Наслідки позбавлення батьківських прав: особа

Шлюб реєструється після спливу одного місяця від дня подання заяви. Проте за наявності поважних причин можлива реєстрація шлюбу до спливу цього строку: уразі вагітності нареченої, народження нею дитини, а також якщо є безпосередня загроза для життя нареченої або нареченого, шлюб реєструється у день подання відповідної заяви.

Недійсним є шлюб:

• зареєстрований з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі
• зареєстрований між особами, які є родичами прямої лінії споріднення; рідними братом і сестрою
• зареєстрований з особою, яка визнана недієздатною

Може бути визнаний недійсним за рішенням суду шлюб:

• між двоюрідними братом та сестрою
• між тіткою, дядьком та племінником, племінницею
• з особою, яка приховала свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для другого з подружжя
• з особою, яка не досягла шлюбного віку й якій не було надано права на шлюб
• між усиновлювачем та усиновленою дитиною

Право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним мають дружина або чоловік, інші особи, права яких порушені у зв’язку з реєстрацією цього шлюбу, батьки, опікун, піклувальник дитини, опікун недієздатної особи, прокурор, орган опіки . Смерть дружини або чоловіка не є перешкодою для визнання шлюбу недійсним.

2. Особисті немайнові права та обов’язки подружжя

Сімейний кодекс встановлює цілий ряд особистих немайнових прав подружжя:

1. Право на материнство. Небажання чоловіка мати дитину або нездатність його до зачаття дитини може бути причиною розірвання шлюбу. Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України материнство охороняється державою.
2. Право на батьківство. Відмова дружини від народження дитини або нездатність її до народження дитини може бути причиною розірвання шлюбу.
3. Право дружини та чоловіка на повагу до своєї індивідуальності
4. Право дружини та чоловіка на фізичний та духовний розвиток
5. Право дружини та чоловіка на зміну прізвища. Не тільки пуд час реєстрації шлюбу, але й згодом.
6. Право дружини та чоловіка на розподіл обов’язків та спільне вирішення питань життя сім’ї . Усі найважливіші питання життя сім’ї мають вирішуватися подружжям спільно, на засадах рівності.
7. Право дружини та чоловіка на особисту свободу, за яким дружина та чоловік мають право на вибір місця свого проживання. Зрештою, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.

3. Майнові права подружжя

Безперечно, що вступ у шлюб призводить і до певних матеріальних наслідків, чи не найголовнішим серед яких є особливий режим власності подружжя – спільна сумісна власність.Однак не все майно, яке набувається подружжям у шлюбі, стає їх спільною сумісною власністю.

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

1. майно, набуте нею, ним до шлюбу
2. майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування
3. майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто
4. речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя
5. премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги
6. кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди
7. страхові суми, одержані нею, ним за обов’язковим або добровільним особистим страхуванням

Що стосується іншого майна, то все майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Така згода має бути нотаріально засвідчена.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім’ї.

За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

4. Шлюбний договір

Шлюбний договір може бути укладено особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжям. На укладення шлюбного договору до реєстрації шлюбу, якщо його стороною є неповнолітня особа, потрібна письмова згода її батьків або піклувальника, засвідчена нотаріусом.

Шлюбний договір – регулює майнові відносини між подружжям, визначає їхні майнові права та обов’язки.

Найпоширеніші міфи про шлюбний контракт:

Міф перший: Шлюбний контракт можна складати тільки до одруження.

Міф другий: У ньому після підписання нічого не можна змінити.

Міф третій: Шлюбний контракт повністю регулює не лише майнові, але й особисті відносини подружжя.

Міф четвертий: Якщо один з подружжя порушив умови контракту, інший, звернувшись до суду, обов'язково виграє процес або отримає грошову компенсацію.

Шлюбний договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується. Якщо шлюбний договір укладено до реєстрації шлюбу, він набирає чинності у день реєстрації шлюбу, а якщо його укладено подружжям, він набирає чинності у день його нотаріального посвідчення.

Шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов’язки. Однак він не може регулювати особисті відносиниподружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми.

Шлюбний договір може бути змінено подружжям. Угода про зміну шлюбного договору також нотаріально посвідчується. Подружжя має право відмовитися від шлюбного договору шляхом подання до нотаріуса відповідної заяви.

Вісім причин непопулярності шлюбного контракту в нашій країні

1. Наше законодавство і без того детально регулює відносини подружжя у шлюбі.

