Індивідуальність – інтегральна біопсихосоціальна характеристика людини
Поняття “індивідуальність” використовується в психології при описі двох видів явищ.
1. При аналізі індивідуальних відмінностей індивідуальність розуміється як своєрідність психологічних властивостей людини, що виявляється в різних сферах (інтелекті, темпераменті, особистості). У цьому контексті індивідуальність протиставляється “середній” людині, тобто прояви властивостей окремої людини протиставляються їх типовим проявам (середньогруповим тенденціям), що виражається в правилі не переносити закономірності, отримані на групі, на конкретну людину.
2. При аналізі ієрархічної організації психологічних властивостей людини індивідуальність виступає як вищий рівень цієї ієрархії по відношенню до індивідного і особистісного рівнів: індивід – особистість – індивідуальність. У цьому випадку індивідуальність є відносно закритою системою і унікальним поєднанням всіх властивостей людини як індивіда і особистості. За образним висловлюванням Б.Г. Ананьєва, особистість є “вершиною” структури психологічних властивостей, а індивідуальність – “глибиною” особистості. Цілісність індивідуальності в цьому випадку визначається єдністю властивостей, що відносяться до різних ієрархічних рівнів, причинно-наслідковими зв’язками між властивостями різних рівнів і провідною роллю властивостей особистості, які перетворюють індивідні властивості [38].
Специфічним способом дослідження індивідуальності є ідіографічний підхід, запропонований В. Штерном і детально розроблений Г. Оллпортом. Методи ідіографічного вивчення індивідуальності орієнтовані на дослідження окремих людей (а не груп) і мають на меті зображення індивідуальності як унікального цілого.
Багато авторів підкреслюють розуміння індивідуальності як сукупності (симптомокомплексі, синдромі тощо) різних властивостей – від біохімічних і нейрофізіологічних до особливостей творчого самовираження (майже нічого, на жаль, не кажучи про механізми їх формування). Водночас існують значні розбіжності в тому, чи вважати індивідуальність якісно новою, цілісною характеристикою, що описує інтегральні способи реалізації людини протягом життя, або ж треба говорити “лише” про індивідуальні особливості тих або інших психічних – зокрема особистісних – процесів, рис і станів. В останньому випадку поняття “індивідуальність” використовується для визначення однієї із сторін конкретної форми активності, для вираження “не цілісності, не всебічної повноти, а своєрідності, неповторності певного явища, його неподібності на інші явища цього виду” [19, с. 51].
Разом з тим, саме з аналізом інтеграційних ефектів функціонування індивідуальності (таких як, наприклад, адаптивність, компенсаторність, оптимальність або результативність), пов’язано основне питання диференціальної психофізіології і психології – “чим кожний з нас відрізняється від інших людей” [24]. У цій фразі полягає суть наступної межі, що пролягає між загальнолюдськими (універсальними психічними і соціокультурними) закономірностями і тим, як ці загальні закони заломлюються в неповторному світі суб’єктивної реальності. Носієм цього світу (що репрезентує його зовні) є індивідуальність як унікальний цілісний феномен, що виявляється інтегралом всіх рівнів внутрішньої і зовнішньої взаємодії, яка включає процеси диференціації і координації. Очевидно, що аналіз наступної межі, перехід через яку виводить нас до поняття “метаіндивідуальності”, що включає також різні форми взаємодії суб’єктивних світів індивідуальності, стане предметом розгляду інших розділів [12; 21]. Ми ж звернемося поки до другого, тимчасово винесеного за дужки, полюсу “парадигмальної дихотомії”.
Рівні у структурі індивідуальності | Властивості, що входять у кожний рівень | Системо- утворюючі властивості |
1. Індивід | 1) Стать, вік, конституція, нейродинаміка 2) Психофізіологічні функції, органічні потреби 3) Задатки, темперамент | Властивості особистості |
2. Суб’єкт діяльності | 1) Когнітивні характеристики, комунікативні властивості, працездатність 2) Здібності | |
3. Особистість | 1) Статус, соціальні ролі, структура цінностей 2) Мотивація поведінки 3) Характер, схильності | |
B.C. Мерлін(1986) | ||
1. Властивості організму | 1) Біохімічні властивості 2) Загальносоматичні властивості | Індивідуальний стиль діяльності |
2. Психічні властивості | 1) Темперамент 2) Властивості особистості | |
3. Соціально-психологічні властивості | 1) Соціальні ролі в соціальній групі 2) Соціальні ролі в історичних спільнотах | |
Е.А. Голубєва (1989) | ||
1. Організм | 1) Первинні потреби 2) Властивості нервової системи, загальні для людини і тварин 3) Спеціально людські властивості нервової системи 4) Прижиттєво сформовані системи часових зв’язків | Емоційність, активність, саморегуляція, спонукання |
2. Особистість | 1) Схильності 2) Найбільш узагальнені властивості темпераменту 3) Реалізація здібностей 4) Властивості характеру |
Таблиця 3.2