Раціональні умови життєдіяльності людини

1. Середовище мешкання людини. Принципи та способи забезпечення життєдіяльності.

В парадигмі "людина – оточуюче середовище" можна виділити ряд найважливіших проблем життєдіяльності, які постійно перебувають у центрі уваги людства для збереження умов життя і праці:

82. Підтримання параметрів середовища життя в необхідних для життєдіяльності нормальних межах. Ця проблема пов’язана з тим, що трудова діяльність людей з року в рік активізується, ускладнюється, вводяться нові технології. Виникає проблема технологічної безпеки суспільства, оскільки на даному етапі розвитку існує очевидна невідповідальність якості технологічних процесів рівню культури того чи іншого суспільства. Це означає, що збільшується навантаження на всі структурні частини навколишнього середовища, стає очевидним небезпека виснаження природних ресурсів, незворотні забруднення і зміна середовища, життя, тобто створюються реальні умови для виникнення екологічних катастроф.

83. Забезпечення населення усіма видами енергоресурсів (електроенергією, газом, нафтопродуктами, кам’яним вугіллям, водою і т. ін.). Енергетична криза, що існує зараз у багатьох країнах, суттєво впливає на життєдіяльність людей.

84. Забезпечення населення усіма параметрами штучного середовища життя. Гострою проблемою для багатьох людей у різних країнах є недостатня кількість житла, комунального транспорту, суспільних закладів, спортивних комплексів, медичних закладів та інших елементів системи життєзабезпечення.

85. Продукти харчування є фізіологічною основою життєдіяльності, із збільшенням чисельності населення ця проблема стає особливо гострою. Якщо людство не розробить нового складу продуктів харчування і своєчасно не адаптується до них, може виникнути надзвичайна ситуація глобального масштабу.

86. Наявність і раціональне використання в інтересах життєдіяльності питної (прісної) води. Тут ідеться про охорону прісної води від забруднення, що може призвести до непридатності її використання для потреб населення. Звідси випливає важливість очищення води, боротьба з промисловим і побутовим забрудненням, виснаженням водойм.

87. Ліквідація, переробка або використання відходів виробництва. Особливо небезпечними є відходи атомних, хімічних, біологічних виробництв, кількість яких щорічно зростає.

Таким чином, основні проблеми життєдіяльності людини зводяться до комплексу заходів щодо захисту, раціонального використання природних ресурсів і відновлення живої (рослинний і тваринний світ) і неживої (ґрунт, вода, атмосфера, надра, клімат та ін.) природи [6, 8 – 9].

До категорій основних принципів забезпечення життєдіяльності відносяться:

88. Безперервне забезпечення фізіологічних процесів організму людини, що залежіть від таких факторів: повітря, питна вода, продукти харчування, тепло, світло, предмети споживання (оселя, одяг, взуття та ін.).

89. Принципи взаємозв’язку і взаємозалежності з навколишнім середовищем. Життєдіяльність забезпечується такими факторами навколишнього середовища, як параметри споживання енергоресурсів, корисні копалини, продукти харчування, елементи штучного середовища та ін.

З іншого боку, життєдіяльність впливає на середовище життя: змінює (регулює) параметри споживання, виснажує енергоресурси, корисні копалини, видозмінює клімат, рослинний і тваринний світ, забруднює навколишнє середовище.

Унаслідок того, що науково-технічний прогрес ще не досяг такого розвитку, щоб усі технологічні процеси були безпечними, безвідходними і безаварійними, вірогідність виникнення техногенних і технологічних криз не виключається.

90. Принцип раціональної організації праці за ціллю, часом, місцем і нормами. Грамотна організація праці включає управління, засоби праці, виробничу діяльність і результати праці.

Порушення норм праці, технологічних процесів, моральне і фізичне зношення засобів виробництва, як правило, призводять до аварійних ситуацій.

91. Принцип матеріального заохочення при організації життєдіяльності, що безпосередньо пов'язаний з продуктивністю праці, яка визначається:

92. людським фактором (способом матеріального заохочення);

93. працездатністю виробничого персоналу;

94. ступенем підготовленості до праці (професійним, фізіологічним, психологічним).

Певний вплив на продуктивність праці мають також індивідуальні особливості працівників, їхні фізіологічні і психологічні можливості, параметри навколишнього середовища, технічні та організаційні умови.

