Художнє конструювання об'єктів технологічної діяльності. ергономіка в структурі перетворювальної діяльності
Офіційно термін «ергономіка» (гр. ergon — робота і nomus — закон) був прийнятий в Англії у 1949 році, коли група вчених поклала початок організації ергономічних досліджень.
Наукове вивчення трудової діяльності пов'язують з ім'ям американського інженера Ф. Тейлора і його учнів. У результаті їхніх досліджень була створена і впроваджена у виробництво концепція інженерного проектування методів роботи і покладений початок ергономіці. Тейлоризм розглядав людину як частину машини або як додаток до неї.
Подальший розвиток виробництва вимагав урахування психологічної складової процесу праці. Відтоді і до цього часу досліджуються психологічні властивості людини в процесі праці: сприйняття, пам'ять, мислення, здатність концентрувати увагу, а також розроблені деякі психодіагностичні методи відбору робітників для певних трудових процесів. У другій половині XX століття видатний учений Роджер Сперрі отримав Нобелівську премію за відкриття функціональної асиметрії правої і лівої півкуль головного мозку. Виявилося, що одні види діяльності зумовлюються лівим мозком, а інші — правим. Причому у момент активності однієї півкулі інша «відпочиває». Завдяки відкриттю явища функціональної асиметрії у діяльності півкуль мозку людини стало зрозуміло, що працівників можна поділити за трьома основними типами:
1. «художники-глядачі» (Працівники із активнішою правою півкулею мозку характеризуються високим рівнем розвитку художньо-образної уяви і менше схильні до логічно-понятійного мислення. Завдяки розвиненій художньо-образній уяві у них переважає сприймання, перетворення і збереження візуально-сенсорної інформації. Вони обдаровані природними здібностями до художньої творчості),
2. «мислителі-слухачі» (У працівників із активнішою лівою півкулею мозку переважає логічно-понятійне мислення над художньо-образною уявою. Вони обдаровані природними здібностями до наукової творчості),
3. «майстри-діячі» обидві півкулі мозку достатньо розвинені і взаємодіють між собою. активнішою є зона «міжпівкулля» (рис. 45).
Виконані дослідження сприяють все досконалішому пристосуванню машини до людини. Стало цілком очевидно, що в ході проектування, впровадження і експлуатації систем «людина-техніка-середовище» (ЛТС) повинні враховуватися реальні можливості людини, якій доведеться працювати в системі.
У кінці XIX і на початку XX століть в промислово розвинених країнах світу (СІЛА, Англії, Німеччині, Японії і ін.) організовуються спеціальні лабораторії, кафедри і інститути, які вивчають вплив трудових процесів, виробничого середовища на організм людини. Зокрема, виявлено, що негативний вплив техногенного довкілля компенсується мальовничими куточками ландшафтного дизайну (рис. 47)
У 20—30-і роки XX ст. вітчизняні вчені сформулювали принципово інший підхід до організації праці: проектування і створення технічних засобів і технологічних процесів, які забезпечують людині нормальні умови роботи, охорону праці і здоров'я тих, хто працює. Вони запропонували нову наукову дисципліну — ергологію (вчення про роботу людини) або ергонологію (вчення про закони роботи).
Починаючи з 1950 року, ергономіка розвивається поетапно, через кожне десятиліття охоплює все нові сфери. З 1950 року і до нині інтенсивно розвивається військова ергономіка (рис. 48).
З 1960 розвитку набуває промислова ергономіка (рис. 49—52).
З 1970 набуває розповсюдження ергономіка товарів широкого вжитку (рис. 53—60).
З 1980 року починає переважати середовище «людина-комп'ютер» і ергономіка програмного забезпечення. Новим напрямом ергономіки стало не традиційне «вікно» у світ реальний, а «екран» або «інтерфейс» — найпоширеніший і найдоступніший механізм виникнення ілюзій.
Із 1990 року з'явилася когнітивна та організаційна ергономіка.
Яскравим представником когнітивної (інформаційної) ергономіки є Граді Буч — засновник і директор американської фірми Object-Oriented-Produkts at Rational. Він використав метод OOD: Object-Oriented-Design (об'єктно орієнтованого проектування); у своїх розробках впроваджує різні об'єктні і об'єктно-орієнтовані мови програмування. Його розробки з когнітивної ергономіки опубліковані у періодичних виданнях: «Journal of Object-Oriented Programming», «Hotline of Object-Oriented Tehnology», а також у книзі «Object Oriented Design with Applications». Поняття «об'єктно орієнтоване програмування», «об'єктно орієнтовані технології» дають уявлення про сучасну когнітивну (інформаційну) ергономіку. Всі ергономічні розробки треба починати «з уже функціонуючої простої системи».
Людина спроможна сприйняти водночас не більше семи вражень з одного інформаційного каналу. Організовуючи потік інформації «на вході» водночас по кількох різних каналах у вигляді послідовних окремих подій, ми можемо проривати інформаційне обмеження. Є три інформаційні канали: вербальний (аудіальний у «слухачів-мислителів»), сенсорний (візуальний у «глядачів-художників»), структурний (кінестетичний у «діячів-майстрів»). Кожний тип особистості спроможний перейти на всі три рівні абстракції і сприйняти, опрацювати і зберегти сім вражень аудіальної, сім вражень візуальної і сім вражень структурної інформації (двадцять одну подію).