2. Пріоритет норми закону перед нормою договору. Згідно українського законодавства, шлюбний контракт не може

погіршувати становище будь-кого з подружжя, навіть в разі порушення ним умов контракту.

3. Відсутність давніх традицій укладання шлюбного контракту і відповідної судової практики

4. Укладення шлюбного контракту має сенс тільки тоді, коли у людей, що вступають у шлюб, є своє майно (квартири,

машини, вілли) і капітал (рахунок в банку, акції, цінні папери).

5. Часто пропозиція одного з молодих людей скласти угоду викликає в іншого неприємні емоції і думки про недовіру, породжує

сумнів у правильності вибору супутника життя.

6. Психологічне неприйняття шлюбного контракту батьками молодят. Люди старшого покоління вважають, що якщо вони

все життя прожили без подібних контрактів, то та молодій сім'ї це не дасть нічого, крім сварок і конфліктів. Так

сказати, розлучення авансом.

5. Припинення шлюбу

В окремих країнах розірвання шлюбу заборонено. Перша за все це країни, в яких значний вплив на формування правової системи мали доктрини католицької церкви. Не передбачено розлучення сімейним правом Аргентини, Колумбії. А Конституція Ірландії взагалі забороняє приймати законодавство, яким би дозволялось розлучення.

Судом

Органом РАЦС

.

Подружжя, яке не має дітей, має право подати до державного органу реєстрації актів цивільного стану заяву про розірвання шлюбу. Постанова про розірвання шлюбу виноситься після спливу одного місяця від дня подання такої заяви, якщо вона не була відкликана.

Шлюб розривається державним органом реєстрації актів цивільного стану за заявою одного із подружжя, якщо другий із подружжя:

1. визнаний безвісно відсутнім
2. визнаний недієздатним
3. засуджений за вчинення злочину до позбавлення волі на строк не менш як три роки.

Шлюб, в якому є діти, припиняється лише на підставі рішення суду. Подружжя разом із письмовим договором можуть подати суду договір про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків. Договір між подружжям про розмір аліментів на дитину має бути нотаріально посвідчений. У разі невиконання цього договору аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подання заяви. До закінчення цього строку дружина і чоловік мають право відкликати заяву.

Позов про розірвання шлюбу не може бути пред’явленийпротягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки злочину, щодо другого з подружжя або дитини.

У разі розірвання шлюбу державним органом реєстрації актів цивільного стану шлюб припиняється у день винесення ним відповідної постанови. У разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Розірвання шлюбу, здійснене за рішенням суду, має бути зареєстроване в державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Жінка та чоловік, шлюб між якими було розірвано, мають право подати до суду заяву про поновлення їхнього шлюбу за умови, що жоден із них не перебував після цього у повторному шлюбі.

6. Права та обов’язки подружжя по утриманню

Дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, або є інвалідом.

Права на утримання не має той із подружжя, хто негідно поводився у шлюбних відносинах, а також той, хто став непрацездатним у зв’язку із вчиненням ним умисного злочину.

Розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу. Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу. Особа має право на утримання і тоді, коли вона стала інвалідом після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу.

Якщо на момент розірвання шлюбу жінці, чоловікові до досягнення встановленого законом пенсійного віку залишилося не більш як п’ять років, вона, він матимуть право на утримання після досягнення цього пенсійного віку, за умови, що у шлюбі вони спільно проживали не менш як десять років.

Якщо у зв’язку з вихованням дитини, веденням домашнього господарства, піклуванням про членів сім’ї, хворобою або іншими обставинами, що мають істотне значення, один із подружжя не мав можливості одержати освіту, працювати, зайняти відповідну посаду, він має право на утримання у зв’язку з розірванням шлюбу і тоді, якщо є працездатним, за умови, що потребує матеріальної допомоги і що колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу.

