Тема 11. Кримінологічна характеристика і запобігання
Злочинності в місцях позбавлення волі
(Для самостійного вивчення)
План
1. Поняття і кримінологічна характеристика злочинності у місцях позбавлення волі.
2. Специфіка особи злочинця, що вчинює злочини у місцях позбавлення волі.
3. Криміногенні явища злочинності у місцях позбавлення волі.
4. Роль кримінальної субкультури у детермінації злочинності в місцях позбавлення волі.
5. Запобігання злочинності у місцях позбавлення волі.
Тема 12. Кримінологічна характеристика і запобігання
Професійній злочинності
(Для самостійного вивчення)
План
1. Поняття і визначення професійної злочинності. Кримінологічна характеристика професійної злочинності.
2. Основні кримінологічні риси особи злочинця-професіонала.
3. Причини та умови професійної злочинності. Роль кримінальної субкультури.
4. Загальносоціальне та спеціально-кримінологічне запобігання професійній злочинності.
Тема 13. Кримінологічна характеристика і запобігання
Організованій злочинності
Питання для обговорення
План
1. Поняття “організована злочинність” і її основні ознаки.
2. Кримінологічна характеристика організованої злочинності в Україні за останні п’ять років.
3. Чинники відтворення організованої злочинності у країні.
4. Особливості загальносоціального і спеціально-кримінологічного запобігання організованій злочинності.
Завдання
72. Дайте ознаки організованої злочинності (схематично).
73. Ознайомтесь із фабулами кримінальних справ.
А. Управлінням СБУ в Тернопільській обл. припинена діяльність організованої групи, до складу якої входило п’ять посадових осіб ТОВ “Т”, а також три громадянина Німеччини, які підозрювались в контрабанді транспортних засобів із Німеччини в Україну. Національне центральне бюро Інтерполу в Україні встановило, що співвласником німецької фірми “К”, яка експортувала ці автомобілі, був хазяїн фірми-імпортера в Україні Н. Ця німецька фірма не була продавцем автомобілів, а виконувала лише експедиторські (посередницькі) послуги, тобто вона фактично змінювала вартість транспортних засобів задля повноцінного оподаткування імпорту в Україні. За наявними даними автомобілі вносилися до статутного фонду ТОВ “Т” під виглядом інвестицій на загальну суму 865,5 тис. євро.
Б. У ході оперативно-розшукових заходів було затримано П., К. і Д. Слідством встановлено, що П., 1980 р.н., раніше був засуджений за злочини, передбачені ст. 309 КК України. Після звіль-нення з місць позбавлення волі він продав свою квартиру і на отримані кошти організував виготовлення і переробку наркотичної сировини. К. і Д. були також раніше судимі. Пересуваючись по території Харківської обл., скуповували ацетильований опій у осіб циганської національності, після чого доставляли його П. Останній, у свою чергу, збував сировину особам, не встановленим слідством. Під час оперативно-розшукових заходів проведено три оперативні закупки наркотичної речовини, у результаті яких було вилучено 32 мл ацетильованого опію.
В. Троє мешканців м. Харкова (двоє були приватними підприємцями, один ніде не працював і не навчався) дали оголошення в рекламних газетах про набір дівчат віком від 18 до 25 років на роботу танцівницями й офіціантками до Туреччини. П’ятьом дівчатам, які відгукнулися на них, організатор В. із захопленням розповів про переваги роботи за кордоном. Його спільники С. і З. через знайомих у туристичній фірмі оформили необхідні папери і позичили частково гроші на квитки. Через два місяці дівчата вже були в Туреччині. Турок, який зустрів їх в аеропорту, відвіз українок у похмуре місце, назвавши його “агентством працевлаштування”. Жінка, яка відрекомендувалась агентом, попросила паспорти дівчат для легальної реєстрації. Коли дівчата віддали паспорти, вона зникла. Цю жінку дівчата більше не бачили. Замість бару і клубу українки потрапили до публічного будинку. “Спочатку ми категорично відмовлялися, вирішили не піддаватися на погрози, незнайомі люди нагадали, що ми повинні повернути гроші за придбані квитки. Нас почали бити, не давали їсти, двом дівчатам, які особливо опиралися, кололи наркотики”. Пригнічені, “зламані” дівчата почали виконувати свої “обов’язки”. Одного разу, коли українок перевозили в інше місце, одна з них змогла втекти і зателефонувати додому. Після втручання правоохоронних органів України і Туреччини, проведення спільних операцій решта українських громадянок була знайдена й повернена на Батьківщину.
Визначте, до якого рівня організованої злочинності належать дії учасників організованих груп і злочинних організацій за ступенем організованості, територіальною поширеністю, спрямованістю злочинної діяльності.
74. Розкрийте повноваження суб’єктів запобігання організованій злочинності, використовуючи Закон України “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю”.
75. У чому полягає взаємозв’язок і взаємообумовленість організованої злочинності й корупції?
76. Яким чином організовані групи і злочинні організації використовують прибутки, отримані в результаті злочинних дій? Запропонуйте заходи спеціально-кримінологічного запобігання “відмиванню” грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом.
