Методика підготовки та проведення тактико-стройових занять з відділенням
Тактико-стройові заняття є першою та необхідною ступінню бойового злагодження підрозділів. Їх сутність полягає в тому, що з підрозділами відпрацьовується техніка виконання прийомів і способів дій у різних видах бою, спочатку по елементах у повільному темпі, а потім у цілому в межах встановленого нормативами часу. Недостатньо засвоєні елементи прийому і прийом в цілому повинні повторюватися доти, поки ті, що навчаються, не навчаться виконувати їх правильно, узгоджено і у встановлений нормативом час.
Тактична обстановка для проведення тактико-стройового заняття може створюватися для відпрацювання кожного навчального питання (нормативу) окремо і не зв'язуватися єдиним замислом. Вона повинна бути не складною, але забезпечувати якісне навчання підлеглих.
У ході цих занять офіцери і сержанти удосконалюють свої навички в управлінні підлеглими підрозділами шляхом віддачі коротких розпоряджень, команд і сигналів, а також визначають без додаткових контрольних занять рівень та якість підготовки підрозділів.
Тактико-стройові заняття можуть проводитися “піший по-машинному” або з використанням озброєння і техніки. Недоліки, виявлені при підготовці відділень, усуваються на початковому етапі підготовки взводів, а виявлені при підготовки взводів – на початковому етапі підготовки рот і потім батальйонів.
Тактико-стройові заняття за своїм призначенням підрозділяються на звичайні, спільні і контрольні.
Звичайні тактико-стройові заняття проводяться з відділенням, взводом, ротою і батальйоном у порядку викладеному нижче. Вони призначені для відпрацювання техніки виконання прийомів і способів дій підрозділів на полі бою.
Спільні тактико-стройові заняття проводяться з ротою (батальйоном) із засобами посилення “піший по-машинному” або на матеріальній частині за темами, які визначені програмою. Вони призначені для відпрацювання питань організації і здійснення взаємодії між штатними, приданими, підтримуючими підрозділами (артилерійськими, зенітними, інженерними, вогнеметними, РХБ захисту та ін.) і сусідами. Причому перші такі заняття плануються як показові і проводяться під керівництвом командира частини.
Контрольні тактико-стройові заняття проводяться на заключному етапі підготовки роти і батальйону з метою перевірки їх злагодженості. Зміст такого заняття визначає для роти командир батальйону, для батальйону – командир частини.
Організують і проводять тактико-стройові заняття з підрозділами безпосередні командири. У тому випадку, коли на ротні або батальйонні тактико-стройові заняття залучаються підрозділи інших родів військ, а також, коли вони проводяться як контрольні, то керівниками є, відповідно, командир батальйону або частини.
Проводити тактико-стройові заняття можна на тактичному навчальному полі або на необладнаній ділянці місцевості. Найбільш ефективні є навчальні заняття, які проводяться на тактичному навчальному полі, де поряд з мішенями, інженерними спорудженнями та загородженнями можуть застосовуватися і звукові ефекти бою. При проведенні занять на необладнаній ділянці місцевості для позначення противника використовуються мішені з ротного тактичного комплекту або група солдат (2-4 чол.) з мішенями та засобами імітації, які після відпрацювання кожного навчального питання або його елементу, за розпорядженням керівника заняття переміщаються у новий район для створення тактичної обстановки для наступного навчального питання. Крім того тактико-стройові заняття можуть проводитися із застосуванням імітаторів стрільби і ураження.
Тривалість тактико-стройових занять встановлюється керівником виходячи з поставлених цілей, і може складати від 2-х до 4-х годин. Основним методом навчання на тактико-стройових заняттях є вправа (тренування) у виконанні прийомів і способів дій на полі бою (у ході відпрацювання тактичних нормативів).Можуть застосовуватися також пояснення і показ.
Підготовка занять. Навчальність і ефективність тактико-стройових занять значною мірою залежить від якості їх підготовки. Вона являє собою комплекс заходів, проведених командиром відділення, взводу напередодні занять і включає: особисту підготовку керівника до заняття, визначення (уточнення) вихідних даних, вибір району (ділянки місцевості) для проведення заняття, розробку плану проведення заняття, підготовку до заняття тих, що навчаються, підготовку району заняття та засобів матеріально-технічного забезпечення.
У кожному конкретному випадку обсяг і зміст проведених заходів буде визначатися досвідом керівника та його методичною майстерністю.
