Особливості усного спілкування.

ЛЕКЦІЯ № 3

КУЛЬТУРА УСНОГО ФАХОВОГО СПІЛКУВАННЯ

План

1. Особливості усного спілкування.

2. Способи впливу на людей під час безпосереднього спілкування.

3. Індивідуальні й колективні форми фахового спілкування.

4. Функції та види бесід.

5. Стратегії поведінки під час ділової бесіди.

6. Етикет телефонної розмови.

Література

1. Гриценко Т.Б. Українська мова за професійним спрямуванням: навч. посіб. / Т.Б. Гриценко– К.: Центр учбової літератури, 2010. – 624 с.

2. Мацюк З. Українська мова професійного спілкування: Навч. посіб. / З. Мацюк, Н. Станкевич – К.: Каравела, 2005. – 352 с.

3. Мацько Л.І. Культура української фахової мови / Л.І.Мацько, Л.В.Кравець. – К.: Академія, 2007. – 360 с.

4. Радевич-Винницький Я. Етикет і культура спілкування: Навч. посіб. – 2-ге вид., перероб. і доп. / Я. Радевич-Винницький. – К.: Знання, 2006. – 291 с.

5. Чмут Т.К. Етика ділового спілкування: Навч.посіб. – 5-те вид., стер. / Т.К. Чмут, Г.Л. Чайка. – К.: Вікар, 2006. – 223 с.

Особливості усного спілкування.

У сучасному житті важливого значення набуває усна форма професійного спілкування, яка, на відміну від писемної, індивідуалізована, спонтанна (підготовленість обмежується лише продуманістю логіко-композиційної структури мовлення), ситуативна, діало­гічна. Усна фахова мова є різновидом усної публічної мови, яка передбачає спілкування мовця з колективним слуха­чем і характеризується специфічними засобами впливу на аудиторію. Усна фахова мова реалізується у формі бесіди, наради, переговорів, телефонної розмови тощо.

В усному спілкуванні, крім вербальних, задіяні невербальні засоби, а саме інтонація, жести, міміка, які також несуть інформа­цію про особу мовця, про її ставлення до змісту мовленого. Вербальний, візуальний та акустичний складники усної мови тісно взаємодіють і взаємодоповнюють один одного у процесі подання і сприймання інформації.

Усне мовлення– це така форма реалізації мови, яка виражається за допомогою звуків, являє собою процес говоріння і є первинною фор­мою існування мови.

Українське усне мовлення стало сьогодні засобом широких діло­вих контактів – у трудовому колективі, на зборах, нарадах, конферен­ціях, з'їздах, а також під час бесід, переговорів з діловими партнерами тощо. Ця широта суспільних функцій стає основою для розвитку та вдосконалення усної літературної мови. Сьогодні вносять пропозиції про те, щоб до характеристики ділових якостей людини додавати ще й мовну харак­теристику: вміє чи не вміє чітко та лаконічно висловлювати свої думки.

Живе усне переконливе мовлення - важливий засіб багатоманітно­го та різноспрямованого впливу на слухача. Правильне, унормоване усне мовлення може забезпечити швидкість взаєморозуміння між учас­никами комунікативного акту.

Відомий вислів, який приписують Сократові, „Заговори, щоб я тебе побачив" свідчить про те, що високий рівень культури усного, зокрема професійного, мовлення є яскравим свідченням високої загальної куль­тури людини.

Неодмінною умовою успіху є дотримання загальних вимог, які ви­значають рівень культури усного фахового мовлення:

1. Ясність, недвозначність у формулюванні думки.

2. Логічність, смислова точність, небагатослівність мовлення.

3. Відповідність між мовними засобами та обставинами мовлення.

4. Співмірність мовних засобів та стилю викладу.

5. Різноманітність мовних засобів (багатство лексики в активному словниковому запасі мовця).

6. Самобутність, нешаблонність в оцінках, порівняннях, зіставлен­нях, у побудові висловлювань.

7. Виразність дикції, відповідність інтонації мовленнєвій ситуації.

Цілком очевидно, що ці вимоги мають базуватися на:

а) бездоган­ному знанні норм літературної мови, передусім тих, що реалізуються в усній формі;

б) чутті мови як здатності людини відчувати належ­ність слова до певного стилю, доречність чи недоречність його вжи­вання в певній ситуації. Вони пов'язані з: а) ерудицією і світоглядом людини; б) культурою мислення; в) ступенем оволодіння технікою мовлення; г) психологічною та комунікативною культурою мовця.

Усне літературне професійне мовлення – це різновид розмовно-літе­ратурного мовлення, яке близьке до писемного. Однак існують специфіч­ні елементи та правила, що виявляються лише в ньому і дотримання яких зробить усне мовлення правильним, виразним, доступним і зрозумілим.