Психологія окремих категорій злочинців

При вивченні окремих категорій злочинців велика увага приділяється насильницькому типу злочинця (ху­ліган, ґвалтівник, убивця). У літературних джерелах ро­билися спроби встановити найбільш загальні риси насиль­ницьких злочинців: 1) егоїзм, що нерідко переходить в егоцентризм, при якому вся поведінка особи підкоряється лише її інтересам, бажанням і потягам; примітивно-анар­хічна позиція: «що хочу, те і роблю»; 2) тісно пов'язана з егоїзмом (а нерідко і прямо ним обумовлена) зневага до інтересів і думок окремих членів суспільства, у тому числі навіть найближчих цій людині; 3) відсутність здатності, а часто і бажання поставити себе на місце потерпілого, звід­си — відсутність почуття жалю до потерпілого, високий чи низький ступінь жорстокості; 4) переважно афектив­ний характер поведінки, при якій бажання, що виникають в особи, потреби і спонукання відразу ж реалізуються, у тому числі і злочинним шляхом². Деякі вчені (М. І. Єні­кєєв) до основних характерних рис насильницького типу злочинця відносять: дефектність соціальної ідентифікації, емоційну тупість, імпульсивну агресивність.

¹ Еникеев М. И. Юридическая психология: Учебник. — М.: Изда­тельская группа «НОРМА—ИНФРА-М», 1999. — С. 53-55.

² Більш детально див.: Личность преступника. — М.: Юрид. лит., 1971.—С. 183-184.

Розділ шостий. КРИМІНАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ

Глава 2. Психологія особи злочинця

Вчинення насильницьких злочинів пов'язане з аг­ресією. У психології агресія розглядається як поведінка або дія, спрямована на заподіяння фізичної чи психічної шкоди або на знищення іншої людини. Готовність окре­мої особистості до агресії виявляється як негативна ри­са — агресивність.

Необхідно зазначити, що «агресія» означає напад. Агресивні злочини мають злісний, деструктивний ха­рактер, а їх метою є заподіяння потерпілому шкоди. В основі кримінальної агресії — ворожнеча і прагнення руйнування. Вона посягає на найважливіші людські блага — життя, здоров'я, честь, гідність, права людини. Агресія спрямовується на заподіяння людині страждань і перешкоджає здійсненню її намірів. Об'єктами агре­сивних дій бувають також речі і природа — середовище життя людей¹.

Насильницький тип злочинця пов'язаний з тим, що вирішення конфлікту визначається наявністю агресив­ності особистості, обумовленої такими якостями індиві­да, як соціальне відчуження, знижена толерантність, озлобленість, егоцентризм та ін. Для насильницьких зло­чинців характерний низький рівень загальної культури й освіченості.

Розрізняють випадкових злочинців і стійкий («зліс­ний») тип насильницького злочинця. Для злісного типу характерна агресивна спрямованість особистості, праг­нення вирішити конфлікт за допомогою фізичної сили, жорстокості.

Особливий тип насильницького злочинця — вбивця. Існують різні типи вбивць: «випадкові» вбивці, сексуаль­ні вбивці, вбивці-хулігани, вбивці-терористи, вбивці-найманці (кілери) та ін.

Позбавлення життя іншої людини має серйозні психо­логічні наслідки для особи, яка його вчинила. «Не убий» твердить шоста заповідь Закону Божого. І це пов'язано не лише із захистом життя людини, але і з прагненням захи­стити від страждань (певних психічних станів) особу, яка вчинила вбивство, адже вчинення вбивств призводить до деформації всієї структури особистості.