77. Назвіть основні напрямки запобігання організованій злочинності.
Тема 14. Кримінологічна характеристика і запобігання
Економічній злочинності
(Для самостійного вивчення)
План
1. Поняття, ознаки і види економічної злочинності. Кримінологічна характеристика економічної злочинності.
2. Кримінологічна характеристика особи економічного злочинця.
3. Детермінація економічної злочинності.
4. Запобігання економічній злочинності.
Тема 15. Кримінологічна характеристика і запобігання
Корисливим злочинам
(Для самостійного вивчення)
План
1. Рівень, структура і динаміка корисливих і корисливо-насильницьких посягань на власність.
2. Особа злодія, грабіжника, розбійника, шахрая, рекетира.
3. Причини й умови корисливих злочинів.
4. Запобігання корисливим злочинам.
СЛОВНИК ОСНОВНИХ ТЕРМІНІВ
З КРИМІНОЛОГІЇ
Абсолютні показники злочинності – абсолютні числа, що визначають розміри, обсяги й рівні кримінологічних явищ, а в остаточному підсумку такі, що характеризують загальну величину досліджуваної сукупності: кількість зареєстрованих злочинів, осіб, що їх вчинили, засуджених, кримінальних справ, ціну злочинності та ін. Вони є підсумковими та узагальнюючими показниками, але для більш поглибленої характеристики кримінологічних явищ і процесів їх слід доповнювати відносними, середніми величинами, індексами тощо.
Автобіографічний метод – аналіз вільно написаних або формалізованих автобіографій, щоденників, листів з метою вивчення особистості злочинця та умов його несприятливого морально-психологічного формування.
Агресія – психічний стан індивідуума, групи людей, що виражається в діях, які наносять фізичну або психічну шкоду оточуючим людям. Супроводжується гнівом, ворожістю, ненавистю, деструктивною поведінкою. Розрізняють цілеспрямовану, імпульсивну й афективну агресивність. Стійка установка на агресивну поведінку може бути провідною рисою особистості й обумовлювати вчинення насильницьких злочинів.
Адаптація соціальна – процес пристосування індивідуума до змінених умов життєдіяльності після розриву із колишніми соціально корисними зв’язками. Розрив соціальних зв’язків може бути обумовлений перебуванням в місцях позбавлення волі, примусовим лікуванням від алкоголізму й наркоманії, бродяжництвом тощо.
Адміністративний нагляд – профілактичний захід, що застосовується до визначеної
законом категорії осіб, які відбули покарання в місцях позбавлення волі, з метою контролю за їх поведінкою, запобігання вчиненню ними нових злочинів і забезпечення законослухняної поведінки.
Аналіз документів – метод кримінологічного дослідження, заснований на вивченні предметів – носіїв інформації. У кримінології використовуються не тільки офіційні документи (кримінальні справи, особисті справи засуджених, статистичні картки), але й носії неофіційного характеру (фотографії, відеозаписи, листи, рукописи, щоденники).
Аналіз кримінологічний – процес вивчення, зіставлення, порівняння статистичних даних і даних, отриманих у результаті вибіркових кримінологічних досліджень, з реальними криміногенними процесами в суспільстві з метою встановлення закономірностей і тенденцій у розвитку злочинності й розробки заходів по її попередженню.
Анкетування – різновид усного опитування, призначеного для вивчення суспільної думки про злочинність, її причини і умови, заходи попередження. Способи проведення такі: через пресу (анкети публікуються на сторінках друкованих ЗМІ); через пошту (анкети опитуваним направляються поштою); роздавальний (анкети роздають опитуваним особам в аудиторії для заповнення).
Аномія – термін, уведений в науковий обіг Е. Дюркгеймом, який позначає стан людини, свідомо викликаний безвихідністю й неможливістю досягнення мети й задоволення потреб законним шляхом у зв’язку із соціальною дезорганізацією суспільства, суперечливістю його моральних установок. Аномічна особа відрізняється насамперед соціальною безвідповідальністю.
Антигромадська установка особи – сукупність поглядів, ідей, уявлень, моральних орієнтирів, у яких виражається протиставлення інтересів і потреб конкретної особи соціальним цінностям суспільства, правам і свободам його громадян. Антигромадська установка особи реалізується в антигромадському поводженні.
Антропологічна теорія – пояснює злочинність існуванням біологічно неповноцінних від народження людей. Основоположником антропологічної теорії вважається професор юридичної психіатрії Туринського університету Чезаре Ломброзо (18.11.1836 р. – 19.10.1909р.; найбільш відомі праці “Злочинна людина”, “Геніальність і божевілля”). Він розробив класифікацію злочинців, у яку включив чотири групи: природжені злочинці; душевнохворі злочинці; злочинці по страсті; випадкові злочинці. Головною у його теорії є теза про існування анатомічного типу природженого злочинця, тобто людини, схильність до вчинення злочинів якої визначається його фізіологічним атавізмом і психологічною деградацією. Теорія Ч. Ламброзо і його послідовників критикувалася представниками соціологічної школи кримінології.
