І. способи виходу екіпажів (підрозділів) на наземну ціль по місцю

Під виходом на ціль по місцю розуміється виявлення цілі з літаків групи, що знаходяться в такій області з якої можливе виконання поставленої бойової задачі (атака, розгорнення, десантування).

Вихід на ціль по місцю забезпечується:

- знанням точного місця розташування НЦ;

- точним численням шляху;

- точним витримуванням ЛЗШ, особливо на останньому перед ціллю ділянці маршруту;

- ведення льотчиком детального орієнтування візуально або за допомогою технічних засобів.

У залежності від характеру цілі, обстановки в її районі, умов польоту, забезпеченості району бойових дій технічними засобами літаководіння (СВЖ) і складу навігаційного устаткування літаків, вихід на НЦ може здійснюватися такими способами:

1. за допомогою автономних навігаційних комплексів (НК) ЛА;

2. за допомогою навігаційних комплексів або інших технічних засобів на борті літака за інформацією, одержуваної від технічних засобів літаководіння, розташованих на землі, кораблі, літаку або штучному супутнику землі (ИСЗ);

3. наведенням із землі[4] (корабля або АК РЛДН) за допомогою РЛС виявлення і наведення;

4. за курсом і часом у сполученні з детальним візуальним орієнтуванням від характерного орієнтира.

1. Вихід на ціль за допомогою навігаційного комплексу може здійснюватися автономно польотом на ціль, на запрограмований ППМ, або польотом від точки оперативної зміни маршруту по лінії шляху минаючої через ціль. Вивод літака на ціль за допомогою автономних навігаційних комплексів, є в даний час основним способом, особливо за преділами робочих областей радіотехнічних засобів (РТЗ) (мал.1).

2. При виході на НЦ із використанням зовнішніх технічних засобів літаководіння, можуть використовуватися кутомірні, далекомірні, кутомірно-далекомірні технічні радіолокаційні засоби (ТРЗ). Крім того, вихід на НЦ може здійснюватися за допомогою БРЛС по радіолокаційних орієнтирах.

3. Наведення за даними РЛС виробляється з ПУ за даними, видаваним на засоби відображення інформації (індивідуального або колективного користування). Для цього на них попередньо наноситься позначка заданої цілі і маршрут виходу на НЦ. Сутність радіолокаційного наведення на НЦ полягає в подачі команд за ­курсом і дальністю до наступної точки маршруту або НЦ і виконанні проводки літаків по ЛЗШ.

Проводка літаків по ЛЗШ здійснюється шляхом радіолокаційного контролю положень позначок відносно ЛЗШ і видачі бічного відхилення на борт керованим екіпажем, а також порівнянням розрахункового часу виходу на ППМ (НЦ) з реальним.

При наведенні на НЦ за даними РЛС, варто враховувати профіль польоту екіпажів до НЦ.

Можливі наступні варіанти профілю польоту до НЦ:

- у зоні радіолокаційної видимості;

- с виходом із зони радіолокаційної видимості;

- поза зоною радіолокаційної видимості з короткочасним набором висоти, що забезпечує радіолокаційне спостереження літаків і уточнення його координат.

4. Вихід на ціль за курсом і часом від характерного орієнтиру є дублюючим для літаків обладнаних навігаційним комплексом. Для виходу на ціль цим способом на відстані до 50 км від цілі вибирається добре видимий з даної висоти орієнтир, через який прокладається лінія шляху на ціль, по можливості уздовж створу майданних або лінійних орієнтирів. Маршрут будується таким чином, щоб за 2-3 км від характерного орієнтира можна установити розрахунковий курс і забезпечити прохід над орієнтиром зі сталою швидкістю на даній висоті.

Момент проходу орієнтира включається секундомір і ведеться детальне орієнтування при строгому витримуванні режиму польоту. Вихід на ціль здійснюється за показниками секундоміра. (мал.1.)