Порушення уваги, послідовності виконання технологічних операцій, норм і вимог до технічної документації, низький рівень професійної підготовки також можуть призвести до виникнення надзвичайних ситуацій.

95. Принцип захисту здоров’я, меж і умов життєдіяльності. Для реалізації цього принципу людство створило спеціальні інститути: медичного забезпечення, оборони, екологічного захисту, моралі та ін. Окремі інститути, як структурні частини життєдіяльності, можуть створюватись для захисту людей і народного господарства в особливих (надзвичайних) ситуаціях. До них можна віднести: цивільну оборону, міністерство з надзвичайних ситуацій, комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій, штаби цивільної оборони.

96. Принцип ліквідації негативних наслідків життєдіяльності. При розгляді вищеназваних принципів були зазначені випадки, при яких життєдіяльність окремих груп людей і населення Землі в цілому супроводжується надзвичайними ситуаціями техногенного, екологічного, промислового, стихійного та воєнного характеру. Отже, кожна держава повинна мати професійно придатні структури для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій [6, 9 – 12].

2. Метеорологічні умови та їх вплив на організм людини. Оптимальні та допустимі метеорологічні параметри.

Важливе значення для забезпечення необхідних умов нормальної життєдіяльності людини, здорової і продуктивної праці мають створення і підтримка нормальних метеорологічних умов (мікроклімату). Метеорологічні умови залежать від фізичного стану повітряного середовища і характеризуються такими основними метеорологічними елементами: температурою, а також тепловим випромінюванням від нагрітих поверхонь; вологістю; швидкістю руху повітря; атмосферним тиском; складом повітря. Сукупність цих факторів, що склалася на місці діяльності, називається мікрокліматом.

При роботі на пожежах на людину можуть впливати такі шкідливі чинники, як гази, пари, аерозолі, надлишкове тепло, підвищена або знижена температура навколишнього середовища, підвищена або знижена вологість. Створення в робочій зоні здорових умов праці, чи усунення зниження (що особливо важливо при роботі на пожежі) до нормальних значень впливу шкідливих виробничих факторів (небезпечних факторів пожежі) є запорукою безпечної роботи особового складу, сприяє гарному самопочуттю людей і ефективному виконанню поставлених задач.

Організм людини постійно знаходиться в процесі теплової взаємодії з навколишнім середовищем. Для того, щоб фізіологічні процеси в організмі людини протікали нормально, теплота, що виділяється організмом, повинна надходити в оточуюче людину середовище. Так, якщо людину, яка знаходиться в спокої, теплоізолювати, то через 1 годину температура його тіла підвищиться на 1,5 ?С.

Віддача тепла організмом у навколишнє середовище відбувається в результаті теплопровідності через одяг, конвекції біля тіла, випромінювання на навколишні поверхні, випаровування вологи з поверхні шкіри. Частина теплоти витрачається на нагрівання видихуваного повітря.

На процес теплообміну між людиною і навколишнім середовищем впливають метеорологічні умови середовища (мікроклімат) і характер праці.

Параметри, що обумовлюють тепловий баланс системи “людина – робоча зона” і, що одночасно характеризують робочу зону, називаються параметрами мікроклімату. До них відносяться температура повітря t, ?С, відносна вологість, %; швидкість руху повітря v, м/с; барометричний тиск p, Па; інтенсивність теплового випромінювання Е, Вт.

На Землі параметри мікроклімату можуть змінятися в таких межах: Р = (0,9—1.06)*10⁵ Па; t = - 89…+ 60 ?С, відносна вологість = 10…100 %, v = 0…100 м/с.

Метеорологічні фактори, як кожний окремо, так і в різноманітних сполученнях, спричиняють величезний вплив на функціональну діяльність людини, на його самопочуття і здоров'я. Для діяльності працівників пожежної охорони характерна сумарна дія метеорологічних факторів. Така дія може бути антагоністичною, коли вплив одного або декількох факторів послабляється або цілком знищується іншими, або ж синергічною, коли впливи несприятливих факторів підсилюють один одного.

З усіх перерахованих параметрів, найбільш актуальним для пожежних є температура навколишнього середовища, тому що на будь-якій пожежі їм доводиться витримувати теплові навантаження від відкритого полум'я і нагрітих навколишніх конструкцій і предметів. Несприятливий вплив цього й інших метеорологічних факторів приводить до порушення терморегуляції організму.