Асоціальний тип особистості – індивідуум, що протиставляє свої інтереси й потреби суспільним, однак без чітко вираженого негативного ставлення до кримінально-правових заборон.
Білокомірцева злочинність – умовний термін, уведений в науковий обіг Е. Сатерлендом для позначення сукупності економічних злочинів, вчинених посадовими особами із представників вищих верств суспільства, уповноважених на виконання державних функцій, а також функцій керування підприємствами різних форм власності. До них належать особи з відносно високим освітнім, соціальним і професійним статусом.
Біографічний метод – широко розповсюджений у кримінальній психології й кримінології метод дослідження морально-психологічних особливостей особистості суб’єктів, що вчинили злочини, і мотивації їх поведінки, заснований на аналізі їх самооцінок попереднього життєвого досвіду й вмотивування злочинної поведінки.
Віктимність – підвищена здатність людини внаслідок ряду властивих їй моральних, фізичних властивостей, якостей, виконуваних соціальних ролей при певних об’єктивних обставинах і суб’єктивних особливостях поведінки ставати жертвою злочинних посягань.
Віктимологічна профілактика – сукупність заходів, спрямованих на запобігання віктимної поведінки й віктимізації населення в певних криміногенних ситуаціях, усунення або нейтралізацію віктимних факторів, підвищення охоронно захисних можливостей потенційних жертв злочину.
Віктимологія – один із напрямків кримінологічних досліджень особливостей моральних, психофізіологічних і соціальних характеристик потерпілих при відповідній криміногенній ситуації.
Гендерні дослідження в кримінології – напрямок кримінологічних досліджень, що вивчає проблеми жіночої злочинності, їх місце в системі правосуддя, особливості організації й проведення профілактичної роботи.
Географія злочинності – характеристика поширення злочинності й окремих її видів і груп різних регіонів країни.
Групова злочинність – сукупність злочинів, вчинених двома й більше особами без попередньої змови або за попередньою змовою між ними.
Дезадаптація – характерна для багатьох правопорушників нездатність до нормальної соціальної поведінки, виконання нормативних приписів і позитивних соціальних функцій, обумовлена послабленням або повною відсутністю здатності пристосовуватися до умов соціального середовища.
Декриміналізація – повне усунення кримінальної караності діянь або переведення їх у розряд адміністративних, дисциплінарних та інших правопорушень.
Делінквент – неповнолітній правопорушник (в англо-американському праві).
Детермінація – об’єктивно існуючий взаємозв’язок і взаємозумовленість між явищами й процесами навколишньої дійсності.
Динаміка злочинності – зміна кількісних і якісних показників злочинності за певний період часу на певній території. Обчислюється у відсотках, рідше в абсолютних значеннях.
Екологічна злочинність – сукупність злочинів і осіб, що їх вчинили, проти навколишнього середовища.
Екологія злочинності – показник, який характеризує вплив на рівень, структуру, динаміку злочинності різного роду екологічних факторів (стан природного середовища, природні й техногенні катастрофи та ін.).
Економічна злочинність – сукупність навмисних корисливих злочинів і осіб, що їх вчинили, у сфері легальної й нелегальної економічної діяльності. Основним безпосереднім об’єктом злочинів виступають відносини власності, відносини у сфері виробництва, обміну, розподілу і споживання товарів та послуг.
Експеримент кримінологічний – метод отримання інформації про злочинність, особу злочинця, фактори злочинності, заходи попередження за допомогою штучного відтворення життєвих ситуацій шляхом моделювання відповідних умов для їх виявлення, вимірювання зв’язків між різними явищами соціального життя. Може здійснюватися: 1) шляхом відтворення реальних обставин події; 2) побудовою математичної моделі події (лабораторно). Експериментувати з відтворенням факторів, що детермінують злочинність, у кримінології можна тільки на математичній моделі.
Експертний метод кримінологічного прогнозування – метод, заснований на аналізі даних опитування наукових і практичних працівників про розвиток криміногенної ситуації в країні, стан злочинності, її фактори, можливі заходи протидії.
Екстраполяція – математичний метод дослідження, широко використовуваний у статистиці і кримінології, який полягає у знаходженні за відомими значеннями показника його невідомих значень за межами області функціонування, тобто на майбутнє. Застосовується при прогнозуванні злочинності.
Жертва злочину – окрема людина або група людей, яким злочином прямо або побічно заподіяна фізична, моральна або матеріальна шкода. Може бути: випадковою, латентною, рецидивною, епізодичною, стійкою, підставною, симулятивною.
Жіноча злочинність – сукупність кримінально-карних діянь, учинених представницями жіночої статі.
Завдання кримінології – комплексний аналіз процесів і явищ, з якими пов’язане існування злочинності, й розробка рекомендацій, спрямованих на її попередженні. Деталізуються відповідно до напрямків попереджувальної діяльності.
