Когнітивна психотерапія А.Бека

Когнітивна психотерапія А.Бека– особлива увага приділяється емоційними порушенням, зокрема депресії. Емоційні розлади трактуються як розлади когнітивні. Глибина депресії вимірюється спеціальним опитувальником. Процедура психотерапії вбачається у спеціальній організації спілкування з психологом. Потім розробляється програма дій, на основі якої встановлюється кооперація з психологом. А. Бек запропонував деякі специфічні техніки праці: віднаходження та реєстрація автоматично виникаючих думок; щоденний запис думок, які „заважають”; встановлення особистісного смислу події; узагальнення автоматичних думок; аналіз значущості некоректних уявлень тощо.

Реальнісна терапія створена У.Глассером (нар. 1926 р.) у 60-ті рр. Головна ціль – допомогти клієнтові стати розсудливим та емоційно стійким. Приватні цілі – досягнення особистісної незалежності, підвищення рівня самоусвідомлення та розробка плану особистісного вдосконалення.

Позиція психолога близька до позиції вчителя; вимагаються також цілком визначені професійні якості: сензитивність, емпатичність, здатність бути вимогливим, слугувати моделлю поведінки.

Важливими моментом виступає забезпечення прийняття клієнтом відповідальності за свою поведінку. Очікується, що клієнт візьме на себе певні обов’язки у спільній роботі з психологом.

Основний інструмент практичної роботи виявляється у послідовній реалізації семи етапів спільної з клієнтом роботи:

1) Визначити стосунки з клієнтом. Це значить – подружитися, прийняти, вміти вислухати виявити щиру турботу.

2) Забути про минуле й основну увагу приділити нинішній поведінці.

3) Заохочувати клієнта до оцінювання його поведінки.

4) Допомогти в пошуку альтернативних способів дій та вироблення плану (що, коли, де і як).

5) Узяти зобов’язання про виконання плану.

6) Відмова у прийнятті вибачень.

7) Бути жорстким, але відмовлятися від застосування покарань. І ні в якому разі не відмовлятися від клієнта, від роботи з ним.

Ця концепція застосована в роботі з ув’язненими. Однак останнім часом вона знаходить все більший вжиток там, де вимагається нетривале психологічне втручання.

Лекція 13,14

ТЕМА: Гуманістичний напрямок у психологічному консультуванні

МЕТА: розкрити характерні особливості основних напрямків психологічного консультування у зарубіжній психології, особливості консультативного процесу та роль психолога-консультанта в ньому.

ПЛАН

1. Екзистенційна психотерапія та консультування.

2. Теорія та практика консультативної та психотерапевтичної роботи К.Роджерса.

3. Трансперсональна психотерапія та концепція С.Грофа.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Адлер А. Практика и теория индивидуальной психологии. – М., Прогресс, 1995.

2. Берн Е. Игры, в которые играют люди. Люди, которые играют в игры. – М.: Прогресс, 1988.

3. Боднаренко О.Ф. Психологічна допомога особистості. – Х.: Фоліо, 1996. – С.51-158.

4. Бехтерев В.М. Объективная психология. – Л.: Наука, 1991.

5. Братусь Б.С. Опыт обоснования гуманистической психологии // Вопросы психологии, 1990. – № 6. – С.9-16.

6. Глассер У. Школы без неудачников / В.Я.Пилиповский. – М.: Прогресс, 1991.

7. Грофф С. За пределами мозга. – С.: Соцветия, 1992.

8. Слободяник А.П. Психотерапия, внушение, гипноз. – К.: Здоровье, 1977.

9. Фрейд З. Введение в психоанализ. Лекции. – М.: Наука, 1991.

10. Фромм Е. Душа человека. – И.: Республика, 1994.

11. Юнг К.Проблемы души нашого времени. – И.: Прогресс, 1994.

1. Екзистенційна психотерапія та консультування.

У рамках даного напрямку вирізняють три течії: власне екзистенційну („переживальну”), центрування на клієнті (роджеріанську) та гештальттерапію.

Основна ціль екзистенційної психотерапії та консультування – допомогти клієнтові віднайти смисл свого власного життя, усвідомити особистісну свободу і відповідальність, розкрити свої потенції як особи у повноцінному спілкуванні клієнта і його долі найважливішим, унікальним і заслуговуючим поваги „життєвим світом”, саме існування якого є самоцінність.

Психолог-консультант повинен розуміти клієнта у термінах його власного життєвого світу, його власного бачення себе й дійсності; він повинен уміти поєднувати розуміння клієнта і здатність до конфронтації з тим, що йменується „обмеженим існуванням” у клієнті.

У клієнті заохочується відкритість, спонтанна активність і зосередженість на основних проблемах життя (народження, любов, тривога, доля, провина, смерть, відповідальність), тобто на екзистенцій них проблемах, котрі не мають розв’язання раціонального, але конфронтація з якими дозволяє розв’язувати поточні психологічні проблеми.

Підходи:

1 – акцент на розвиток самосвідомості. Дати клієнтові зрозуміти й пережити свої обмеження, свою потенційну свободу від минулого, цінність свого „Я” й цінність життя у нинішньому – такі основні передумови й відповідні їм стосунки екзистенційного психолога;

2 – культивування свободи й відповідальності. Згідно з даною установкою психолог-консультант прагне надати клієнтові допомогу у виявленні його способів уникнення відповідальності й свободи та заохочує його до прийняття ризику стосовно цих цінностей;

3 – допомога у відкритті або створенні смислу. Консультант не вказує в чому смисл життя клієнта, а лише створює умови для відкриття клієнтом або створення своїх смислів;

4 – унікальність та ідентичність – власне ідентичність (де „Я” – „Моє”, де не „Я” – „Не моє”) та переживання своєї ідентичності, свого „Я” як унікального, неповторного життєвого світу;

5 – робота з тривогою. Тривога цікава й необхідна психологу-консультанту, її дослідження, прояви, сприйняття, співчуття та повага до клієнта у зв’язку з його тривогою та ставленням до неї – компоненти психотехніки представника екзистенційної психотерапії.