Риси, виділені Р.Б. Кеттеллом

А+ Афектотимія (циклотимія) Щирість, доброта   Легкість спілкування, гнучкість, пристосованість, добросердість, відвертість, довірливість, безпечність, товариськість	А– Сизотимія Відособленість, відчуженість   Конфліктність, ригідність, холодність, скритність, неговіркість, стриманість, підозрілість, обережність, відгородженість, егоїстичність
В+ Високий інтелект Розумний   Високі розумові здібності, швидкість міркування, розуміння абстракцій, широкі інтелектуальні інтереси, завзятість, наполегливість, освіченість	В– Низький інтелект Дурний   Низькі розумові здібності, повільне міркування, нерозуміння абстракцій, відсутність інтелектуальних інтересів і завзятості, неосвіченість
С+ Сила “Я” Емоційна стійкість   Свобода від невротичних симптомів, відсутність турботи про здоров’я, постійність інтересів, спокій, реалістичність у ставленні до життя, наполегливість, завзятість, уміння тримати себе в руках, безтурботність	С– Слабкість “Я” Емоційна нестійкість   Багато невротичних симптомів, стурбованість станом власного здоров’я, мінливість в інтересах, ухилення від відповідальності, нездатність довести справу до кінця, нестриманість, тривожність
D+ Збудливість Неспокійність (стурбованість)   Нетерплячість, демонстративність, активність, ревнивість, висока зарозумілість, непостійність, безцеремонність	D– Флегматичність Врівноваженість   Спокій, задоволеність, флегматичність, неревнивість, самокритичність, постійність, тактовність
Е+ Домінантність Наполегливість, напористість   Незалежність, самовпевненість, хвалькуватість, екстрапунітивність, грубість, безцеремонність, сміливість, конфліктність, норовливість	Е– Конформність Покірність, залежність   Підкорення, невпевненість у собі, скромність, інтрапунітивність або імпунітивність, тактовність, боязкість, обережність, доброзичливість, слухняність
F+ Surgency Безпечність   Життєрадісність, товариськість, енергійність, балакучість, спокій, жвавість, спритність, довірливість, гнучкість	F– Desurgency Стурбованість (заклопотаність)   Печаль, уникнення товариства, апатія, мовчазність, стурбованість, повільність, обережність, підозрілість, ригідність
G+ Сила “Над-Я” Висока сумлінність   Стійкість, завзятість, обов’язковість, дисциплінованість, зібраність, високоморальність, відповідальність, уважність до людей, вимогливість до порядку	G– Слабкість “Над-Я” Несумлінність   Непостійність, мінливість, легковажність, потурання своїм бажанням, недбалість, аморальність, безвідповідальність, недбалість в буденному житті, безладність
Н+ Parmia Сміливість   Товариськість, пожвавлення в присутності осіб протилежної статі, чуйність, емоційність і артистизм, дружелюбність, імпульсивність, без-турботність, любов до публічності	Н– Threctia Боязливість   Соромливість, збентеження у присутності осіб протилежної статі, стриманість, обмеженість інтересів, ворожість, обережність, страх перед життям
І+ Premsia М’якосердість, ніжність   Нетерплячість, вимогливість, залежність, сентиментальність, емоційність, чутливість, схильність до фантазування, інтуїція, м’якість до себе і оточуючих, іпохондрія, турбота про здоров’я	І – Harria Суворість, жорсткість   Емоційна зрілість, незалежність, реалістичність, раціональність, підпорядкованість почуттів розуму, практичність, присутність логіки, цинізм, відсутність турботи з приводу здоров’я
J+ Coasthenia Обережний індивідуалізм   Схильність діяти індивідуально, замкнутість, протидія загальним інтересам, утомленість, холодне ставлення до загальногрупових норм	J– Zeppia Інтерес до участі в загальних справах   Схильність до спільних дій, любов до уваги, підлеглість особистих інтересів груповим, сила, енергійність, здатність приймати загальногрупові норми
К+ Comention Культурна залежність   Тактовність, культурна зрілість, відповідальність, здатність підкорятися, усвідомлення точки зору дорослих	К– Аbcultion Неприйняття культури   Нетактовність, культурна незрілість, безвідповідальність, самоствердження, нерозуміння соціальних складнощів
L+ Protension Підозрілість   Недовірливість, ревнивість, заздрісність, фіксованість на невдачах, дратівливість, тиранія, схильність до суперництва, зарозумілість і підвищена самооцінка	L– Alaxia Довірливість   Надмірна довірливість, неревнивість, безкорисливість, легке відволікання від труднощів, поступливість, терпимість, прощення, розуміння, почуття власної незначимості
М+ Autia Мрійливість   Всеохопленість власними ідеями, інтерес до абстрактних проблем, фантазування, непрактичність, неврівноваженість, захопленість	М– Praxernia Практичність   Схильність до рішення практичних питань, влаштування особистих справ, уникнення всього незвичайного, керується об’єктивною реальністю, надійність у практичних питаннях, спокій, твердість
N+ Shrewdness Проникливість   Вишуканість, уміння себе вести, точність розуму, емоційна стриманість, штучність, награність у поведінці, естетична витонченість, проникливість відносно оточуючих, честолюбство, обережність (полюс Маккіавеллі)	N– Natural forthrighness Наївність   Прямота, нетактовність, неконкрет-ність розуму, емоційна недисциплінованість, природність, безпосередність, простота смаків, недосвідченість в аналізі мотивувань, задоволеність досягнутим, нешанобливість в поводженні з людьми (полюс Руссо)
О+ Гіпотимія Схильність до почуття провини   Печаль, смуток, стурбованість, неспокійність, вразливість, обов’язковість, чутливість до зауважень і осуду, боязливість, зануреність у похмурі роздуми, втомленість, іпохондричність, напруженість	О– Гіпертимія Самовпевненість   Веселість, життєрадісність, спокій, самовпевненість, безтурботність, нечутливість до зауважень і докорів, безстрашність, енергійність, активність, розслаблення
Q1+ Радикалізм Гнучкість	Q1– Консерватизм Ригідність
Q2+ Самодостатність Самостійність	Q2– Соціабельність Залежність від групи
Q3+ Контроль бажань Високий самоконтроль поведінки	Q3– Імпульсивність Низький самоконтроль поведінки
Q4+ Фрустрованість Напруженість	Q4– Нефрустрованість Розслабленість