Запобігання злочинності – складне, збірне, базове поняття, у якому відбивається теорія та практика специфічної державно-управлінської діяльності, спрямованої на скорочення злочинних проявів шляхом усунення причин і умов, що сприяють їх вчиненню. Складовими частинами цієї діяльності із самостійними напрямками й змістом роботи виступають профілактика, відвернення й припинення. Запобігання злочинності здійснюється на трьох рівнях: загальносоціальному, спеціально-кримінологічному й індивідуальному.
Запобігання злочинності загальносоціальне – сукупність заходів загальнодержавного рівня, спрямованих на усунення або нейтралізацію криміногенних факторів.
Запобігання злочинності індивідуальне – сукупність заходів спеціально-кримінологічної профілактики, застосовуваних до осіб, схильних до здійснення правопорушень і злочинів з метою нейтралізації й усунення наявних у них негативних властивостей і якостей, корекції їх особистості та виховання звички законослухняної поведінки. Основними формами виступають безпосередня й рання профілактика.
Запобігання злочинності спеціально-кримінологічне – сукупність заходів, здійснюваних правоохоронними органами й іншими державними органами, громадськими організаціями та окремими громадянами з метою усунення причин і умов, що сприяють вчиненню злочинів. Складається із наступних самостійних напрямків: 1) кримінологічна профілактика; 2) відвернення злочинів; 3) припинення злочинів; 4) виправлення осіб, які вчинили злочини; 5) запобігання рецидиву; 6) медико-психіатрична профілактика.
Заходи запобігання злочинності – сукупність загально-соціальних і спеціально-кримінологічних заходів, спрямованих на виявленні й усуненні причин і умов, що сприяють вчиненню злочинів.
Злочинність – відносно масове, історично мінливе, характерне для певної території і часу негативне соціально-правове явище, яке представляє собою засновану на статистичних закономірностях сукупність антигромадських діянь (дій або бездіяльності), заборонених кримінальним законом, визначених кримінально-правовою політикою держави.
Злочинність неповнолітніх– сукупність злочинів, відповідальність за які наступає з 14-річного віку, і число осіб, які вчинили злочини у віці від 14 до 18 років, за певний період часу на певній території.
Злочинність у сфері економіки – сукупність вчинених на певній території за певний період часу злочинів і осіб, що їх вчинили, родовим об’єктом посягання яких виступають відносини власності, розподілу й споживання товарів і послуг, а безпосереднім чи обов’язковим додатковим об’єктом яких є відносини в сфері економічної діяльності. Це злочини в сферах: 1) відносин власності; 2) підприємницької діяльності; 3) торговельно-посередницькій; 4) фінансово-кредитній; 5) міжнародно-комерційній; 6) комерційно-інформаційній; 7) захисту від монополізму й нечесної конкуренції; 8) екологічної безпеки.
Індексні злочини – показники американської кримінально-правової статистики, що позначають групу найбільш тяжких і розповсюджених злочинів, які реєструються за одноманітною методикою на всій території США. До числа індексних злочинів відносять: вбивства, зґвалтування, грабежі, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, крадіжки зі зломом, крадіжки майна на суму понад 50 доларів США, угони автомобілів.
Індивідуум – окремо взята людина, представник людського роду, наділений своєрідними психофізіологічними особливостями, які відрізняють його від інших індивідуумів.
Інтенсивність злочинності – поширеність злочинності серед усього населення або окремих його груп на певній території за певний період часу. Показниками інтенсивності злочинності є: коефіцієнт злочинної інтенсивності й коефіцієнт злочинної активності, які розраховуються як для всієї злочинності, так і до її окремих видів і форм проявів.
Інтерв’ю – соціологічний метод збору кримінологічної інформації за допомогою опитування по заздалегідь розроблених питаннях або в процесі вільної бесіди із опитуваною особою.
Інтерполяція – обчислення проміжних значень усередині ряду динаміки злочинності, які відсутні з якихось причин.
Класифікація злочинів– розподіл злочинів на взаємозалежні групи за найбільш істотними критеріями кримінологічної характеристики й особливостями запобіжної діяльності: об’єктом злочинних посягань, причинно-наслідковою обумовленістю, особливостями мотивації й особистості суб’єкта, галузями господарювання та ін.
Клінічна кримінологія – напрямок у кримінології, пов’язаний з дослідженням біологічних і психічних властивостей особистості конкретного злочинця й розробкою заходів медико-психологічної профілактики злочинності. Представники цього напрямку пропонують клінічні програми індивідуального впливу на особу.
Коефіцієнт злочинної активності – співвідношення кількості осіб, що вчинили злочини за певний період часу на певній території, числу населення, що проживає на даній території й досягло віку кримінальної відповідальності. Розрахунок проводиться, як правило, на 10 тисяч населення. Обчислюється за формулою:
К з.а. = особи,які вчинили злочини х 10 тис.
населення старше 14 років
Коефіцієнт злочинної інтенсивності – відношення числа злочинів, зареєстрованих на певній території за певний період часу, до загальної чисельності населення, що проживає на цій території. Характеризує різницю в криміногенності територій. Обчислюється з розрахунку, як правило, на 10 тис. населення.
