Тема 2.5. індивідуальна оздоровча система як основа повноцінного довголітнього життя

Основні поняття та терміни: оздоровча система, індивідуальна оздоровча система, загартування, моржування, повітряні ванни, дихальна гімнастика, оздоровче голодування.

Зміст навчального матеріалу теми 2.5.

Сутність оздоровчих систем. Природні засоби оздоровлення: загартування, сонячні ванни, повітряні ванни, обливання холодною водою, моржування, дихальна гімнастика, оздоровче голодування. Основні принципи та вимоги до оздоровчих систем. Самодіагностика захворювань на ранній стадії. Очищення організму. Раціональна організація трудової діяльності.

Рекомендована література:

1. Бреханов Й.Й. Валеология - наука о здоровье. - 2-е изд., доп., перераб. - М.: Физкультура и спорт, 1990. - 208 с.

2. Бостонов В. ф. Секреты целителей Востока. - Ташкент: Узбекистан, 1993. -304с.

3. Дерябин А.М. Продлите молодость свою. -Душанбе: Издательство ЦК КП Таджикистана, 1991. - 334 с.

4. Дободин В.Т. Здоровье и духовность. - С.-Петербург: АО «Комплект», 1991. (Путь к единству: Т. 1, ч. 1, 2) - 389 с.

5. Иванченко В.А. Как быть здоровым. - 20-е изд., перераб. и доп. - С.-Петербург:АО «Комплект», 1994. - 302 с.

6. Каминский В.Б. Друг здравия: Система природного оздоровления /Сокр. текст А.О.Кузъменко. предисл. З.А. Городицкая. - К: МП «Колаж», 1993. - 304с.

7. Лох Ман Чун Г.Е. Эта замечательная йога, или взгляд в себя. - М.: Физкультура и спорт, 1992.

8. Малахов Г.П. Целительные силы. Т. 4. Создание собственной системы оздоровления и лечения болезней. - С.-Петербург: АО «Комплект», 1994. - 320 с.

9. Орлин В.С. Система природного оздоровления («Детка» Порфирия Иванова). -М.: Советский спорт, 1991. - 48 с.

10. Терников Л.И. Рациональная йога. - М.: Знание, 1992. -16с.

11. Товстуха Є.С. Українська народна медицина. 1000 унікальних авторських рецептів. - Київ: Рось, 1994. - 349 с.

Інформаційний матеріал

Людина є частиною природи. Взаємодіючи з іншими її компонентами, вона живе за її загальними законами, бере участь в обміні з довкіллям речовинами, енергією, інформацією.

Кожний подразник зовнішнього середовища сприймається людськими рецепторами. Важливе значення для людського організму мають такі довколишні чинники, як світло, температура, тиск, вода.

Особливу роль у підвищенні адаптаційних можливостей організму, його витривалості відіграє загартування.

Загартовування — це комплекс методів цілеспрямованого підвищення функціональгних резервів організму та його опірності до несприятливої дії факторів довкілля.

Суть загартовування полягає в тренуваннi терморегуляторного апарату, в розвитку захисних функцiй органiзму до шкiдливих факторiв зовнiшнього середовища. В результатi загартовування, як уже зазначалось, пiдвищується стiйкiсть органiзму до несприятливих погодних факторiв. Крім того, загартовування зміцнює нервову систему людини. Останнє пояснюється тим, що шкіра і нервова система функціонально тісно пов’язані між собою, оскільки розвиваються з одного зародкового листка.

При загартовуваннi треба дотримуватися певних принципiв:

1. Принцип поступовостi. Силу подразнення потрiбно пiдвищувати поступово. Так, приступаючи до водних процедур потрiбно починати з прохолодних, а потiм переходити до холодних;

2. Систематичнiсть загартовування. Загартовуючi процедури слiд приймати регулярно, оскiльки адаптацiя до дiї подразника виробляється i розвивається потрiбним чином лише при багатократному її повтореннi;

3. Рiзноманiтнiстю засобiв загартовування досягається не лише стiйкiсть до рiзних факторiв, але й наростає ступiнь загартованостi;

4. Індивiдуалiзацiя загартовуючих процедур за вiком i станом здоров’я.