Підготовка керівника до проведення занять здійснюється на показових, інструкторсько-методичних заняттях, зборах і інструктажах. Основним методом підготовки є самостійна робота. Починати самостійну роботу необхідно з вивчення керівних документів. Ознайомлення з цими документами допоможе керівнику заняття визначити глави та статті бойового статуту, настанов і посібників, які необхідно додатково вивчити або повторити.
Готуючись до занять, командир підрозділу оцінює рівень підготовки особового складу, підрозділу в цілому та виходячи з цього визначає навчальні цілі.
Вихідними даними для тактико-стройового заняття є тема, зміст навчальних питань, навчальні цілі, місце проведення і склад тих, що навчаються, час (вдень, вночі), тривалість, кількість озброєння, військової техніки та імітаційних засобів. Усі ці дані керівник заняття бере з Плану та Програми бойової підготовки, розкладу занять і вказівок безпосереднього командира. Крім того, ці дані можуть уточнюватися під час проведення показових, інструкторсько-методичних занять, інструктажів, при підбитті командиром підрозділу підсумків бойової підготовки за минулий тиждень та постановки завдань на наступний.
Роботу над вихідними даними доцільно почати з усвідомлення теми заняття. Це пов'язано з тим, що кожна тема тактичної підготовки, як правило, включає кілька тактико-стройових і тактичних занять. Тому усвідомлення загальної теми необхідно керівнику для того, щоб зрозуміти, на фоні якої тактичної обстановки буде проходити заняття.
У Програмі бойової підготовки, а також і в розкладі занять розкриваються зміст кожного тактико-стройового заняття у вигляді навчальних питань. Це полегшує роботу керівника заняття. У залежності від рівня підготовки тих, що навчаються, і виділених засобів матеріально-технічного забезпечення він може уточнити тривалість відпрацювання навчальних питань і на цій підставі правильно визначити як і де розпочати заняття, де і чим його закінчити, а також, виходячи із теми заняття, вірно визначити навчальні цілі.
Усвідомивши тему та зміст заняття, керівник визначає цілі. При цьому необхідно ретельно проаналізувати рівень підготовки особового складу та підрозділу в цілому. Це дозволить командиру правильно визначити навчальні цілі заняття, безпосередньо вплинути на зміст плану і на розподіл часу на відпрацювання навчальних питань. Крім того, важливе значення буде мати вірне формулювання навчальних цілей, які повинні відповідати на запитання, для чого проводиться дане заняття та які результати потрібно досягти після його проведення. При чому цілі заняття повинні бути конкретними і спрямованими на підвищення якості підготовки підрозділу за даною темою. Необхідно пам’ятати, що навчальні цілі на тактичному занятті визначаються для кожної категорії тих, що навчаються, відділення, взводу в цілому.
Час проведення заняття (вдень, вночі) визначається на основі Програми бойової підготовки і розкладу занять.
Досягнення поставлених цілей заняття сприяє вірному визначенню його тривалості і зроблений розрахунок часу на відпрацювання навчальних питань. Кожна хвилина навчального часу повинна бути строго розрахована і використана для навчання особового складу.
При вирішенні цього завдання необхідно виходити зі ступеня важливості кожного навчального питання і рівня методичної майстерності керівника. Крім того, треба враховувати обставини, що для відпрацювання найбільш важливих і складних питань необхідно виділяти значну частину навчального часу.
Загальна тривалість заняття повинна забезпечувати не тільки відпрацювання всіх навчальних питань, але і включати пересування підрозділів до місця заняття та повернення в розташування.
При пересуванні до місця занять і назад можуть відпрацьовуватися окремі питання з топографії (наприклад, рух по азимуту), повторюватися відпрацьовані раніше тактичні прийоми, нормативи, проводитися попутні фізичні тренування тощо. При цьому завжди потрібно пам'ятати, що відведений на заняття час розрахований головним чином для навчання виконанню нових прийомів і способів дій.
Важливе значення для якісного відпрацювання навчальних питань має умілий вибір району заняття, оцінка його розмірів і характеру місцевості. Він, як правило, вибирається на тактичному навчальному полі поблизу пункту постійної дислокації, щоб менше витрачати часу на рух у район занять та назад. При чому необхідно керуватися наступним: тактичні заняття повинні проводитися на тактичному навчальному полі, а тактико-стройові – на будь-якій іншій ділянці місцевості. Його розміри і характер місцевості повинні забезпечувати якісне відпрацювання намічених навчальних питань. Так, наприклад, для відпрацювання питань наступального бою район заняття повинен забезпечувати можливість прихованого висування підрозділів на рубіж переходу в атаку, розгортання його у передбойовий та бойовий порядок, стрімкість атаки, оволодіння об’єктом атаки (виконання бойового завдання), здійснення маневру тощо.
