Психологiчнi особливостi неповнолiтнiх правопорушникiв
Тема 4. Психологія особистості неповнолітнього правопорушника (злочинця).
ПЛАН
ВСТУП
1. Психологiчнi особливостi неповнолiтнiх правопорушникiв. .
2. Соцiально-психологiчна характеристика злочинної
поведінки неповнолiтнiх
З .Мотивація насильницьких злочинів
4.Мотивация корисливих злочинів
5. Соціально - психологiчнi основи профілактики
правопорушень неповнолiтнiх
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛIТЕРАТУРИ
Вступ
В українському суспiльствi усе гостріше виникає проблема соціального захисту неповнолiтнiх. Результатом такої незахшценостi є те, що останнiм часом злочиннiсть цієї вікової категорії збільшується як за кiлькiсними, так i за якiсними показниками. Щороку до кримiнальної вiдповiдалъностi притягується бiльше 20 тисяч неповнолiтнiх. Питома вага злочинностi осiб у вiцi вiд 14 до 18 рокiв в Україні невпинно збільшується. У минулому 2009 роцi порiвняно з 2008 роком кiлькiсть засуджених неповнолiтнiх виросла бiлъш нiж на третину. Причому злочиннiсть у нашiй країнi “помолодшала”. Значно виросла кiлькiсть злочинів, вчинених особами, що не досягли шiстнадцятирiчного вiку. Все частіше суб’єктами злочинності стають дiти до 14 рокiв.
Неповнолiтнiх втягують у торгівлю зброєю, незаконний обiг наркотикiв i т.п. для їхньої протиправної дiяльностi характернi агресивнiсть, користь, насильство. Злочини неповнолiтнiх часто відбуваються на грунтi пияцтва й наркоманії. Все це свідчить про неналежну органiзацiю профілактичної роботи серед цiєї категорiї осіб та інших несприятливих суспільних факторах.
Тому боротьба зi злочiнністю неповнолiтнiх, як уважає П.П.Пилипчук, є проблемою комплексною, що зачипає багато сфер суспiлъства. Одночасно до рішення й повинні бути притягнуті фахiвцi й практики різних областей: права, психології, педагогіки, соціології й т.д.
Психологiчнi особливостi неповнолiтнiх правопорушникiв
Кожна вікова група характеризується рядом психологiчних особливостей. Специфiку поведінки пiдлiткiв багато в чому допомагають пояснити властивi їм стереотипи поведiнки, або пiдцiтковi реакцiї, яхi виявив i описав О. С. Лiчко [1].
Реакція емансипації — прагнення звільнитися вiд нав’язливої опіки, керiвництва, контролю, заступництва дорослих (батьків, учителів, вихователів, наставників). Реакція може поширюватися не тільки на старших осiб, але й на встановленi дорослими правила, порядки, закони, на все, що цiнується й шанується в суспiльствi, - iдеали, моралъності норми, духовнi цінностi й т.д. ця реакцiя є для пiдттiткiв однiєю з форм самоствердження. У хлопчикiв нона буває виражена сильнiше, нiж у дiвчаток. Факторами, що спричиняють посиленню реакцій емансипації, виступають надмiрна опiка пiдлiтка старшими, дрiб’язковий контроль за його поведiнкою, позбавлення його мiнiмальної самостiйностi, третирування пiдлiтка як диткни, зневажзшве вiдношення до його iнтересiв i бажань. Прояви цiєї реакцii досить рiзноманiтнi - вiд епiзодичного “бунту” проти батькiвської влади до щоденної демонстрацiї свого прагнення завжди й скрiзь вчiняти “самостiйно”, “по-своєму”.
Реакцiя захоплення хоббi-реакцiя— найбiльш характерна для пiдлiткового вiку особливiсть. Із психологiчноi точки зору захоплення представляють собою рiзновид мотивiв, займаючи промiжне мiсце мiж потягами, із одного боку, i схильностями й iнтересами, з iншого. На вiдмiну вiд останнiх захопления завжди бiльш емоцiйно пофарбованi й мають бiльшу спонукальну силу. Пдлiток може присвячувати тому або іншому захопленню весь вiльний час навiть на шкоду навчалънiй дiяльностi, вiдпочинку.