Загартовуватись можна як мiсцевими, так i загальними процедурами.

Що стосується розтирання шкiри пiсля охолодження, то це сповiльнює утворення стiйкостi до коротких i рiзких перепадiв температур. Перекривають загартовуючий ефект i м’язевi навантаження з вираженою теплопродукцiєю. Тому фiзичнi вправи в процесi загартовування повиннi бути помiрними або спiввiдносними з iнтенсивнiстю охолодження.

Загартовування повiтрям. Повiтрянi ванни найбiльш легкi i безпечнi. З них рекомендується починати загартовувальнi процедури. Позитивний вплив повiтряних ванн залежить вiд температури, вологостi, рухливостi, чистоти i iонiзацiї повiтря. Якщо заняття фiзичною культурою проводяться на свiжому повiтрi, то немає необхiдностi в спецiальному прийомi повiтряних ванн. Загартовування повiтрям слiд починати при 15-20°С i по мiрi адаптацiї до цього рiвня переходити до 10⁰С, починаючи з 15-20 хв. в поєднаннi з фiзичними вправами. Холоднi повiтрянi ванни можна закiнчувати розтиранням тiла i теплим душем. Однiєю iз форм загартовування холодним повiтрям зимою є сон при вiдкритiй кватирцi.

Загартовування водою. Вода має велику теплопровiднiсть i сильний термiчний вплив, порiвняно з повiтряною ванною тiєї ж температури. Головними факторами гiдропроцедур є температура, тривалiсть дiї, механiчний (масуючий) тиск i гiдроудари, особливо при плаваннi i прийомi душу. Це покращує лiмфо- i кровообiг. Для загартовування необхiдна прохолодна (33-20°С) i холодна (нижче 20°С) вода. Температура оточуючого повiтря на початку загартовування повинна бути 17-20°С.

При водних процедурах завжди слiд добиватися активної шкiрної реакцiї — почервонiння i вiдчуття розiгрiву. Найкращий час для загартовувальних процедур — вiдразу пiсля ранкової зарядки. Холодовi процедури перед сном не рекомендуються, оскiльки вони збуджують нервову систему i погiршують сон. Ранковi воднi процедури сприяють переходу органiзму в активний, бадьорий стан. Загартовування водою починають з обтирань — найбільш м’яких водних процедур (рушник, змочений водою). Тривалiсть процедури — 4-5 хв.

Ще бiльший загартовуючий вплив має холодний душ. Тут механiчний напiр води досягає 4 атм. Температура душа на початку загартовування — бiля 30-32°С, тривалiсть прийому — не бiльше 1 хв. Далi температуру слiд знижувати приблизно на 1⁰С через кожнi 3-4 днi, а тривалiсть процедури збiльшувати до 2 хв.

При високому ступенi загартованостi використовуються контрастнi душi, поперемiнно холодною i теплою водою.

Пiдвищують стiйкiсть органiзму до простудних захворювань такi простi i доступнi всiм воднi процедури як обливання стоп i полоскання горла холодною водою. Особливо корисний такий вид загартовування тим, хто схильний до захворювань носоглотки.

Стопи (до кiсточок) занурюють в таз з водою кiмнатної температури на 1 хв. Потiм їх розтирають махровим рушником до вiдчуття тепла. Тривалiсть процедури щоденно збiльшують на 1 хв., до 10 хв, знижуючи при цьому температуру кожнi 3 днi на 1°С. Через 2 мiсяцi температура повинна бути не вище 5-7°С.

Корисно загартовувати ноги, поперемiнно опускаючи їх то в теплу, то в холодну воду.

