Кримінологічна характеристика професійної злочинності

Офіційна кримінально-правова статистика як в СРСР, так і в теперішній час в Україні, не містить повних, безпо­середніх відомостей про злочини кримінальних професіо-

налів та їх особистість. Оцінки кількісно-якісних статистич­них показників професійної злочинності значною мірою мають відносний характер. Кримінологічний опис масиву злочинності, що розглядається, стає можливим завдяки інтерпретації статистичних даних про корисливі і корисли­во-насильницькі злочини в цілому і особливо тих, які, як правило, вчиняють професійні злочинці: кишенькові і квар­тирні крадіжки, шахрайство, вимагання, незаконний обіг наркотиків, викрадення автомобілів тощо. Наявність корис­ливих злочинів, низький рівень їх розкриття і високий рівень латентності тісно взаємопов'язані, як вже зазначало­ся, з кримінальним професіоналізмом.

При з'ясуванні фактичної картини професійної зло­чинності потрібно звертатися і до ознаки множинності зло­чинів, що вчиняються особами, встановлювати їх кримі­нальний «стаж». Однак при цьому слід мати на увазі, що зустрічаються численні випадки, коли велике число профе­сійних злочинців, тривалий час вчиняючи однорідні злочи­ни, не попадають в поле зору правоохоронних органів. На­приклад, у спеціально відібраній для аналізу групі злочинців було встановлено, що 60% з них не були засуджені, хоча систематично вчиняли злочини протягом двох і більше років. Серед шахраїв понад половина не була засуджена, серед кишенькових злодіїв —^: понад 15%. Серед інших ка­тегорій корисливих і корисливо-насильницьких злочинців, що виявляють тривалий час кримінальну активність, були також численні факти, коли їм вдавалося уникнути притяг­нення до кримінальної відповідальності.

Непрямо про професійну злочинність можна зробити висновки шляхом детального аналізу статистичних даних, що були опубліковані, про загальний і особливо про спе­ціальний рецидив, який є очевидною ознакою кримінально­го професіоналізму. Загальний рецидив корисливих зло­чинів досить високий і коливається від 15% до 20%.

Збирання даних про професійну злочинність здій­снюється і шляхом проведення вибіркових досліджень б окремих регіонах, а також шляхом обстеження деяких ка­тегорій злочинців.

Вивчення професійної злочинності пов'язано з певними труднощами, що є наслідком поверхового характеру тепері­шньої кримінально-правової статистики і недостатньої реп­резентативності (показовості) вибіркових досліджень, що здійснюються. Але іншого виходу поки що немає. Тому, спи­раючись на вказані прийоми і методи, покажемо у загальних рисах стан і динаміку злочинності в Україні з 1986 по 1998 рік, інтерпретуючи їх стосовно професійної злочинності.

1. У цей період відмічається тенденція до зростання корисливих і корисливо-насильницьких посягань. Щодобо­ во в країні реєструється 80 пограбувань, 15 розбоїв, 542 розкрадання приватного майна. Збільшується кількість квартирних крадіжок (зростання на 2,5%). Рік у рік зростає рівень злочинів, пов'язаних з виготовленням, збутом, прид­ банням зброї (в середньому на 18%). По вказаних видах злочинів мають місце річні коливання, але високою є і їх латентність.

2. За вибірковими даними і з урахуванням експертних оцінок в останні 5-6 років різко зросла кількість кишень­ кових крадіжок (в основному у великих містах). Рівень шах­ райства за цей період підвищувався: у 1997 і 1998 роках він перейшов рубіж за 15 тис. злочинів. Його обсяг у загальному масиві злочинності становить приблизно 2,4%.

3. Кожний п'ятий злочин в Україні (20,4%) вчинявся осо­ бами, які їх вчиняли раніше. Показники загального рециди­ ву в 1997 році— 17,1%, в 1998 році — 18,1%. За даними ви­ біркових досліджень спеціальний рецидив кишенькових злодіїв, квартирних злодіїв, шахраїв, грабіжників і розбій­ ників становив наприкінці 80-х — на початку 90-х років відпо­ відно 80%, 66%, 80%, 60%. Для порівняння зазначимо, що питома вага спеціального рецидиву шахраїв в середині 60-х років досягала 50% (в дореволюційній Росії — 14%)'.

4. Питому вагу неповнолітніх і молоді у вчиненні зло­ чинів можна проілюструвати такими цифрами. Кількість осіб віком 14-17 років з 8,3% в 1986 році зросла до 9,1% —

¹ Використані довідкові матеріали та експрес-інформація про стан злочинності в Україні за 1986-1998 роки, підготовлені МВС та Комітетом статистики України.

в 1996 році, а у віковій групі 18-24 років відповідно: в 1986 році — 19,6%, в 1996 році — 22,8%. У 1998 році питома вага злочинності неповнолітніх у загальному масиві злочинності

становила 9,5%.

