Психологічні війни та операції як складові психологічного забезпечення в сучасних зарубіжних країнах

Однією з головних особливостей сучасних бойових дій у сучасній війни є широкомасштабне використання методів психологічного приголомшення противника, зміни думок, переконань, ціннісних орієнтацій, почуттів населення і військ дружніх і нейтральних держав. З цією метою використовуються як сучасна бойова зброя (у тому числі й психотропна), так і прості прийоми впливу на почуття, волю, свідомість і підсвідомість людей. Форми та методи цієї боротьби розробляються відповідними державними установами сучасних розвинених країн у межах ведення психологічної війни.

Вперше поняття “психологічна війна” використав доктор М.Кампанео у своїй книзі “Досвід військової психології”, яка була надрукована в 1904 році у Бухаресті. Надалі це поняття вживали майор А.Блау у своїй книзі “Ведення війни духу” (Потсдам, 1937), військовий психолог Симонейт (“Військова психологія. Короткий огляд проблем і практичних висновків”, Берлин, 1943), Фараго (“Психологічна війна в Німеччині”, Нью-Йорк, 1943), у книзі “Посібник по веденню психологічної війни”, виданій у 1955 році Уільямом Догерті та Морісом Яноцем тощо. В останні десятиріччя найбільш популярна книга Поля Лайнбарджера “Психологічна війна”, яка була видана у США на початку 60-х років ХХ ст.

Перший досвід психологічної війни отримали американці у Другій Світовій війні. Ці дії до 1945 року мали допоміжний характер, а потім, у роки “холодної війни”, набули самостійний характер як “психологічна сфера” зовнішньої політики. У 1948 році була прийнята “Директива СНБ 10/2”, яка зобов’язала ЦРУ вести психологічну війну. Вона діє і сьогодні.

Основними тайними операціями, згідно цієї директиви, є: пропаганда, економічна війна, превентивні прямі дії (саботаж, допомога підпільному руху, емігрантським групам).

У фашистській Німеччині вживався термін “психологічне шкідництво”, основними завданнями якого було: розкол ворожої держави, викликання незадоволення серед населення ворожої держави політикою власного уряду, ізоляція ворожої держави від її союзників, організація різних перешкод, завад в її підготовці до війни, створення опозиції.

Для реалізації цих завдань у фашистській Німеччинівикористовували такі основні методи психологічного шкідництва: підривна агітація, плітки, підкуп, шантаж тощо. Цією роботою керував Бом, який очолював спеціальну організацію “Аусдандерорганізаціон”, яка включала 548 груп у 45 державах (25000 пропагандистів і 2500 спеціальних співробітників). Ця організація на реалізацію цих завдань тільки в 1937 році витратила 100 млн. доларів.

Основними напрямками діяльності “Аусдандерорганізацон” було: ведення психологічного шкідництва, вивчення психології противника, розробка рекомендацій для ведення психологічних диверсій.

Сьогодні політика "психологічної війни" є окремим напрямком діяльності більшості країн. Наприклад, у 1948 році конгрес США прийняв закон Сміта-Мукдта, який надав уряду право створювати пропагандистські служби для втручання у справи інших країн. Згідно цього закону, був створений апарат психологічної війни, до якого ввійшли: держдепартамент, Пентагон, Управління міжнародного розвитку, Інформаційне агентство, Корпус миру, радіостанція “Голос Америки”, різні недержавні організації.

Характерними рисами сучасної психологічної війни є:

глобальність – вплив на всі сфери життєдіяльності противника, нейтральних держав, союзників, своє населення і збройні сили;

тотальність – проникання в усі сфери життя: в дипломатію, економіку, культуру, суспільні відносини, соціально-психологічну тощо;

технізація – широке використання досягнень науки й техніки як для опрацювання змісту, методів і прийомів психологічної війни, так і форм та способів їх реалізації;

організованість – створення різноманітних органів психологічної війни та чітка координація їх зусиль і напрямків діяльності (у всіх розвинених країнах вони об’єднані в єдину державну структуру).

В термінологічному словнику армії США (1950) дається таке визначення психологічної війни: “Психологічна війна – це планомірне використання державою в період війни або надзвичайного стану засобів пропаганди з метою впливу на думки, емоції, позиції та поведінку організованих ворожих, нейтральних і дружніх груп таким чином, щоб сприяти досягненню своєї національної політики та визначених цілей”.