Терморегуляція — це сукупність фізіологічних і хімічних процесів в організмі людини, спрямованих на підтримку сталості температури тіла (у межах 36 — 37 ?С). Збереження постійної температури тіла в широкому діапазоні змін метеорологічних факторів є необхідною умовою для протікання в організмі біохімічних процесів, що лежать в основі його життєдіяльності. Підвищення температури тіла вище цих меж називається перегріванням, зниження її — охолодженням. Перегрівання й охолодження веде до небезпечних порушень життєвих функцій організму. Терморегуляція здійснюється фізіологічними механізмами і знаходиться під контролем центральної нервової системи. Вона забезпечує рівновагу між кількістю тепла, що безперервно утворюється в організмі в процесі обміну речовин, і надлишками тепла, що безперервно віддаються в навколишнє середовище, тобто зберігає тепловий баланс людини.

Розрізняють хімічну і фізичну терморегуляцію. Хімічна терморегуляція організму досягається зниженням рівня обміну речовин при загрозі перенагрівання чи посиленням обміну при охолодженні організму. Проте роль хімічної терморегуляції в тепловій рівновазі організму із зовнішнім середовищем невелика в порівнянні з фізичною терморегуляцією, що регулює віддачу тепла у навколишнє середовище.

Віддача тепла організмом у навколишнє середовище може відбуватися трьома шляхами:

97. у вигляді інфрачервоних променів, що випромінюються поверхнею тіла в напрямку навколишніх предметів з більш низькою температурою (радіація);

98. нагріванням повітря, що омиває поверхню тіла (конвекція);

99. випаровуванням вологи (поту) з поверхні тіла (шкіри), легенів та слизистих оболонок верхніх дихальних шляхів.

У нормальних умовах при слабкому рухові повітря людина в стані спокою втрачає в результаті радіації 45% усієї вироблюваної організмом теплової енергії, конвекцією — до 30% і випаровуванням — до 25%. При цьому понад 80% тепла віддається через шкіру, приблизно 13% через органи подиху, близько 5% тепла витрачається на зігрівання прийнятої їжі, води і вдихуваного повітря.

Співвідношення між різними видами тепловіддачі може змінюватися в залежності від величини метеорологічних факторів і їхнього сполучення, сумарна ж кількість тепла, що віддається, при сталій інтенсивності м'язової роботи залишається на постійному рівні. Кількість тепла, що віддається, збільшується при посиленні м'язової роботи, що супроводжується збільшенням теплотворення.

Тепловіддача радіацією і конвекцією може відбуватися тільки у випадку, якщо температура навколишнього середовища нижча за температуру тіла, причому інтенсивність тепловіддачі тим більша, чим більша різниця цих температур. При температурі навколишнього середовища, що дорівнює або перевищує температуру поверхні тіла (шкіри), тепловіддача може здійснюватися тільки за рахунок виділення поту.

Кількість поту, виділюваного організмом, залежить від температури навколишнього середовища й інтенсивності фізичного навантаження. При спокої організму і температурі повітря 15 ?С потовиділення незначне і складає приблизно 30 мл за 1 ч. При високій температурі (30 ?С і вище), особливо при виконанні важкої фізичної роботи, потовиділення може збільшуватися в десятки разів. Так, в умовах пожежі при посиленій м'язовій роботі кількість виділюваного поту досягає 1 — 1.5 л/год., на випар якого затрачається близько 2500 — 3800 кДж (600 — 900 Ккал) тепла. При важкій роботі в умовах високих температур може виділитися з потом 50 — 60 Г солі NaCl, замість 10 Г у нормальних умовах (усього в організмі 140 Г NaCl).

Слід зазначити, що віддача тепла з потовиділенням можлива лише у випадку, якщо піт, що виділяється, випаровується з поверхні тіла. Швидкість же випаровування поту, а тим самим і інтенсивність тепловіддачі, залежить від вологості і швидкості руху повітря, а також від матеріалу, виду і покрою одягу.