Специфіка сексуальних убивств полягає у необхід­ності урахування сексопатологічних даних. Так, насиль­ство серійних сексуальних садистів детерміноване психо-лого-психіатричними закономірностями (такий садизм є аномальною формою вирішення різноманітних індивіду­ально значущих інтра- та інтерперсональних конфліктів і подолання хронічних фрустрацій, підвищення само­оцінки, підтвердження своєї маскулинності)¹. Таку кате­горію вбивств (сексуальних) вчиняють чоловіки. Явища садизму в жінок трапляються вкрай рідко, а садистські вбивства і некрофілія не трапляються. Віковий склад злочинців є таким: неповнолітні — 9 %, від 18 до ЗО ро­ків — 56 % , від ЗО до 50 років — ЗО % , більше 50 років — 5 %. Картина сексуальних убивств уражає своєю зов­нішньою протиприродністю, «психічною ненормаль­ністю», патологічністю. Тут можна виділити злочинця, що «маскується» і «раптового» злочинця, «душителя» (який вчиняє вбивство піляхом удушення чи удавлення) і «потрошителя» (який убиває шляхом нанесення коло-то-ріжучих поранень)².

¹ Зелинский А. Ф. Криминальная психология: Науч.-практ.изда­ние. — К.: Юринком Интер, 1999. — С. 170-171.?

¹ Бухановская О. А. Серийные сексуальные садисты: подходы к лечению и его принципы // Серийные убийства и социальная агрессия: что ожидает нас в XXI веке? Медицинские аспекты социальной агрессии. — Материалы III междунар. науч. конф. — Ростов н/Д.: Феникс, 2001. — С. 76-80.

² Фомина А. С. Расследование убийств, совершаемых по сексуаль­ным мотивам // Расследование преступлений против личности: Учеб. пособие / Под ред. О. Я. Баева. — Воронеж: Изд-во Воронеж, гос. ун-та, 1998. — С. 71-74.

Розділ шостий. КРИМІНАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ

Соціально-психологічна характеристика сексуально­го вбивці (маніяка) Н. Джумагалієва: «Смуга невдач і по-невірень. У перерві — армія, служив у десанті, на друго­му році запив, часто «до повного забуття». Довгий час у взаєминах з жінками був стриманий, соромливий, а з 1974 по 1977 р. роз'їжджав по країні, зовсім не спілку­вався з жінками. У цей час, десь у віці 23 років, стали ми­моволі виникати зорові уявлення окремих розчленова­них частин оголеного жіночого тіла і внутрішніх органів, при цьому відчував статеве збудження. Повернувшись додому, «загуляв» і навіть «познайомився» з венерични­ми хворобами. Звичайна близькість з жінкою вже не вла­штовувала. Наприкінці 1978 р. став розробляти план, як «добути жінку, роздягнути її і вивчити будову внут­рішніх органів», нібито вирішивши, що можна стати пророком, напившись крові, і зменшити статевий потяг, наївшись м'яса... 6 січня 1979 р. Джумагалієв убив А. У протоколі огляду місця події читаємо: «...На смітнику Карилінського сукняного комбінату виявлені частини людського тіла жіночої статі, дві ноги, за 15 м від них чо­боти, розпороті гострим предметом до гомілки. Під купою каменів, землі і дроту виявлені грудна клітка, ру­ки... обидві груди вирізані. Оглядом ніг установлено, що надрізи починаються на 15 см вище п'яти, йдуть далі до суглоба, тобто литки відсутні. Голова відпиляна на рівні першого шийного хребця...» Після цього вбивства потяг­нулися нескінченною низкою: 21 квітня, 21 червня (по­двійне вбивство матері і дочки), 27 червня...¹

Ще один приклад — особистість Г. Михасевича, який народився в 1947 р. Перше вбивство вчинив у 1971 р. і з кожним роком убивав усе більше і більше (жертвами бу-

¹ Раззаков Ф. И. Бандиты времен социализма (Хроника рос­сийской преступности 1917-1991 гг.). — М.: ЭКСМО, 1996. — С. 510-511.

