Порушення права на перехресний допит; 7 страница

4. Процедура підписання протоколу учасниками процесуальної дії залежить
від самих учасників. Перед підписанням протоколу особа, яка проводить цю дію,
повинна повідомити учасників про їхнє право ознайомитись із текстом протоко­
лу і про можливість ознайомлення з ним особисто кожного учасника, а за відсут­
ності такого бажання - сприйняти на слух зміст протоколу, прочитаного особою,
яка проводила процесуальну дію. Якщо ознайомитися особисто з текстом прото­
колу висловили бажання один або кілька учасників, їм така можливість повинна
бути надана, а для решти протокол має бути прочитаний.

5. Підписи в протоколі ставляться всіма учасниками процесуальної дії піс­
ля тексту з доповненнями і зауваженнями та описання процедури ознайомлення
з ним. Якщо особа, яка брала участь у процесуальній дії, не може з будь-яких
поважних причин особисто підписати протокол (сліпота, травми рук тощо), то
процедура ознайомлення такого учасника з протоколом повинна здійснюватись
у повному обсязі в присутності його захисника (законного представника), який
засвідчує своїм підписом зміст протоколу, факт і процедуру ознайомлення цього
учасника з протоколом та факт неможливості його підписання самим учасником.

6. На практиці трапляються ситуації, коли особа, яка брала участь у про­
веденні процесуальної дії (переважно підозрювані й обвинувачені), категорично

■------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- 287

відмовляються підписувати протокол. Ця обставина лаконічно зазначається в про­токолі: «П.І.П. від підпису відмовилась». Такій особі повинно бути роз'яснено і надано право зробити письмові пояснення щодо причин відмови від підписан­ня, що також зазначається в протоколі. Вихід із цієї конфліктної ситуації може бути лише один: у присутності захисника (законного представника) цієї особи до протоколу заносяться відомості про відмову особи від підписання протоколу, а також про факт надання особою письмових пояснень щодо причин такої відмови (пояснення додаються до протоколу) або про відмову і від надання письмових пояснень, що засвідчується підписом захисника. Очевидно, що цього цілком до­статньо, адже участь захисника унеможливлює внесення до протоколу будь-яких неправдивих відомостей. Проте законодавець передбачив варіант, коли захисник (законний представник) відсутній, і вирішив як захід збереження об'єктивності протоколювання у разі деструктивної поведінки учасника процесуальної дії за­лучити до підписання протоколу понятих, яких за процесуальною традицією по­винно бути двоє.

Стаття 105. Додатки до протоколів

1. Особою, яка проводила процесуальну дію, до протоколу долучають­
ся додатки.

2. Додатками до протоколу можуть бути:

1) спеціально виготовлені копії, зразки об'єктів, речей і документів;

2) письмові пояснення спеціалістів, які брали участь у проведенні від­
повідної процесуальної дії;

3) стенограма, аудіо-,відеозапис процесуальної дії;

4) фототаблиці, схеми, зліпки, носії комп'ютерної інформації та інші
матеріали, які пояснюють зміст протоколу.

3. Додатки до протоколів повинні бути належним чином виготовле­
ні, упаковані з метою надійного збереження, а також засвідчені підписами
слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участьу виготов­
ленні та/або вилученні такихдодатків.

1. До протоколів процесуальних дій мають повноваження долучати додатки особи, які проводять ці дії, а саме: слідчі органів прокуратури (до введення в дію положень ч. 1 та 4 ст. 216 КПК - див. п. 1 Перехідних положень), слідчі органів внутрішніх справ (ч. 1 ст. 216 КПК), слідчі органів безпеки (ч. 2 ст. 216 КПК), слідчі органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законо­давства (ч. З ст. 216 КПК), за дорученням слідчого або прокурора, здійснюючи слідчі (розшукові) та негласні слідчі (розшукові) дії, - уповноважені працівники оперативних підрозділів органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Дер­жавної пенітенціарної служби України, органів Державної прикордонної служби України, органів Державної митної служби України (ст. 41, ч. 6 ст. 246 КПК), в необхідних випадках особисто прокурор (п. 4 ч. 2 ст. 36 КПК), керівник органу

досудового розслідування, який може здійснювати досудове розслідування, ко­ристуючись при цьому повноваженнями слідчого (п. 6 ч. 2 ст. 39 КПК).

Ніяких письмових процесуальних рішень названих осіб для долучення до протоколу додатків не вимагається. Інші учасники процесуальної дії можуть ви­словлювати побажання і заявляти клопотання про долучення до протоколу від­повідних додатків.

2. Протоколи, які складаються під час досудового розслідування, є неодмін­
ним і надзвичайно важливим засобом фіксування ходу й результатів процесуаль­
них дій. Проте як би кваліфіковано й добросовісно не був складений протокол,
у ньому не можна відтворити з достатньою точністю все багатство доказової ін­
формації, яка знаходиться на місці проведення процесуальної дії і з'являється
в ході та в результаті її проведення. Тому значення додатків до протоколу, які
доповнюють і пояснюють його зміст, переоцінити неможливо. Тим більше, що
додатки до протоколу разом із протоколом і у зв'язку з ним одержують статус
джерел доказів (інакше не було б ніякого сенсу їх створювати). Звідси - суворі
вимоги до технології виготовлення, процедури їх долучення і техніки збереження
та використання в доказуванні.