В умовах, коли тепловіддача здійснюється тільки випаровуванням поту, а вологість повітря перевищує 75 — 80 %, може наступити перегрівання організму, викликане порушенням терморегуляції. Найбільш характерною ознакою порушення терморегуляції є підвищення температури тіла. При незначному перегріві симптоми обмежуються легким підвищенням температури тіла, рясним потовиділенням, спрагою, невеликим підвищенням частоти подиху і пульсу. При більш значному перегріві виникають задуха, головний біль і запаморочення, затрудняється промова й ін. Описана форма порушення терморегуляції з перевагою різкого підвищення температури тіла називається тепловою гіпертермією.

Інша форма перегрівання характеризується перевагою порушення водно — сольового обміну і відома за назвою судорожної хвороби. Вона протікає у формі судорог у різних, особливо ікроножних м'язах і супроводжується великою втратою поту, сильним згущенням крові. Надалі може наступити тепловий удар, що протікає з утратою свідомості, підвищенням температури тіла до 40 — 41 ?С, слабким і прискореним пульсом. Характерною ознакою важкої поразки є майже повне припинення потовиділення. Тепловий удар і судорожна хвороба можуть закінчуватися смертельним кінцем.

Несприятливий вплив на організм спричиняє не тільки висока, але і низька температура повітря. Тривалий і інтенсивний вплив холоду може викликати ряд змін найважливіших фізіологічних процесів, що впливають на працездатність і захворюваність людей. Тривале охолодження часто призводить до розладу діяльності капілярів і дрібних артерій (замерзання пальців рук, ніг, кінчиків ушей). При цьому відбувається і переохолодження всього організму.

Дуже поширені захворювання периферійної нервової системи, що викликаються охолодженням, особливо пояснично-крижовий радикуліт, невралгія лицьового, троїстого, сідничного й інших нервів, загострення суглобного і м'язового ревматизму, плеврит, бронхіт, асептичне й інфекційне запалення слизуватих оболонок дихальних шляхів і ін.

Найбільший відсоток обморожень і навіть смертей від переохолодження спостерігається при сполученні низької температури, високої вологості повітря і великій його рухливості. Це пояснюється тим, що вологе повітря краще проводить тепло, а його рухливість збільшує тепловіддачу конвекцією. Такі ситуації можуть виникати при гасінні пожеж у холодильниках і в зимовий час.

Швидкість руху повітря ефективно сприяє теплообміну: підвищення швидкості руху повітря послабляє несприятливий вплив підвищеної температури, але підсилює вплив зниженої температури, впливає на самопочуття людини, впливає на розподіл шкідливих речовин у приміщенні.

Організм людини починає відчувати повітряні потоки при швидкості близько 0,15 м/с. Причому, якщо ці повітряні потоки мають температуру до 36,5 ?С, організм людини відчуває освіжаючу дію, при більш високих температурах — гнітючу. У холодну пору року швидкість руху повітря не повинна перевищувати 0,2…. 0,5 м/с, а влітку 0,2…1,0 м/с.

Значний вплив на стан організму людини спричиняє вологість навколишнього повітря. Так, підвищення вологості повітря збільшує вплив як підвищеної (перегрівання організму), так і зниженої температури (переохолодження). Фізіологічно оптимальною є відносна вологість (відношення абсолютної вологості до максимального А/М * 100 %) у межах 40 — 60 %. Надлишкова вологість (більш 80 %) утрудняє випар вологи з поверхні шкіри. Це може призвести до погіршення стану організму і зниженню працездатності людини.

Знижена відносна вологість (менш 18 %) також несприятлива для людини, тому що призводить до висихання слизуватих оболонок і зниження захисної діяльності верхніх дихальних шляхів. В умовах пожежі можуть виникати ситуації як одного, так іншого плану. (у закритому приміщенні — гасіння водою, коли розвилася пожежа — до гасіння).

Виробнича діяльність людей на поверхні землі протікає, звичайно, при атмосферному тиску, близькому до тиску над рівнем моря, який дорівнює 1000 Па.

Організм людини може зіштовхуватися з умовами підвищеного і зниженого тиску (гасіння лісових пожеж у горах, пожежна авіація). Від барометричного тиску залежить парціальний тиск кисню й азоту повітря, а, отже, і процес дихання. Падіння парціального тиску призводить до виникнення фізіологічних зрушень в організмі і розвитку “висотної” чи “гірської” хвороби, обумовленої саме кисневим голодуванням, що в окремих осіб відзначається на висоті більш 2500 — 3000 м, а на більшості помітно позначається на висоті 4500 м.