7. Визначення походження дитини

1. Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Це ж стосується і випадку, коли дитина народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу. Однак, якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня припинення шлюбу або визнання шлюбу недійсним, але після реєстрації повторного шлюбу її матері з іншою особою, вважається, що батьком дитини є чоловік її матері у повторному шлюбі.
2. Дружина і чоловік мають право подати до державного органу реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання чоловіка батьком дитини.
3. У разі штучного запліднення дружини, проведеного за письмовою згодою її чоловіка, він записується батьком дитини, яка народжена його дружиною.
4. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров’я про народження нею дитини, а походження дитини від батька визначається:
1. за заявою матері та батька дитини(така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до державного органу реєстрації актів цивільного стану. Якщо заява про визнання себе батьком дитини подана неповнолітнім, державний орган реєстрації актів цивільного стану повідомляє батьків, опікуна, піклувальника неповнолітнього про запис його батьком дитини);
2. за заявою чоловіка, який вважає себе батьком дитини (чоловік, який не перебуває у шлюбі з матір’ю дитини, може подати до державного органу реєстрації актів цивільного стану заяву про визнання себе батьком дитини, мати якої померла або оголошена померлою, визнана недієздатною, безвісно відсутньою, позбавлена батьківських прав, або якщо мати дитини не проживає з нею не менш як шість місяців і не проявляє про неї материнської турботи та піклування);
3. за рішенням суду (батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду; підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи).

Особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред’явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства. З іншого боку, особа, яка записана батьком дитини, відповідно має право оспорити своє батьківство, пред’явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття. Воно неможливе у разі смерті дитини.

Не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є батьком, а також особа, яка дала згоду на штучне запліднення своєї дружини.

8. Особисті немайнові права і обов’язки батьків та дітей

Мати, батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг прав і не звільняє від обов’язків щодо дитини. З іншого боку, діти мають рівні права та обов’язки щодо батьків, незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою.

Загалом батьки і діти мають такі особисті немайнові права та обов’язки:

1. Батьки зобов’язані забрати дитину з пологового будинку. Однак дитина може бути залишена батьками у пологовому будинку або в іншому закладі охорони здоров’я, якщо вона має істотні вади фізичного або психічного розвитку, а також за наявності інших істотних обставин. Якщо батьки не забрали дитину, забрати її мають право баба, дід, інші родичі з дозволу органу опіки та піклування.
2. Батьки зобов’язані не пізніше 1 місяця від дня народження дитини, зареєструвати їїв РАЦС
3. Батьки визначають прізвище, ім’я та по батькові дитини. При цьому прізвище дитини визначається за прізвищем батьків, ім’я дитини - за їх згодою, а по батькові – за іменем батька.
4. Батьки зобов’язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.
5. Батьки зобов’язані піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний та моральний розвиток.
6. Батьки зобов’язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти.
7. Батьки зобов’язані поважати дитину. Забороняються будь-які види експлуатації,фізичні покарання дитиниі ті, що принижують людську гідність дитини.
8. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування.
9. Батьки мають право звертатися до суду та інших органів за захистом прав та інтересів дитини
10. Батьки мають право на визначення місця проживання дитини. При цьому місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, а місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається також за згодою самої дитини.
11. Повнолітні дочка, син зобов’язані піклуватися просвоїх непрацездатних, немічних батьків. Якщо не піклуються, з них можуть бути за рішенням суду стягнуті кошти на піклування.
12. Повнолітні діти мають право звернутися за захистом прав та інтересів непрацездатних, немічних батьків як їх законні представники, без спеціальних на те повноважень.

В Україні обов’язок батьків утримувати своїх дітей до настання повноліття (а якщо дитина навчається, то й до 23 років) та обов’язок повнолітніх дітей піклуватись про своїх немічних батьків є конституційними, оскільки встановлені ч. 2 ст. 51 Конституції України.

Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони:

1. не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування
2. ухиляються від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини
3. жорстоко поводяться з дитиною
4. є хронічними алкоголіками або наркоманами
5. вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва
6. засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Наслідки позбавлення батьківських прав: особа

1. втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов’язків щодо її виховання

2. перестає бути законним представником дитини

3. втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім’ям з дітьми

4. не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником

5. не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов’язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності

6. втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною. Разом з тим, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов’язку щодо утримання дитини.

Мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду із заявою про надання їм права на побачення з дитиною. Суд може дозволити разові, періодичні побачення з дитиною, якщо це не завдасть шкоди її життю, здоров’ю та моральному вихованню, за умови присутності іншої особи.

Мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття.

9. Права батьків і дітей на майно

Батьки і діти, зокрема ті, які спільно проживають, можуть бути самостійними власниками майна. Однак при вирішенні спору між батьками та малолітніми, неповнолітніми дітьми, які спільно проживають, щодо належності їм майна, вважається, що воно є власністю батьків.