Залежно вiд цiльової настанови О.С. Лiчко видiляє настутнi види пiдлiткових захоплень [3]
- iнтеллектуально-естетитніші захопленняможуть проявлятися в глибокому iнтересi до радiотехнiки, малювання, музицi, лiтературi, iсторii, конструюванню i т.п. Як правило, пiдлiтковi подобається сам процес занять -досягнення результатiв стоять на задньому планi;
- тiлесно-мануальнi захоплення включають усе, що сприяє змiцненню сиди, витривалостi, придбаiшю сгiритностi, певних умiнь i навичок. Найпоширенiшими є заняття рiзноманiтнiшими видами спорту, водiння мотоцикла або машини, вязання й вишивання (у дiвчаток). Тут уже бiльше задоволення доставляє результат, що досягається;
- лiдерськi захоплення зводяться до прагнення бути ватажком, проводирем серед однолiткiв;
- накопичувальнi захоплення проявляються насамперед у всiх видах колекцiонування марок, листiвок i тд.;
- езоповi захоплення харчуються прагненням бути в центрi уваги навколишнiх, що може досягатися зовнiшньою привабливiстю, оригiнальнiстю, а то й екстравагавтнiстю одягу, володiнням тими або iншими, як правило, «престижними”, матерiальними цiнностями, заняттям модними захопленнями - гiмнастикою йоги, вивченням рiдкої iноземної мови й тд. Головна мета всiх цих занять - продемонструвати свої успiхи, блиснути незвичайнiстю захоплеiння, оригінальнiстю натури;
- азартнi захоплення харчуються своєрiдною спрагою збагачення й проявляються в тяжiннi до картярських iгор, ставок, лотереям, емоцiйно насиченим спортивним змаганням i т.д. Поряд з результатом задоволення пiдлiтковi доставляє саме почуття ризику;
- iнформацiйпо-комунiкативне хобi — це пошук легкої, ефективної iнформацiї на рiвнi поверхневих вiдомостей, новин, якими пiддiтки обмiнюються. Це захоплення проявляється в багатогодиннiй порожнiй балаканинi з випадковими приятелями, в обговоренні пригодницьких, детективних або фантастичних фiльмiв. Не будучи осмисленню, отримана iнформацiя легко забувається.
0дин i той самий предмет захоплення може задовольняти декiлька потреб. Так, заняття музикою може задовольняти як естетичну потребу, так i потребу в самореалiзації шляхом залученнi до себе уваги, одержання визнання серед однолiткiв.
Реакцiя групування з однолiтками характеризується iнстиктивним тяжiнням пiдлiткiв до зiмкнення, об’єднання з однолiтками. Пiдлiтковi групи вiдрiзняються однорiдною спрямованiстю, територiальною спiльнiстю, боротьбою за панування над своєю територiєю (у дворi, на своїй вулицi), примiтивною символiкою (своя “мова”, клички, особливi знаки на одязi й т.д.).
Реакція вiдмови, бiльш характерна для дiтей, але зустрiчається й у
пiдлiткiв, виникає при рiзкiй змiнi ситуації (вiдрив вiд родини й переїзд у
виховну установу, переїзд на нове мiсце проживания й т.п.) i проявляється у
вiдмовi від контактiв, iгор, iншоi якоi-небудь дiяльностi [5].
Реакція опозицiї виникає як активний протест проти надмiрних вимог, пропоноваiшх до підлiтка (вiдмiнно вчитися при одночасних зашгггях спортом, музикою й т.д.), а також як результат рiзкого зменшення звичної уваги з боку дорослих, батькiв або близьких осiб. Ця реакцiя може проявлятися досить рiзноманiтно — вiд прогулiв у школi й втеч iз дому до крадiжки й спроб самогубства, завжди несерйозних i демонстративнiших.
Реакцiя iмiтацiї проявляється в наслiдуваннi певнiй особi або образу. Найчастiше пiдлiток наслiдує кого-небудь зi своїх товаришiв, бiльш популярніших в середовищi однолiткiв. Нерiдко предметом наслiдування стають кумири молодiжної моди. Модель для наслiдування, як правило, диктує своя компанiя, другiа, до якої належить пiдлiток i з якою вiн iдентифiкує себе (так звала референтна грула). Дорослий також може стати обектом iмiтацii, якщо тiлъки вiн мае високий авторитет i повагу в пiдлiтка. Iнодi в ролi такого зразка для наслiдування виступає негативний “герой”, що нерiдко має судимiсть, оточенiй ореолом злочинної романтики [2].
Негативна реакцiя iмiтацiї виражається в тiм, що вся поведiнка будується як протилежна певному зразку модель (за механiзмом реактивного утворення).