Глава 2. Психологія особи злочинця

ли тільки жінки). Усього в 1971-1984 pp. він убив 36 жінок, причому в 1984 р. — 12 жінок. Михасевич вчи­няв убивства, як правило, біля доріг; усі його жертви бу­ли задушені одним способом — різко стягнутою косин­кою, шарфом чи пучком трави. Місце вбивств теж було певним — у районі між Вітебськом і Полоцьком, тому справу Михасевича і назвали вітебською. Зовні Михасе­вич вів цілком благопристойне життя: працював завідува­чем ремонтними майстернями, мав сім'ю, дружину і двох дітей і навіть був... дружинником, позаштатним помічни­ком міліції... Коли кільце слідства стало наближатися до місця проживання Михасевича, він захвилювався, напи­сав зміненим почерком анонімного листа до обласної газе­ти, де стверджувалося, що жінок убивають місцеві чо­ловіки, які помщаються своїм коханим за невірність... Для більшої переконливості після відправлення листа поїхав до Вітебська, вбив ще одну жінку і біля тіла зали­шив записку, підписану «патріоти Вітебська»¹.

У спеціальній літературі зазначається, що для серій­них сексуальних злочинів характерне садистське оформ­лення епізодів — демонстрація, у першу чергу самому собі, свого панування над жертвою — її особистістю, ті­лом, нерідко — можливість розпоряджатися її речами, життям, здоров'ям, статевою незалежністю і недотор­канністю, жорстоке її придушення і підпорядкування, катування, болісне заподіяння ушкоджень, знущання, приниження².

¹ Белоусов В. Кто убил Влада Листьева? Факты, версии, аргу­менты. — Минск: Современная лит., 1995. — С. 399-400.

² Бухановский А. О., Гайков В. Т., Байбаков Ю. Г. Серийные сек­суальные преступления: психолого-психиатрические сопостав­ления // Серийные убийства и социальная агрессия: что ожидает нас в XXI веке? Медицинские аспекты социальной агрессии. — Материалы III междунар. науч. конф. — Ростов н/Д.: Феникс, 2001.—С. 94.

24 4-460

Розділ шостий. КРИМІНАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ

Р

Серйозну соціальну небезпеку становлять убивства на замовлення. Психологія вбивства на замовлення ха­рактеризується складним ланцюгом взаємодій: замов­ник — виконавець, або замовник — посередник — вико­навець, або замовник — кілька посередників — викона­вець. Є різні типи виконавців убивства на замовлення (кілерів). Вони можуть бути поділені на виконавців-ди-летантів і виконавців-професіоналів. Наймані вбивці-професіонали у свою чергу поділяються на вбивць-одино-чок, які виконують замовлення час від часу, і вбивць, які перебувають на постійному утриманні того або іншого злочинного угруповання. Вони вчиняють убивство гру­пою по два-три чоловіки.

Психологічні особливості має особистість виконавця вбивства на замовлення, для якої основний мотив діяль­ності не лише користь, але і досягнення професійного результату. Професійних виконавців убивств на замов­лення пропонувалося умовно позначити як: 1) «соціопа-тичних», до яких належать особи з явними дефектами психічної діяльності, у суміжних станах; 2) «категорія інфернального досвіду» — ветерани бойових дій, колиш­ні засуджені з низьким соціальним статусом (Д. Д. Дон-ськой).

Убивця-професіонал йде на справу, якщо почуває 99-відсоткову гарантію власної безпеки. Він має досить високі навички в «мистецтві» вбивати людей, використо­вує найсучаснішу техніку спостереження і радіозв'язку, виконує заходи щодо підготовки вбивства. Ніхто і ніколи не повинен запідозрити у ньому ліквідатора. Він повинен бути неяскравим, непомітним, таким, що розчиняється у натовпі. Так, О. Солоник «був у 1995 p., мабуть, най­більш розшукуваним злочинцем у Росії. Він уже двічі вчиняв втечу з в'язниць, де відбував покарання за вбив­ство шести ватажків російських мафіозних угруповань і чотирьох міліціонерів, які намагалися його заарештува-

Глава 2. Психологія особи злочинця

ти. Після зробленої в Аргентині пластичної операції він приїхав в Афіни й оселився в районі Мініді як грек під ім'ям В. Кесов...»¹.