На стороні “противника” місцевість повинна бути обладнана в інженерному відношенні з урахуванням тактики його дій, мати необхідну кількість мішеней, макетів озброєння та військової техніки.
При проведенні занять з оборонної тематики місцевість повинна сприяти правильному вибору позицій та опорних пунктів, прихованому розташуванню підрозділів і проведенню маскувальних заходів, захисту від сучасних засобів ураження, організації системи вогню і достатньому спостереженню за діями своїх підрозділів та противником.
Для відпрацювання питань розвідки, дій на марші,у похідній охороні, у рейді місцевість вибирається таким чином, щоб на маршруті руху та поблизу нього були місцеві предмети та різні перешкоди, які потребують їх огляду і подолання (ліс, відкриті ділянки, яри, висоти, гаї, населені пункти, зруйновані і заболочені ділянки доріг, водні перешкоди, мости і т.д.).
Район заняття повинен включати: місце, звідки передбачається розпочати заняття, смугу місцевості, на якій будуть проходити дії сторін при відпрацюванні питань теми, місце (район) закінчення заняття.
Рекогносцировка району заняття не залежно від того, де воно проводиться (на тактичному полі або на незнайомій ділянці місцевості) повинна проводитися в обов'язковому порядку. Не потрібно нею нехтувати, покладаючись на знання місцевості, навіть якщо заняття буде проходити на тактичному полі (деякі його об'єкти можуть бути в несправному стані). Та сама місцевість по різному може бути оцінена при відпрацюванні на ній питань маршу, рейду і зустрічного бою, оборони, розвідки та наступу.
Проводячи рекогносцировку району заняття, керівник повинен уточнити: місце, з якого необхідно почати заняття, яку тактичну обстановку створити та які питання відпрацювати при висуванні в район заняття, на якій ділянці, які питання доцільно відпрацювати і яку тактичну обстановку для цього потрібно створити, порядок використання обладнання тактичного навчального поля та які роботи потрібно провести з підготовки місцевості (тактичного поля), що для цього буде потрібно, порядок позначення дій противника, вимоги безпеки при проведенні заняття.
На основі усвідомлення (уточнення) вихідних даних і проведеної рекогносцировки керівник приступає до розробки плану проведення тактико-стройового заняття. Він є робочим документом і може бути складений у робочому зошиті або на окремих аркушах, а тактичного заняття – додатково на топографічній карті. У плані повинні бути наступні питання: тема, навчальні цілі, час, місце проведення заняття, матеріальне забезпечення, настанови і посібники, хід проведення заняття.
План складається з текстуальної та графічної частин. У текстуальній частині тактико-стройового заняття викладаються навчальні питання і час на їх відпрацювання, дії командира, схема тактичних дій, дії тих, що навчаються.
Навчальні питання викладаються в порядку їх відпрацювання з указанням часу, що відводиться на їх вивчення. У розділі “Дії командира” викладається порядок роботи керівника при відпрацюванні навчальних питань: за якими елементами та які прийоми, дії будуть відпрацьовуватися роздільно, а потім разом, із вказанням часу на відпрацювання того або іншого елементу, у тому числі і нормативів, розбір заняття. Необхідно пам'ятати, що місце закінчення відпрацювання одного елемента (навчального питання) є вихідним пунктом для відпрацювання наступного.
У графічній частині тактико-стройового заняття кольоровими олівцями для кожного питання відображаються вихідна тактична обстановка і можливий (найбільш доцільний) характер дій тих, що навчаються при його відпрацюванні, а також положення підрозділу, що навчається, і противника до початку відпрацювання навчального питання тощо.
Крім того, у плані намічаються питання, які будуть відпрацьовуватися при висуванні підрозділу у вихідне положення на заняття, при поверненні в пункт дислокації та при переміщенні до нового місця заняття.
План проведення тактико-стройового заняття затверджує командир роти (взводу) за два-три дні. При цьому затвердження плану повинно стати додатковою формою підготовки керівника заняття, тому що старший командир, вивчаючи представлений план і розмовляючи з керівником, визначає ступінь його підготовленості і, якщо необхідно, дає йому методичні поради, рекомендації з проведення та матеріально-технічного забезпечення заняття.
Після затвердження плану керівник заняття дає підлеглим командирам вказівки щодо підготовки озброєння і військової техніки, матеріально-технічного забезпечення, засобів зв'язку тощо, організовує підготовку особового складу до заняття.