Майно, придбане батьками або одним із них для забезпечення розвитку, навчання та виховання дитини (одяг, інші речі особистого вжитку, іграшки, книги, музичні інструменти, спортивне обладнання тощо), є власністю дитини, а майно, набуте батьками і дітьми за рахунок їхньої спільної праці чи спільних коштів, належить їм на праві спільної сумісної власності.

Якщо у малолітньої дитини є майно, батьки управляють ним без спеціального на те повноваження. Дохід, одержаний від використання майна малолітньої дитини, батьки мають право використовувати на виховання та утримання інших дітей та на невідкладні потреби сім’ї.

Аліменти, одержані на дитину, є власністю того з батьків, на ім’я кого вони виплачуються, і мають використовуватися за цільовим призначенням.Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, які одержані для її утримання.

У разі смерті того з батьків, з ким проживала дитина, аліменти є власністю дитини.

10. Взаємні обов’язки матері, батька та дитини утримувати одне одного

Батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій або натуральній формі

Аліменти – правовий термін, буквально означає «утримання», «годування». Це, як правило, грошове утримання, яке у передбачених законом розмірі та випадках одні особи зобов’язані надати іншим у зв’язку з наявними між ними сімейними та родинними відносинами.

Розмір аліментів на дитину визначається судом. При цьому враховується: стан здоров’я та матеріальне становище дитини; стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дітей… Батьки можуть бути звільнені від обов’язку утримувати дитину, якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з них і забезпечує повністю її потреби. Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову. У виключних випадках за поважних причин суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки.

Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов’язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Повнолітні дочка, син зобов’язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Крім сплати аліментів, зобов’язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю Якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені, обов’язок утримувати матір, батька у дочки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає.

11. Влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування

Влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування, здійснюється через усиновлення, встановлення опіки, піклування та патронату.

Усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім’ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду.

Усиновленою може бути лише дитина до 18 років, хоча у виняткових випадках суд може постановити рішення про усиновлення повнолітньої особи. Дитина, покинута в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров’я або яку відмовилися забрати батьки, інші родичі, може бути усиновлена після досягнення нею двомісячного віку, а дитина, яку було підкинуто чи знайдено, може бути усиновлена після спливу двох місяців з часу її знайдення. Рідні брати та сестри, вони не можуть бути роз’єднані при їх усиновленні.

Усиновлювач повинен бути старшим за дитину, яку всиновлює, не менше ніж на 15 років, а якщо всиновлюється повнолітня особа, то різниця у віці має становити не менше 18 років.

Не можуть бути усиновлювачами особи, які:

1. Недієздатні, або обмежені у дієздатності
2. позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були поновлені
3. були усиновлювачами іншої дитини, але усиновлення було скасовано з їхньої вини
4. перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері
5. зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами
6. не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу)
7. страждають на хвороби, перелік яких затверджений Міністерством охорони здоров’я України.

8. усиновлювачами не можуть бути особи однієї статі.

Усиновлення дитини здійснюється за вільною згодою її батьків. Така згода має бути безумовною. Без згоди батьків усиновлення дитини провадиться,якщо вони: невідомі, визнані безвісно відсутніми, визнані недієздатними, позбавлені батьківських прав щодо дитини, яка усиновлюється.

Для усиновлення дитини потрібна також згода самої дитини. Проте усиновлення провадиться без згоди дитини, якщо вона у зв’язку з віком або станом здоров’я не усвідомлює факту усиновлення.

На усиновлення дитини одним із подружжя потрібна нотаріально посвідчена згода другого з подружжя.

З моменту здійснення усиновлення припиняються особисті та майнові права і обов’язки між батьками та особою, яка усиновлена, а також між нею та іншими її родичами за походженням. Усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов’язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини.

Усиновлення може бути скасоване за рішенням суду. Скасування усиновлення не допускається після досягнення дитиною повноліття.

Опіка встановляється над дітьми, які не досягли 14 років, а піклування – над дітьми від 14 до 18 років.

За договором про патронат орган опіки та піклування передає дитину, яка є сиротою або з інших причин позбавлена батьківського піклування, на виховання у сім’ю іншої особи (патронатного вихователя) до досягнення дитиною повноліття, за плату.

За виховання дитини патронатному вихователю встановлюється плата, розмір якої визначається за його домовленістю з органом опіки та піклування.

Патронатний вихователь зобов’язаний:

1. забезпечити дитину житлом, одягом, харчуванням тощо
2. створити дитині умови для навчання, фізичного та духовного розвитку
3. захищати дитину, її права та інтереси як опікун або піклувальник, без спеціальних на те повноважень.

ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ ДО ТЕМИ «ОСНОВИ СІМЕЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ»

1. Громадянин Петров Ст. (19 років) і Іванян В. (16 років) подали заяву про укладення шлюбу до органів Рацсу. Їм було відмовлено. Обґрунт дії працівників РАЦСу?

2. Громадянка Сєрова В. (28 років) уклала шлюб з громадянином Мікавою С. (34 роки). За наполяганням дружини чоловік пройшов медичне обстеження. Про це дізналася теща і зажадала пред'явити результати обстеження. Має теща на це право?

3. Громадянин Іванов С. (38 років) та громадянка Краснова Е. (32 року) подали заяву в органи РАГСУ 15 лютого 2016 року. День реєстрації шлюбу був призначення їм на 23 квітня 2016 року. У день реєстрації шлюбу Краснова Е. опинилася в лікарні. Іванов С. Зажадав укласти шлюб, так як має нотаріальну довіреність від Краснової Е. Знайдіть юридичні помилки.

4. О. Ю. Молчанов і Т. Загорна, яка перебуває на 6-му місяці вагітності, подали заяву в органи Рагсу про укладення шлюбу, висловивши прохання про зменшення термінів очікування дня реєстрації. Їм було відмовлено, пославшись на термін - 1 місяць. Чи правомірне рішення органів Рагсу?

5. Одружуючись, Родніна на вимогу майбутнього чо­ловіка Оляліна дала розписку, згідно з якою вона зо­бов'язалася протягом сімейного життя не вступати на на­вчання чи роботу. Але після трьох років сімейного життя Родніна виявила бажання вступити до вищого закладу, Оля-лін заперечував, посилаючись на зобов'язання. Виник копф лікт. Хто правий у цій ситуації?

6. Після розлучення громадянки Терещенко зі своїм колишнім чоловіком Равіловим у них виник конфлікт. Раві-лов вимагав, щоб колишня дружина змінила своє прізвище на дошлюбне, але Терещенко не погоджувалася. Конфлікт затягнувся і набув нової сили через два роки, коли Тереще­нко взяла новий шлюб і вирішила змінити прізвище сина, що жив з нею, на прізвище нового чоловіка, яке взяла собі й вона. Але Равілов не дав згоди на Це. Як вирішити цей кон­флікт?

7. Громадянка Іваненко і громадянин Петренко до вступу в шлюб мали майно: Іваненко – двокімнатну квартиру, Петренко – автомобіль «Ауді». В шлюбі гр. Іваненко і Петренко придбали дачу кілька золотих прикрас для гр.Іваненко, зробили вклад на ім'я Петренко в розмірі 15 000 грн. (його зарплата). Також гр. Петренко отримав у спадок торгову точку. Перебуваючи в стані розлучення, подружжя приступили до розподілу майна. Гр. Іваненко подала позов на розділ банківського вкладу, дачі та торгової точки. Гр. Петренко претендує на половину дачі, частку у двокімнатній квартирі і половину золотих прикрас, мотивуючи це тим, що він неодноразово матеріально брав участь у здійсненні ремонтних робіт в квартирі, а золото і дача придбані на спільні гроші.

Які позовні вимоги будуть задоволені судом?

При вирішенні ситуації уважно вивчіть положення ст. 57, 60, 61 і 62 Сімейного кодексу України

8. Під час розлучення в подружжя виникла суперечка щодо розподілу майна. Чоловік наполягає, що розподілу підлягають і золоті прикраси дружини, бо, згідно із законом, майно, що придбано в шлюбі, є спіль­ною власністю. Дружина з цим не погоджується, посилаючись на норму закону, яка говорить, що речі індивідуального користування є роздільною власністю кожного з подружжя. Чи є шанси в жінки залишити недоторканними всі свої прикраси?

9. Громадянин Сухий – самотній пенсіонер, до того ж він хворіє на цукровий діабет і потребує дорогих ліків. Він має двох дітей від свого шлюбу з громадянкою Клюйченко – Івана та Ірину. Проте контактів із дітьми він не підтримує, оскільки з Ключейнко розлучився, коли діти були ще маленькими. До досягнення дітьми повноліття Сухий, за рішенням суду, сплачував аліменти на дітей, проте іншим чином ніякої участі в їх вихованні не брав та допомоги по утриманню не надавав. Клюйченко працювала на двох роботах для того, щоб забезпечити дітям можливість навчатися. Зараз Іван – успішний бізнесмен, а Ірина працює директором магазину та також непогано заробляє. Як Іван, так і Ірина усіма силами підтримують матір, яка теж вже пенсіонерка, як матеріально, так і особисто. Сухий звернувся до суду з позовом про призначення йому утримання від Івана та Ірини. Яке рішення, на Вашу думку, має прийняти суд?