У статті наводиться ціла низка дозволених додатків до протоколу, пере­важна більшість яких повинна виготовлятись із залученням засобів і технологій криміналістичної техніки і, зрозуміло, за допомогою спеціаліста. Всі додатки умовно можна поділити на кілька груп: а) виявлені та вилучені, а також нада­ні під час процесуальної дії речі, документи, носії комп'ютерної інформації на дискетах, компакт-дисках, флешках; б) зразки виявлених на місці об'єктів, які, зокрема, можуть використовуватись у майбутньому для проведення експертних досліджень (грунт, частини рослин з місця огляду, зерно, мастила, фарби, вода, повітря тощо); в) зразки речей і документів, які можуть використовуватись як еталони в порівняльних дослідженнях; г) об'єктивні відтворення слідів, обста­новки, явищ, процесів, виготовлені за допомогою технічних засобів у ході про­ведення процесуальної дії, до яких належать аудіо-, відеозапис процесуальної дії, фототаблиці, зліпки та відбитки; г) копії пласких об'єктів (документів, листів, планів, карт, картин тощо) у вигляді фото-, відео-, ксеро-, факсових відбитків; д) особисті, виготовлені графічно відображення обстановки і обставин, ходу й результатів процесуальних дій, часом з відчутним впливом суб'єктивних якостей автора (що треба враховувати при оцінці змісту цих додатків): стенограми, схеми (наприклад, місця події); крокі (наприклад, доріжки слідів), письмові пояснення спеціалістів, які брали участь у проведенні цієї процесуальної дії, щодо доціль­ності застосованих ними тих чи інших технічних засобів, значення одержаних за їх допомогою результатів, способів та умов зберігання, транспортування та використання в майбутньому певних речових доказів.

3. Існують теоретично обґрунтовані й практично корисні технічні та тех­
нологічні правила і прийоми виготовлення копій документів, проведення судо­
вої фотозйомки, аудіо- та відеозапису, відібрання різноманітних зразків, зняття
відбитків, упаковки різних речових доказів. Більшість такого роду рекомендацій

-------------------------------------------------------------------------------------------- 289

міститься в підручниках криміналістики та навчальних посібниках із викорис­тання судових експертиз у доказуванні. Наприклад, фотографування на місці події проводиться за правилами орієнтуючої, оглядової, вузлової та детальної (останньої - з масштабом) фотозйомки, позначення сторін світу на схемі міс­цевості робиться обов'язково за допомогою магнітного компаса, згорілі залиш­ки паперу в жодному випадку не можна упаковувати в коробку з ватою, відбір зразків фунту, рідких, сипких речовин обов'язково робиться з різних місць (не менш ніж три) і з різної глибини їх товщі тощо. У будь-якому разі всі дії щодо виготовлення, відібрання, упаковування, зберігання додатків до протоколів треба проводити за рекомендаціями відповідних інструкцій та запрошених спеціалістів і почасти за безпосередньої їхньої участі (ч. 2 ст. 71 КПК).

Слід звернути увагу на беззастережне виконання вимог про обов'язкове за­свідчення підписами слідчого, прокурора, спеціаліста та інших осіб, які брали участь у роботі з додатками до протоколів, виготовлених, вилучених, наданих, упакованих у конверти, пакети, коробки, каркаси, пробірки, пляшки тощо додат­ків, аби не було жодної можливості непомітно підмінити чи вилучити якісь із них.

Стаття 106. Підготовка протоколу та додатка

1. Протокол під час досудового розслідування складається слідчим
або прокурором, які проводять відповідну процесуальну дію, під час її про­
ведення або безпосередньо після її закінчення.

2. До складу слідчої(рошіукової) дії входять також дії щодо належно­
го упакування речей і документів та інші дії, що мають значення для пере­
вірки результатів процесуальної дії.

1. Протоколи під час досудового розслідування можуть складати представ­ники сторони обвинувачення, які проводять відповідну процесуальну дію, а саме: а) слідчі органів досудового розслідування - органів прокуратури (див. п. 1 Пе­рехідних положень), органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здій­снюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Державного бюро розслідувань, які проводять слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (роз­шукові) дії (ч. 1 ст. 38, п. 2 ч. 2 ст. 40 КПК); б) прокурор, коли він у необхідних випадках особисто проводить слідчі (розшукові) та процесуальні дії (п. 4 ч. 2 ст. 36 КПК); в) керівник органу досудового розслідування, який може здійснювати досудове розслідування, керуючись при цьому повноваженнями слідчого (п. 6 ч. 2 ст. 39 КПК); г) співробітники оперативних підрозділів органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового за­конодавства, органів Державної пенітенціарної служби України, органів Держав­ної прикордонної служби України, органів Державної митної служби України, які здійснюють слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії в кримінально­му провадженні за письмовий дорученням слідчого, прокурора, користуючись при цьому повноваженнями слідчого (п. 5 ч. 2 ст. 36, п. З ч. 2 ст. 40, ч. 1 і 2 ст. 41, ч. 6 ст. 246 КПК); г) співробітники органів дізнання під час досудового розслідування

290 ______________________________________________________________ -

кримінальних проступків у ході виконання всіх передбачених КПК слідчих (роз-шукових) дій, окрім негласних слідчих (розшукових) дій (ст.ст. 215, 300 КПК).

