Загальне поняття про сприйняття
Сприйняття — це відображення в корі головного мозку предметів і явищ, що діють на аналізатори людини. На відміну від процесу відчуття при сприйнятті людина пізнає не окремі властивості предметів і явищ, а предмети і явища навколишнього світу в цілому. Інакше кажучи, сприйняття має цілісний характер.
Сприйняття — складна діяльність, у процесі якої людина глибоко пізнає навколишній світ, обстежує предмети, які сприймає. Важливою складовою частиною діяльності сприйняття є рухи — рухи ока, що розглядає предмет, рухи руки, що обмацує предмет або маніпулює з ним, і т. д.
У процесі сприйняття відображуються різноманітності їх сторін та властивостей. Навіть окремі ізольовані предмети найчастіше сприймаються на якому-небудь фоні. Можна сказати, що сприйняття відображує шматочок великої і складної картини зовнішнього світу.
Фізіологічні основи сприйняття
Згідно з ученням І. П. Павлова, в основі сприйняття лежать складні системи тимчасових нервових зв'язків. Предмети або явища навколишнього світу мають ряд властивостей і діють цими властивостями на різні аналізатори. Сприймаючи вперше незнайомий предмет (наприклад, лимон), дитина відчуває його округлу форму й жовтий колір (через зоровий аналізатор), його своєрідний аромат (через нюховий аналізатор), м'яку, шорстку поверхню (через шкірний і руховий аналізатори), його кислий смак (через смаковий аналізатор). Таким чином, предмет, у даному
разі лимон, виступає як складний, комплексний подразник. Сприйняття ж, як указував ще І. М. Сєченов, є зв'язок: різних відчуттів. Таким чином, в основі сприйняття лежать так звані міжаналізаторні зв'язки, зв'язки між різними аналізаторами.
Якщо явище, яке сприймається, за самою своєю природою діє тільки на один аналізатор (наприклад, при сприйманні мелодії чи сприйманні звукової мови), то в основі сприйняття лежать системи внутрішньоаналізаторних зв'язків, зв'язків у межах одного аналізатора.
Види сприйняття
У процесі сприймання не всі аналізатори відіграють однакову роль. Один з аналізаторів звичайно є провідним. Залежно від того, який аналізатор відіграє у сприйманні основну роль, розрізняють види сприйняття — зорові, слухові, нюхові, смакові, дотикові. Складні види сприйняття (в навчальній діяльності учня) є комбінаціями, поєднанням різних видів сприйняття. Наприклад, сприйняття навчального тексту. Під час його читання вголос є поєднання зорового й слухового сприйнять.
Особливості сприйняття
Сприйняття не є просто механічне, дзеркальне відображення мозком людини того, що перебуває перед її очима, або того, що чує її вухо. Сприймання завжди активний процес, активна діяльність. Сприймання тісно пов'язане з минулим досвідом людини взагалі, досвідом сприйнять зокрема. Сприйняття завжди має усвідомлений характер. Людина не тільки виділяє групу відчуттів і об'єднує їх у цілісний образ, а й усвідомлює цей образ, відносить його до певної категорії предметів.
Велику роль відіграє в процесі сприймання упізнавання, без упізнавання фактично немає самого сприйняття. У процесі упізнавання, як зазначив І. М. Сєченов, людина немов накладає образ того, що бачить у даний момент, на образ попередніх сприйнять, які зберігає її пам'ять: якщо ці образи збігаються, людина впізнає предмет, що перебуває перед нею.
Часто сприймання має характер поступового пізнання, яке дедалі більше уточнюється.
Наприклад, з-за повороту дороги виїздить автомашина. Хлопчик кричить:
— Машина, машина!
— Це «Москвич»!..
— Це наш «Москвич»! Тато приїхав!
Іноді процес упізнавання виникає не миттєво, і людині доводиться приглядатися чи прислухатися, щоб дістати нові відомості від сприйманого.
У тих випадках, коли предмет не впізнається, процес сприймання має незакінчений характер. Тоді людина ставить завдання більш або менш точно визначити, що перебуває перед нею, вона будує різні припущення, порівнює предмет, який сприймає, з цілим рядом знайомих їй раніше предметів. Порівняння невідомого з відомим при наявності досвіду в людини, яка сприймає нове, може привести до більш або менш повного, невідомого, а в разі відсутності достатнього попереднього досвіду часто призводить до помилкового сприйняття. Так, учні IV класу в обвалі крутого берега річки знайшли сокиру кам'яного віку. Ніхто з цих хлоп'ят ніколи не бачив такого предмета, а тому діти не могли впізнати його.
Спалахнула гаряча суперечка: «Це звичайний камінь, який обточила вода».— «А чому там така кругленька дірка? Хто цю дірку зробив?» — «Дірку зробили краплі води, що довго капали в одне місце». Для доведення, що це простий камінь, оброблений водою, дїти почали шукати в піску й глині схожі камені й порівнювати їх з сокирою. Так учні і не зуміли розібратися в тому, що перед ними був предмет людської праці і знаряддя цієї праці.