Загальновійськовий термінологічний словник (1964) психологічну війну не обмежує тільки періодом війни, тобто вона становиться постійною функцією держави.

Об’єктами психологічної війни є:

дружні, нейтральні та ворожі держави (“Порадник по проведенню психологічної війни”(1971);

як армії, так і населення цих держав.

Характер психологічних операцій:

наступальні – посіяти у противника сумніви у правоті власних дій;

оборонні – зміцнення власного морального духу у випадку попадання в полон і нейтралізація дій противника.

Засоби психологічної війни: пропаганда, дезінформація, дипломатичні маневри, провокації, саботаж, терор, розповсюдження пліток, створення паніки, випуск фальшивих грошей, документів тощо.

Цілі психологічної війни: вплив на почуття, волю, емоції, свідомість і підсвідомість з метою деморалізації противника, підриву його власних поглядів, ціннісних орієнтацій, переконань і нав’язування йому своїх ідей.

Основні задачі психологічної війни (згідно американського порадника FM-33-5 (1955):

схилити солдат противника до симуляції, дезертирства і здачі в полон;

посіяти ворожнечу між групами військ і населенням противника та нацькувати їх один на одного;

розпалити у солдатів недовіру до командування та уряду;

пробудити у солдатів сумнів у правоті війни, підірвати віру в перемогу;

підтримати діяльність підривних і диверсійних груп на території противника.

Отже, психологічну війну можна визначити, як планомірне використання державою та її установами засобів і заходів ідеологічної дезорієнтації та розкладання свідомості людей і груп людей з метою зниження їх ідейної, політичної, духовної та морально-психічної стійкості, спонукання до негативних дій чи бездіяльності населення та особового складу армій інших держав як у воєнний, так і в мирний час.

В основі психологічної війни лежать психологічні операції – планова пропагандистська і психологічна діяльність у мирний і воєнний час, яка розрахована на ворожі, нейтральні та дружні аудиторії з метою формування їх позитивного ставлення для досягнення як політичних, так і воєнних національних цілей держав північноатлантичної співдружності (Польовий статут армії США FM-33-1).

В арміях північноатлантичної співдружності ведення психологічних операцій регламентується низкою директив, статутів і порадників. Це, наприклад:

у США: Статут FM-33-1 сухопутних військ США;

Статут М-16-100 (по психологічному опрацюванню власних солдатів і солдатів противника);

Статут М-35-5 (по проведенню психологічних операцій);

Порадник АР-365-5; АР-355-6 (по морально-політичній інформації особового складу);

Порадник АР-360-91 (про способи морально-психологічного впливу на свідомість людей).

У НАТО існує єдина директива “Про принципи планування й ведення психологічних операцій”.

Об’єктами психологічних операцій є населення, армії, уряди ворожих, дружніх і нейтральних держав, а в деяких випадках – населення та армія своєї держави.

Основні форми психологічних операцій:

пропагандистські дії – це систематизоване, цілеспрямоване розповсюдження ідей за допомогою різноманітних засобів зв’язку та інформації з метою впливу на думки, почуття, стани і ставлення або поведінку для досягнення прямої чи опосередненої користі для своєї країни (наприклад, виходячи з об’єктивності інформації, виокремлюють: білу, сіру, брехливу пропаганду);

психологічні дії – це різні політичні, економічні та інші дії, які спрямовані на підрив позицій протилежної сторони та зміцнення власних позицій.

Задачі психологічних операцій:

1. Переконання противника у правильності, необхідності військового втручання.

2. Вплив на військово-політичне керівництво противника і його союзників з метою їх відмови від війни.

3. Підтримка внутрішньої опозиції противника.

4. Підтримка та керування дисидентськими рухами.

5. Вплив на населення дружніх країн.

6. Сприяння розвитку позитивного відношення населення нейтральних держав.

7. Підрив морального духу противника.

8. Зниження боєздатності противника.

9. Аналітична робота щодо виявлення слабких місць противника та доведення цієї інформації до власних командирів.

10. Протидія інформаційному впливу противника тощо.

Тематика психологічних операцій: розкол, неминучість, закономірність конкретних дій.

Основні методи психологічних операцій:

метод розповсюдження наочних, звукових і відеозвукових пропагандистських матеріалів;

методи здійснення практичних дій – інсценування повстанських дій, саботажу, демонстрація сили, масові мітинги тощо.