Загартовування сонцем — точнiше, прийом повiтряно-сонячних ванн. В помiрних дозах сонячне промiння сприятливо впливає на обмiннi процеси, розвиток дитячого органiзму, посилює дихання i кровообiг. Крiм того, сонячнi ванни сприяють виробленню витривалостi до тепла.

Починають загартовування сонцем з 5-10 хв. кожний день, доводячи час до 2-3 год.

Сонячнi ванни краще приймати в ранковi години — з 9.00 до 10.30. Найбiльш корисний травневий загар.

Сонячнi ванни допустимi тiльки через 2 год. пiсля прийому їжi. Приймати їх рекомендується натще.

Загартовування ходiнням босонiж — корисне в дуже багатьох аспектах. Дослiдження останнiх рокiв показали, що терморецептори розмiщенi на поверхнi шкiри нерiвномiрно. Якщо на 1 см² шкiри в середньому приходиться по 2 точки, якi сприймають тепло (сосочки Руфiнi) i 12 холодових точок (колби Краузе), то на шкiрi стоп i слизовiй оболонцi дихальних шляхiв їх є значно бiльше. Велика кiлькiсть холодових i теплових точок на пiдошвi є причиною того, що саме охолодження нiг у незагартованих людей часто викликає простуднi захворювання.

Взуття, яке все життя майже безперервно носить сучасна людина, створює для нiг постiйний комфортний мiкроклiмат. Тому вiд функцiональної бездiяльностi теплорегуляторна реактивнiсть рецепторiв пiдошв поступово знижується. Будь-яке охолодження нiг у незагартованої людини може викликати застуду. До того ж, оскiльки стопи знаходяться в безпосередньому рефлекторному зв’язку iз слизовою оболонкою верхнiх дихальних шляхiв, при мiсцевому охолодженнi нiг її температура рiзко знижується, внаслiдок чого виникає кашель i хрипота. Охолодження слизової оболонки дихальних шляхiв у незагартованих людей сприяє активiзацiї вiрусiв грипу, якi при звичайнiй температурi тiла людини залишаються в пасивному станi i через 1-2 днi, не викликавши хвороби, гинуть.

Крiм загартовуючої дiї ходьба босонiж має також великий вплив на багато фунцiй органiзму через тактильну чутливiсть шкiри пiдошвенної поверхнi стопи. На пiдошвi є величезна кiлькiсть механорецепторiв, якi сприймають рiзноманiтнi тактильнi подразнення вiд легких доторкiв до сильних натискувань i ударiв, якi викликають бiль. На кожен 1 см² поверхнi шкiри приходиться в середньому до 200 механорецепторiв (тiлець Мейснера, дискiв Меркеля i Паччiнi), а на пiдошвi їх є значно бiльше.

Академiк А.А.Микулiн вважає, що iоносфера через атмосферу «забирає» з людини негативно зарядженi iони, а зарядження статичною електрикою вiдбувається безпосередньо вiд земної поверхнi через ноги.

У багатьох людей словосполучення "здоровий спосіб життя" асоціюється з нудним, позбавленим усіляких задоволень існуванням. Насправді все відбувається з точністю до навпаки. Той, хто починає дбати про свій організм, відчуває, як він з вдячністю відгукується на цю турботу. У людини не лише поліпшується самопочуття, а й підвищується життєвий тонус, урівноважується психіка, змінюється у позитивний бік настрій, загострюється розум, відновлюється пам'ять, пожвавлюється інтерес до життя тощо

Оздоровчі системи — системи теоретичних знань і практичних методів, які забезпечують збереження здоров'я й формування здорового життя.

Системи можуть містити в собі фізичні вправи й комплекси гімнастики, правила раціонального харчування та моральні постулати, психологічні практики і принципи організації здорового способу життя, різні види єдиноборств і масаж.

