Психологічні проблеми проектування операторської діяльності
Важливим компонентом СЛМС є умови праці (робітниче середовище), що впливають на ефективність діяльності людини-оператора. Умови праці — це сукупність факторів зовнішнього середовища на робочому місці, що робить вплив на функціональний стан і працездатність людини-оператора.
Умови праці прийнято класифікувати за критеріями їхньої якісної своєрідності й інтенсивності впливу.За критерієм якісної своєрідності умов праці можна виділити:
1) фізико-хімічні фактори (температура, вологість, швидкість руху, газовий склад повітря, барометричний тиск, радіаційні фактори, шкідливі домішки і т.д.), для яких існує система санітарно-гігієнічного нормування;
2) інформаційні фактори (обсяг інформації, інтерференція, надмірність, дефіцит, помилкова інформація і т.д.), показники яких не нормуються, а об'єктивна і суб'єктивна значимість інформації, як правило, не збігаються;
3) соціально-психологічні фактори (рівень згуртованості колективу, психологічний клімат, стиль керівництва, міжособистісні конфлікти і т.д.), що визначаються психологічними особливостями суб'єктів діяльності і змісти трудових задач;
4) естетичні фактори (естетичні і функціональні якості предметного середовища — художнє оформлення, фактура матеріалів, колірне рішення, гармонійність композиції, сучасність стилю і т.д.), що забезпечують приваблюючий ефект устаткування, світокольоровий тон інформаційних і моторних полів робітника місця.
За критерієм інтенсивності впливу факторів виділяють наступні види робітничого середовища:
1) комфортна, що забезпечує нормальне самопочуття й оптимальну динаміку працездатності людини-оператора;
2) відносно дискомфортні, зухвалі неприємні суб'єктивні відчуття і зміни функціонального стану і рівня працездатності до кінця робочого дня;
3) екстремальні, зухвалі виражені функціональні зміни (не ведучі до патології) і зниження працездатності;
4) надекстремальна, що викликає патологічні порушення в організмі і різке падіння працездатності (чи відмовлення від роботи).
Режим праці і відпочинку визначається:
1) тривалістю робочої зміни (тижня, місяці);
2) тривалістю і напруженістю безупинного робочого процесу;
3) тривалістю, періодичністю перерв у роботі і способом організації відпочинку;
4) тривалістю відбудовного періоду після роботи;
5) добовим часом роботи (денна чи нічна зміна, стабільний чи "ковзний" графік
Розрізняють регламентовані і довільні перерви. Регламентовані перерви встановлюються в моменти, що передують зниженню працездатності. Їхня тривалість і періодичність визначаються кількістю і глибиною періодів спаду працездатності, — для операторської діяльності бажані короткі (5-10 хв), але часті перерви. При роботі в безупинному режимі (наприклад, чергування оператора за пультом СЛМС) можуть виникати довільні перерви (мікропаузи) у проміжки часу, коли оператор не зайнятий обробкою інформації.
З метою обмеження шкідливого впливу психолого-фізіологічних факторів виробничої небезпеки рекомендується:
1) установлення раціонального режиму праці і відпочинку;
2) організація відпочинку в процесі роботи;
3) проведення відновно-оздоровчих заходів при виражених явищах перенапруги;
4) дотримання гранично припустимих норм робочого навантаження;
5) узгодження величини робочого навантаження і динаміки працездатності оператора;
6) чергування різних робочих чи операцій форм діяльності протягом робочого дня;
7) раціональний розподіл функцій між оператором і технічними пристроями;
8) облік психолого-фізіологічних якостей оператора і досягнення відповідності їхнім вимогам операторської діяльності шляхом проведення професійного добору, навчання і тренувань.