Оцінка радіаційної обстановки

Серед уражаючих факторів ядерної аварії і ядерного вибуху особли­ве місце займає радіоактивне забруднення. Воно поширюється на сотні кілометрів. При цьому на великих площах може створюватися забруд­нення, яке буде небезпечним для населення протягом тривалого часу.

Для визначення впливу радіоактивного забруднення місцевості на особовий склад формувань цивільного захисту при проведенні рятувальних і невідкладних робіт, населення, виробничу діяльність об'єктів народного господарства виявляють і оцінюють радіаційну обстановку.

Радіаційна обстановка — це масштаб і ступінь радіоактивного забруднення місцевості, які впливають на дії формувань рятуваль­них служб, населення і роботу об'єктів народного господарства.

Радіаційна обстановка може бути виявлена й оцінена за даними прогнозу і розвідки.

Для прогнозування радіоактивного забруднення місцевості не­обхідні такі вихідні дані: розміщення атомної станції, вид і по­тужність реактора, координати, потужність і вид ядерного вибуху, час аварії чи вибуху, напрямок і швидкість середнього вітру.

У зв'язку з тим, що процес випадання радіоактивних речовин може тривати кілька годин або днів, ця обставина дає можливість використати дані прогнозування завчасно, тобто до надходження ра­діоактивних речовин до населеного пункту і проведення низки особ­ливо важливих заходів для захисту населення й особового складу рятувальних служб. До таких заходів належать: оповіщення про загрозу радіоактивного забруднення, підготовка об'єктів до перехо­ду на режим роботи в умовах радіоактивного забруднення, завер­шення робіт підготовки протирадіаційних укриттів для розміщення в них людей, підготовка індивідуальних засобів захисту органів ди­хання, підготовка тваринницьких приміщень для укриття сільсь­когосподарських тварин, заготівля кормів, укриття урожаю, захист джерел питної води, продуктів харчування, сировини та ін.

За результатами прогнозування проводиться оцінка можливих наслідків впливу радіоактивного забруднення на населення, на ведення рослинництва, тваринництва, лісового господарства та промис­лову діяльність.

Конкретні дії особового складу рятувальних формувань, керів­ників, власників, спеціалістів і населення, встановлення режиму ро­боти об'єктів в умовах радіоактивного забруднення проводиться тільки на основі оцінки радіаційної обстановки за даними радіацій­ної розвідки.

Розвідка проведе контроль опромінення людей, майна, техніки, землі, рослин і будівель.

Контроль опромінення людей поділяється на дві групи – груповий та індивідуальний.

При груповому контролі один дозиметр видається на групу людей (бригаду, ланку тощо), або проводиться розрахунковим методом за допомогою формули:

Д=	Р сер.* Т
К посл.

де Д – поглинута доза;

Р сер. - середній рівень радіації (визначається за допомогою приладу);

К посл. – коефіцієнт ослаблення захисної споруди.

При індивідуальному контролі дозиметр видається кожному працівнику. Цей метод застосовується для тих категорій, до яких не можна застосувати груповий метод.

Для обліку поглинених доз опромінення ведуться наступні документи дозиметричного контролю:

- відомість видачі вимірювачів дози та обліку;

- журнал контролю опромінення;

- картка обліку доз опромінення;

- донесення про працездатність і зараження людей, техніки та інше.

Контроль опромінення потрібен для того, щоб поглинені дози радіації не перевищували допустимих норм опромінення

Допустимі дози опромінення:

а) на воєнний час:

- про одноразовому опроміненні (до 4 діб) – 50Р;

- при багаторазовому опроміненні за 30 діб – 100Р; за 3 місяці – 200Р; за 1 рік – 300Р.

б) на мирний час:

- у нормальних умовах на 1 рік – 0,5 бер. (1 бер.=1 ренг);

- для персоналу в нормальних умовах на 1 рік – 5 бер.;

- для населення аварійне опромінення на 1 рік – 10 бер.;

- для персоналу аварійне опромінення на 1 рік – 25 бер.

Згідно з цими нормами для населення поглинена доза в нормальних умовах не повинна перевищувати – 0,5 бер. за рік.