Розробити індивідуальну оздоровчу систему ви зможете, спираючись на наукові знання про людину та природу. Щоб уникнути серйозних помилок при її створенні, слід керуватись основними принципами побудови систем. Правильно розроблена індивідуальна оздоровча система - запорука вашого духовного, психічного, фізичного та соціального благополуччя. Хотілося б нагадати вам висловлювання автора системи природного оздоровлення Г.С. Шаталової: "Людський організм - найдосконаліша цілісна система, що саморегулюється і самооновлюється. Не заважайте йому своїм нездоровим, що йде врозріз із приписами природи, способом життя, і він віддячить вам гармонією повного духовного, психічного та фізичного здоров'я". Ці слова необхідно пам'ятати під час розробки та застосування індивідуальної оздоровчої системи. Для ефективнішого впливу на організм індивідуальної оздоровчої системи її протягом життя можна творчо змінювати, доповнювати й удосконалювати.

Розробляючи індивідуальну оздоровчу систему, потрібно дотримуватись основних принципів її побудови. Коротко розглянемо деякі з них. Насамперед слід дотримуватись принципу цілеспрямованості, виходячи з того, що метою індивідуальної оздоровчої системи є формування, збереження та зміцнення здоров'я. Принцип науковості вимагає, щоб розробка оздоровчої системи спиралась на об'єктивні закономірності розвитку природи, суспільства та на ваш досвід.

Принцип системності передбачає врахування всіх аспектів формування здоров'я. Принцип єдності теоретичних знань і практики забезпечить практичне значення індивідуальної оздоровчої системи. Принцип урахування індивідуальних особливостей вимагає всебічного вивчення всіх особливостей організму індивіда (фізіологічних, психологічних), його складного внутрішнього світу, а також аналізу досвіду особистості. Таким чином, для створення ефективної індивідуальної оздоровчої системи необхідно вміло використовувати перелічені принципи в їхньому взаємозв'язку і з урахуванням реальних можливостей вашого організму та побутових умов.

Під час побудови й удосконалення індивідуальної оздоровчої системи треба виходити з нижченаведених загальних вимог.

1. Розробляти індивідуальну оздоровчу систему слід самостійно, користуючись допомогою вчителя чи лікаря. Вони можуть дати вам кваліфіковану консультацію щодо застосування тих чи інших оздоровчих технологій, спрямованих на зміцнення та збереження вашого здоров'я. Якщо ви захворіли, вам необхідно проконсультуватись у лікаря для уточнення застосованих вами оздоровчих технологій.

2. Створюючи індивідуальну оздоровчу систему, керуйтеся тільки науковими знаннями про людину та природу. Філософ Григорій Сковорода зауважив: "Пізнай істину - тоді ввійде у твою кров сонце". Підбираючи оздоровчі методики, узагальнюйте і грамотно використовуйте знання, отримаю вами на уроках біології, хімії, фізики, фізичного виховання.

3. Підбирати індивідуальні оздоровчі методики потрібно таким чином, щоб вони впливали на здоров'я людини в усіх його аспектах (духовному, психічному, фізичному).

На здоров'я в духовному аспекті можуть впливати методика СОЕВУС Г.М. Ситіна, елементи самовиховання тощо. Щоб вплинути на здоров'я у психічному аспекті застосовують аутогенне тренування, релаксацію та інші методики.

На здоров'я у фізичному аспекті значно впливають, наприклад, загартування, дихальна гімнастика, оптимальний руховий режим.

Найбільшого оздоровчого ефекту можна досягти, підбираючи оздоровчі технології, що гармонійнопоєднуються одна з одною за своїм впливом на здоров'я людини в усіх його аспектах.

4. Розробляючи індивідуальну оздоровчу систему, треба виходити з того, що людина має фізичне тіло та біоенергетичні поля. В індивідуальній оздоровчій системі використовуйте оздоровчі методики, спрямовані на формування здоров'я на рівні біоенергетичних полів (напр., аутогенне тренування, метод СОЕВУС Г.М. Ситіна, дихальні, фізичні вправи, масаж, раціональне харчування). Застосування таких методик сприяє формуванню здорового способу життя.