Програмну систему необхідно проектувати як сукупність взаємодіючих об'єктів, розглядаючи кожний об'єкт як екземпляр певного класу.
При цьому класи мають утворювати ієрархію. Об'єктно орієнтований підхід відображає типологію новітніх мов програмування високого рівня: Smalltalk, Object Paskal, C++, CLOS і Ada.
Організаційна ергономіка — коучінг. Коучінг як особливий вид інформаційно-енергетичної підтримки працівника чи колективу з'явився у Великобританії на початку 90-х років. Його започаткував бізнесмен і консультант фірми Джон Уїтмор. У «Короткому оксфордському словнику» коучінг визначається як синонім до понять «наставляти, тренувати, надихати». Керівник підприємства виконує функцію персонального тренера (коуча), який допомагає мобілізувати кожного працівника на виконання плану підприємства. Коуч пробуджує і стимулює розвиток творчого потенціалу персоналу способами тренінгу, професійного консультування, наставництва. Коучінг — це метод мідіергономіки, яка досліджує системи: «людина-колектив», «колектив-машина», «колектив-організація», «колектив-мережа».
Отже, у ході історії розвитку виокремилося три найважливіші напрями у межах ергономічної науки: ергономіка фізичного середовища, когнітивна ергономіка, організаційна ергономіка.
Ергономіка фізичного середовища вивчає особливості робочої пози, прийоми обробки матеріалів, проблеми опорно-рухового апарату, компонування робочого місця, надійність і здоров'я оператора.
Когнітивна ергономіка включає розумову працю, здатність до прийняття рішення, кваліфікованість виконання роботи, взаємодію людини і комп'ютера, підготовку до проектування соціотехнічної системи.
Організаційна ергономіка спрямована на удосконалення соціотехнічних систем, їх організацію і управління ними.
Загальні питання ергономіки
У сучасному інформаційному суспільстві зростає роль людини як суб'єкта праці і управлінця виробництвом. Оригінальні задуми, сформульовані словами, образи уяви і фантазії у зображеннях, пошукові макети або виробничі зразки з матеріалів — це продукти творчості: наукової, художньої, технічної. Продукти всіх трьох видів творчості поєднуються у нових перспективних проектах, які приймає виробництво. Проектне формотворення продовжується машинним тиражуванням. Для реалізації проектів розробляються новітні технології. Результатом технологій є масовий випуск продукції. Продукти творчості «опредмечуються» у продукції технологічних процесів.
Виникла потреба в об'єднанні всіх наук про людину та її трудову діяльність, з одного боку, і технічних дисциплін, з іншого. Менеджери сучасних конкурентоспроможних підприємств вдаються до новітніх форм організації і дизайну робочого простору з метою поліпшення впливу на кінцевий результат — на прибуток підприємств. Триєдину мету ергономічних досліджень подано на рис. 65.
У сучасній ергономічній науці з'явилися нові задачі досліджень:
1. Вивчення людини як компонента автоматизованої системи виробництва.
2. Проектування нових засобів виробничої діяльності.
3. Підготовки, тренування і відбору операторів.
Досліджується низка чинників, які впливають на людину як компонента автоматизованої системи виробництва: втома, монотонність операцій, перцептивне та інтелектуальне навантаження, умови роботи, фізичні фактори довкілля, біомеханічні та психофізіологічні чинники.
Проектування нових засобів виробничої діяльності спрямовується здебільшого на забезпечення взаємодії людини і машини. Для цього проектуються візуальні і слухові індикатори, органи управління, спеціальні вхідні системи ЕОМ, нові інструменти і прилади.
Задачі системного характеру, пов'язані з розподілом функцій між оператором і машиною, з організацією робочого процесу віднесено до підготовки, тренування і відбору операторів.
Зазначені ергономічні заходи на сучасних конкурентоспроможних підприємствах дають від 2% до 5% підвищення продуктивності праці персоналу.
Отже, трудова діяльність людей розглядається ергономікою у системі «людина—засіб праці—предмет праці—виробниче середовище». Ергономіка є наукою про системи: людину, предмет, середовище.
Ергономічні показники системи «людина—техніка—середовище» подано у табл. 1.
Ергономічні показники системи «людина-техніка-середовище»
| Соціальні | Психологічні | Фізіологічні | Антропометричні | Гігієнічні |
| Відповідність конструкції машини і організації робочих місць характеру і ступеню групової взаємодії | Відповідність машини можливостям і особливостям: сприймання, пам'яті, мислення, навичкам праці | Відповідність машини: силовим, швидкісним, енергетичним, зоровим, слуховим, тактильним можливостям | Відповідність машини: розмірам і формі тіла, розподілу ваги працівника | Освітленість, вентиляція, температура, вологість, тиск, напруга електричного і магнітного полів, запиленість, радіація, токсичність, шум, вібрація, гравітаційне перевантаження, прискорення |
Ергономіка включає поняття антропометрії, біомеханіки, гігієни праці, дизайну, психології праці, інженерної психології.