Тактика допиту неповнолітніх
Процесуальні положення допиту неповнолітніх:
- допит малолітньої або неповнолітньої особи (свідка, потерпілого) проводиться у присутності законного представника, педагога або психолога, а за необхідності – лікаря, яким до початку допиту, роз’яснюється їхній обов’язок бути присутніми при допиті, а також право заперечувати проти запитань та ставити запитання;
- допит малолітньої або неповнолітньої особи не може продовжуватися без перерви понад одну годину, а загалом - понад дві години на день;
- особам, які не досягли шістнадцятирічного віку, роз’яснюється обов’язок про необхідність давання правдивих показань, не попереджуючи про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань і за завідомо неправдиві показання;
- допит неповнолітнього підозрюваного здійснюється у присутності захисника;
- якщо неповнолітній не досяг шістнадцятирічного віку або якщо неповнолітнього визнано розумово відсталим, на його допиті за рішенням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду або за клопотанням захисника забезпечується участь законного представника, педагога чи психолога, а у разі необхідності – лікаря яким до початку допиту роз’яснюється їхнє право ставити запитання неповнолітньому підозрюваному. Слідчий, прокурор вправі відвести поставлене запитання, але відведене запитання повинно бути занесене до протоколу.
Особливості тактики допиту неповнолітніх. Тактика допиту неповнолітнього будується з урахуванням загальних положень допиту, але має свої особливості, пов’язані з відмінностями психіки підлітка.
Особливості допиту неповнолітніх пов'язані з наявністю специфічних рис психології дитячого, підліткового, юнацького періодів розвитку. Ці риси проявляються як у процесі формування показань, так і безпосередньо в поведінці і позиції допитуваного. Тому, незважаючи на відмінності процесуального положення неповнолітнього підозрюваного від потерпілого, свідка, зміст допиту має багато спільного. Спільним повинен бути і принциповий підхід до особливостей оцінки показань неповнолітніх: наявність специфічних вікових рис психології допитуваних не означає, що їх свідчення за своєю природою «гірше» показань дорослих. Підлітки в більшості випадків правильно описують і впізнають суттєві ознаки явищ та об'єктів навіть при відстроченому допиті або пред’явленні для впізнання. Однак, для них характерні менший, ніж у дорослих, обсяг знань і досвіду; менша здатність до зосередження уваги; підвищена сугестивність; менший розвиток аналітичних здібностей при сприйнятті та оцінці сприйнятого; тенденції до змішання реально сприйнятого і уявного: емоціональність суджень і дій.
Зокрема, діти та підлітки поступаються дорослим у здатності охопити подія в цілому, не завжди можуть виділити суттєве. Нерідко неповнолітній звертає увагу лише на деталі, які характеризують зовнішню сторону події. Він чаші, ніж дорослий, допускає помилки при визначенні відстаней, відрізків часу, послідовності дій і подій.
Підготовча стадія допиту неповнолітнього:
- слідчий, приступаючи до допиту неповнолітнього, повинен отримати основні дані щодо неповнолітнього: умови його життя та виховання, рівень розвитку, зв'язки, інтереси, особливості характеру і т. ін. Важливо, своєчасно з'ясувати, які особи з найближчого оточення підлітка користуються у нього авторитетом, а також його симпатії і антипатії;
- з урахуванням психологічних особливостей неповнолітнього, слідчий повинен визначитися щодо порядку виклику, місця проведення допиту, допустимості повторного допиту;
- вирішується питання про осіб, присутніх при допиті неповнолітнього. Бажано попередньо поговорити з особами, які будуть присутні у допиті, як з питання правил ведення допиту (неприпустимість сперечань при підлітку, постановки навідних питань і ін.).
- складається план допиту.
Робочий етап допиту неповнолітнього традиційно складається з вступної стадії (яка включає встановлення психологічного контакту з допитуваним), стадії вільної розповіді и стадії постановки запитань, але має свої особливості.
На початку допиту необхідно роз'яснити неповнолітньому у зрозумілих виразах його права та обов'язки, звернути його увагу на моральний обов'язок говорити правду; також пояснити, хто і навіщо бере участь у допиті;
- надати можливість неповнолітньому освоїтися в незвичній обстановці, пристосуватися до умов допиту; в той же час слідчий продовжуючи вивчати особистість підлітка, коригує в разі необхідності попередній план допиту;
- психологічний контакт між слідчим і допитуваним виникає не в результаті загравань з ним, а в результаті того, що допитуваний переконується в людяності, знанні справи слідчим, його об'єктивності, бажанні ретельно в усьому розібратися;
- тон і манеру ведення допиту потрібно вибирати з урахуванням віку і поведінки допитуваного;
- в ході допиту повинні присікатися жаргон, нецензурні вирази, цинічні репліки на адресу потерпілих та інших осіб;
- доброзичливий тон допиту передбачає контроль за поведінкою неповнолітнього і попередження проявів розбещеності з його боку. Ні за яких обставин підліток не повинен відчувати, що йому вдається вивести слідчого з себе.
Вільна розповідь неповнолітніх, як правило, менш повна, ніж у дорослих, тому відносно велике місце в допиті неповнолітніх займає постановка запитань. Зокрема, доцільно задавати нагадуючи питання (засновані на асоціаціях послідовності, подібності, контрасту), які відповідають мисленню, обсягу знань і колу інтересів допитуваного. В свою чергу контрольні питання щодо достовірно встановлених обставин, дозволяють слідчому перевірити, наскільки допитуваний орієнтується в часі, послідовності подій, відстанях.
Прийшовши до висновку про те, що неповнолітній допитуваний дає неправдиві свідчення, слідчий зосереджує увагу на з'ясуванні можливих причин, що заважають сказати правду. До типових причин для неповнолітніх можуть бути віднесені: почуття товариства, страху, сорому, особливі відносини з потерпілим, підозрюваним або пов'язаними з ними особами, поради близьких, погрози з боку співучасників.
Виявлення конкретної причини неправдивих свідчень допомагає переконати допитуваного говорити правду.
Заключний етап допиту. При фіксації показань неповнолітніх доцільно записувати в протокол точне формулювання запитань и ким із учасників допиту питання задане. Дуже важливо при записи свідчень зберігати обороти і вирази, які вживав допитуваний, і не замінювати їх звичними для слідчого формулюваннями. У зв'язку з цим доцільно фіксувати допит неповнолітнього с застосуванням звукозаписі.