Великий досвід проведення психологічних операцій мають США, Великобританія, Німеччина і Японія. Наприклад, тільки в останнє десятиріччя – це американський досвід проведення “психологічних операцій” під час звільнення Кувейту, військових гуманітарних акцій “Забезпечення спокою” в Іракському Курдистані (1991 рік), “Відродження надії” в Сомалі (1992-1993 р.), у Боснії та Герцеговині (1993 рік), контртерористичної операції в Афганістані.

У сучасних умовах ведення “психологічних операцій” військами передбачено практично у всіх основних керівних документах американських збройних сил.

Так, Польовий статут ФМ 100-5 (“Ведення операцій”) наголошує: “Психологічні операції повинні координуватися на всіх рівнях від театру воєнних дій до дивізії. Начальник оперативного відділу штабу несе відповідальність щодо сполучання психологічних і бойових операцій”.

Безпосередньо концепція, завдання, принципи планування, організація та проведення “психологічних операцій” визначені Статутом сухопутних військ США ФМ 33-1 (“Психологічні операції”), який постійно перевидається з урахуванням досвіду останніх локальних конфліктів і розвитку теорії оперативного мистецтва і тактики. Відповідно з вимогами Статуту ФМ 33-1 основними завданнями військових “психологічних операцій” зараз є:

деморалізація військовослужбовців противника;

схилення їх до здачі у полон;

контрпропаганда і попередження противника під час проведення таких операцій;

нейтралізація ворожого ставлення місцевого населення до американських військ і формування позитивного;

загострення протиріч у стані противника і пробудження опозиційної діяльності на його території.

Для організації і ведення “психологічних операцій” у мирний і воєнний час у збройних силах США є відповідний апарат. Рішення з основних питань розвитку потенціалу військових “психологічних операцій”, застосування їх сил і засобів для досягнення цілей воєнно-політичного курсу США приймає Президент держави на підґрунті рекомендацій Ради національної безпеки, Міністерства оборони, Комітету начальників штабів.

У збройних силах організацію та управління “психологічними операціями” здійснює Міністерство оборони через свого помічника зі спеціальних операцій і конфліктів низької інтенсивності. Він керує діяльністю управління “психологічних операцій”, яке функціонує у складі апарату Міністерства оборони. В оперативному управлінні об’єднаного штабу Комітету начальників штабів є відділ “психологічних операцій”, який координує їх проведення в інтересах об’єднаних командувань, а також оперативних об’єднань і з’єднань.

Безпосереднє упровадження в життя заходів психологічного і пропагандистського впливу в зоні воєнних і збройних конфліктів здійснюють спеціальні структури. В армії США для цього маються формування психологічних операцій і служба зв’язку з громадськістю. Кожна з цих структур вирішує свої специфічні, а також сумісні завдання психологічних операцій і заходів зв’язку з громадськістю, державною адміністрацією та місцевим населенням у зоні бойових дій чи конфлікту.

Основними напрямками роботи таких структур є:

налагодження і поширення контактів із командуванням урядових військ протилежної сторони, польовими командирами нерегулярних військових формувань з метою припинення опору і добровільного складання зброї;

роз’яснювальна робота серед місцевого населення про зниження і недопущення опору військам;

дискредитація лідерів збройних формувань, які чинять опір, з метою їх ізолювання від місцевого населення;

інформаційне забезпечення військовослужбовців своїх військ у зоні конфлікту з метою підтримання високого морального духу і протидії інформаційному впливу з боку сторін, що конфліктують;

підготовка і розповсюдження об’єктивної інформації про дії військ у зоні конфлікту через ЗМІ, робота з журналістами; організація роботи місцевих газет, радіомовлення, телебачення для підсилення психологічного та пропагандистського впливу на місцеве населення; протидія розповсюдженню чуток та ін.

Відповідно до цих напрямків роботи структур психологічних операцій визначаються обов’язки командирів підрозділів психологічних операцій:

прогнозування ефективності психологічного впливу психологічних і пропагандистських операцій на особовий склад як власних військ, так і на військовослужбовців противника;

оцінка морально-психологічної обстановки у районах розташування як своїх військових частин і підрозділів, так і противника;

визначення цілей, задач і об’єктів пропагандистського і психологічного впливу;

керування діяльністю органів військового управління під час розробки пропозицій щодо організації “психологічних операцій”;

прийняття рішення щодо їх проведення, включення найбільш важливих заходів до оперативних планів;

видавання наказів і бойових розпоряджень підрозділам щодо проведення “психологічних операцій”.