Конкретна життєва ситуація – сукупність обставин життя людини, що впливає на її відносини з іншими людьми, зачіпає особисті інтереси і права й тим самим спричиняє вибір варіанта поведінки в даний момент. Ситуації можуть бути криміногенними й некриміногенними.
Конституційних задатків теорія – малопоширена концепція причин злочинності, в основі якої – погляди німецького психіатра Е. Кречмера, який обґрунтував зв’язок між фізичними особливостями людини і психологічними рисами та зробив висновок щодо обумовленості антисоціальної поведінки фізичною конституцією людини.
Контроль злочинності – діяльність по реалізації системи заходів кримінально-правового, адміністративно-правового й цивільно-правового характеру, що здійснюється правоохоронними й іншими державними органами в сфері боротьби зі злочинністю шляхом притягнення винних до кримінальної, адміністративної відповідальності, розробки й здійснення цивільно-правових заходів впливу на злочинність і вирішення завдань її запобігання.
Конфліктна ситуація – реально сформована сукупність обставин, якій властиве гостре зіткнення інтересів, позицій, прагнень, цілей, бажань суб’єктів суспільних відносин, внаслідок чого виникають серйозні розбіжності сторін, наслідком яких є складні форми боротьби, включаючи й злочинні.
Концепція боротьби зі злочинністю– комплекс основних теоретичних положень, спрямованих на розкриття сутності боротьби зі злочинністю в конкретних історичних умовах за допомогою науково обґрунтованого визначення її цілей, завдань, принципів, форм, структури й елементів, що її забезпечують.
Кореляція – імовірнісна залежність між статистичними величинами, яка не має строго функціональної залежності. Як правило, під впливом зміни факторної ознаки змінюється лише середня величина результативної ознаки. Ця залежність проявляється лише в масі одиниць статистичної сукупності, а в кожному окремому випадку може не спостерігатись.
Корислива злочинність – сукупність вчинених на певній території за досліджуваний період злочинів і осіб, що їх вчинили, з метою безоплатного протиправного заволодіння кримінально-правовим способом майном на свою користь або користь іншої особи за корисливими мотивами. Розрізняють ненасильницькі й насильницькі види корисливої злочинності.
Корупція – соціально-правова категорія, що відбиває сукупність різних за характером й ступенем суспільної небезпеки, але єдиних за своєю сутністю корупційних діянь, пов’язаних з використанням уповноваженими на виконання державних функцій особами свого службового становища для незаконного одержання матеріальних і інших благ, переваг як стосовно себе особисто, так і інших фізичних чи юридичних осіб.
Кримінальна субкультура– неформальні норми поведінки, установки, особлива мова (жаргон), манери, пісні, звички, татуювання, властиві кримінальному середовищу, які виступають невід’ємним компонентом, що вказує на стабільність протиправної поведінки.
Криміногенна життєва ситуація – сформована конкретна життєва ситуація в момент вчинення злочину або незадовго до нього, яка у взаємодії з антигромадською спрямованістю особи викликає в неї рішучість вчинити злочин. Елементи: предмет потреби, привід, внутрішні й зовнішні умови, поведінка потерпілих, обставини місця й часу.
Криміногенна обстановка – сукупність факторів соціальної дійсності, що характеризують прояв злочинності й стан правопорядку на певній території.
Криміногенний фактор – явище, що сприяє прояву злочинності.
Криміногенність – властивість об’єкта спеціально-кримінологічного запобігання, яка виражає силу впливу об’єкта на злочинну поведінку. Це перемінна величина, якій може бути надана кількісно-якісна характеристика (ступінь криміногенності).
Кримінологічна політика – сукупність поглядів, ідей, установок, визначених державою у боротьбі зі злочинністю в конкретних історичних умовах, у якій виражається відношення держави до змісту й сутності боротьби зі злочинністю, визначення її цілей, завдань, принципів, форм, ступеня жорсткості кримінальної репресії та ін.
Кримінологічна характеристика особи злочинців – система соціально-значущих взаємозалежних рис, що характеризують соціальні ознаки осіб, що вчинюють злочини, які прямо або побічно пов’язані з антигромадською поведінкою людини, обумовлюють або полегшують їх вчинення. Допомагає зрозуміти причини вчинення конкретного злочину. Аналіз кримінологічної характеристики особи здійснюється за соціально-демографічними, морально-психологічними, кримінально-правовими ознаками.
Кримінологія– у буквальному значенні – це наука про злочин, про закономірності виникнення, розвитку, функціонування й прояви злочинності, її причини й умови, особливості суб’єктів, що вчинили злочини, діяльність різних державних і громадських організацій, спрямовану на запобігання злочинності.
Латентна злочинність – сукупність фактично вчинених злочинів, які в силу різних обставин не знайшли свого відбиття в офіційній кримінально-правовій статистиці. Її види: 1) природна – неповна реєстрація злочинів у силу об’єктивних причин у зв’язку з тим, що про факт вчинення злочину ні правоохоронним, ні службовим особам, ні громадянам нічого не відомо;
2) штучна – сукупність злочинів, відомих посадовим особам або окремим громадянам, які в силу різних причин (страх помсти та ін.) не повідомляють про це правоохоронним органам; 3) “суміжна” – як наслідок неправильної правової оцінки злочинного діяння в силу неясності ситуації для потерпілого або працівника правоохоронних органів; 4) службова – навмисне приховання злочинів від обліку працівниками правоохоронних органів.
