Техніка внутрішньом'язових ін'єкцій

Навчальна мета: уміти визначити верхньозовнішній квадрант сідниці; увести внутрішньом'язово лікарську речовину.

Виховна мета: усвідомити значення правильного визначення ділянки тіла для внутрішньом'язових ін'єкцій.

Початковий обсяг знань: знати перевагу внутрішньом'язового введення ліків; ділянки тіла, які частіше використовують для внут­рішньом'язових ін'єкцій.

Оснащення:

1) шприци стерильні ємкістю 2, 5, 10 мл;

2) голки стерильні завдовжки 6—8 см;

3) стерильні ватні тампони, серветки;

4) 70% розчин етилового спирту;

5) лікарські препарати для внутрішньом'язових ін'єкцій;

6) ниркоподібний лоток;

7) пилочка.

Перевага внутрішньом'язового введення ліків. Багато лікарсь­ких препаратів при підшкірному введенні спричинюють місцеве подразнення тканини, а іноді призводять до утворення асептич­них інфільтратів та абсцесів. У разі внутрішньом'язового їх уве­дення завдяки наявності в м'язах численних кровоносних та лім­фатичних судин препарати всмоктуються швидше і не призводять до розвитку ускладнень.

Максимально внутрішньом'язово можна ввести не більше ніж 10 мл розчину, оскільки перерозтягнення м'яза призводить до по­рушення всмоктування препарату і розвитку інфільтрату.

Ділянки тіла, які частіше використовують для внутрішньом'я­зових ін'єкцій

Внутрішньом'язові ін'єкції частіше роблять у верхньозовніш­ній квадрант сідничної ділянки, рідше — у передньозовнішню по­верхню стегна, м'яз плеча або підлопаткову ділянку.

Якщо при виконанні внутрішньом'язової ін'єкції в сідницю укол роблять надто близько до сідничної складки (нижньовнут-рішній квадрант), існує небезпека пошкодити сідничний нерв. Якщо укол здійснюють у верхньовнутрішній квадрант сідниці, можна проколоти верхню сідничну артерію.

У ділянці середньої третини поверхні стегна розміщений ши­рокий латеральний м'яз і відсутні крупні нерви та артерії. Однак у цій ділянці розміщено багато малих нервових закінчень, тому багато хворих скаржаться на біль після введення ліків.

Щоб визначити місце для внутрішньом'язової ін'єкції в зовніш­ній ділянці плеча, потрібно однією рукою знайти нижній край

надплечового відростка, другою взятись за латеральну частину руки на рівні пахвової ямки. Перевернутий умовно вниз гострим кінцем трикутник є місцем ін'єкції. Ділянку плеча для внутріш-ньом'язових ін'єкцій використовують у тому разі, коли не можна використати інші ділянки.

Внутрішньом'язові ін'єкції не рекомендується вводити в сере­дню третину латеральної поверхні плеча, тому що тут розміщена глибинна плечова артерія та радіальний нерв і існує небезпека їх травмування.