За оцінками експертів Пентагону, безпосередньо під час війни у Перській затоці було остаточно з’ясовано, що психологічні операції – це “бойова зброя, яка не знищує, але наносить психологічну поразку і є найважливішим фактором підвищення боєздатності військ, а також зберігання життя солдатів і офіцерів з обох сторін фронту”.

Вважаться, що завдяки “психологічним операціям” у Перській затоці біля 70000 військовослужбовців Іраку потрапили в полон, 98% іракських військовослужбовців бачили листівки держав коаліції, 88% мали довіру щодо змісту цих листівок, 70% підтвердили, що саме листівки вплинули на їх рішення до дезертирства чи до полону.

Чотири з п’яти військовослужбовців, які потрапили у полон, постійно прослуховували передачі радіостанції “Голос Затоки”, що були підготовлені фахівцями “психологічних операцій” збройних сил США. Враховуючи вплив радіопередач щодо морального духу іракської армії, солдатам було заборонено мати радіоприймачі.

У сучасних умовах ведення психологічних операцій військами передбачено практично у всіх основних керівних документах американських збройних сил. Для цього кожний вид збройних сил США має свої сили та засоби психологічних операцій. Однак, головний потенціал їх ведення зосереджено у сухопутних військах. Вони мають регулярні формування, які входять до командування спеціальних операцій сухопутних військ, в рамках якого у 1991 році створено командування щодо психологічних операцій і роботи з цивільним населенням. Основне регулярне формування – Четверта група психологічних операцій, яка дислокується у Форт-Брег, і девіз якої є: “Слово перемагає” (штат Північна Кароліна). Вона включає управління, 4 батальйони психологічних операцій [1, 6, 8, 9], батальйон підготовки та випуску пропагандистських матеріалів. У ньому зосереджено всі друкарські, радіо- та телевізійні засоби, якими забезпечені регулярні формування “психологічних операцій” сухопутних військ.

Чисельність особового складу Четвертої групи – біля 900 чоловік. Вони вивчають психологічну і соціально-політичну обстановку в різних країнах та їх збройних силах, ведуть аналітичну роботу в інтересах психологічних операцій, забезпечують готовність до ведення друкованої, усної, радіо- та телевізійної пропаганди, консультують командний склад і штаби збройних сил з проблем психологічних операцій. У Форт-Брег також дислокується 96-ий батальйон із роботи з цивільним населенням, чисельність якого біля 200 чоловік, що забезпечує лояльне ставлення населення і влади до американських військ на захоплених територіях.

В резерві сухопутних військ є 3 штаби груп психологічних операцій: другий (Клівленд, штат Огайо), п`ятий (Вашингтон, штат Колумбія) і сьомий (Сан-Франциско, штат Каліфорнія), їм підпорядковуються 8 батальйонів і 22 окремі роти психологічних операцій. У резерві знаходяться 8 командувань роботи з цивільним населенням, які нараховують в цілому біля 40 батальйонів.

Психологічні операції організуються за модульним (секційним) принципом, що забезпечує гнучкість їх організаційно-посадової структури. Існує 27 типів функціональних команд. У залежності від обстановки та завдань, що вирішуються, формуються відповідні частини і підрозділи психологічних операцій.

Враховуючи досвід проведення “психологічних операцій” у Перській затоці та інших бойових дій, у воєнний час передбачається можливість створення в сухопутних військах таких формувань:

група загальної підтримки, яка призначена для ведення “психологічних операцій” у масштабі театру воєнних дій і може включати один чи декілька батальйонів загальної підтримки, батальйон щодо роботи з військовополоненими та батальйон роботи з цивільним населенням;

група безпосередньої підтримки, яка організується за розрахунком – 1 батальйон у корпусі, 1 рота в дивізії та 1 рота у бригаді;

батальйон загальної підтримки (272-416 чол.), який призначений для проведення стратегічних “психологічних операцій” на театрі воєнних дій і включає: штаб, підрозділи (роти і секції) пропаганди та розвідки; важку, середню та легку друкарні, радіостанцію СХ (на відстані до 150 км) і Кх діапазонів, гучномовні станції;