При підвищеному тиску кров і тканинні рідини насичуються азотом тим більше, чим вище тиск повітря і довше час його впливу. Різке зниження тиску викликає різке виділення азоту з крові і тканинних рідин у вигляді пухирців (які викликають газову емболію), що розносяться кров'ю по всьому організмі, у результаті чого виникають розриви дрібних кровоносних судин. Порушується харчування тканин, відбувається стискування їх і подразнення нервових закінчень. Найбільше часто ці явища відбуваються в центральній нервовій системі, особливо в спинному мозку, а також у підшкірній клітковині.

Атмосферне повітря, найбільш сприятливе диханню, являє собою суміш газів. Проте на реальних пожежах навколишнє повітря збагачується різноманітними шкідливими речовинами у виді парів, газів, емульсій і твердих часток. Вплив шкідливої речовини на організм людини залежить від хімічного складу, концентрації, тривалості впливу, параметрів навколишнього середовища, індивідуальних особливостей людини, а для пилу ще і від дисперсності і форми часток. Шкідливі речовини проникають в організм людини, головним чином через дихальні шляхи, а також через шкірний покрив.

За характером впливу на організм людини шкідливі речовини підрозділяються на загально токсичні, що викликають отруєння всього організму (оксид вуглецю, ціанисті сполуки, свинець, ртуть, бензол і ін.; подразні, що викликають подразнення слизуватих оболонок і дихального тракту (хлор, аміак, оксиди сірки, азоту, озон і ін.); сенсибілізуючі — діють як алергени (формальдегід, різні розчинники, лаки й ін.); мутагенні — що призводять до зміни спадкоємної інформації (свинець, марганець, радіоактивні ізотопи й ін.); що впливають на репродуктивну (дітородну) функцію (ртуть, свинець і ін.).

Ізольованої дії шкідливих речовин на пожежах, як правило, не буває. Пожежні піддаються впливу складного комплексу несприятливих факторів. Тому при проведенні бойових дій необхідне застосування індивідуальних засобів захисту органів дихання.

Таким чином, в умовах пожежі несприятливий вплив на людину багатьох метеорологічних факторів посилюється. Задачею керівників пожежних підрозділів у цьому випадку є запобігання погіршення здоров'я і погрози життю підлеглого особового складу.

Нормальні метеорологічні умови в робочій зоні виробничих приміщень визначаються нормами метеорологічних умов. При нормуванні виходять із загальних міжгалузевих норм (“Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони” ГОСТ 12.1.005 — 88).

Нормуються оптимальні і припустимі температури повітря, відносна вологість і швидкість руху повітря.

Оптимальні мікрокліматичні умови — поєднання параметрів мікроклімату, що при тривалому і систематичному впливі на людину забезпечують зберігання нормального функціонального і теплового стану організму без жодних зусиль реакцій терморегуляції. Вони забезпечують відчуття теплового комфорту і створюють передумови для високого рівня працездатності.

Припустимі метеоумови забезпечують нормальні умови праці, погіршення яких може призвести до професійних захворювань.

Відповідно до норм, оптимальні умови створюються в кабінах, на пультах і постах керування, у залах обчислювальної техніки, а також у місцях, обумовлених галузевими документами. В інших виробничих приміщеннях повинні забезпечуватися припустимі метеоумови.

Межі зміни параметрів:

Параметр	Оптимальні	Припустимі
Температура повітря, °С	16 - 25	13 - 29
Відносна вологість, %	60 - 40	до 75
Швидкість руху повітря, м/с	0,1 - 0,4	0,1 - 0,6

У виробничих приміщеннях, де за технічними або економічними причинами неможливо забезпечити припустимі нормативні показники мікроклімату, повинні передбачатися заходи щодо захисту працюючих від перегрівання або охолодження.

Для забезпечення безпечної роботи особового складу працівників необхідно знати і підтримувати нормативні вимоги до метеорологічних умов на робочому місці. Безпека працівників пожежної охорони у великому ступені визначається кліматичними факторами, особливо в умовах пожежі. Керівникові необхідно володіти значним обсягом знань по шкідливому впливу різних факторів на організм людини і нормуванню метеорологічних умов.

3. Вплив світла й освітлення на безпеку життєдіяльності.

