 1998 році дослідники C. Holt та J. Ellis, за результатами перевірки поточної валідності Статево-рольового опитувальника С. Бем, встановили, що за великим рахунком BSRI все ще валідний, однак навантаження деяких пунктів у його шкалах суттєво змінено [5]. На той час ці зміни стосувались прикметників «віддана» та «безпосередня», які, за даними t-тесту, не пройшли до шкали «фемінінності». Однак вже у 2001 році R. Hoffman і L. Borders публікують кардинально інші висновки [4]. З метою перевірки діагностичної спроможності методики автори повністю відтворили оригінальний експеримент Сандри Бем: і за складом, і за об’ємом вибірки. Спираючись на встановлений I. Broverman, S. Vogel, D. Broverman, F. Clarkson, P. Rosenkrantz [3] та D. Ballard-Reisch і M. Elton [1] мінімальний поріг в 75% групової узгодженості, який дозволяє робити висновок про наявність внутрішньогрупового стереотипу, R. Hoffman і L. Borders вирішили зарахувати до шкал «маскулінності» та «фемінінності» лише ті риси з 60, котрі його перевищать. За результатами математичних розрахунків, до статевонейтральних, замість колишніх 20, автори віднесли 22 риси, з них: 9 – колишні «маскулінні» (відстоює власні переконання, амбітний, індивідуаліст, впевнений у собі, самостійний, незалежний, має власну позицію, сильний як особистість, здібний до лідерства), 1 – колишня «фемінінна» (віддана), 12 – тих, що раніше теж визначались як нейтральні до статі (сумлінний, надійний, правдивий, легко пристосовується, традиційний, здатний допомогти, безсистемний, невмілий, задоволений, серйозний, привабливий, приязний). До шкал «маскулінність» та «фемінінність», за висновками R. Hoffman і L. Borders, станом на 2001 рік входять по 1 рисі: чоловічний та жіночна відповідно.

Зазначені результати можна вважати емпіричним підтвердженням теоретичних положень С. Бем, викладених у монографії «Лінзи ґендеру. Трансформація поглядів на проблему нерівності статей», в аспекті невалідності використання шкал «маскулінності» та «фемінінності» у дослідженні ґендерної індивідуальності. Яка ж методична цінність Статево-рольового опитувальника, шкали якого визнано невалідними? Ми вбачаємо її у можливості застосування BSRI як засобу діагностичного вивчення ґендерного концепту особистості та, відповідно, когнітивного компонента її ґендерної ідентичності. В аспекті методичної процедури це означає, що респонденту пропонують самому маркувати риси та якості опитувальника як чоловічі, жіночі або ж в однаковій мірі притаманні чи не притаманні жінкам і чоловікам, на основі чого психолог робить висновки стосовно ґендерного концепту особистості: розробленості та змісту концептів «чоловіче» і «жіноче», а також лабільності-ригідності межі між ними (як відношення кількості статевонезалежних рис до загальної сукупності рис в опитувальнику). Порівняння даних індивідуальних шкал із Я-концептом піддослідного, визначеним за допомогою методики BSRI, на основі реєстрації змістових збігів між концептами дозволяє робити висновки про рівні відповідності власній чоловічності та жіночності, представлені у свідомому респондента (відношення кількості збігів у концептах до загальних кількостей рис у концептах «чоловіче» та «жіноче»), тобто про когнітивний компонент його ґендерної ідентичності. Реалізувати зазначене завдання можна за допомогою формул.