5. Індивідуальні оздоровчі технології слід підбирати відповідно до конституції тіла та індивідуальних особливостей фізіологічних процесів організму, з урахуванням психологічних особливостей тощо. Вивчивши свої психологічні особливості, визначте, яка з оздоровчих технологій (аутогенне тренування, метод СОЕВУС Г.М.Ситіна та інші) найкраще підходить вам для підтримки психологічної рівноваги.

6. Добір оздоровчих методик залежить від віку людини. Наприклад, у юнацькому віці для загартування організму найкраще застосовувати ходіння босоніж, обливання холодною водою, але не моржування. Методику голодування в оздоровчій системі можна застосовувати лише тоді, коли організм повністю сформувався.

7. Добір індивідуальних оздоровчих технологій, їхнє застосування, а також режим навчання, відпочинку, сну, харчування потрібно узгоджувати та розподіляти з урахуванням біоритмів природи і ваших біоритмів. З цього приводу теоретик і практик здорового способу життя Г.П. Малахов зазначив: "Дотримуйся ритму природи й узгоджуй свою діяльність із ним - це найголовніший закон оздоровлення".

8. Підчас визначення оздоровчих методик індивідуальної системи слід ураховувати матеріальні, побутові умови вашого життя. Якщо ви мешкаєте у приватному будинку, то можете з мінімальною затратою часу проводити ефективне загартування, обливання за системою П.К. Іванова, а якщо в багатоповерховому - методики загартування можуть бути іншими.

Вибір занять певним видом спорту залежить від матеріальних можливостей родини. Проте підібрати ефективний комплекс фізичних вправ можна за будь-яких умов.

9. Підбирати оздоровчі технології бажано з урахуванням національних і родинних традицій. Успішне застосування та вдосконалення індивідуальної оздоровчої системи можливе тільки при веденні щоденника здоров'я. Такий щоденник надалі дозволить правильно та систематизовано її модифікувати.

Під час розробки та виконання оздоровчих технологій індивідуальної оздоровчої системи слід враховувати такі рекомендації:

- Застосування оздоровчих технологій на початкових етапах вимагає певних вольових зусиль. Відхід від правильного їх виконання не дасть бажаного результату.

У процесі оздоровчих технологій треба враховувати стан організму, його реакції на певні дії та за необхідності змінювати технології, імпровізувати, виконувати те, що "підказує" вам вашорганізм. Як зауважив Г.П. Малахов: "Прислухайтесь до власного організму, вникайте в його процеси, пробуйте потроху впливати на них, набирайтесь усвідомленого досвіду - і у вас все буде виходити, незважаючи на Індивідуальну конституцію, вік і хвороби".

- Вибравши певну оздоровчу систему, дотримуйтесь її, не переключайтесь із однієї системи оздоровлення на іншу.

- Систематичне виконання оздоровчих технологій - це запорука успіху індивідуальної оздоровчої системи. Не припускайте навіть тимчасового невиконання оздоровчих технологій.

- Будь-яке навантаження оздоровчих технологій треба підвищувати поступово. Це стосується фізичних і дихальних вправ, загартувальних процедур, змін у харчуванні тощо.

- Ніколи, ні за яких ситуацій не конфліктуйте. Це не вимагає від вас великих вольових зусиль, однак буде сприяти покращанню духовного здоров'я.

- Підбирайте та модифікуйте оздоровчі технології з урахуванням екологічного стану навколишнього середовища регіону вашого проживання. Не можна бігати, займатися фізичними вправами, збирати ягоди і трави поблизу доріг і екологічно забруднених зон.

І останнє, пам'ятайте одинадцяту заповідь П.К. Іванова: "Думок не відділяй від справи. Прочитав - добре, але найголовніше - справи!"