Значну роль у формуваннi асоцiальної поведiнки неповнолiтнiх (дефектiв соцiалiзацій) вiдiграють деякi особистiснi особливостi зазначених осiб. У дослiдженнях визначається пiдвищена, навiть максимальна готовнiсть до патологiчного, асоцiальвого реагування на несприятлявi умови в пiдлiткiв з акцентуацiями характеру. Пiдлiтковi акцентуацiї характеру — це крайнi варiанти норми, при яких окремi риси характеру надмiрно посиленi, внаслiдок чого виявляється виборча уразливiсть вiдносно певного роду психогенних впливiв при гарнiй i навiть пiдвищенiй стабiльностi до iнших. Акцентуацiї характеру пiдлiткiв виявив i детально винчив О.С. Лiчко.
Зупинимося на деяких типах акцентуацiї, тобто найбiльш “загострених” рисах, якi призводять за певних умов до соцiальної дезадаптацiї пiдлiткiв i сприятливої антисоцiальної поведiнки.
Гiпертимний тип. Пiiщiтки цього типу з дитялства вiдрiзняiоться великою галасливiстю, невгамовнiстю, товариськiстю, надмiрною самостiйнiстю, навiть смiливiстю, схильнiстю до бешкетництва. У компанiях однолiткiв тяжiють до лiдерства, люблять ризик i авантюри, своєю непосидючiстю приносять масу турбот дорослим. Однокласникам iмпонує їхня фiзична сила, спритнiсть, умiння постояти за своїх, знайти вихiд з важкої ситуацiї. Незважаючи на гарнi здiбностi, живий розум, умiння схогiлтовати все на льоту, вони вчаться нерiвно через нестiйкiсть, недисцишiiнованостi [1].
Лабiльний тип. Головна риса таких пiдлiткiв крайня нестiйкiсть настрою, що змiшоється занадго часто й надмiрно рiзко пiд влливом незначних, малопомiтних для навколишнiх приводiв. Змiна настрою впливає вiдповiдно й на вiдносини пiдлiткiв з навколишнiми. Цих пiдлiткiв вiдрiзняють глибокi почуття, щира прихмливiсть до тих, хто з ними привiтнiй, турботливий, любить i поважає їх. Втрата близьких переноситься ними дуже важко. Вони здатнi на вiддану дружбу, волiючи дружити з тими, хто у важку хвилину здатний утiшити, вiдволіктии, при нападках — захистити. Люблять компанiї, нову обстановку, але на вiдмiну вiд гiпертимних пiдлiткiв шукають в них не поле дiяльностi, а лише новi вражения.
Шизоiдний (iнтравертовапий) тип. Головними рисами пiдлiткiв з даним типом акцентуації є замкнутість, заглибленість у свiт далеких вiд реального свiту думок, iдей, образiв, захоплень. Вони малоздiбнi встановлювати контакти з однолітками внаслiдок недостатньо розвивуної iнтуції — здатностi вгадувати думки, бажання й переживання iнших та емпатii здатностi спiвпереживати, вiдгукуватися на радiсть або сум iншого, зрозумiти чуже лихо. Слабiсть iнтуцiї та емпатiї створює враження холодностi й черстностi.
Кожному типу акцентуацій характеру властиві певнi особливостi делiквентної поведiнки. У нестiйких виявляється два вiкових пiки поведiнки, що вiдхиляється: один збiгається з переходом в 4 - 5 класи школи — вiд одного вчителя до предметної системи з бiльш складною програмою нанчання, iнший падає на закiнчення 8-рiчної освiти й перехiд у ПТУ. Причому делiнквентнiсть нестiйких в 90 % випадкiв сполучається з раньою алкоголiзацiєю.
Мотиви тих самих правопорушень, як виявив О.Є. Лiчко, можуть бути у вiдзначених акцентуатiв рiзвими. “Крадiжки нестiйхого пiдлiтка — частiше шлях роздобути кошти для розваг i задоволень. Крадiжки гiпертимного пiддiтка можуть носити “престижний характер”, тобто призначенi показати однолiткам його смiливiсть i перевагу. Епiлептоїди крадуть, маючи на метi насамперед присвоєння матерiальної цiнностi, аде iнодi сам ризик, гострi Вiдчуггя (“холодок”) у процесi здiйснення крадiжки доставляють їм насолоду. Серед шизоїдiв зустрiчаються “символiчнi” крадiжки (присвоения предметiв, що належать об’єкту таємного обожвiовалня), крадiжки в iм’я “вiдновлення справедливостi” або з метою поповнення колекцii, яку вони збирають”. [З].