Організація підприємницької діяльності: суб’єкти, об’єкти, функції підприємництва.

Успіх у підприємництві базується на здатності підприємця приймати правильні (обґрунтовані) рішення. Підприємець є визначальною особистістю у підприємництві, ключовою (цент­ральною) фігурою у ринковій економіці. Будь-який підприє­мець працює як ділова людина, але не будь-яку ділову людину можна назвати підприємцем. Хто ж такий підприємець? Чим він відрізняється від інших суб'єктів господарської діяльності?

Підприємцем прийнято вважати ділову людину, котра вига­дує щось нове або поліпшує щось вже існуюче і реалізує це у практичній діяльності. Зміст самостійного прийняття іннова­ційного рішення підприємцем зводиться до організації вироб­ництва і постачання на ринок товарів та послуг з певним зис­ком для себе. Таким чином, ми можемо дати визначення понят­тя підприємець.

Підприємець— це людина, яка здійснює са­мостійну, систематичну, ініціативну, ризикову діяльність, спрямовану на виробництво товарів та надання послуг з ме­тою одержання прибутку або особистого доходу і передбачає здійснення нововведень. Отже, підприємець — це суб'єкт, що поєднує у собі комерційні, організаторські та новаторські здіб­ності для пошуку і розвитку нових видів, методів виробництва, нових благ та їх нових якостей, нових сфер застосування капі­талу.

Саме ініціатива, самостійність, творчість та динамізм, доз­воляють енергійним людям, якими і є підприємці, перетворюва­ти цікаві ідеї на реальність. Успіх підприємницької діяльності багато в чому залежить від здібностей і таланту людини, яка нею займається. Це, власне, й робить підприємця центральною постаттю ринкової економіки в цілому.

Поняття "підприємець" часто вживають як синонім таких понять, як "господар", "власник", "новатор", "бізнесмен". Лю­дину, яка організувала свою справу і веде її, називають саме одним з цих понять. Але постає запитання: чи можна назвати підприємцем суб'єкта, котрий має свою майстерню або ферму, де виробляється певна продукція, реалізація якої дає йому змо­гу лише існувати? Певна річ, що ні. Підприємця від інших суб'єктів господарювання відрізняють специфічні функції, які він виконує (повинен виконувати) та визначальні (характерні) ділові якості його особистості.

Які ж основні функції виконує підприємець? Він виконує чотири функції, властиві саме цьому виду діяльності: ресурс­ну, управлінську, інноваційну, ризикову (рис. 1).

Рис. 1. Основні функції підприємця.

Ресурсна функціяполягає у тому, що підприємець бере на себе ініціативу поєднання фінансових, виробничих, матеріаль­них, сировинних, людських, інформаційних, інтелектуальних та інших ресурсів у процесі виробництва товару чи надання послуги, організовує виробництво, розподіляє засоби виробниц­тва і трудову діяльність.

Управлінська функціяпідприємця полягає у прийнятті управлінських рішень на всіх стадіях виробничої та збутової діяльності, здійснення організації, планування, мотивації та контролю виробництва.

Інноваційна функціяпередбачає здійснення інновацій (но­вовведень), освоєння нової продукції, нових технологій та но­вих форм організації виробництва і праці, пошук нових ринків збуту, нових засобів задоволення потреб споживача, перехід від традиційних до нових форм господарювання, які не мають ана­логів у господарській діяльності.

Ризикова функціяполягає в необхідності прийняття рішень, які спрямовані на досягнення успіху, але не гарантують його через невизначеність та мінливість економічної ситуації. Під­приємець ризикує не лише своєю власністю, вкладеними кош­тами, а й своєю працею, часом, діловою репутацією.

Функції підприємця є підставою для виділення підприєм­ницької діяльності у самостійний фактор виробництва. Ось чому ми стверджуємо, що існує чотири фактори виробництва: зем­ля, праця, капітал та здатність до підприємницької діяльності. Кожний фактор виробництва дістає винагороду. Так, земля — земельну ренту, праця — заробітну плату, капітал — відсоток, а підприємець за здатність до підприємництва — підприємниць­кий дохід.

Підприємницький дохід складається з двох частин: нормаль­ного (звичайного) прибутку та економічного прибутку (надпри­бутку). Нормальний (звичайний) прибуток — це відшкодуван­ня підприємцю за його працю з організації ресурсів та управлін­ня виробництвом, що пов'язано з ресурсною та управлінською функціями. Він визначається як різниця між виручкою від ре­алізації продукції та витратами на її виробництво. Економічний прибуток (надприбуток) — це специфічна частина підпри­ємницького доходу, одержання якого пов'язане з функціями ризику і особливо інновації. Це — винагорода за інноваційно-підприємницьку діяльність (рис.2).

Рис.2. Складові підприємницького доходу

Характер підприємницької діяльності висуває певні вимоги до особистості підприємця. Тому підприємець повинен мати не лише бажання або нахил до підприємництва, а й певні ділові якості й риси характеру. За даними п'ятирічного проекту ви­явлення "профілю підприємця", організованого американською фірмою "Мак-Бер енд Компані", виділено 21 найважливішу рису "оптимального типу підприємця". Найбільш важливі серед них:

- організаційно-господарське новаторство;

- готовність та здатність до ризику;

- пошук нових можливостей та ініціативність;

- орієнтація на ефективність та якість продукції і обслугову­вання;

- майнова відповідальність та цілеспрямованість;

- висока інформованість та постійне спостереження;

- здатність до "жертв" в інтересах справи;

- чіткість, планомірність у роботі;

- здатність переконувати людей, комунікабельність, чес­ність, надійність тощо (рис. 3).

