Особистісний фактор у травматизмі, аварійності, зниження якості роботи

Можливість виникнення конкретної виробничої травми (нещасного випадку на виробництві) залежить від характеру робочого місця, характеру праці, характеру працівника і поєднання цілого ряду інших конкретних умов праці. Аналіз цих багатофакторних умов у реальній динаміці виробництва – дуже складна задача. Варто зазначити, що офіційна статистика нещасних випадків на виробництві показує, що їх основними причинами були: технічні (40 %), організаційні (45 %) і особистісні (15 %). Психологічний ж аналіз виробничих травм і аварій дає наступні результати - особистісні причини 80 % , технічні та організаційні по 10 %. Тобто, можна помітити, що роль особистісного фактора у травматизмі та аварійності є надзвичайно високою. Перш, ніж перейти до безпосереднього аналізу цього фактору, розглянемо чому присутня така тенденція. В літературі виділяють три основні причини, за допомогою яких намагаються пояснити такий високий процентний показник особистісного фактору у травматизмі. Перша пов'язана з "історією " розвитку людини. Для виживання людина постійно удосконалювала знаряддя своєї праці, створювала все більш складні технічні системи, використовуючи на різних етапах розвитку нові наукові досягнення та їх прикладні рішення - технології. Таким чином, окрема людина, що експлуатує сучасну технічну систему, користується результатом "колективного " ​​людського розуму. Вона часто не може в силу обмеженості своєї освіти повністю зрозуміти всі наукові та технічні складові експлуатованої техніки та технологічного процесу, отже, може допускати помилки, що призводять до аварій і нещасних випадків. Друга причина полягає в тому, що зі збільшенням складності технічної системи та технологічного процесу зростає ціна помилки людини (наприклад, неякісне виготовлення лопати або молотка призведе до травми однієї людини, а неякісне управління ядерним реактором призведе до травмування та втрат життя величезної кількості людей та інших живих істот, що знаходяться в зоні аварії). Третя причина полягає в тому, що, живучи і працюючи в умовах постійного контакту зі складними технічними системами і технологіями, людина звикає до потенційних небезпек і нехтує власною безпекою (добровільний ризик). На мій погляд, запропоновані причини не достатньо точно висвітлюють усі аспекти цієї проблеми, окрім того, друга причина коментує масштаби аварійності та травм, а не пояснює чому вони виникають; реально сучасний стан справ пояснює лише остання причина: адже навіть у звичному побутовому середовищі ми не дотримуємося елементарних правил техніки безпеки, скажімо, замінюючи лампочку.

Варто зазначити, що в літературі існують багато поглядів на те, що ж відноситься до особистісного фактору. Проаналізуємо деякі з них. Овсянкин А.Д., і Г.З. Файнбург особистісний фактор поділяють на психологічний та психофізіологічний. Вони вважають, умовно до цього фактору можна віднести фізичні і нервово-психічні перевантаження працюючого, що призводять до помилкових дій людини (велике фізичне (статичними і динамічними ) перевантаженнями, розумове перенапруженням, перенапруженням аналізаторів (зорового, слухового, тактильного), монотонністю праці, стресові ситуації, хворобливий стан). Тобто, виділені ними чинники мають суто ситуативний характер. Інша думка до особистісного фактору відносить: професійну некомпетентність; відсутність досвіду роботи на даному робочому місці; емоційна нестійкість; слабка воля; низька здатність до самоврядування; неуважність; низьке почуття відповідальності; недисциплінованість, схильність до афективних станів. Тобто, у даному випадку аналізуються аспекти освітні та властивості особистості. Ситуативні ж фактори, якщо не відносити туди перні дві позиції – ігноруються.

В авторській концепції А.В. Герасимова „особистий фактор” має більш складну структуру і дещо інший зміст, у порівнянні з тим, що в нього вкладають вчені чи технічні експерти. За своїй архітектонікою йому найбільш близьким є комплексне поняття HUMAN FACTOR. До особистісному фактору автором були віднесені не тільки власне особистісні особливості індивіда, сформованість самоконтролю, відповідальності, комунікативні особливості , а й рівень розвитку інтелекту, базових психічних функцій (пам'ять , увага) , а також здатність забезпечувати належний урівень функціонального стану центральної нервової системи та організму в цілому. Окрім того, сюди ж віднесенні недостатня уважність до динаміки параметрів функціонування енергообладнання, переплутування ключем управління при маніпуляціях з ними, несанкціоноване включення або відключення механізмів, а також прояв таких особистісних якостей як халатність, пасивність в аварійній ситуації, ігнорування принципових положень інструкцій ( самовпевненість ). До цього

ж фактору автор відніс й порушення комунікативної діяльності (взаємодія, взаємоконтроль). Тобто, загалом А.В. Герасимов й справді охопив всі позиції, які лише можна було охопити, проте не врахував, компетентність працівника.