Майнова некорислива злочинність – сукупність вчинених на певній території злочинів, що безпосередньо заподіюють збитки майновим інтересам власника або іншого володільця без мети протизаконного вилучення майна на свою користь. До неї відносяться: навмисне чи необережне знищення або пошкодження майна, вандалізм, угони автомобілів, втрата військового майна та ін.
Маргінальні явища – негативні соціальні явища, що стають фоном для генезису злочинності (пияцтво, алкоголізм, наркоманія, проституція та ін.).
Методика кримінологічного дослідження – сукупність методів, способів, прийомів і засобів, використовуваних для збору, обробки й аналізу кримінологічної інформації, обумовлених конкретними завданнями й цілями дослідження. У кримінології широко використовуються загальнонаукові, статистичні, соціологічні, психологічні, математичні методи й прийоми досліджень.
Методика кримінологічного прогнозування – сукупність прийомів, способів, процедур, що використовуються при кримінологічному прогнозуванні.
Механізм злочинної поведінки – зв’язок і взаємодія зовнішніх факторів об’єктивної дійсності й внутрішніх психічних процесів і станів, які детермінують рішучість особи вчинити злочин, направляють і контролюють його виконання. Залежить від типу поведінки, яка може бути вольовою, імпульсивною або звичайною. Зміст вольової поведінки (навмисної) характеризується розгорнутим процесом мотивації. Імпульсивній і звичайній поведінці властивий згорнутий процес мотивації за схемою: стимул – реакція.
Міжнародне співробітництво в сфері боротьби зі злочинністю – діяльність державних і недержавних міжнародних організацій і установ на основі двосторонніх і багатосторонніх зв’язків, спрямована на узгодження стратегій і тактик боротьби зі злочинністю й поводження із правопорушниками. Основною установою, яка консолідує міжнародне співробітництво, виступає Організація Об’єднаних Націй. Конгреси ООН з запобігання злочинності та поводження із правопорушниками відповідно до резолюції 415 (V) Генеральної Асамблеї ООН від 1 груд. 1955 р. проводяться кожні п’ять років. До числа найбільш відомих неурядових міжнародних організацій відносяться: Міжнародна асоціація кримінального права, Міжнародне кримінологічне товариство, Міжнародна соціологічна асоціація, Міжнародне товариство соціального захисту.
Мотивація злочинної діяльності – сукупність психофізіологічних процесів і станів, спрямованих на напрацювання мотивів злочинної діяльності в певній життєвій ситуації на основі соціальної і генетичної інформації для досягнення реалізації індивідуально значущих потреб.
Мотивування – раціональне, з точки зору суб’єкта злочинного діяння, пояснення причин і обставин, що спонукали його до вчинення злочину. У більшості випадків мотивування поведінки формується до здійснення злочину і носить виправдувальний характер.
Насильницька злочинність – сукупність злочинів і осіб, що їх вчинили, за допомогою застосування фізичної сили або погрози її застосування, що мають метою позбавлення життя людини або заподіяння шкоди її здоров’ю, фізичній волі, тілесній недоторканності.
Небезпечного стану теорія – концепція причин злочинності заснована на припущеннях щодо підвищеного ризику частини людей вчинити злочин, внаслідок їх психологічної схильності до протиправної поведінки. Концепцію обґрунтували Р. Гарофало та Ч. Ломброзо.
Невмотивована злочинність – умовний термін, що позначає злочини, зовнішні мотиви й приводи яких неясні або які є зовнішньо неадекватними при скоєнні злочину.
Необережна злочинність – сукупність злочинів і осіб, що їх вчинили, за певний період часу на певній території, які характеризуються необережною формою вини. До видів необережної злочинності відносяться: 1) насильницька необережна злочинність; 2) злочини, пов’язані із порушенням техніки безпеки; 3) автотранспортні злочини; 4) екологічні злочини; 5) злочинні порушення службових обов’язків.
Об’єкти кримінологічного прогнозування – факти і процеси, за допомогою яких визначаються тенденції та закономірності в розвитку злочинності окремих видів і груп злочинів; індивідуальна злочинна поведінка; форми дозлочинної поведінки; законослухняна поведінка; причини й умови злочинності в цілому, її окремих видів і груп злочинів; діяльність правоохоронних органів; наслідки реалізації запобіжних заходів.
Організована злочинність – систематична злочинна діяльність, що представляє собою сукупність злочинів, вчинених учасниками стійких, ієрархічних, планомірно функціонуючих злочинних об’єднань.
Особа злочинця – сукупність стійких і глибоких морально-психологічних деформацій, тією чи іншою мірою властивих особам, що займаються злочинною діяльністю, з наявністю яких вона здобуває властивість суспільної небезпеки, що реалізується в конкретних фактах вчинення злочинів. Сутність особи злочинця полягає в ступені її суспільної небезпеки, тобто в ступені ймовірності вчинення злочину даним індивідуумом.
