Обладнання. - навчально-методичний посібник з дисципліни;

- навчально-методичний посібник з дисципліни;

- роздаткові матеріали;

- калькулятори.

Методичні рекомендації до практичного заняття

Проблема працездатності є центральною у фізіології і психології праці, оскільки ефективна трудова діяльність може бути забезпечена лише на основі врахування фізіологічних і психологічних закономірностей функціонування людського фактора. Сааме завдяки працездатності можлива реалізація знань, умінь і досвіду людини. Працездатність є фізіологічною основою продуктивності праці.

У процесі праці на працездатність значний вплив справляють трудові навантаження, умови виробничого середовища, мотивація тощо. В зв'язку з цим обґрунтовується таке поняття, як професійна працездатність, під якою розуміють максимальну ефективність діяльності людини при такому рівні функціональної мобілізації, яка не викликає перенапруження організму. Рівень мобілізації працездатності може бути різним, що знаходить своє відображення у формуванні відповідних функціональних станів організму (нормального, граничного, патологічного). Характеристиками цих станів с рівень використання енергетичних речовин і ступінь загострення нейрофізіологічного конфлікту між основною, побічною та відновлювальною функціональними системами (або відсутністю його). Необхідно ґрунтовно розібратися в суті функціональних систем, особливостях їх взаємодії, оскільки різні їх співвідношенню зумовлюють різний рівень працездатності і фазність у її динаміці.

Для оцінки функціонального стану працівника використовують проби на ефект Сеченова. Сутність ефекту Сеченова полягає в тому, що при переході до другої діяльності збуджуються інші нервові клітини, а в тих, що раніше регулювали роботу, розвивається гальмування, яке забезпечує більш швидше, порівняно з пасивним відпочинком, відновлення витрачених ресурсів. Позитивний ефект Сеченова, тобто покращення результатів при переході на іншу діяльність порівняно з тими показниками, які мали місце до виконання професійної роботи, характерний для нормального функціонального стану. Для граничного функціонального стану характерна відсутність позитивного ефекту Сеченова по більшості показників, а для патологічного — від'ємний ефект, що супроводжується парадоксальними та ультрапарадоксальними реакціями.

Практичне значення має вивчення закономірностей динаміки працездатності працівників протягом робочого дня, доби, тижня, року. Використовують три групи показників працездатності: виробничі; фізіологічні; психологічні.

Обстеженню підлягають працівники різних професій, які мають трудовий стаж не менше одного року, і тільки здорові. Вимірювання проводяться перед початком роботи, через 30 хв,на 2-й, 3-й і 4-й годинах роботи, перед обідньою перервою та після неї, на 6-й, 7-й і 8-й годинах роботи. Цілком зрозуміло, що отримання такої великої кількості показників вимагає застосування системи певних методів і методик. Слід пам'ятати, що відмічені показники мають різні натуральні виміри і якісні характеристики. В одних випадках збільшення величини показника свідчить про підвищення працездатності, в інших - про зменшення. В зв'язку з цим є необхідна стандартизація показників.

Перехід від стійкого стану до втоми відбувається не раптово, а стадійно. Проблема втоми належить до найскладніших у фізіології і психології праці, і вивчення її триває й досі. Слід звернути увагу на те, що всі визначення втоми як категорії акцентують увагу на таких її сторонах, як зниження працездатності під впливом виконуваної роботи та тимчасовий, зворотний характер цього зниження. Сучасні уявлення про втому базуються на центрально-нервовій концепції, основоположником якої є М. І. Сеченов. Згідно з цією концепцією в механізмі втоми головна роль належить не периферійним, а центральним процесам. У зв'язку з цим слід особливо детально розібратися в аргументах на користь коркової теорії втоми. Другим важливим моментом, на якому необхідно зосередити увагу при вивченні, є причини першочергових зрушень в коркових центрах, в зв'язку з чим останні і розглядаються як первинна ланка механізму розвитку втоми. Сам механізм цих зрушень зумовлюється затратами ресурсів і розвитком гальмування, нерівномірним зниженням лабільності різних елементів нервових центрів, що викликає дискоординацію робочих функцій. Гальмування, яке виникає у відповідь на витрачання енергетичних ресурсів у нервових клітинах, за біологічним значенням є охоронним, а за природою — безумовним.

Втома є одним з етапів у динаміці працездатності, а тому характеризується об'єктивними показниками і суб'єктивним відчуттям стомлення. Щодо об'єктивних показників втоми, то вони багатогранні і різнонаправлені, а функціональні зрушення не є прямолінійними відносно навантаження. Тому в залежності від рівня м'язових і нервових навантажень досліджуються ті фізіологічні системи, які є ключовими, і обов'язково зрушення в нервовій системі та психічній сфері.

