Промивання шлунку за допомогою товстого зонда
Промивання проводять при отруєнні лікарськими препаратами, недоброякісною їжею, при затримці їжі в шлунку внаслідок стенозу пілоруса та деяких інших захворюваннях.
Готують стерильні: товстий шлунковий зонд (на сліпому кінці якого є два бокових отвори) діаметром 10 мм, лоток, скляну трубку-перехідник, гумову трубку завдовжки 70— 80 см для продовження зонда, лійку або шприц Жане, затискач, гумові рукавички 2 пари; інші: кухоль, відро 8—10 л з перевареною водою або розчином калію перманганату 1:10 000 температурою 28— 32 °С, 2 % розчином натрію гідрокарбонату — при отруєнні кислотами, розчином лимонної кислоти — при отруєнні лугами) кімнатної температури, язикотримач, роторозширювач, клейончаті фартухи миску.
Промивання шлунку — це неприємна процедура, і хворі часто ухиляються від її проведення. Тому потрібно переконати хворого в її необхідності та пояснити послідовність проведення. Процедуру виконують два медпрацівники. Виконує процедуру лікар, а медична сестра готує необхідне обладнання та допомагає лікарю під час її проведення.
Проводять психологічну підготовку пацієнта і, за наявності, пропонують йому зняти знімні зубні протези. Пацієнтові пропонують сісти на стілець і притиснутись до спинки і розвівши коліна. На хворого надягають фартух, зафіксувавши руки в такому положенні, щоб він не заважав проводити процедуру. Між ногами ставлять миску або відро для збирання промивної води. Попереджують пацієнта, щоб він руки тримав на колінах, не заважав виконувати процедуру. Екіпіровку і підготовку рук медичні працівники здійснюють відповідно до вимог санітарно-протиепідемічного режиму. Надягнувши фартух і рукавички, лікар і медична сестра стають праворуч від хворого, поруч ставлять відро з чистою водою.
Вимірюють стерильним шлунковим зондом у пацієнта відстань від різців до пупка, змочують кінець зонда перевареною водою. Пропонують пацієнтові широко відкрити рот, висунути язик і вимовити звук "а". Заокруглений кінець зонда кладуть на корінь язика, просять пацієнта зробити ковток і в цей момент проводять зонд у стравохід.
У разі блювання введення зонда припиняють і пропонують пацієнтові зробити глибокий вдих носом, утримуючи зонд губами. Поступово пропонують пацієнтові ковтнути зонд до відповідної позначки (у середньому 45—50 см).
Якщо пацієнт непритомний, то шлунковий зонд, змазаний частково гліцерином, уводять через ніс або лікар-реаніматолог вводить зонд через рот за допомогою ларингоскопа. У такому разі під час промивання шлунку пацієнтові надають положення лежачи на лівому боці з опущеною нижче тулуба головою, що знижує ризик аспірації промивних вод у дихальні шляхи, і рідина не надходить у кишечник під дією сили тяжіння.
Циліндр шприца Жане використовують як лійку або за допомогою поршня шприцом Жане вводять відповідну кількість води і відсмоктують промивну воду вакуумним способом. У разі отруєння кислотою вводять 2 % розчин натрію гідрокарбонату, у разі отруєння основою — 0,1 % розчин лимонної кислоти.
Коли зонд введено до потрібної позначки, то до його дистального кінця приєднують скляний перехідник, для подовження, гумову трубку та лійку.
Опускають лійку до рівня колін, наливають у неї тоненькою цівкою воду, поступово піднімають лійку вище голови пацієнта і вводять у шлунок 500—600 мл води. Коли в лійці залишиться трохи води, опускають її до рівня колін пацієнта і промивна вода методом сифона виділяється із шлунку. Коли лійка заповниться промивною водою, нахиляють її над мискою. Стежать за тим, щоб кількість виділеної рідини приблизно дорівнювала кількості введеної. Такі дії повторюють декілька разів до появи чистої води, з кожним разом поступово збільшують введення рідини до 1 л.
У разі появи крові у промивних водах процедуру припиняють і викликають лікаря.
Якщо промивання шлунку здійснюють через 2—3 год після отруєння і є підстава думати, що частина недоброякісної їжі чи отрути знаходиться в кишках, промивання шлунку закінчують введенням через зонд 60 мл 25 % розчину магнію сульфату.
Після закінчення процедури від'єднують лійку, видаляють зонд за допомогою рушника. Промивну воду показують лікареві. У разі потреби частину води відправляють на лабораторне дослідження.