Концепція контролінгу, орієнтована на фун. координації

Фін. контролінг - система інформ. забезпечення координації всіх підсистем управління, що передбачає використання методів та процедур з бюджетування, стратегічного планування, управлінського обліку, фін. діагностики, інвестор-рілейшнз, управління ризиками та внутрішнього контролю, які в сукупності зорієнтовані на підвищення ефективності фін.-екон. фін. рішень і збільшення вартості компанії.

Ефективний фін. контролінг означає постачання інформації для прийняття скоординованих фінансово-економічних рішень. Має забезпечити, щоб на підприємстві було “все під контролем”

Концепції: контроль, координація, інформаційне забезпечення.

В Європі переважають концепції контролінгу, які передбачають пріоритетність функції координації. Основні інструменти контролінгу, які забезпечують функцію координації:

- Трансфертні ціни

- Бюджетування

- Премія за результати діяльності

- Алокація (розподіл) витрат

Контролінг - самостійна субсистема управління спрямована на системоутворюючу та системоінтегруючу координацію

 в рамках підсистеми управління і між окремими підсистемами управління із урахуванням особливостей виробничої системи

 та на підтримку менеджменту для виконання специфічних задань координації з урахуванням заданих цілей.

24.Концепція п'ятикутника (PENTAGON)

Концепція „Pentagon " - рамкова .модель оцінки та реалізації потенціалу зростання вартості компанії, яка вкіючає ряд послідових етапів максимізацїї вартості. Вона пояснює причини різниці між внутр. оцінками вартості компанії (DCF, MVA) та ринк. оцінкою, а також окреслює шляхи максим. вартості.

Оцінка потенціалу зростання вартості розпочинається з визначення актуальної ринкової вартості компанії. Мова йде про вартість, яка форм. перш за все на фонд. ринку і залежить від суб'єк. очікувань учасн. ринку та рівня їх інформ. забезпеч.

На 2 етапі розраховується внутрішня вартість (as is). Для розрахунку внутрішньої вартості використовуються переважно методи доходного підходу, зокрема DCF та дисконтування EVA. Різниця між внутр. та зовнішніми оцінками є наслідком інформаційної асиметрії та різних очікувань щодо перспектив розвитку компанії учасників ринку капіталів та менеджменту.

3-тя складова концепції включає комплекс можтивих заходів щодо внутрішньої реструктуризації (мобілізація внутрішніх резервів зростання вартості). Внутрішня реструктуризація має бути спрямована на впровадження стратегії, яка б забезпечила довгострокові конкуренті переваги на основі збалансування майбутнього ресурсного потенціалу (фінансового, людського та виробничо-технічного) та конкурентного середовища.

4 етап полягає в оцінці перспектив зростання вартості у результаті гіпотетичної зовнішньої реструктуризації. До зовнішньої реструктуризації відносяться заходи з реорганізації компанії (корпоративна реструктуризація), основним завданням яких є отрим. переваг у вигляді ефекту синергізму або конкур. переваг у результаті диверсифікації діяльності та правової відособленості окремих структурних підрозділів (реорганізація, спрямована на розукрупнення. У рамках корпоративної реструктуризації здійснюються операції типу ..Mergers" та „acquisition" (М&А). У міжнародній практиці термін ..Mergers" (злиття) прийнято застосовувати для позначення об'єднання або злиття декількох підприємств. Аквізішія (від лат. acquisitio - придбавати. досягати) - це скупка корп. прав підприємства, у результаті чого покупець набуває контролю над чистими активами та діяльністю такого підприємства.

5 етап оцінки потенціалі зростання вартості полягає у визначенні максимальної вартості компанії з урахування внутрішньої та зовнішньої реструктуризації, а також фінансового інжинірингу. Під фінансовим інжинірингом розуміють комплекс заходів із проектування, розробки та впровадження інноваційних фінансових інструментів та процесів, спрямованих на мінімізацію вартості затучення капіталу та максимізацію доданої вартості. Може включати заходи щодо оптимізації структури капіталу, використання новітніх інструментів формування власного та позичкового капіталу. Фінансовий інжиніринг передбачає використання економетричних статистичних та автоматизованих методів обгрунтування прийняття фінансових рішень, зокрема щодо оцінки облігацій, опціонів та інших фінансових інструментів.