10. Подружжя Василенко (Ольга Миколаївна – 42 роки і Володимир Петрович – 59 років) розлучилися. Для кожного з них це був другий шлюб, який тривав 8 років. У Ольги Миколаївни є двоє дітей від першого шлюбу 20 і 14років. У Володимира Петровича дітей немає. Через 2 роки після виходу на пенсію Володимир Петрович зрозумів, що його коштів катастрофічно не вистачає для гідного життя. Колишня дружина відмовилася допомагати. Він звернувся до суду з позовом про визнання за ним права на утримання від колишньої дружини. Яке рішення може прийняти суд?

При вирішенні ситуації уважно вивчіть положення ст. 75, ст. 76 ч. 2,3 Сімейного кодексу України

11. У молодій сім'ї Морозових з деяких пір дуже натягнуті стосунки. Доньці Насті вже майже півтора року, а дружина відмовляється виходити на роботу. Чоловікові прикро усвідомлювати, що йому доводиться працювати, а дружина, можна сказати, байдикує. І ще він повністю згоден з думкою своєї мами, яка стверджує, що Настусю потрібно раніше віддати в дитячий садок, тоді їй буде легше там адаптуватися. Чоловік заявив, що більше не буде «тягнути на своїх плечах всю сім'ю», а дружина сказала, що подасть в суд на аліменти. Чоловік здивувався: які аліменти? Він же не збирається розлучатися? Проаналізуйте ситуацію з правової точки зору.

При вирішенні ситуації уважно вивчіть положення ст. 84 Сімейного кодексу України

12. Після припинення шлюбу громадянки Волошиної з громадянином Шишкарем за рішенням суду Шишкар пови­нен був виплачувати на двох своїх неповнолітніх дітей алі­менти. Але невдовзі по тому Шишкар почав часто змінюва­ти місце роботи, влаштовувався працювати таким чином, щоб основний дохід мати на роботі за сумісництвом, нама­гаючись зменшити аліменти. Внаслідок цього розмір аліме­нтів постійно зменшувався і був недостатній для утримання дітей, Що можна порадити Волошиній, щоб вийти з цього становища?

13. Визначте режим власності у подружжя:

а) Дружина мала дачу до одруження;

б) Чоловік отримав у спадок квартиру;

в) Гроші на банківському рахунку чоловіка, відкритому у шлюбі (зароблені ним у вільний від роботи час на будівництві дач);

г) Квартира, куплена під час подружнього життя на гроші зароблені чоловіком і оформлена на його ім'я (дружина у цей час не працювала);

д) Премія дружини;

е) Дружина до укладення шлюбу мала легковий автомобіль, який під час подружнього життя капітально відремонтували;

є) Чоловік на отриману страховку придбав телевізор;

ж) Чоловік і жінка фактично припинили шлюбні відносини і, проживаючи окремо понад рік, придбали фотоапарат та швейну машинку;

з) Золотий перстень із діамантом, куплений чоловіком дружині

14. Антон та Олена вирішили одружитися і подали заяву до державного органу реєстрації актів цивільного стану. Оскільки Олена була єдиною дочкою у сім'ї, — її батьки вирішили зайнятися організа­цією весілля. Вони замовили зал у кафе, купили Олені весільну сукню та поступово почали запрошувати гостей. За тиждень до весілля Антон заявив Олені, що він не хоче офіційно одружуватися і запропонував жити спільно деякий час, щоб краще взнати один одного. Чи дії Антона правомірні? Чи може Олена примусити Антона одружитися? Батьки Олени вимагають у суді відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди. Яке рішення прийме суд?

15. Маша та Максим одружилися тиждень тому. На подаровані гроші вони придбали телевізор, наручні годинники (кожному), кухонний комбайн (щоб Маші було зручніше готувати їжу), жіночу шкіряну куртку. А гроші, що залишилися, поклали на рахунок у банку, відкритий на ім'я чоловіка. Визначте режими власності на придбані речі та бан­ківський рахунок.