Перелік елементів оздоровчих технологій, які виконуються щоденно в індивідуальній оздоровчій системі:

- Слідкувати за правильним диханням.

- Забезпечити сон із доступом свіжого повітря.

- При потребі робити самомасаж певних частин тіла для зняття втоми.

- Проводити релаксацію, аутогенне тренування для зняття втоми.

- Правильно підбирати продукти харчування.

- Вживати переважно рослинну їжу.

- Вживання солі, цукру звести до мінімуму.

- Пити чисту воду.

- Правильно готувати чай.

- Вживати чай власного збору.

- Харчуватись із урахуванням екологічного стану місця проживання.

- Загартовувати організм.

- Виконувати вправи для корекції зору.

- Дотримуватись режиму навчання, праці та відпочинку.

- Організовувати своє життя з урахуванням біоритмів природи й індивідуальних біоритмів.

- Боротися зі шкідливими звичками.

- Не вживати наркотиків, алкоголю, тютюну.

- Гуманно ставитись до оточення.

- Підтримувати добрий мікроклімат у сім'ї.

- Дотримуватись мовного етикету.

- Постійно підтримувати гарний настрій.

- Не допускати конфліктних ситуацій.

- Вести щоденник здоров'я,

- Усвідомлено ставитись до життя, сприймати його як найвищий дар природи.

- Формувати індивідуальний здоровий стиль життя.

- Готуватися до обрання своєї майбутньої професії з урахуванням стану здоров'я.

Перелік елементів оздоровчих технологій, які виконуються щоденно та сезонно в індивідуальній оздоровчій системі:

- Кожне купання закінчувати обливанням холодною водою.

- Відвідувати лазню.

- Оптимально організовувати рухову активність.

- Проводити оздоровчі настанови.

- Якомога більше ходити босоніж.

- Методично правильно загоряти влітку.

- По змозі заготовлювати рослинні продукти для чаю та відварів.

- Застосовувати оздоровчі дієти, очищати організм.

- Визначити місце сну, навчання, відпочинку з урахуванням геобіологічної сітки.

- Удосконалювати індивідуальну оздоровчу систему.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 10

Тема:Індивідуальна оздоровча система як основа повноцінного довголітнього життя.

Мета: Познайомитися з принципами побудови оздоровчої системи.

Знати:

- структуру оздоровчої системи;

- принципи побудови індивідуальної оздоровчої системи;

- правила масажу та самомасажу.

Вміти:

- створювати індивідуальну оздоровчу систему;

- знаходити біологічно активні точки на поверхні тіла людини;

- проводити самомасаж біологічно активних точок.

Обладнання: таблиці,схеми, малюнки, плакати.

Завдання № 1. Опанувати технікою та методикою точкового самомасажу.

Хід роботи

Ще древні лікарі виявили на нашій шкірі точки, дія на які впливала на стан певних органів і систем людського організму. Сучасна медицина називає ці точки біологічно активними. Усього описано більше 700 точок, у лікуванні й попередженні хвороб найчастіше використають близько 150 з них, на них впливають спеціальними голками або пальцевими натисненнями.

При точковому масажі на шкіру впливають подушечкою пальця без ушкодження шкірних покривів.

Установлено, що при впливі на активну точку відбувається стимулювання або заспокоювання вегетативної нервової системи, підсилюється кровопостачання, регулюється живлення тканин, знижується біль у тім або іншім місці, зменшується нервова й м'язова напруга.

