Стратегія і тактика антикризового керування
Метою антикризового керування фірмою є розробка і першочергова реалізація заходів, спрямованих на нейтралізацію найбільш небезпечних шляхів у ланцюжках економічних явищ, що приводять до кризового стану. Керування повинне поєднати стратегічний і тактичний аспекти. Суть стратегічного керування полягає у вживанні заходів, що дозволяють запобігти настанню кризи. Тактичне керування має на меті розробку і реалізацію заходів для виведення фірми з кризового стану.
На стадії стратегічного керування всі рішення приймаються вищим керівництвом, а самі процеси антикризового менеджменту приймають різні форми, в залежності від ступеня розвитку проблемних ситуацій, глибини розвитку кризи і наявної системи керування. Однак головним завданням тут є здійснення заходів для запобігання настання проблемних, особливо кризових і надзвичайних ситуацій.
На стадії тактичного менеджменту також існує ряд підходів і прийомів антикризового керування, основними з яких є керування відхиленнями і метод керування в надзвичайних ситуаціях, що вимагає перерозподілу функцій самого керівництва фірмою.
Керування відхиленнями – це система діяльності, заснована на виявленні і доведенні до відома керівника тільки тієї інформації, яка обов'язково вимагає його особистої уваги. Для цього відповідно вся інформація поділяється на дві частини: питання, якими може займатися тільки керівник, і питання, з якими може впоратися і підлеглий.
В основі керування відхиленнями лежить система нормативів стандартів діяльності фірми, що складаються відповідно до реальних умов і прогнозу на майбутнє. На їхній базі формуються критерії і відхилення від планів (нормативів, стандартів), що допускаються і якими варто керуватися при прийнятті рішень.
Постійне спостереження за поточним станом справ дозволяє виявити відхилення від норми стандартів і на основі зіставлення з фактичним становищем прийняти рішення про необхідні дії для відновлення контролю над подіями чи коректуванню самих нормативів у зв'язку зі зміною обставин.
Відхилення в процесі досягнення намічених цілей можуть виникати:
- внаслідок невизначеності майбутнього і виникнення ситуацій, які просто важко собі уявити;
- через ігнорування можливості настання тих чи інших подій, про які добре відомо;
- через помилки виконавців, викликані як їхньою некомпетентністю (відсутністю необхідних знань, досвіду чи втомою), так і несумлінністю, злочинною недбалістю і т.п.;
- через зовнішні причини, що не залежать від виконавців.
Для адекватної реакції на відхилення їх необхідно "розсортувати" за термінами, ресурсами, кількісними і якісними характеристиками. При цьому керівник може почати наступні види коригувальних дій:
- залишити все, як є, якщо відхилення не грозять катастрофічними наслідками, можливо, все втрясеться саме собою;
- доручити підлеглим зайнятися виправленням становища в оперативному порядку, якщо ситуація не дуже серйозна;
- самому прийняти важливе управлінське рішення, засноване на глибокому аналізі причин і наслідків.
Застосування методу керування відхиленнями, як і за контрольними точками, дозволяє керівникам зосередитися на деяких найбільш важливих проблемах, не розтрачувати даремно свої сили і здібності, не бути "прив'язаним" до свого робочого місця. Воно скорочує кількість прийнятих рішень, підвищує їхню обґрунтованість, дозволяє відвернути помилки, що мали місце в минулому. Цей метод дає можливість ефективно використовувати найбільш кваліфіковані кадри й уникати незапланованих ситуацій і дій.
Однак, керування відхиленнями часто розвиває в керівників занадто формалізований підхід до справи і, при відсутності значних порушень, створює почуття безпеки, може "приспати". Керування відхиленнями вимагає створення особливої системи звітності, що не викликає в керівників особливого ентузіазму, тому для економії часу вони часто, виходячи з удаваної стабільності ділового життя, воліють використовувати поверхневу інформацію і недостатньо надійні дані, що здатне викликати великі небезпеки.
Необхідно мати на увазі, що часто цей метод не дозволяє врахувати небезпечні коливання в ряді факторів, наприклад, у поведінці персоналу. Нарешті, він не звільняє керівників від необхідності приймати рішення.
Керування відхиленнями ґрунтується на ряді принципів, які необхідно враховувати при впровадженні цього методу в практику:
- вироблення довгострокової стратегії, що базується не на "життєвій мудрості" менеджера, а на документально підтверджених фактах й умінні відрізнити головне від другорядного;
- звільнення від забобонів і делегування підлеглим значної частини повноважень на вироблення і прийняття рішень, розвиток в них звички до самоконтролю, натиск на фахівців;
- прагнення керівника до співробітництва з підлеглими;
- використання керування відхиленнями для постійного підвищення кваліфікації підлеглих.
Зрозуміло, що в таких умовах керівник повинен бути готовий до інтенсивної і дуже складної й відповідальної роботи.