Підготовка особового складу підрозділу до тактико-стройового заняття здійснюється під керівництвом командирів відділень і взводів у часи самостійної підготовки, яка планується в розкладі занять роти.
Ця підготовка включає: вивчення та повторення окремих статей Бойового Статуту аеромобільних військ, настанов, сигналів управління, обов'язків посадових осіб у різних видах бою, умов та показників нормативів з тактичної підготовки й інших предметів навчання, які підлягають відпрацюванню і тренуванню, підготовку озброєння, військової техніки і засобів захисту.
Такий порядок і зміст роботи керівника на етапі підготовки до проведення занять з тактичної підготовки.
Проведення тактико-стройових занять. Перед виходом на заняття командир підрозділу шикує його, перевіряє наявність і екіпірування особового складу, озброєння, засоби матеріально-технічного забезпечення, а також знання тих, що навчаються, вимог заходів безпеки.
Тактико-стройове заняття може починатися безпосередньо в розташуванні частини або у вихідному районі. У першому випадку висування у вихідний район та повернення в розташування частини здійснюється на основі тактичної обстановки і використовується для закріплення (відпрацювання) раніше вивчених окремих тактичних прийомів та способів дій за темою даного заняття. Встановлює необхідні вимоги заходів безпеки при проведенні заняття.
Після прибуття в район заняття керівник шикує підрозділ у дві шеренги, повідомляє тему, навчальні цілі заняття, порядок його проведення і перше навчальне питання. Перевіряє знання особовим складом теоретичних положень за темою заняття.
Потім нагадує прийоми і дії, що будуть відпрацьовуватися, вводить тих, що навчаються у тактичну обстановку, вказує підлеглим командирам місця для занять, наказує вивести підрозділи на зазначені місця і за командою керівника приступає до відпрацювання першого навчального питання та його першого елементу.
Командир відділення, прибувши з особовим складом на зазначене командиром взводу місце, доводить порядок відпрацювання питання за елементами, показує особисто (або залучаючи найбільш підготовлених солдат) виконання елемента з короткими поясненнями та приступає до його відпрацювання. Місце командира повинно бути вибране з таким розрахунком, щоб забезпечувалося спостереження за діями тих, що навчаються, під час відпрацювання кожного прийому.
Відпрацювання кожного елементу починається у повільному темпі, при цьому основна увага звертається на правильність його виконання, у подальшому темп поступово збільшується до часу, встановленого відповідним нормативом. Помилки, допущені тими, що навчаються, повинні виправлятися вчасно та уміло.
Знайшовши загальні помилки в діях особового складу, командир відділення зупиняє дії солдат, викликає їх до себе, вказує на допущені помилки, роз’яснює, а якщо необхідно, то і показує як виконати ті або інші дії, та продовжує тренування доти, поки помилки не будуть усунуті.
Якщо ж помилки допускають окремі військовослужбовці, які навчаються то зупиняти усіх не потрібно. У цьому випадку на виявлені недоліки потрібно звернути увагу тільки тих, що допустили помилки, та домогтися їх усунення в процесі відпрацювання наступних дій.
Тренування можна проводити, застосовуючи різні методичні прийоми: вчити кожного солдата, потоком, вчити одного, а тренувати усіх.
Закінчивши навчання військовослужбовців по одному елементу, командир відділення у такий самій послідовності відпрацьовує наступні елементи.
Після відпрацювання навчального питання за елементами командир відділення приступає до тренування військовослужбовців, що навчаються, діям всього навчального питання в цілому. Для цього він змінює напрямок дій тих, що навчаються, домагаючись від солдат правильного і чіткого виконання дій у встановлений нормативом час.
Після відпрацювання навчального питання командир відділення шикує відділення, проводить частковий розбір, потім доводить тим, що навчаються, навчальне питання і порядок його відпрацювання по елементах, доводить тактичну обстановку і приступає до відпрацювання першого елементу в тій самій послідовності, що і при відпрацюванні попереднього навчального питання.
Закінчивши таким чином відпрацювання усіх навчальних питань, командир відділення проводить розбір. У висновку даються оцінки командиром відділення кожному військовослужбовцю, і даються вказівки з усунення виявлених недоліків
У встановлений час за командою командира взводу відділення прибуває у зазначене місце, де командири відділень доповідають командиру взводу про закінчення заняття, ступінь засвоєння кожним військовослужбовцем навчальних питань та по недоліках, що мали місце, вилучають невитрачені імітаційні засоби, і надалі діють за вказівкою командира взводу.