16. Богдан та Віра перебувають у шлюбі 6 років. З метою отримання необхідних коштів для започаткування власного бізнесу чоловік вирішив продати легковий автомобіль, куплений 2 роки тому на його ім'я. Дружина не хоче щоб чоловік займався бізнесом і заявляє, — що чоловік не має права без її згоди продавати автомобіль. Прокоментуйте ситуацію. Як буде вирішено справу?

17. Сімнадцятирічний Мирослав закінчив школу і поступив до університету на контрактну форму навчання. Хлопець стверджує, що його батьки зобов'язані платити за навчання, оскільки він є неповно­літнім. Як буде вирішено ситуацію?

18. Перебуваючи у шлюбі, громадянка Мішина стала інвалідом II групи. Через 3 роки після цього вони з чоловіком розлучилися. Після розлучення Мішина звернулася із вимогою до колишнього чоловіка про сплату аліментів. Мішин відповів, що вони розлучені і вже не родичі, тому він їй нічого не винен. Жінка подала позов до суду. Як буде вирішено справу?

Завдання самоконтролю з теми «Основи сімейного права»

1. Між якими із вказаних осіб за певних умов може бути зареєстровано шлюб:

a. особи, які є родичами прямої лінії споріднення

b. двоюрідні брат та сестра

c. рідні тітка, дядько та племінник, племінниця

d. усиновлювач та усиновлена ним дитина

2. Заручини можуть тривати:

a. до 1 року

b. до 6 місяців

c. до 3 місяців

d. до 1 місяця

3. Недійсним є шлюб, зареєстрований:

a. з особою, яка перебувала в іншому зареєстрованому шлюбі

b. з особою, яка приховала свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для другого з подружжя і (або) їхніх нащадків

c. з особою, яка не досягла шлюбного віку, якій не було надано права на шлюб

d. з особою, яка визнана недієздатною

e. усі вказані шлюби є недійсними

4. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка не є:

a. майно, набуте нею, ним до шлюбу

b. майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування

c. майно, набуте нею, ним під час шлюбу за самостійно зароблені кошти

d. премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги

e. усе вказане майно є особистою приватною власністю

5. Шлюб розривається державним органом реєстрації актів цивільного стану за заявою одного із подружжя, якщо другий із подружжя:

a. визнаний померлим

b. визнаний обмежено дієздатним

c. засуджений за вчинення злочину до позбавлення волі на строк не менш як три роки

d. усі відповіді правильні

6. Шлюбний договір не може регулювати:

a. розподіл майна подружжя, набутого під час шлюбу

b. особисті відносини подружжя

c. аліментні зобов’язання

d. шлюбний договір може регулювати всі вказані відносини

7. Позов про розірвання шлюбу не може бути пред’явлений одним із подружжя:

a. протягом вагітності дружини

b. після досягнення дитиною одного року

c. протягом строку тяжкої хвороби дружини, чоловіка

d. усі відповіді правильні

8. За загальним правилом аліменти на дитину присуджуються:

a. від дня розлучення батьків

b. від дня пред’явлення позову про стягнення аліментів

c. за 1 рік, який передував позову включно

d. за 3 роки, які передували позову включно

9. Без згоди батьків усиновлення дитини провадиться, якщо вони:

a. інваліди

b. зловживають спиртними напоями

c. визнані обмежено дієздатними

d. усі відповіді правильні

e. жодна відповідь не правильна

10. Рішенням суду не може бути позбавлено одного з подружжя права на утримання, якщо:

a. подружжя перебувало в шлюбних відносинах нетривалий час

b. непрацездатність того з подружжя, хто потребує матеріальної допомоги, виникла в результаті вчинення ним умисного злочину

c. непрацездатність або тяжка хвороба того з подружжя, хто потребує матеріальної допомоги, була прихована від другого з подружжя при реєстрації шлюбу

d. непрацездатність того з подружжя, хто потребує матеріальної допомоги, виникла в результаті виконання ним службових чи трудових обов’язків

e. усі відповіді правильні

1. Розв'яжіть: А - Б + В = Г + Д, де:

А — шлюбний вік в Україні;

Б - мінімальна різниця у віці, яка повинна бути між усиновлювачем та усиновлюваним;

В — вік, до досягнення якого над неповнолітнім встановлюється опіка;

Г — вік, до досягнення якого особа визнається малолітньою;

Д - мінімальний термін засудження до позбавлення волі одного із подружжя, який надає право іншому розірвати шлюб на підставі лише його заяви.