Догляд за хворими, оперованими на органах сечовиділення
Проявами порушення функції органів сечовиділення є порушення секреції та екскреції сечі.
Процес утворення і виділення сечі називається діурезом. В нормі людина за добу виділяє від 1,0 до 2,0 літрів сечі. Кількість сечі залежить від кількості спожитої і виділеної позанирковим шляхом рідини. Зменшення добової кількості сечі до 500,0 мл називається олігурією, відсутність сечі або виділення її до 50,0 мл – анурією. Виділення понад 2,0 літрів сечі – поліурія. Часте, понад 6 раз за добу, виділення сечі називається полакіурією.
Відсутність сечі може бути в результаті зниження її порогової фільтрації в нирках (артеріальний тиск нижчий за 70 мм рт ст) – преренальна анурія, порушення її секреції в нирках (ренальна анурія), або порушення виділення сечі по сечових шляхах (постренальна анурія).
Наявність сечі в сечовому міхурі і порушення її виділення з нього – ішурія. Часте, болісне виділеня сечі с покликами на сечовипускання називається дизурією.
Крім особливостей діурезу для розпізнавання урологічних захворювань має значення дослідження сечі. При проведенні загального аналізу сечі враховують її колір, прозорість, запах, реакцію, питому вагу, хімічний склад, а також мікроскопію осадку. Із перерахованих властивостей при порушенні екскреції сечі найбільше значення має мікроскопія осадку, основними складовими якого є еритроцити, лейкоцити, циліндри, епітеліальні клітини, кристали та аморфні соляні маси.
Поява еритроцитів в сечі носить назву гематурії. Якщо при цьому еритроцити виявляються лише при мікроскопії, то говорять про мікрогематурію. В тих випадках, коли змінюється колір сечі, користуються терміном макрогематурія. При виявленні в сечі лейкоцитів понад 1-2 в полі зору говорять про лейкоцитурію, яка свідчить про запальний процес в сечовидільній або статевій системі.
При гострому порушенні прохідності сечі по сечоводах (наявність каменя тощо) виникає симптом під назвою ниркова колька.
Якщо пацієнт не може виділити сечу з переповненого сечового міхура, то говорять про гостру затримку сечі. Вона може бути зумовлена доброякісною гіперплазією або раком передміхурової залози, вклиненим каменем сечового міхура, порушенням інервації сечового міхура або мати рефлекторний характер.
Найчастіше рефлекторна затримка сечі виникає у хворих після операцій на органах малого тазу або в інших пацієнтів під впливом наркотичних засобів.
Ниркова колька, як і гостра затримка сечі відносяться до невідкладних станів.
При нирковій кольці порушений відтік сечі приводить до підвищення тиску в нирковій лоханці, розтягу ниркової капсули, появі приступоподібного болю. Біль при нирковій кольці локалізується в поперековій області, носить гострий характер, віддає в пахову ділянку та статеві органи, нерідко супроводжується дизуричними проявами і макрогематурією.
Гостра затримка сечі супроводжується сильним болем в надлобковій області з частими безплідними покликами до сечовипускання, неспокійним станом хворих.
Долікарська допомога при нирковій кольці заключається в використанні тепла (грілка на поперекову область, приймання гарячої -38,0 –39,0˚ С ванни протягом 15-20 хвилин), які знімають спазм сечоводу, сприяють відходженню каменя.
Гостра затримка сечі вимагає швидкого виведення сечі з сечового міхура. Якщо затримка виникає в післяопераційному періоді, то можна спробувати викликати спорожнення сечового міхура без його катетеризації. Самостійному сечовипусканню сприяє шум води, що витікає з крану, тепла грілка на зону лона, зрошення статевих органів теплою водою. Якщо наведені заходи не ефективні проводять катетеризацію сечового міхура.
Операції на нирках досить часто закінчуються нефростомією – трубкою, що проводиться через паренхіму нирки в ниркову лоханку. Операції на сечовому міхурі майже постійно завершують залишенням трубки в його порожнині – цистостомією. В післяопераційному періоді на органах сечовидільної системи проводять такий же догляд, як і після інших операцій (слідкують за станом шкіри, слизових оболонок, контролюють пульс, артеріальний тиск, дихання, проводять профілактику тромбозів, тощо). Але необхідно відмітити, що урологічні хворі, як правило, люди похилого віку, тому і відноситись до них треба пильніше. Нефростомічну і цистостомічну трубки необхідно періодично (1-2 рази на добу) промивати розчинами антисептиків (1% розчину ріванолу, або 2% борної кислоти, 1:5000 розчином фурациліну).