5. Широкого поширення набула злочинність, поєднана з наркотиками. Взагалі в країні наркотизація населення наби­рає темпів, консолідуються наркоділки, розширюється кон­трабандне надходження наркотиків іноземного виробництва. В 1997 році порівняно з 1993 роком кількість злочинів, вчи­нених у стані наркотичного збудження, збільшилась у п'ят­надцять разів, а злочинцями-наркоманами — в 3,2 рази. Все це негативно впливає на загальнокримінальну злочинність. Наркоманія набуває в наші дні статусу негативного чинника, що визначає криміногенну ситуацію в Україні.

Прогнозується, що слід очікувати погіршення криміно­генної ситуації і в наступні два роки. Йдеться про злочинність усіх видів, у тому числі і професійну. Остання характеризу­ватиметься омолоджуванням професійних злочинців, загос­тренням відносин між «старими» кримінальними авторите­тами і лідерами «нової хвилі» злочинного світу, зростанням пограбувань, розбоїв, вимагань, шахрайства, розкрадань грошових коштів за фальшивими кредитним картками, ком­п'ютерної злочинності. Між тим висловлюється припущен­ня, що після цього настане стабілізація^злочинності в ціло­му і почнеться поступове її зниження.

Одним з компонентів кримінологічної характеристики злочинів, як відомо, є дані про особистісні особливості їх суб'єктів. Тому доречно буде розкрити особистість профес­ійних злочинців за такими показниками і властивостям, як вік, стать, соціальний статус, психологічні особливості тощо. Професійний злочинець свій перший злочин вчиняє, як правило, в неповнолітньому віці. Це найчастіше корисливий злочин. У подальшому, ставши на шлях кримінального про­мислу, він вступає в спілкування і взаємодію зі злочинним світом, особливо в місцях позбавлення волі. Як результат— спільна участь у систематичних протиправних діях, оволо­діння злочинними навичками і вміннями, сприйняття норм злочинної субкультури. А зрештою, подібне несприятливе

моральне формування людини приводить її до лав про­фесійних злочинців.

За даними вибіркових досліджень більшість сучасних професійних злочинців — це люди молодого (інколи непов­нолітні) і середнього віку. Найбільшу частку складають се­ред них особи віком 19-35 років (77%.). У крадіжках з проникненням до житла питома вага цієї вікової групи до­рівнює 70%, у викраденні антикваріату і культурних цінно­стей — 90%. Наведені цифри насторожують. Здавалося б, ведення злочинного промислу повинно передбачати на­явність широких і міцних знань, навиків і вмінь, чого дося­гають у зрілому віці. Однак сучасні професіонали помолод­шали. Омолоджування професійної злочинності свідчить про підвищення її суспільної небезпеки.

У складі професійних злочинних угруповань і кланів переважають чоловіки. Жінки проявляють себе в основно­му в таких формах кримінального професіоналізму, як шах­райство, наркобізнес, надання кримінальних послуг (при­дбання і збут викраденого, надання інформації для вико­навців злочинних посягань тощо).

Раніше професійні злочинці найчастіше вчиняли конк­ретні злочини поодинці, покладаючись на свої сили і вміння. Професіонали «нової хвилі» віддають перевагу діям у складі групи з чітким розподілом ролей. У таких групах зустріча­ються особи, які мають військову, спортивну, економічну і навіть юридичну освіту. Вони використовують набуті знан­ня в кримінальних цілях, інколи особисто вчиняють злочини, а буває виступають у ролі консультантів, привносять у ті чи інші методи і способи вчинення злочинів певну новизну. На­приклад, деякі з грабіжників і розбійників служили свого часу в спецпідрозділах силових відомств; зустрічаються шахраї, які працювали в державній фінансово-банківській системі.

Значну кількість серед кримінальних професіоналів складають ті, хто в момент вчинення злочину не працювали і не навчалися. Таких засуджених в Україні за період з 1987 по 1998 рік збільшилося більше ніж в шість разів. Зокрема, за даними вибіркових досліджень серед злодіїв, які вчини­ли квартирні крадіжки, на час притягнення до кримінальної

відповідальності не працювало 40%. Частка кишенькових злодіїв, які тривалий час не працювали, — 60%; карточних шахраїв — 70%.

Індивід, який став на шлях злочинного промислу, від­мовляється від встановлених загальноприйнятих позитив­них соціальних норм і набуває нових, властивих для певної антисоціальної групи. Саме ними вони керуються в задово­ленні природної психологічної потреби в міжособистісно-му спілкуванні. У зв'язку з цим мають певний інтерес пси­хологічні особливості професійних злочинців. Вони відда­ють перевагу злочинній діяльності перед будь-якою іншою; ділять учасників міжособистісного спілкування на «своїх» і «чужих»; виявляють відчуження і ворожість до оточуючих осіб з правомірною поведінкою; демонструють постійну го­товність до створення або використання сприятливої ситу­ації для вчинення чергового злочину; виявляють постійну турботу про підтримання і підвищення злочинної «форми» як гарантії успіху в своєму промислі і безпеки; поважають відданість кримінальній общині і вірність своїм «товари­шам»; беззаперечно дотримуються традицій і норм кримі­нальної субкультури.