Особистість – цілісна, стійка система, сполучення взаємозалежних психічних властивостей, процесів і станів, а також придбаних у процесі соціалізації і суспільної діяльності соціально значущих індивідуальних властивостей і якостей характеру, темпераменту, інтелекту, волі, а також виконуваних соціальних ролей. Індивідуум стає особистістю в процесі соціальної практики й оволодіння соціальними цінностями.
Пенітенціарний – такий, що має відношення до виконання покарання в місцях позбавлення волі й виправно-виховного впливу на осіб, які вчинили злочин.
Перверсії – статеві збочення, які виступають умовами вчинення сексуальних злочинів. До них відносяться: 1) садизм – статеве задоволення поєднується із заподіянням болю, фізичних страждань об’єкту сексуальної пристрасті; 2) мазохізм – бажання відчувати біль, заподіюваний сексуальним партнером; 3) гомосексуалізм – статева схильність до осіб своєї статі; 4) педофілія – статева схильність до дітей; 5) фетишизм – статева схильність до предметів туалету сексуального партнера.
Показники злочинності кількісні – рівень, коефіцієнти й ціна злочинності.
Показники злочинності кількісно-якісні – динаміка злочинності, її окремих видів і груп.
Показники злочинності якісні – структура, географія, характер, екологія й топографія злочинності.
Предмет кримінології – сукупність досліджуваних явищ, процесів і закономірностей, які характеризують: 1) злочинність; 2) особу злочинця; 3) причини й умови; 4) заходи запобігання злочинності; 5) наслідки злочинності; 6) діяльність правоохоронних органів; 7) ефективність нормативно-правових актів.
Приводи до вчинення злочину – елементи конкретної життєвої ситуації, які формують остаточну рішучість вчинити злочин.
Причини злочинності – сукупність явищ, що породжують злочинність як закономірний наслідок (у філософському розумінні). Причини в соціальному середовищі носять ймовірнісний та історично мінливий характер. У кримінології вони класифікуються за різними підставами: 1) механізмом дії (характером детермінації); 2) рівнем функціонування; 3) змістом;
4) природою та за іншими критеріями. За механізмом дії (характером детермінації) розрізняють причини й умови. Причина – активний фактор, умова – відносно пасивний фактор, що сприяє прояву причини. За рівнем функціонування розрізняють причини основні (всієї злочинності), загальні (окремих видів і груп злочинів) і безпосередні (індивідуальної злочинної поведінки).
Прогноз кримінологічний – науково обґрунтоване імовірнісне судження про майбутній стан, тенденції, закономірності розвитку злочинності, особу злочинців, фактори, наслідки і заходи боротьби зі злочинністю. За строками прогнозування буває: 1) поточне (на певну подію або момент часу); 2) короткострокове (1–2 роки); 3) середньострокове (3–5 років); 4) перспективне (6 і більше років).
Професійна злочинність – різновид систематичної злочинної діяльності, що виступає для суб’єктів основним або додатковим джерелом отримання засобів існування, потребує певних знань, специфічних навичок для досягнення злочинних цілей. Ознаки професійної злочинності: 1) усталений вид злочинного заняття (спеціалізація); 2) наявність певних пізнань і навичок (кваліфікація); 3) вчинення злочинів є джерелом існування; 4) дотримання й виконання норм і вимог кримінальної субкультури.
Профілактичний облік – система реєстрації, здійснювана для встановлення контролю за поведінкою осіб, схильних до вчинення правопорушень і злочинів, та ведення з ними індивідуальної профілактичної роботи.
Рецидив кримінально-правовий – повторне вчинення злочину особами, що мають незняту або непогашену судимість.
Рецидив кримінологічний – повторне вчинення злочину, незалежно від наявності судимості за перший злочин.
Рецидивна злочинність – сукупність злочинів і осіб, що раніше вчиняли злочини. Поняття, яке охоплює всю сукупність вчинення нових злочинів особами, що раніше вже вчинювали злочини.
Рівень злочинності – абсолютна кількість зареєстрованих злочинів й осіб, що їх вчинили, за певний період часу на певній території. Цей показник характеризує міру або величину злочинності в абсолютних числах.
Рівень судимості – абсолютна кількість злочинів й осіб, що їх вчинили, по кримінальних справах яких обвинувальний вирок суду набув законної сили.
Самовідтворення злочинності– обумовленість існування злочинності внутрішньо властивими їй закономірностями розвитку, які забезпечують її постійне відтворення.
Службова злочинність – сукупність злочинів, вчинених особами, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або виконують такі обов’язки за спеціальним повноваженням. Службові злочини можуть бути корисливими й некорисливими.
Соціальної дезорганізації теорія – вважає причинами злочинності й інших форм небажаної поведінки аномію (безнор-мативність), що властива сучасній цивілізації, відсутність соціальної згуртованості в суспільстві, урегульованої нормами права. Основоположником даної теорії вважається Е. Дюркгейм.