Соціально-психологічна характеристика О. Солони-ка: «Він народився в 1960 р. у провінційному Кургані. Захоплювався спортом, досяг успіхів у класичній бороть­бі, був честолюбний, як і усі чоловіки невеликого росту (його зріст — 165 см), міг зчепитися з кожним, хто його зачепив чи скривдив. Після закінчення середньої школи пішов в армію. Службу проходив у Німеччині, де в спор­тивних змаганнях посідав призові місця і мав авторитет у солдатів і офіцерів. Отримавши відмінну характери­стику, демобілізувався, повернувся до рідного Кургану і був зарахований у міліцію співробітником патрульно-по­стової служби. Оженився, народилася дочка, потім роз­лучився. Другий шлюб, народження сина, вступ до Горьківської вищої школи МВС СРСР. З цього моменту починаються події, що не вкладаються в стандартну схе­му... Відрахували з міліцейської школи, залишив службу в міліції. Пізніше влаштувався на цвинтар копа­ти могили і далі відбувся несподіваний арешт...»².

Сьогодні злочинці роблять спроби до зміни типового образу кілера. Останнім часом у вчиненні вбивств на за­мовлення намітилися нові тенденції: до таких убивств ста­ли залучати жінок. Зокрема, у Києві була затримана Л., 22 років, киянка, яка проживала з коханцем. За нею два невдалих замахи на убивства (від замовника одержала за перший злочин — 2 000 доларів, за другий — 450 до­ларів)³.

¹ Малинов Ю. Наемный убийца или Робин Гуд? // Моск. новости. — № 21. — 25 мая — 1 июня 1997. — С. 23.

² Модестов Н. Москва бандитская. Документальная хроника криминального беспредела 80-90-х годов. — М.: Центропо-лиграф, 1996. — С. 344-345.

³ Корчинский А. «Леди-киллер» стреляет неважно, но часто // Киев­ские ведомости. — 1997. — 19 сент. — С. 21.

24*4-460

Розділ шостий. КРИМІНАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ

I

Специфічною є особистість хулігана. Відомі різні вер­сії походження одного з найрозповсюдженіших у світі позначень порушення громадського порядку (хуліганст­ва). Звичайно його пов'язують із прізвищем однієї ір­ландської родини, що проживала в Лондоні наприкінці XVIII ст. і відрізнялася особливим буйством... Але корені явища, позначеного ним, — у глибині століть, в агресив­ній природі людини¹.

Хуліган прагне продемонструвати владу, відчуває на­солоду від безкарності, прояву самоствердження. У про­цесі хуліганства спостерігається явна невідповідність приводу і реакції на нього. Майже всі прояви хуліганства відбуваються у стані алкогольного сп'яніння чи нарко­тичного збудження. Серед вуличних дебоширів перева­жають молоді люди, які діють, як правило, групами². Дії хулігана часто супроводжуються руйнуванням або зни­щенням майнових цінностей. Йдеться про вандалізм — безглуздо жорстоке руйнування історичних пам'яток, культурних цінностей, будинків, споруджень, майна. За своєю психологічною сутністю вандалізм агресивний.

Широке коло осіб охоплює корисливий тип злочин­ця: злодії, розкрадачі, шахраї та ін. Злодій — злочинець, який займається крадіжками. Саме зі злодіями пов'яза­не виникнення злочинцих традицій, злодійських «зако­нів» і «правил поведінки» у кримінальному світі. Розріз­няють злодіїв: «домушників», «кватирників», «кишень­кових злодіїв» та ін. У злодіїв порушується система мо­ральної орієнтації, з'являються негативні якості особис­тості: жадібність, прагнення до наживи, нечесність та ін. Від злодійства необхідно відрізняти клептоманію —

Глава 2. Психологія особи злочинця

¹ Зелинский А. Ф. Криминальная психология: Науч.-практ. изд. — К.: Юринком Интер, 1999. — С. 186.