Освітлення — використання світлової енергії Сонця і штучних джерел світла для забезпечення зорового сприйняття навколишнього світу.

Світло є природною умовою життєдіяльності людини, необхідною для збереження здоров'я і високої продуктивності праці, заснованої на роботі зорового аналізатора, най тонкого й універсального органа почуттів. Забезпечуючи безпосередній зв'язок організму з навколишнім світом, світло є сигнальним подразником для органа зору й організму в цілому: достатнє освітлення діє тонізуюче, поліпшує протікання основних процесів вищої нервової діяльності, стимулює обмінні й імунобіологічні процеси, впливає на формування добового ритму фізіологічних функцій організму людини.

При недостатній освітленості або такій, що різко змінюється, органам зору доводиться пристосовуватися: це можливо завдяки властивостям очей — акомодації й адаптації.

Акомодація — це спроможність ока пристосовуватися до ясного бачення предметів, що знаходяться від нього на різних відстанях.

Адаптація — це здатність ока змінювати чутливість при зміні умов освітлення. Завдяки процесу адаптації зоровий аналізатор має здатність працювати в широкому діапазоні освітленостей. Розрізняють світлову адаптацію (від малої яскравості до великої) і темнову (від великої до малої). Світлова адаптація при підвищенні яскравостей у полі зору відбувається швидко — протягом 5—10 хв.; темнова адаптація — пристосування ока до більш низьких яскравостей поля зору, розвивається повільніше (від 30 хв. до 2 год.).

Часті зміни рівнів яскравості приводять до зниження зорових функцій, розвитку стомлення внаслідок переадаптації ока. Зорове стомлення, пов'язане з напруженою роботою та частою переадаптацією, приводить до зниження зорової і загальної працездатності.

Природний процес зниження видимості в період адаптації зору може стати причиною травмування людини, що у цей період утрачає спроможність візуального контролю свого положення в небезпечній зоні (наприклад, на території колійного розвитку чи станції, на території будівельного майданчика). Для наближення часу адаптації до нуля необхідно, щоб первісні і вторинні яскравості, що спостерігаються, відрізнялися не більш ніж у 3-5 разів.

Знаючи час, необхідний на адаптацію, можна розробити різноманітні заходи безпеки (наприклад, обладнати виходи з виробничого приміщення додатковими освітлювальними приладами; улаштування бар'єрів безпеки необхідної довжини й ін.).

Світильники, що розгойдуються, значно погіршують візуальне сприйняття, змушуючи зір увесь час переадаптуватися. З цього ж приводу неприпустиме використання в приміщеннях ламп без освітлювальної арматури.

Недостатня освітленість у побуті, навчальних аудиторіях часто сприяє розвитку зорового стомлення і може привести до захворювання — короткозорості.

Природне висвітлення змінюється в широких межах і залежить від таких факторів, як стан хмарності і ступеня забруднення повітря. Наприклад, хмарність верхнього ярусу атмосфери збільшує освітленість майже вдвічі, хмарність нижнього ярусу знижує її на 38%, грозова — на 87%. Забруднення атмосферного повітря пилом, димом і газами знижує природну освітленість на 25-40% і в значній мірі затримує біологічно активну УФ-короткохвильову частину сонячного випромінювання. Це негативно позначається на безпеці життєдіяльності людини і може привести до зміни частоти пульсу, інтенсивності деяких процесів обміну речовин, загального нервово-психічного стану. При високих інтенсивностях УФ-випромінювання викликають опіки шкіри, а проникаючи в око, можуть викликати опік сітківки ока, що може призвести до часткової чи повної втрати зору.

Таким чином, на безпеку життєдіяльності людини впливають умови висвітлення. У зв'язку із зазначеним, гігієнічно раціональне освітлення як на виробництві, так і в побуті, має величезне позитивне значення.

Оптимальні світлові умови зумовлюють сприятливий вплив на активність людини і його працездатність.

Запитання

1. Які існують найважливіші сучасні проблеми життєдіяльності в парадигмі "людина – оточуюче середовище"?

2. Назвіть основні принципи забезпечення життєдіяльності.

3. Що таке мікроклімат? Які шкідливі чинники можуть впливати на людину при роботі на пожежах?

4. Визначте поняття терморегуляції.

5. Що таке акомодація й адаптація зорових органів зору?

Лекції 5