Масаж біологічно активних точок проводиться в такий спосіб. Перед масажем чисто вимиті руки потерти одна об іншу, щоб пожвавити циркуляцію крові в пальцях і кистях рук, зігріти їх. Знайти потрібну біологічно активну точку, установити палець перпендикулярно до неї. Не зрушуючи шкіри, легко надавлювати безперервним, плавним, повільним обертанням по годинниковій стрілці з поступовим наростанням сили тиску й затримкою пальця на глибині (давити не так сильно, щоб утворилася ямка). У жодному разі не порушувати шкірний покрив, не викликати різкий біль або крововилив. Чим сильніше вплив, тим коротше він по тривалості. Масаж проводиться подушечкою пальця. Прийом повторюють 3-4 рази з обертанням щораз до вихідного положення, не відриваючи пальця від точки масажу.

Тривалість масажу в кожній точці від 30 сек до 5 хвилин. Шкіра під час масажу не зрушується.

Точковий масаж допомагає зберегти або відновити еластичність шкіри, попередити появу або вилікувати сухість і її шершавість.

Розглянемо місце розташування крапок (мал..35):

Точка вай-гуань, симетрична, на задній поверхні передпліччя на 4 —5см вище верхньої складки зап'ястка, у міжкістковому проміжку. При самомасажі рука, котру масажують, повністю розслаблена, лежить на столі долонею вниз. Вплив на точку сприяє зменшенню явищ алергізації організму. Самомасаж у даній точці необхідний при схильності до утворення вугрової висипки.

Точка тай-сі, симетрична в заглибленні між п'ятковим сухожиллям і внутрішньою щиколоткою на рівні її центра. Можна масажувати по черзі або одночасно по обидва боки сидячи. Сприяє поліпшенню роботи залоз внутрішньої секреції.

Точка си-чжу-кун, симетрична, розташована біля зовнішнього кінця брови. Масажувати одночасно по обидва боки, очі під час самомасажу закриті, м'язи повік повністю розслаблені, поліпшує кровопостачання й лікування зморщок у кутах очей.

Точка тун-цзи-ляо, симетрична, за 5 мм назовні від зовнішнього кута ока, у поглибленні. Масажувати як попередню точку.

Точка мей-чун, симетрична на 1,5 см вище внутрішнього кінця брови. Самомасаж застосовується для поліпшення кровопостачання шкіри чола й головного мозку.

Точка цін-мін, симетрична на 2-3 м убік носа від внутрішнього кута ока. Масажувати одночасно по обидва боки при головному болі.

Точка си-бай, симетрична на 1 см нижче нижнього краю очниці, під зіницею. Поліпшує кровообіг, виявляє протизапальну дію.

Точка ян-бай, симетрична, розташована на лінії, проведеній від середини зіниці нагору до чола, на відстані 1 -1,5 см. Ефективна при стомленні очей.

Точка ді-цан, симетрична, на 1 см назовні від кута рота. Масажувати одночасно праворуч і ліворуч у положенні сидячи або лежачи, очі закрити, рот злегка відкритий.

Точка чен-цзян, несиметрична, розташованає в центрі подборідкогубної борозни. Масажувати аналогічно попередній точці. Показано при набряці обличчя, зубного болю, поганому настрої, зниженні працездатності.

Мал. 35. Біологічно активні точки. 1. мей-чун; 2. ян-бай; 3. си-джу-кун; 4. тун-цзи-ляо; 5. цін-мін; 6. си-бай; 7. ди-цан; 8. чен-цзян; 9. вай-гуань; 10. тай-сі.

Завдання № 2.Використовуючи знання та вміння, отримані на лекціях і практичних заняттях, а також результати самостійного вивчення різноманітних оздоровчих систем, розробити індивідуальну оздоровчу систему з урахуванням вихідного стану здоров’я.

Запитання для самоконтролю

1. В чому полягає сутність оздоровчих систем?

2. Охарактеризувати природні засоби оздоровлення.

3. Які використовують критерії самооцінки захворювань за зовнішніми ознаками тіла людини на ранній стадії?

4. Що таке очищення організму?

5. Охарактеризуйте основні форми раціональної організації трудової діяльності.

6. Які основні вимоги до організації відпочинку людини?

ДАТКИ

Додаток 1