Спрямованість особи антисоціальна – домінування в структурі ціннісних орієнтацій особи інтересів, мотивів і цілей поведінки, які суперечать соціальним нормам і загальновизнаним правилам поведінки.
Структура злочинності – співвідношення різних видів злочинів у їх загальній сукупності. Характеризує внутрішню побудову злочинності. Аналізується структура злочинності за різними ознаками: соціально-демографічними (стать, вік, рівень освіти та ін.); морально-психологічними (особливості емоційно-вольової характеристики); кримінально-правовими (передбаченими кримінальним законом); кримінологічними (розподіл злочинів за галузями народного господарства, окремими регіонами, часом вчинення злочинів та ін.). Обраховується за допомогою відносної величини структури, що обчислюється як відношення окремого виду злочину до всіх зареєстрованих злочинів.
Структура особистості – містить у собі ціннісні орієнтації; соціальний досвід; інтелектуально-вольову й емоційну сфери; біологічні властивості й задатки та інші значущі із кримінологічної точки зору якості, що характеризують індивідуума.
Суб’єкти запобіжної діяльності – державні органи, громадські організації й об’єднання, посадові особи й окремі громадяни, що здійснюють діяльність, спрямовану на розробку й реалізацію заходів щодо виявлення, обмеження й усунення криміногенних явищ і процесів, що породжують злочинність. Класифікуються на суб’єкти: 1) визначення кримінологічної політики держави; 2) здійснення державного управління системою запобігання злочинності; 3) виявлення криміногенних факторів; 4) виконання заходів щодо усунення криміногенних факторів;
5) здійснення інформаційно-аналітичного забезпечення запобіжної діяльності; 6) виконання окремих запобіжних заходів в межах громадянського обов’язку.
Суспільна небезпека злочинності – властивість злочинності, що виражається в заподіянні суспільним відносинам істотної шкоди або здатність ставити ці відносини (правопорядок) під реальну загрозу заподіяння істотної шкоди. Суспільна небезпека злочинності визначається: цінністю об’єктів, на які здійснюється зазіхання; тяжкістю наслідків; способом дій; мотивацією вчиненого; формою й ступенем вини.
Типологія злочинців – являє собою розподіл усіх злочинців з найбільш істотних ознак, що характеризують ступінь їхньої суспільної небезпеки. Найбільш поширеною є типологізація за критеріями характеру вчиненого злочину, глибини та стійкості антигромадської спрямованості особистості. За характером вчиненого злочину розрізняють п’ять типів злочинців:
1) насильницько-агресивний; 2) корисливий; 3) корисливо-насильницький; 4) дезадаптивний; 5) необережний. За глибиною та стійкістю антигромадської спрямованості особистості виділяють п’ять типів злочинців: 1) випадкові; 2) ситуаційні; 3) нестійкі; 4) злісні; 5) особливо злісні.
Топографія злочинності – термін, поширений у зарубіжній кримінології для позначення заходів, спрямованих на своєчасне припинення злочинних посягань, необхідного врахування цих факторів при проектуванні архітектурного каркаса будівель і забудови мікрорайонів.
Транснаціональна злочинність – сукупність передбачених кримінальними законами різних країн суспільно-небезпечних діянь, пов’язаних із здійсненням систематичної організованої діяльності на території декількох держав, яка зазіхає на економічний, соціальний і культурний розвиток народів, основні права й свободи людини, підривають стабільність і безпеку міжнаціонального й світового правопорядку. Основні ознаки: 1) систематичність злочинної діяльності; 2) наявність значних фінансових ресурсів; 3) проникнення в легальну економіку;
4) організованість злочинної діяльності. Найпоширеніші види злочинної діяльності: незаконна торгівля зброєю, наркотиками, людьми, сировиною, контрабанда товарів, комп’ютерні злочини, відмивання (легалізація) коштів, тероризм.
Умови злочину – явища, які самі по собі не породжують злочин, але сприяють, полегшують дію причини, забезпечуючи їй певний розвиток, необхідний для настання наслідку у вигляді злочину.
Фактори злочинності – явища, що породжують, обумовлюють, сприяють злочинності. Більш загальне поняття по відношенню до причин і умов конкретного злочину. Виділяються на рівні дослідження злочинності в цілому.
Фонові явища злочинності – різноманітні форми дозлочинної поведінки, які є основою для формування антигромадської спрямованості особистості. До них відносяться: пияцтво, наркотизм, проституція, систематичні адміністративні делікти, порушення громадського порядку, дитяча бездоглядність тощо.
Характер злочинності – визначається загальною кількістю (питомою вагою) найбільш небезпечних злочинів у структурі злочинності й характеристикою суб’єктів злочинів.
Ціна злочинності – показник, що характеризує обсяг прямих і непрямих збитків від злочинів. Прямі збитки – несприятливі наслідки й збитки, безпосередньо заподіювані злочином. До непрямих збитків відносять витрати на боротьбу зі злочинністю, утримання правоохоронних і пенітенціарних органів, а також вартісне вираження її негативних соціальних наслідків.
Ювенологія кримінологічна – розділ кримінології, основним предметом досліджень якого є злочинність неповнолітніх та молоді.