Мотиви та мотиваційна сфера натовпу

Натовп – це народ, що вийшов на вулицю. Це особлива спільність людей, що розрізняється основними різновидами:

Ø Випадковий натовп – чималий гурт людей, чию увагу привернула НС (аварія, вибух).

Ø Експресивний натовп утворюється з людей, згуртованих спільним прагненням висловити свої почуття радості, горя, протесту, солідарності тощо (весілля, похорон, мітинг, маніфестація).

Ø Конвенційний натовп - учасники масових розваг, глядачі на стадіоні, що об’єднуються ніби за домовленістю - конвенцією (вигуки «Браво», «Слава», «Ганьба»), їх об’єднує не тільки цікавість до масового дійства, але й готовність реагувати на нього згідно з ритуалами або нормами, що не мають офіційного характеру.

Ø Діючий натовп.

Спільні риси натовпу:

1.натовп – завжди велика група людей.

2.натовп існує протягом досить короткого часу.

Люди в натовпі розміщуються дуже щільно на невеликій площі, у безпосередній близькості, що дає можливість підтримувати між собою зоровий і слуховий контакти, постійно отримуючи інформацію про реакції одне одного на слова оратора, який виступає на мітингу. Натовп живе єдиним настроєм, швидко радикалізується, змінює характер і спрямованість дій. Психіка в натовпі швидкозмінна й нестійка, веде до трагічних наслідків.

Людська психіка в натовпі:

1. У натовпі особистість «розчиняється», нівелюється.

2. Натовп – найчутливіший барометр корінних інтересів народу, класів, колективів, проте «глухий» до інтересів окремої особистості.

3. Втрата індивідуальності в натовпі; однакові відчуття й думки, рішень і вчинків.

4. «Колективна душа» натовпу владна, авторитетна.

5. Людина з натовпу позбавлена самобутності й незалежності.

6. Натовп – це підсвідомий рівень вчинків, дій, поведінки.

7. Людина натовпу позбавлена індивідуальності, але дістає ту психологічну захищеність, якої їй бракує у звичайному щоденному житті. Адже натовп стає силою нездоланною, що несе в собі надійний захист особистості.

8. Люди натовпу через те – безвідповідальні, з домінуючим почуттям безкарності й вседозволеності.

Мислення натовпу. Умовою утворення «колективної душі» натовпу є спрощення всього, що здатне спрощуватись і посилення всього, що здатне посилюватись. Запорукою утворення «колективної душі» натовпу є одержання людьми інформації про реакції одне одного на певні події чи явища. У цій величезній інформаційній системі виникає безліч збоїв, перешкод, «шумових ефектів».

Спрощення й посилення – дві взаємопов’язані тенденції – визначають психологічний профіль натовпу. Спрощується інтелект, посилюються емоції, почуття, переживання. Натовп мислить не логічними категоріями, а цілісними образами, що вільно асоціюються між собою. Образ, викликаний оратором, котрий виступає перед натовпом, повинен збуджувати нові емоції, пов’язані з наступними, ще не виголошеними твердженнями, закликами. Оратори з логічним мислення бездоганні з огляду на формальну логіку (не люмпени, а інтелігенти, як правило, програють нікчемності). Особливості мислення натовпу вимагають також простоти, лаконічності, завершеності висловлювань. Категоричність оратора-лідера – найважливіше. Натовп не визнає напівтонів, двозначності, нечесності. Натовп любить прямі дороги без перехресть і не визнає стежок до доріг; сприймає лише ті орієнтири, що відтворюють цілісний образ якості подій чи явище.

Навіювання – спосіб впливу на людину, який, на відміну від переконання, зводиться до засвоєння людиною певної інформації на віру, без критичного аналізу. З. Фрейд вважав, що історичний феномен натовпу завжди утворювався з появою ватажка, який має над натовпом нічим не обмежену владу, в якому натовп вбачає мужність, силу, стійкість, волю до боротьби й перемоги, тобто всі найкращі риси, які хотіли б мати в собі, володіти ними. Ватажок – це власне «Я» натовпу, герой натовпу. З ускладненням суспільних відносин і внутрішнього світу людей на місці ватажків постають знеособлені абстрактні ідеї. І сьогодні натовп об’єднується саме довкола них. Навіювання супроводжується процесом зараження. Якщо навіювання – це цілеспрямований вплив, то зараження – це мимовільна, спонтанна передача емоційного стану однієї людини інший.

Люди у натовпі відчувають взаємну близькість на підставі однакового ставлення до ідеалу, ідеї. Виникає так звана циркулярна реакція – обопільне спрямоване, зростаюче емоційне зараження, яке посилює навіювання. Найбільш «заразливі» психічні стани – бажання і прагнення, любов і ненависть, довіра і недовіра, надія й страх. Але найбільше заражають натовп переконаність і сміливість. Коли людина опиняється поза натовпом, то за браком власних переконань при низькому рівні самосвідомості натовп може надовго або назавжди деформувати психіку особистості.