Командир взводу в ході тактико-стройового заняття, яке проводиться командирами відділень, по черзі особисто навчає найбільш складним навчальним питанням кожне відділення, і одночасно контролює проведення заняття командирами інших відділень. При необхідності він надає їм допомогу в усуненні допущених помилок при відпрацюванні того або іншого елементу, а також керує мішеневою обстановкою.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Бойовий статут аеромобільних військ. Ч. І. – К.: Варта, 2010.
2. Бойовий статут Сухопутних військ. Ч. ІІІ. – К.: Варта, 1995.
3. Боевой устав воздушно-десантных войск. Ч. ІІ. – М.: Воениздат, 1984.
4. Боевой устав воздушно-десантных войск. Ч. ІІІ. – М.: Воениздат, 1984.
5. Десантирование и боевые действия десантно-штурмовых соединений и частей. Учебник. – М.: Воениздат, 1986.
6. Тактика подразделений воздушно-десантных войск. Учебник. – М.: Воениздат, 1985.
7. Рекомендації механізованим підрозділам щодо дій на полі бою в сучасних умовах. – К.: ГУБП (СВ), 2002 р.
8. Аеромобільні та повітрянодесантні війська. Досвід дій та перспективи розвитку. Навчальний посібник. – К.: НАОУ, 2006.
9. Подразделения в разведке / Ф.И. Гредасов. – М.: Воениздат, 1988.
10.Войска спецназначения во второй мировой войне / НенаховЮ. – Мн.: Харвест, – М.: ACT, 2000.
11. Посібник по вивченню армій іноземних держав. – К.: НАОУ, 2004.
12. Організаційна структура, озброєння, військова техніка, тактика дій мпбр армій США та ФРН. Посібник-довідник. – Л.: ЛІСВ, 2003.
13. Основы организации подготовки обороны воздушного десанта на местности и рекомендации по ее инженерному обеспечению. – М.: Воениздат, 1991.
14. Методичні рекомендації щодо дій підрозділів у складі ООН з підтримання миру в зонах військових конфліктів. – К.: ГК СВ, 2004.
15. Рекомендації з організації і методики проведення занять з бойової підготовки в механізованих і танкових підрозділах. – К.: ГК СВ, 2004. С. 1-37.
16. Тактическая подготовка мотострелковых и танковых подразделений / В.А.Меримский. – М.: Воениздат, 1987.
17. Збірник нормативів з бойової підготовки аеромобільних військ. – К.: Варта, 2005.
Додаток 1
Екіпіровка особового складу парашутно-десантного відділення
(варіант)
| № з/п | Найменування зброї та спорядження | Командир відділення–командир БМ | Навідник-оператор–заступник КВ | Кулеметник | Гранатометник | Старший стрілець | Стрілець–помічник гранатометника | Механік-водій |
| 1. | Індивідуальна зброя та боєприпаси: | |||||||
| - АКС-74 | - | |||||||
| - магазин до АКС-74 | - | |||||||
| - РПКС-74 | - | - | - | - | - | - | ||
| - магазин до РПКС-74 | - | - | - | - | - | - | ||
| - 5,45-мм набої | ||||||||
| - РПГ-26 | - | - | ||||||
| - РПГ-7Д | - | - | - | - | - | - | ||
| - ГП-25 | - | - | - | - | - | |||
| - постріли до ГП-25 | - | - | - | - | - | |||
| - постріли до РПГ-7Д | - | - | - | - | - | |||
| - ручні гранати Ф-1 | ||||||||
| - ручні гранати РГ-42 (РГД-5) | ||||||||
| - тротилова шашка 200 гр. | ||||||||
| - запалювальна трубка | ||||||||
| 2. | Освітлювальні та сигнальні патрони: | |||||||
| - білого вогню | ||||||||
| - зеленого вогню | ||||||||
| - червоного вогню | ||||||||
| - сигнальний патрон (НСП) | ||||||||
| 3. | Приймач апаратури “Збір” | - | - | - | - | |||
| 4. | Продовольство: | |||||||
| - сухий пайок | ||||||||
| 5. | Засоби індивідуального захисту: | |||||||
| - протигаз | ||||||||
| - загальновійськовий захисний комплект | ||||||||
| 6. | Комплект індивідуальної медичної допомоги: | |||||||
| - індивідуальний перев’язочний пакет; | ||||||||
| - еластичний бинт | ||||||||
| 7. | Шанцевий інструмент: | |||||||
| - мала піхотна лопата | ||||||||
| 8. | Спорядження та десантне обмундирування за сезоном | |||||||
| 9. | Електричний ліхтар | - | - | - | - | - | - | |
| 10. | Радіостанція | - | - | - | - | - | - |
Додаток 2