V. психологічні основи ресоціалізації засуджених

Важливим завданням пенітенціар­них установ є підготовка засуджених до повернення на волю, включення їх у нормальне життя суспільства.

Ресоціалізація особи засудженого полягає у форму­ванні законослухняної поведінки для життя на волі, зміні особистісної спрямованості, відновленні раніше по­рушених соціальних якостей особи, здійсненні необ­хідної психокорекції.

Реалізація установами з виконання пока­рань функції ресоціалізації

передбачає перебудову насамперед принципів діяль­ності самих установ. Необхідно усунути умови, що спри­яють криміналізації особи, асоціальній її поведінці.

Важливим елементом ресоціалізації засуджених є комплексна програма їх підготовки до життя на волі.

Складовими такої програми є:

- правовий аспект (поля­гає у правовій регламентації процесу підготовки до звіль­нення з місць позбавлення волі);

- психологічний аспект (урахування психологічних особливостей особистості за­суджених);

- соціальний аспект (побудова позитивних модулів вирішення соціальних проблем після звільнен­ня);

- професійний аспект (можливість одержати спе­ціальність за допомогою навчання в умовах відбування покарання);

- освітній аспект (можливість підвищувати свій освітній рівень);

- медичний аспект (передбачає збереження здоров'я шляхом певних профілактичних за­ходів);

- фізкультурно-оздоровчий аспект (можливість займатися фізкультурою і спортом).

Необхідно зазначити, що у виправних колоніях діють школи підготовки засуджених до життя на волі, у яких передбачається проведення занять і соціально-психо­логічних тренінгів. Фактично йдеться про формування психо­логічної готовності у засудженого до життя на волі.

Підготовка до життя на волі сприяє успішній соціалі­зації особи після її звільнення з місць позбавлення волі. Слід зазначити, що фактично кожна третя особа, яка звільнилася з колонії, потребує спеціальної психологічної допомоги.

ВИСНОВКИ ДО П’ЯТОГО ПИТАННЯ.Ресоціалізація особи засудженого полягає у форму­ванні законослухняної поведінки для життя на волі, зміні особистісної спрямованості, відновленні раніше по­рушених соціальних якостей особи, здійсненні необ­хідної психокорекції. Важливим завданням пенітенціар­них установ є підготовка засуджених до повернення на волю, включення їх у нормальне життя суспільства.

ВИСНОВКИ З ТЕМИ:

У процесі розвитку юридичної психології з неї ви­окремилася така галузь, як пенітенціарна психологія. Цю галузь ще називають виправно-трудовою або кримінально-виконавчою психологією. Пенітенціарний означає такий, що стосується покарання, виправний, тюремний.

Специфіка об'єкта пізнання, обумовлена складним ха­рактером питань, пов'язаних із процесами корекції засу­джених, своєрідність методів вивчення їхньої особи­стості і психічних процесів, що відбуваються в період відбування покарання, розгляд інструментів вивчення особистості засудженого і методів виховного впливу ста­ли підставою для виділення окремої галузі юридичної психології — пенітенціарної психології.

Найбільший інтерес для дослідників у сучасних умо­вах становлять ті проблеми пенітенціарної психології, що стосуються особи засудженого, його психологічних і кримінологічних характеристик, станів, пов'язаних з ізоляцією від суспільства, його ставлення до вчиненого, своєї вини, вироку (справедливий, несправедливий). Важливе значення має також вивчення питань форму­вання формальних і неформальних колективів засудже­них, так званих мікрогруп, з різною соціальною і кримі­ногенною спрямованістю, закономірностей їх утворення, позитивного або негативного впливу на осіб, які входять до їх складу. Особливе місце у пенітенціарній психології посідають питання розробки методів психологічного впливу на засуджених і його різних форм стосовно окре­мих осіб або мікрогруп, їх ефективності. Важливим завданням пенітенціар­них установ є ресоціалізація засуджених, форму­вання законослухняної поведінки для життя на волі.

Наши рекомендации