Поцедура пихологічного консультування людей похилого і старчого віку

Особливості психокорекції, психоконсультування, психотеравпетичної діяльності організації психологів.

Психокорекційна робота практичних психологів у сфері організаційної психології теж має певні особливості. Зважаючи па те, що психологічна корекціяє «тактовним втручанням у процеси психічного і особистішого розвитку людини з метою виправлення відхилень у цих процесах і часто впливає не лише на особистість, а й на її оточення, організацію життєдіяльності», можна виділити низку основних завдань щодо оптимізації психологічних засад управління організаціями. Але при цьому слід нагадати, що психокорекційна робота характеризується досить значним досвідом її проведення стосовно дітей і підлітків, а з дорослими її практикують дещо менше. Як один із видів психологічної допомоги керівникам психокорекція лише починає розвиватися. Мабуть, це обумовлено віковими особливостями клієнтів та їх високим соціальним статусом, що викликає неабиякі труднощі в таісій діяльності.

Стосовно діяльності безпосередньо керівника організації психокорекційна робота може бути спрямована, наприклад, на вирішення наступних завдань:

• корекція складових власне управлінської діяльності керівника (управлінської концепції, стилю керівництва, особливостей ділового спілкування, стратегії поведінки в конфлікті, делегування повноважень, уміння організувати свій робочий час тощо);

• певних особистіспих характеристик керівника (підвищеного збудження, імпульсивності, підозрілості, недовіри, тривожності, надмірної відповідальності тощо).

Щодо діяльності «управлінської команди» та колективу організацій психокорекційна робота може стосуватися таких проблем:

• корекція стратегій та способів взаємодії членів «команди» при вирішенні управлінських проблем;

• корекція ставлення членів колективу до виконання своєї діяльності і прояву ініціативи та активності.

• корекція ставлення членів колективу до керівника та подолання комунікативних бар'єрів, які виникають;

• корекція стосунків у колективі та соціально-психологічного клімату в організації в цілому тощо.

Слід зазначити, що психокорекційиа робота з колективом загалом є складнішою, оскільки вона повинна враховувати механізми групової взаємодії та розвитку.

Консультативна робота організаційних психологів полягає в наданні допомоги менеджерам і персоналу організацій з питань здійснення ефективного управління організацією (добору кадрів, оцінки їх професійної придатності, визначення шляхів оптимізації управлінської взаємодії тощо).

Поцедура пихологічного консультування людей похилого і старчого віку.

Проблема соціального страху, страху перед майбутнім не нова, але актуальна для нашої країни, де багато років панував погляд на людину як на носія головним чином суб'єктивних, тобто активних якостей. Сьогоднішня ситуація масового страху перед майбутнім виявилася несподіваною з усіма відповідними економічними, політичними і психологічними втратами і витратами.

Особливо гостро це питання постає для юнацького віку і пізньої зрілості. Це обумовлено тим, що в юнацькому віці на даному етапі психологічного розвитку в період вікової кризи відбувається зміна соціальних ролей, визначений рубіж, що найбільш актуальний для старшокласників. Виникає очікування змін у майбутньому (і не завжди позитивних, сприятливих, але і негативних, тривожних), тому що юність це певний етап дозрівання і розвитку людини, що лежить між дитинством і дорослістю. Звідси і страх перед майбутнім, тому що відбувається усвідомлення власної індивідуальності і її властивостей, поява життєвого плану, настанови на свідому побудову власного життя, поступове вростання в різні сфери життя, і в тому числі острах того, що руйнується звичний уклад життя, іде в минуле те, що ще недавно складало сенс життя.

У пізній зрілості з віком 50-55 років пов'язана чергова нормативна криза: людина в черговий раз підбиває підсумок своєї минулої діяльності і здійсненням, замислюється про свої цілі з урахування свого професійного статусу, фізичного стану і стану справ у родині. Криза 50-років має об'єктивні причини і припускає істотну перебудову особистості з урахуванням зміни положення людини в житті. Це якісно нова ситуація не тільки освоєння нових соціальних ролей, але і нового відношення до власного життя і до життя взагалі. Кількість проблем у пізній зрілості не зменшується, а навпаки, наростає, у тому числі і таких, до яких доросла людина може бути не готова, що може призводити до песимізму, переживання страху майбутнього, відставання від життя.

В останні роки інтерес до проблем людей юнацького і зрілого віку помітно зріс. Про це мова йде в численних дослідженнях, на науково-практичних конференціях, круглих столах. Разом з тим, систематичного викладу і дослідження проблеми переживання страху майбутнього людьми в період вікових криз у юнацькому, а особливо в пізньому зрілому віці вочевидь бракує. Тому сьогодні об'єктивно виправдане прагнення створити відповідну теорію страху майбутнього, додати феномену страху статус специфічного предмета психологічного пізнання і виробити адекватні принципи його аналізу.

Таким чином, під час переживання страху майбутнього в період вікових криз процеси, що відбуваються в цей час, перебудови смислових структур свідомості і переорієнтації на нові життєві задачі, що призводять до зміни характеру діяльності і взаємин, впливають на подальший хід розвитку особистості.