(Минулий досвід сприйнять людини, його спрямованість, схильності та інтереси впливають на діяльність органів чуття (очі, вуха). Це називається вибірковістю сприйняття. Кожен фахівець схильний сприймати в предметах та явищах головним чином те, що його цікавить, що він вивчає, і він не помічає тих деталей в предметах і явищах, якими не цікавиться.1 Це створює індивідуальний підхід людини до сприйняття. Тому й говорять про професійне сприймання в людей різних спеціальностей: художник-живописець бачить у навколишньому насамперед красу людей, природи, форм, ліній та барв; композитор помічає красу звуків; ботанік — особливості будови рослин; інженер-конструктор — механічні й фізичні закономірності. Вибірковість сприйняття часто визначає й те, на що людина звертає свою увагу, що є основним у сприйнятті людини в даний момент, а що — другорядним.
На мал. 18 можна побачити й два людські профілі й вазу — все залежить від того, що буде фігурою у сприйнятті: профілі чи ваза. Так і в житті часто буває. Розмовляючи на багатолюдній вулиці зі своїм другом, ви бачите у натовпі лише
свого співбесідника, а вся маса людей для вас — лише фон. Якщо ж у натовпі ви
никає яка-небудь особлива подія, то ваша увага переключається, і ви вже менше
сприймаєте співбесідника, а більше — навколишніх.
Сприйняття може визначатися й характером діяльності, в яку воно включене. Одного художника запитали, як він сприймає апельсин. Він відповів: «Тут усе залежить від того, чому служить це сприйняття. Я сприймаю апельсин по-одному, коли я купую його, по-другому, коли я їм його, і по-третьому, коли я його малюю».
Учні молодшого шкільного віку краще помічають яскраві кольорові плями, яскраво пофарбовані предмети, великі предмети серед маленьких. Діти краще бачать рухомі предмети на фоні нерухомих. Малюнок, виконуваний учителем на дошці, сприймається молодшими школярами більш повно й досконало, ніж той самий малюнок, який показують уже у готовому вигляді. Все, що включено у трудову, навчальну, ігрову діяльність учня і тим самим викликає його активність і підвищений інтерес, сприймається повніше. Різноманітні практичні заняття на уроках праці завжди ведуть до глибшого сприйняття, а отже, і пізнання предметів та явищ.
(Характерна особливість сприйняття — його константність. Константністю сприйняття називається збереження постійного, незмінного сприйняття предметів при зміні їх освітленості, положення у просторі, відстані від людини, яка сприймає, і т. д. )Хоч предмети щоразу виглядають по-іншому, людина сприймає їх як відносно сталі за величиною, формою, кольором. Константністю сприйняття пояснюється те, що білий папір або крейда здаються білими і при денному, і при електричному світлі, тоді як насправді колір їх при зміні освітленості істотно змінюється Обличчя школярів, що грають на шкільному подвір'ї, здаються однаковими за величиною, хоч одні з дітей знаходяться поруч з нами, а інші — на відстані кількох десятків метрів (і величина зображення їх облич на сітківці нашого ока значно менша). Константність сприйняття забезпечує впевнене орієнтування в навколишньому світі.
Спостереження
І. М. Сєченов розрізняв два види сприйняття: сприйняття як реакцію схоплювання і сприйняття як реакцію детального бачення.
Реакція схоплювання спрямована на те, щоб тільки впізнати предмет, створити про нього найзагальніше враження чи визначити якусь його якість. Наприклад, переходячи через вулицю, ми охоплюємо оком (упізнаємо) автомобіль, що мчить на нас, вмить визначаємо його відстань від нас. Ці відомості про зовнішній світ потрібні для поточного орієнтування і дають про навколишнє лише уривчасті, неповні знання. Схоплююче сприйняття переважає в дітей дошкільного віку і в учнів І—II класів.
Сприйняття як реакція детального бачення спостерігається при глибокому вивченні, пізнанні предметів навколишнього світу. Реакція детального бачення необхідна також для повного сприйняття предмета, щоб зобразити його в малюнку чи скульптурі, для сприйняття плану або креслення, за яким створюватиметься та чи інша річ. Таке цілеспрямоване планомірне сприйняття називається спостереженням.
Спостереження як реакція детального бачення найтіснішим чином пов'язане з процесами мислення, тобто процесами аналізу й синтезу, з другою сигнальною системою, і є справді людським пізнанням навколишнього світу.
Учителю абсолютно необхідно спеціально організувати спостереження учнів, навчати їх спостерігати, формувати спостережливість у дітей як рису особистості. Лише за цієї умови можна розвинути пізнавальні здібності дітей.