Отже, деякі найважливіші характерні риси підприємця є ре­зультатом навчання та досвіду, а інші — продуктом розвитку природних даних людини. Звичайно, перелік позитивних діло­вих якостей підприємця можна було б продовжувати. Але й зазначеного вище досить для підсумку: підприємцем не народжуються — підприємцем стають. Тому підприємцем має бути людина не лише з яскраво вираженими рисами лідера, зі здат­ністю впливати на інших людей, а й професійно підготовлена. А для цього треба вчитися основам підприємництва і постійно збагачуватись практичним досвідом. Саме такі люди досягають підприємницького успіху.

Рис. 3. Найважливіші характерні риси підприємця.

Процес створення фірми (підприємства) завершує державна реєстрація.

Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності проводиться у виконавчому комітеті міської, районної у місті ради або в районній, районній міст Києва і Севастополя держав­ній адміністрації за місцезнаходженням або місцем проживан­ня суб'єкта, якщо інше не передбачено законом .

Місцезнаходженням суб'єкта підприємницької діяльності — юридичної особи є розміщення (місцезнаходження) його постій­но діючого керівного органу (правління, дирекція, адміністра­ція тощо).

Місцем проживання суб'єкта підприємницької діяльності є зареєстроване в установленому порядку постійне місце прожи­вання громадянина-підприємця.

Для державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяль­ності — юридичної особи — власник (власники), уповноваже­ний ним (ними) орган чи особа (заявник) особисто або поштою подають до органу державної реєстрації такі документи:

- рішення власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу про створення юридичної особи (крім приватного підприємства). Якщо власників або уповноважених ними органів два і більше, таким рішенням є установчий до­говір, а також протокол установчих зборів (конференції) у ви­падках, передбачених законом;

- статут, якщо це необхідно для створюваної організацій­но-правової форми підприємництва;

- реєстраційну картку встановленого зразка, яка є водно­час заявою про державну реєстрацію;

- документ, що засвідчує сплату власником (власниками) внеску до статутного фонду суб'єкта підприємницької діяль­ності в розмірі, передбаченому законом;

- документ, що засвідчує внесення плати за державну реєс­трацію.

Громадяни (фізичні особи), які мають намір займатися під­приємницькою діяльністю без створення юридичної особи, по­дають реєстраційну картку встановленого зразка, яка є водно­час заявою про державну реєстрацію, копію довідки про при­своєння ідентифікаційного номера фізичної особи — платника податків та інших обов'язкових платежів, дві фотокартки, до­кумент, що підтверджує внесення плати за державну реєстра­цію, а також пред'являють документ, що посвідчує особу.

Місцезнаходженням суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) на дату державної реєстрації може бути місцезнаходження (місце проживання одного із засновників) або місцезнаходження за іншою адресою, що підтверджується договором оренди або іншим відповідним договором.

Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності проводиться за наявності всіх необхідних документів за зая­вочним принципом протягом не більше п'яти робочих днів. Органи державної реєстрації зобов'язані протягом цього термі­ну внести дані з реєстраційної картки до Реєстру суб'єктів під­приємницької діяльності та видати свідоцтво про державну реєстрацію встановленого зразка з проставленим ідентифікацій­ним кодом (для юридичних осіб), який надається органам дер­жавної реєстрації органами державної статистики, або іденти­фікаційним номером фізичної особи — платника податків та інших обов'язкових платежів.

У п'ятиденний термін з дати реєстрації органи державної реєстрації надсилають примірник реєстраційної картки з від­міткою про державну реєстрацію відповідному державному податковому органу і органу державної статистики та подають відомості про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності до органів Фонду соціального страхування і Пенсій­ного фонду України.

Свідоцтво про державну реєстрацію є підставою для відкрит­тя рахунків у будь-яких банках України та інших держав за вибором суб'єкта підприємницької діяльності й за згодою цих банків у порядку, що встановлюється Національним банком України.

Банк, у свою чергу, зобов'язаний відкрити банківський ра­хунок і протягом трьох днів повідомити про це податкову інспекцію.

Перереєстрація суб'єктів підприємницького бізнесу здійсню­ється у порядку, встановленому для реєстрації.

Перереєстрація проводиться у разі зміни:

- форм власності, організаційної форми чи назви суб'єкта бізнесу;

- основних положень статуту.

Суб'єкти підприємницького бізнесу мають право відкрива­ти філії (відділення), представництва без статусу юридичної особи. Відкриття цих підрозділів не потребує реєстрації. Суб'єкт бізнесу тільки сповіщає про це реєстраційний орган внесенням допоміжної інформації до своєї реєстраційної картки.

Скасування державної реєстрації здійснюється за особистою заявою підприємця, на підставі рішення суду, арбітражного суду у випадках визнання дій підприємця недійсними або та­кими, що суперечать чинному законодавству, засновницьким документам, а також при здійсненні нестатутної діяльності.

За державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єктів підпри­ємницької діяльності справляється плата (реєстраційний збір), яка становить: для громадян-підприємців — 1,5, для юридич­них осіб — 7 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За прискорену (протягом одного дня) державну реєстрацію (пе­ререєстрацію) суб'єктів підприємницької діяльності справляється потрійний розмір відповідного реєстраційного збору.

Отже, фірма здійснила державну реєстрацію і внесена до дер­жавного реєстру. Засновникам видані відповідні документи, однак це не привід для відпочинку та розслаблення. Після того, як підприємство набуло статусу юридичної особи, організацій­ний період ще триває. Зокрема, відбувається остаточне формування органів управління фірми, розробляється та затверджується організаційна структура функціонування підприєм­ства, виготовляються печатка і штампи, здійснюється відпові­дне планування підприємницької діяльності тощо.