При розробці конкретних заходів по боротьбі з втомою працівників на виробництві метою є не ліквідація цього фізіологічного явища, а віддалення розвитку втоми у часі, недопущення глибоких її стадій і перевтоми, а також прискорення відновлення сил і працездатності працівників.

Практичні завдання

Завдання 1. За даними табл. 4.6. розрахуйте можливий приріст продуктивності праці за рахунок збільшення фази стійкого стану робітників у загальному фонді робочого часу.

Таблиця 4.6.

Показники фази стійкого стану за цехами підприємства

Цех	Фаза стійкого стану, год
До проведення заходів	Після проведення заходів
Токарний Складання редукторів Термічний Штампувальний	4,5 4,2 2,3 3,4	6,4 5,8 4,2 4,8

Завдання 2. Обчисліть за одним із варіантів приріст продуктивності праці за даними, наведеними в табл. 4.7.

Таблиця 4.7

Існуючі та запроектовані показники роботи працівників

Показники	Варіанти
Існуючий	Запроектований
а	б	в	г	а	б	в	г
Кількість робітників Тривалість фази стійкого стану, год Тривалість часу пониженої працездатності, год. Середньогодинний виробіток у п-д стійкого стану, шт. Середньогодинний виробіток у п-д пониженої працездатності, шт.	3,0 5,0 45,0 30,0	2,8 5,2 85,0 70,0	3,5 4,5 75,0 60,0	4,0 4,0 65,0 56,0	4,0 4,0 - -	4,8 3,2 - -	5,2 2,8 - -	5,8 2,2 - -

Завдання 3. На основі даних, наведених у табл. 4.8.:

а) підрахуйте по кожній функції за кожний момент спостереження і занесіть до табл. 3.4 кількість випадків, коли порівняно з доробочим періодом показники: не змінилися; покращилися; погіршилися;

б) обчисліть показник зміни по кожній функції в кожний момент спостереження (Кі);

в) розрахуйте інтегральні показники зміни функціонального стану працівників за кожний момент спостереження (Кінт).

Таблиця 4.8

Загальні показники роботи працівників

Показник	Робітники

Час простої сенсомоторної роботи, с До роботи Через 2 год Перед об.перервою За 1,5 г.до кінця зм Після роботи КЧЗМ, Гц До роботи Через 2 год Перед об.перервою За 1,5 г.до кінця зм Після роботи М’язова сила, кг/см2 До роботи Через 2 год Перед об.перервою За 1,5 г.до кінця зм Після роботи М’язова витривалість, с До роботи Через 2 год Перед об.перервою За 1,5 г.до кінця зм Після роботи	0,33 0,37 0,30 0,31 0,31 38,9 39,6 36,5 37,5 36,5 0,7 0,8 0,6 0,6 0,8 23,3 22,8 20,1 19,2 19,8	0,30 0,29 0,31 0,32 0,33 37,6 38,0 36,9 37,0 36,2 0,9 0,85 0,7 0,8 0,7 22,5 23,4 22,5 20,1 20,0	0,32 0,30 0,32 0,33 0,35 41,0 42,0 39,0 38,0 36,0 1,1 1,2 0,9 1,0 0,9 19,7 21,3 21,0 19,8 19,6	0,31 0,29 0,31 0,32 0,34 36,0 38,0 37,2 36,0 35,0 1,2 1,3 0,9 1,0 1,1 24,7 25,9 24,7 29,6 22,0	0,38 0,37 0,39 0,40 0,41 38,4 39,0 37,2 37,7 36,8 0,8 0,9 0,7 0,7 0,9 18,6 21,3 20,4 20,7 19,6	0,43 0,41 0,44 0,41 0,43 42,0 41,0 40,0 40,0 38,9 0,85 0,95 0,8 0,8 0,7 16,3 17,8 16,4 16,8 16,0	0,39 0,38 0,39 0,39 0,41 40,1 42,0 38,1 37,6 38,9 0,75 0,8 0,7 0,6 0,6 25,2 26,1 24,1 29,0 22,0	0,36 0,34 0,36 0,36 0,41 37,8 38,9 36,7 35,6 35,0 1,3 1,2 0,9 1,1 1,1 18,1 20,3 20,1 19,1 18,1	0,41 0,38 0,39 0,39 0,40 35,3 36,2 35,1 35,1 35,0 0,85 0,7 0,6 0,7 0,6 17,3 17,4 16,0 16,3 15,0	0,36 0,35 0,36 0,38 0,40 42,0 38,1 37,0 38,1 37,2 0,73 0,75 0,6 0,7 0,65 24,2 20,4 19,3 19,0 18,0