як генетичний вплив на нейротизм і самосвідомість виявляється наполовину меншим. За оцінкою Кеттелла, в цілому приблизно дві третини характеристик особистості визначаються впливом навколишнього середовища і одна третина – спадковістю [13].

Прагнення до більш чіткого відділення факторів середовища і спадковості породило безліч додаткових досліджень, які, проте, привели до суперечливих даних. Показники успадкованості досягають значущого рівня лише за небагатьма показниками (у різних авторів наголошується схожість в монозиготних парах за факторами С, F, I, J, О, Q2, Q3, Q4), проте вони не узгоджуються між собою. Багато дослідників відзначає значний внесок близнюкової ситуації у схожість–відмінність спостережуваних рис.

Тому ряд досліджень було присвячено вивченню саме цієї обставини – типу внутрішньопарних стосунків. Було переконливо показано, що вирішальним, мабуть, виявляється стать монозиготних близнят. Так, у жіночих пар виявлено значущу схожість за 12 факторами, а у чоловічих – всього лише за 7. По суті, отримані результати лише відводять від вирішення проблеми середовища–спадковості у сферу чисто рольових стосунків, причому одне з можливих пояснень полягає в тому, що дівчатка, мабуть, виявляються чутливішими до впливу соціальних уявлень про те, якими повинні бути близнята. Тобто спадковість і соціокультурні уявлення в даному випадку “працюють” на один і той же результат. З найбільшою впевненістю можна говорити лише про генетичну зумовленість рис, пов’язаних з соціальною екстраверсією (товариськість, активність, невротизм), проте з віком ступінь генетичної зумовленості поступово зменшується [7; 15].

Кеттелл зробив також значний внесок у вивчення дії соціальних груп, до яких належать люди (діапазон мінливості риси усередині групи називається синтальністю – sintality), також розвиваючи думку Оллпорта про існування загальних та індивідуальних рис.

Модель Великої П’ятірки

І, нарешті, ще одна спроба створення факторної теорії особистості була зроблена в кінці 80-х рр. в рамках так званої “лексичної моделі”, що продовжує дослідження Оллпорта, Кеттелла, Терстоуна [7; 9]. Основна ідея цього підходу полягає в тому, що всі істотні психологічні і поведінкові відмінності обов’язково фіксуються у мові, а значить, достатньо вивчити побутові і літературні вирази, що стосуються опису людини, її поведінки, рис тощо, щоб бути впевненим у відображенні системоутворюючого ядра особистості. Обмеження підходу полягає в тому, що важко визначити співвідно­шення між собою різних характеристик без введення “вертикального” і “горизонтального” вимірювань, які задають основу ієрархії усередині системи особистості. Модель була заснована на тих змінних, які найбільш популярно були представлені в мові; “мовну особистість” представляють такою, що складається з 5 найбільш стійких визначуваних факторів. До них можна віднести такі:

· екстраверсія (включеність) – товариськість, напористість або спокій, пасивність;

· доброзичливість (приємність) – доброта, довірливість, теплота або ворожість, егоїзм, недовірливість;

· сумлінність (надійність) – організованість, ґрунтовність, надійність або безтурботність, недбалість, ненадійність;

· емоційна стабільність – розслаблення, врівноваженість, стійкість або невротизм – нервозність, пригніченість, дратівливість;

· культурність, відкритість до досвіду – спонтанність, креативність або обмеженість, посередність, вузькість інтересів.

