Особливості розумового розвитку в юності. Формування теоретичного мислення.

Юнацький вік - важливий етап розвитку розумових здібностей. Радянський психолог Н.С. Лейтес, порівнюючи підлітків та юнаків визначає у юнаків збільшення теоретичного мислення; їх розумова діяльність більш активна, та самостійна,для них характерною рисою є те, що узагальнюючий момент та пошук принципів та законів є визначальним. Однак щирість розумових інтересів збігається у юнаків з різнорідністю, відсутністю чіткої системи, методу. Іноді юнаки схильні перебільшувати свої розумові та інтелектуальні можливості. Розвиток пізнавальних функцій та інтелекту в юнацтві, як і в попередніх періодах розвитку має дві сторони: якісну та кількісну.

Якісні зміни - зміна у структурі розумових процесів: важливо не те, які задачі вирішує людина, а яким чином вона це робить.

Кількісні зміни - суть змінення у ступені, в рівні розвитку: підліток вирішує інтелектуальні задачі легше, швидше, ефективніше, ніж молодший школяр, у юнацькому ж віці це відбувається ще інтенсивніше.

Існує декілька точок зору щодо розвитку інтелекту, а звідсіля і творчого потенціалу у юнацькому віці:

- творчий процес - результат розвитку саме інтелекту (Пономарьов Я.О.);

- особистісний (розвиток інтелекту пов'язаний з тим, наскільки творчо-
продуктивною особистістю є юнак);

- саме результати творчої діяльності спонукають молоду людину творити далі,
тобто розвиватись у інтелектуальному плані.

Слід зазначити, що важливим інтелектуальним компонентом є дивергентне мислення (одне і теж питання може мати декілька шляхів вирішення).

Тобто, саме розвиток теоретичного мислення у цьому віці, дає змогу проявам розумової діяльності у подальшому.

Тепер детальніше.....

Значно складніших рівнів свого розвитку в ранній юності сягає процес сприймання, що стає складним інтелектуальним процесом. Це виявляється у довільних його формах, в перцептивних діях планомірного спостереження за певними об'єктами; самоспостереження за своїми діями, актами поведінки, пережи­ваннями, думками й іншими проявами психічного життя.

Складний навчальний матеріал вимагає від старшокласни­ків досконалішої репродуктивної уяви, і водночас, у них розвивається і творча уява, що виявляється у різноманітних видах творчої діяльності. Немає старшокласника, який би не мріяв про своє майбутнє. У старшокласників, порівняно з підлітками, спостерігається набагато критичніше ставлення до витворів своєї уяви. Вони співвідносять образи своєї уяви з реальною дійсністю, зі своїми можливостями.

Пам'ять старшокласників характеризується подальшим зростанням довільності та продуктивності логічного запам'я­товування. Відбувається спеціалізація пам'яті, пов'язана з провідними інтересами старшокласників та їх намірами щодо вибору майбутньої професії. Помітно зростає і продуктивність пам'яті стосовно абстрактного матеріалу. Старшокласники переконуються, що запам'ятовування не зводиться до розуміння, що потрібні спеціальні прийоми запам'ятовування, збереження та відтворення. Вони прагнуть оволодіти своєю пам'яттю, керувати нею, збільшувати її продуктивність.

У ранньому юнацькому віці розвивається здатність тривало зосереджуватись на пізнавальних об'єктах, переборювати дію сильних відволікаючих подразників, розподіляти й переклю­чати увагу. Зростає роль післядовільної уваги, яка виявляється за умови, що учіння спонукається спеціальними інтересами.

Старшокласники переходять до вищих рівнів абстрагуючого та узагальнюючого мислення. Учні нього віку більш усвідомлено і міцно оволодівають логічними операціями. Розрізнені знання перетворюються в систему знань, яка є основою формування наукового світогляду, зокрема, переконань. Актуаль­ною стає потреба в науковому обґрунтуванні, пошуку теоретичних пояснень явищ дійсності, логічному доказі.

Завдяки цьому процес міркування стає економнішим і продуктивнішим; формується система взаємопов'язаних узагаль­нених і образних операцій. Мислення стає дедуктивно-гіпотетич­ним завдяки перетворенню конкретних мислительних операцій на формальні, які включаються в єдину, цілісну систему.

За даними Піаже, основна особливість розвитку логічного мислення (у віці від 12 до 18 років) полягає в новому орієнту­ванні суб'єкта на співвідношення гіпотетичного і можливого, реально існуючого і потенційно можливого. Це дає можливість фундаментально переорієнтуватися суб'єктові в його ставленні до пізнавальних завдань. Учень прагне розкрити реальне в можливому через сукупність гіпотез, які вимагають перевірки або доведення. Гіпотези, які не підтверджуються фактами, відкидаються; гіпотези, які підтверджуються, набувають стату­су наукового відкриття чи наукової теорії.

Поява формального мислення означає узагальнення їх як суб'єктів пізнання, новий підхід до розв'язання задач, який полягає у спрямованості на організацію фактів (комбінаторний аналіз), на виділення й контроль змінних величин, формування гіпотез та їх логічне обґрунтування й доведення.

Незадоволення світом дорослих та бунт проти нього — це результат нової здібності оперувати ідеальним. Пристосовую­чись до дійсності, старшокласники втрачають значну частину ілюзій, максималізму.

Старшокласники критично ставляться до засвоюваних ними знань, до висловлювань дорослих. Вони схильні до постановки проблем, до диспутів і філософствування.

Здатність до інтроспекції(самоспостереження) проявляєть­ся через здатність розрізняти протиріччя між думками, словами та вчинками. Мислительний процес використовує нові можливості для створення ідеалів, які не обов'язково виголошувати або втілювати в життя.

В умовах переходу до ринкових відносин особливо зростає значення практично­го інтелекту старшокласників. У структуру практичного інтелекту входять такі якості розуму як діловитість, економність, обачливість, вміння швидко вирішувати задачі, що виникають. Діловитість виявляється в тому, що людина може відшукати оптимальне рішення у будь-якій складній ситуації. Економність виявляється у тому, що людина здатна знайти спосіб дії з найменшими витратами, що веде до потрібного результату. Обачливість, як якість практичного мислення, — вміння передба­чити наслідки тих чи інших рішень. Вміння оперативно вирішу­вати задачі проявляється у кількості часу, який минає з моменту виникнення задачі до її практичного вирішення. Розвиненим можна вважати таке практичне мислення старшокласника, якому притаманні усі вказані властивості.

Ранній юнацький вік сензитивний для формування професій­но орієнтованих знань, умінь та навичок.

У ці роки думка остаточно поєднується зі словом, внаслідок чого утворюється внутрішнє мовлення як основний засіб організації мислення та регуляції інших пізнавальних процесів. Інтелект стає мовленнєвим, а мовлення інтелектуалізованим. Виникає повноцінне теоретичне мислення.

Інтелектуальний розвиток старшокласників можна прискори­ти, вдосконалюючи понятійну форму мислення, мовленнєвий інтелект та внутрішній план дій. Необхідно зауважити, що усю роботу з інтелектуального розвитку старшокласників необхідно проводити комплексно, застосовуючи вправи так, щоб вони розвивали інтелект за усіма напрямками.