батальйон безпосередньої підтримки (533 чол.), який здійснює тактичні “психологічні операції” в інтересах армійського корпусу і створюється у складі штабу, підрозділів забезпечення та 2-5 рот безпосередньої підтримки;

батальйон щодо роботи із військовополоненими (188 чол.), який надається бригаді військової поліції, має штаб, підрозділи пропаганди та аудіовізуальних засобів, середню друкарню, кіноустановки і гучномовні станції;

батальйон консолідуючої пропаганди, що призначений для психологічного впливу на місцеве населення у місцях дислокації військ, має 2 -5 рот, радіо- і телередакції, підрозділи з експлуатації місцевих радіо- і телестанцій, друкарні та кінотеатри;

рота безпосередньої підтримки, яка забезпечує бойові дії дивізії та окремої бригади, має на озброєнні засоби пропаганди, гучномовні та аудіовізуальні засоби, а також легку друкарню, яка може друкувати 500000 листівок на добу, і 13 гучномовних станцій.

Підготовка фахівців психологічних операцій здійснюється на основі єдиної навчальної програми Міністерства оборони США, яка передбачає навчання слухачів у спеціальних навчальних закладах та на курсах. Курси з основ “психологічних операцій” мають більшість військових навчальних закладів США, починаючи із шкіл сержантів і закінчуючи командно-штабними коледжами видів збройних сил.

Головними навчальними закладами підготовки фахівців психологічних операцій є Центр і школа спеціальних методів фахівців війни Дж. Кеннеді у Форт Брег. Третій навчальний батальйон цього центру навчає офіцерський і сержантський склад за такими напрямками “психологічних операцій”:

перша рота готує фахівців з планування, організації та проведення “психологічних операцій” в інтересах підтримки військ і сил спеціального призначення;

друга рота займається підготовкою фахівців щодо роботи із цивільним населенням;

третя рота навчає фахівців з військової політології різних регіонів світу із знанням відповідних іноземних мов.

Центр має курси підготовки сержантів з основ психологічних операцій і підвищення кваліфікації в цій області.

Крім того, Школа спеціальних операцій військово-повітряних сил у Хелберт-Філд (штат Флорида) має Вищі курси “психологічних операцій” для керівного і цивільного персоналу військово-повітряних сил. За думкою американських військових експертів, аналіз досвіду застосування формувань психологічних операцій у зоні Перської затоки, Сомалі та інших районах збройних конфліктів показує, що роль цих операцій як фактора підвищення боєздатності військ постійно зростає.

Однак, як вважають фахівці аналітичних служб США, під час останніх збройних конфліктів виявилися деякі недоліки у сфері готовності збройних сил США до проведення “психологічних операцій”. Війна з Іраком показала недостатню підготовку командирів і штабів корпусного і дивізійного рівнів у застосуванні сил і засобів “психологічних операцій” щодо виконання бойових завдань.

У зв’язку з цими та іншими проблемами Міністерство оборони США здійснює цілу низку заходів щодо зміцнення потенціалу структур психологічних операцій. Головні зусилля зосереджуються на застосуванні новітніх технологій і досягнень науки, підвищенні професіоналізму особового складу формувань “психологічних операцій”, удосконаленні системи навчання командного складу та офіцерів штабів з основ “психологічних операцій”. Вивчається питання щодо введення штатних посад офіцерів “психологічних операцій” до оперативних відділі (відділень) штабів об’єднань і з’єднань, окремих бригад.

Отже, історичний досвід МПЗ в арміях різних країн свідчить про те, що ця справа є актуальною, неординарною, багатогранною і вимагає відповідального ставлення до її організації та проведення з боку різних державних установ і організацій. Зарубіжний досвід як позитивний, так і негативний має для Збройних сил України суттєве значення, бо він допомагає оптимально визначати основні орієнтири організації та проведення МПЗ життєдіяльності військ, застерігає від небажаних заходів у цьому напрямку, акцентує увагу на необхідності психологічної підготовки особового складу військових підрозділів (частин), “диктує” необхідність суттєвих змін у цьому напрямку у Збройних силах України.

У зв’язку з цим, такого ж уважного вивчення вимагає досвід проведення МПЗ у Збройних силах Російської Федерації у Чечні, психологічне забезпечення дій миротворчих сил в Абхазії, Таджикистані, Югославії та інших “гарячих” районах, контртерористичних операцій США та їх союзниками.