Особистість у соціальному оточенні. характеру, наприклад, старостою курсу призначили малоконтакт-ну та тривожну людину;

характеру, наприклад, старостою курсу призначили малоконтакт-ну та тривожну людину;

S міжособистісними — найчастіше виникають у тих випадках, коли виявляється антогонізм позицій як наслідок протилежних цінностей, задач та цілей різних людей в групі. У новостворених групах такі конфлікти виникають частіше, ніж у тих, які мають досвід співпраці. Іноді такі конфлікти виникають між педагогом (вчителем) і студентом (учнем). За даними психологів, 34 % педа­гогічних конфліктів породжують учителі і 66 % — учні;

S між особою і групою — виявляються як конфронтація між старими членами групи і новим під час його «входження» у групу; коли хтось із членів групи проти волі інших хоче змінити свій ста­тус, наприклад, стати лідером; між керівником і підлеглими, особ­ливо у разі зміни керівництва, наприклад, керівник є «чужаком» для групи, стиль нового керівника відрізняється від попереднього, в групі є свій лідер, який претендує на посаду керівника;

S міжгруповими — виникають тоді, коли є суперечності між окремими соціальними групами, кожна з яких має свої цілі і своїми практичними діями перешкоджає успіху іншої групи. Наприклад, конкуренція двох фірм за ринок збуту товару. Такого виду конфлікти виникають і в межах однієї групи, коли вона поділена на ворогуючі підгрупи.

Конфлікти є достатньо частим супроводом педагогічної діяль­ності. Для педагогічної діяльності характерні наступні типи конфліктів:

S Конфлікти, зумовлені різноманітністю професійних обов'язків педагога. Усвідомлення неможливості однаково добре виконати всі свої обов'язки може в сумлінного педагога спричини­ти внутрішній конфлікт, який долається шляхом покращення організації праці педагога.

■S Конфлікти, породжені різними очікуваннями з боку тих осіб, які впливають на виконання професійних обов'язків педагога, на­приклад, директора (або завідувача кафедри), колег по роботі, учнів (або студентів) тощо. Тут виходом із конфлікту є дотриман­ня педагогічної позиції і висока професійна культура.

•S Конфлікти, причина яких унизькому престижі окремих пред­метів навчальної програми. У такому разі всі дисципліни, які

вивчають, поділяють на основні і другорядні. У даному випадку конфлікт ліквідується у разі демонстрації високої якості роботи педагога.

■S Конфлікти, пов'язані з надмірною залежністю діяльності пе­дагога від директивних документів (наприклад, навчальних планів), які залишають мало можливості для педагогічної твор­чості. Послаблення конфлікту залежить від органів управління освітою.

S Конфлікти, що ґрунтуються на суперечності між великим пе­дагогічним навантаженням і прагненням зробити професійну кар'єру. Оптимально, якщо ця професійна кар'єра спрямована на особисту самореалізацію.

Американські психологи К. Томас та Р. Кіллмен описали п'ять головних стратегій поведінки у конфлікті:суперництво, спів­робітництво, компроміс, пристосування і уникнення. Супер­ництво, або конкуренція — це нав'язування іншій стороні вигідно­го для себе рішення. Таку стратегію використовують у більше ніж 90 % конфліктів. Співробітництво — пошук прийнятного для обох сторін рішення. Це найприйнятніша стратегія поведінки у конфлікті, однак таким шляхом розв'язують лише 1-2 % конфліктів. Компроміс — це взаємні поступлення у чомусь важли­вому та принциповому для кожної із сторін. Третину конфліктів між підлеглими і керівництвом розв'язують таким шляхом. При­стосування — зниження своїх вимог і прийняття позиції опонента. Так завершується дві третини конфліктів між керівництвом і підлеглими, причому поступаються, зазвичай, підлеглі. Уникнен­ня — відсутність активних дій у розв'язанні конфлікту.

Послідовними кроками спільного розв'язання конфліктує: з'ясування конфліктної ситуації, вислуховування пояснень та про­позицій іншої сторони, оцінка пропозицій та вибір найсприят­ливішої, обговорення рішення, неухильне виконання кожним прийнятого рішення. Залагодження конфлікту вимагає перего­ворів, тобто процесу, за допомогою якого конфліктуючі сторони намагаються дійти згоди і виробити стратегію врегулювання конфлікту.

Розділ III