До теперішнього часу п’ятифакторна модель, або Модель Великої П’ятірки (FFM, five factor model), отримала своє підтвердження і завдяки психометричним дослідженням; вона є тією, що зараз найбільш розробляється, тому що виділені фактори мають високу конвергентну валідність, виявляючись в різних підходах.

Постулати п’ятифакторної теорії особистості полягають у такому.

Усі дорослі люди можуть бути охарактеризовані специфічною комбінацією особистісних рис, що впливають на думки, почуття і по­ведінку (про індивідуальність).

Риси особистості є ендогенними базовими тенденціями (про походження).

Риси розвиваються в дитинстві, остаточно формуються в дорослому віці і зберігають свою незмінність у адаптованих суб’єктів (про розвиток).

Риси організовані ієрархічно, від вузьких і специфічних до широких, більш загальних диспозицій (про структуру).

Необхідно відзначити високу внутрішню (змістовну і методологічну) схожість обговорюваних моделей із спеціальною теорією індивідуальності, що розвивається у вітчизняній психологічній науці. Водночас важливо усвідомлювати, що теорії рис – це “проміжний”, між типологічним та ідіографічним (клінічним), підхід до вивчення індивідуальності.

Проте будь-яка теорія має свої обмеження, які задають межі її евристичних можливостей. Тому, визначивши рису як ситуаційно стійкий прояв, слід і це твердження поставити під сумнів [15].

Кеттелл, віддаючи собі звіт в складності прогнозу людської поведінки, пропонував використовувати для цього просту формулу, названу ним рівнянням специфікації:

R = f (S,P), де R – специфічна реакція у відповідь людини, S – стимулююча ситуація, а Р – структура особистості.

Але, незважаючи на поправки, сам факт їх внесення відображає принципову можливість виділення, вивчення, вимірювання і прогнозу рис особистості.

Питання і завдання для самоперевірки

1. Які способи виявлення (або створення) рис вам відомі?

2. Як співвідносяться типологічний та ідіографічний підходи до опису особистості? В чому полягають переваги і обмеження кожного з них?

3. Що таке риси особистості і які процедури їх виділення?

4. Чим відрізняються поняття інтроверсії–екстраверсії в теорії Юнга і в теорії Айзенка?

5. Що таке загальні риси і диспозиції, як вони співвідносяться з поняттям синтальності?

6. Що відомо про природу рис особистості і яким чином можуть бути отримані ці дані?

7. Що таке психотизм і невротизм?

8. Як використовується близнюковий метод при вивченні впливу середовища і спадковості на прояв рис особистості?

9. В чому полягає сутність і методологічна основа Моделі Великої П’ятірки?

10. Охарактеризуйте психологічну сутність факторів першого і другого порядку в концепції Р.Б. Кеттелла.

Література

1. Анастази А. Дифференциальная психология. – M.: Апрель-Пресс, 2001. – 752 с.

2. Анастази А. Психологическое тестирование: В 2 кн. / Пер. с англ. – М.: Педагогика, 1982. – Кн. 1. – 320 с.; Кн. 2. – 295 с.

3. Асмолов A.Г. Личность как предмет психологического исследования. – М.: Изд-во МГУ, 1984. – 104 с.

4. Годфруа Ж. Что такое психология. – М., 1992. – Кн. 1 и 2.

5. Егорова М.С. Психология индивидуальных различий. – М.: Планета детей, 1997. – 325 с.

6. Лазурский А.Ф. Классификация личностей // Психология индивидуальных различий. Тексты. – М., 1982. – С. 179–198.

7. Либин А.В. Дифференциальная психология: на пересечении европейских, российских и американских традиций. – М.: Смысл, 1999. – 534 с.

8. Машков В.Л. Основы дифференциальной психологии. – С.-Пб.: Изд-во С.-Петербургского ун-та, 1998. – 132 с.

9. Мельников В.М., Ямпольский Л.Т. Введение в экспериментальную психологию личности. – М., 1985.

10. Нартова-Бочавер С.К. Дифференциальная психология: Учебное пособие / С.К. Нартова-Бочавер. – М.: Флинта, Московский психолого-социальный институт, 2003. – 280 с.

11. Психологическое самообразование: читая зарубежные учебники. – М., 1992.

12. Робер М.-А., Тильман. Ф. Психология индивида и группы. – М., 1988.

13. Роль среды и наследственности в формировании индивидуальности человека / Под ред. И.В. Равич-Щербо. – М.: Педагогика, 1988. – 330 с.

14. Современная психология: Справочное руководство / Под ред.
В.Н. Дружинина. – М.: Инфра, 1999. – 688 с.

15. Хьелл Л., Зиглер Д. Теории личности, – С.-Пб.: Питер, 2001. – 602 с.

16. Юнг К. Психологические типы // Психология индивидуальных различий. Тексты. – М., 1982. – С. 199–218.

Розділ 13