² Більш детально див.: Зелинский А. Ф. Криминальная психология: Науч.-практ. изд. — К.: Юринком Интер, 1999. — С. 188-189.

імпульсивно виникаюче (нездоланне) прагнення взяти ту чи іншу річ без корисливої мети.

До корисливого типу особи злочинців належать шах­раї. Процес економічних перетворень, розвиток ринко­вих відносин пов'язані з проникненням шахрайства в усі сфери суспільства. З погляду психології більшість шах­раїв мають хорошу уяву, їм притаманний сугестивний вплив і вміння переконувати. До особистих якостей і вла­стивостей шахрая належать його хитрість, облудність, уміння привертати до себе навколишніх, знання способів підробки документів. За своїм зовнішнім виглядом — це звичайно солідні люди, які «вміють себе подати», мають певні знання у галузі психології, досить хорошу спосте­режливість і швидко реагують на обстановку, що зміню­ється. Шахраї використовують можливості перевтілен­ня, встановлюють контакт із людьми різних типів, оби­рають відповідну манеру поведінки. Шахраїв поділяють на групи: 1) «нові» шахраї, які використовують меха­нізми ринкових відносин, можливості кредитно-банків­ських операцій, фіктивних фірм, страхової, інвести­ційної і довірчої діяльності; 2) шахраї-гастролери, які постійно роз'їжджають і негайно ховаються з місць вчи­нення злочинних діянь; 3) шахраї-гравці, які використо­вують азартні ігри (карткові шулери, «катали», «червові валети» та ін.); 4) шахраї, які не мають постійного місця роботи чи проживання, неодноразово засуджені за шах­райство та інші злочини; 5) шахраї, які вчиняють злочи­ни вперше, з легкодумства, під впливом інших осіб чи си­туації; 6) шахраї-одиночки і шахраї, які вчиняють зло­чин групою, у тому числі і з розподілом ролей.

Шахраї можуть заволодіти майном за допомогою су­гестії або інших видів впливу. Так, у період з 2001 по ли­пень 2002 р. керівники і члени громадського благодійно­го фонду «Д.» шляхом шахрайських дій заволоділи кош­тами громадян. Допитані у кримінальній справі особи,

Розділ шостий. КРИМІНАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ

визнані потерпілими, показали, що в ході проведення зборів з прийому нових учасників до громадського бла­годійного фонду «Д.» на осіб, які претендували на вступ у члени фонду, справлявся вплив з метою примусити внести вступний внесок у фонд у сумі 2 300 доларів США. А саме: голосна музика у приміщенні, в якому проводи­лися збори; постійні овації присутніх на зборах; вигуки, свист і голосні промови з залу присутніх на зборах і мене­джерів; велика кількість осіб, які перебували у при­міщенні; тривалий час зборів (від б до 8 годин) тощо.

Запитання для самоконтролю

1. Яку структуру має злочин з погляду психології?

2. У чому полягають психологічні наслідки злочину?

3. Чи можна говорити про особу злочинця?

4. Як класифікуються злочинні типи?

5. Які є категорії злочинців?

Рекомендована література

1. Дубягин Ю. П. Следующая жертва ты! Непри­думанные криминальные сюжеты и азбука безопас­ности. — М.: Печатное дело, 1995. — 416 с.

2. Еникеев М. И. Юридическая психология: Учеб. для вузов. — М.: Издательская группа «НОРМА— ИНФРА-М», 1999. —517 с.

3. Коновалова В. Е. Правовая психология: Учеб. пособие. — X.: Основа, 1990. — 198 с.

4. Личность преступника: Монография / Авт. кол.: Н. И. Кондрашков, В. Н. Кудрявцев, Н. С. Лейкина и др. — М.: Юрид. лит., 1971. — 356 с.

5. Пирожков В. Ф. Криминальная психология. — М.: Ось-89, 2001. — 704 с.

Розділ сьомий

ПЕНІТЕНЦІАРНА ПСИХОЛОГІЯ