Необхідно підкреслити, що протокол повинен бути складений відразу ж піс­ля закінчення процесуальної дії, щоб були остаточно одержані її результати і щоб ніщо важливе не було втрачено, а також щоб всі учасники були присутні, могли ознайомитись зі змістом протоколу, зробити необхідні доповнення і зауваження та підписати протокол. Складання протоколу не можна відкладати, воно є орга­нічною частиною процесуальної дії, а тому повинно виконуватись у присутності всіх учасників цієї дії, які мають підписати протокол, зробивши в необхідних ви­падках доповнення і зауваження до нього. Крім того, що є найголовнішим, така процедура практично унеможливлює будь-які фальсифікації.

2. Складовою частиною слідчої (розшукової) дії є всі операції, пов'язані з вилученням, упакуванням речей, документів та інших додатків, що конкретно фіксується в протоколі. До цього елементу слідчої дії необхідно поставитись зі всією відповідальністю, оскільки від правильного упакування, транспортування і збереження речей та документів може залежати ефективність їх використання в доказуванні.

Стаття 107. Застосування технічних засобів фіксування криміналь­ного провадження

1. Рішення про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних
засобів під час досудового розслідування, в тому числі під час розгляду
питань слідчим суддею, приймає особа, яка проводить відповідну проце­
суальну дію. За клопотанням учасників процесуальної дії застосування
технічних засобів фіксування є обов'язковим.

2. Про застосування технічних засобів фіксування процесуальної дії
заздалегідь повідомляються особи, які беруть участь у процесуальній дії.

3. У матеріалах кримінального провадження зберігаються оригіналь­
ні примірники технічних носіїв інформації зафіксованої процесуальної дії,
резервні копії яких зберігаються окремо.

4. Фіксування за допомогою технічних засобів кримінального про­
вадження в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі не­
прибуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому про­
вадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове
провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомо­
гою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

5. Учасники судового провадження мають право отримати копію за­
пису судового засідання, зробленого за допомогою технічного запису.

6. Незастосування технічних засобів фіксування кримінального про­
вадження у випадках, якщо воно є обов'язковим, тягне за собою недій­
сність відповідної процесуальної дії та отриманих внаслідок її вчинення
результатів, за винятком випадків, якщо сторони не заперечують проти
визнання такої дії та результатів її здійснення чинними.

1. Фіксація перебігу й результатів процесуальної дії за допомогою техніч­них засобів (аудіо- та відеозапису) значно збільшує обсяг і якість одержаної ін­формації, відтворюючи, по-перше, словесну частину процесуальної дії повністю, по-друге, передаючи мовні й психологічні особливості зафіксованої розмови, що є недоступним для письмового протоколу. Це підвищує надійність доказової ін­формації і покращує забезпечення прав учасників провадження.

Норми КПК чітко визначають коло осіб, які офіційно мають право прово­дити процесуальні дії під час досудового розслідування. їх виключний перелік дається в п. І коментаря до ст. 105 КПК. Кожний з них самостійно може при­йняти рішення про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів, причому він це може зробити як стосовно тих дій, щодо яких у статтях КПК за­значена можливість застосування для їх фіксування технічних засобів, так і тих. щодо яких у статтях КПК про це не зазначено. Важливо зауважити, що особа, яка проводить відповідні процесуальні дії, може застосувати технічні засоби фік­сування й під час розгляду питань слідчим суддею, коли цей розгляд має риси змагальності, наприклад, при розгляді клопотання про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом (ч. 2 ст. 148, ч. 1 ст. 151 КПК) або клопотання про відсторонення від посади (ч. 1 ст. 155, ч. 1 ст. 156 КПК).

В частині першій коментованої статті встановлено імператив, за яким на кло­потання учасників процесуальної дії її фіксування за допомогою технічних засо­бів є обов'язковим. Ця законодавча новела підлягає обмежувальному тлумаченню, оскільки буквальне тлумачення наводить на думку, що, по-перше, клопотання по­винно виходити консенсуально віл усіх можливих учасників, передбачених п. 25 ч. 1 ст. З КПК, які беруть участь у цій процесуальній дії, а це не має жодної логіки, по-друге, проведення процесуальної дії може заблокувати будь-який її учасник, котрий навіть не має власного процесуального інтересу, наприклад, спеціаліст або перекладач. Інша справа, коли про застосування технічних засобів для фіксування клопочуть представники сторін кримінального провадження, особливо підозрю­ваний, обвинувачений та його захисник. У цьому разі з огляду на принципи кри­мінального процесу цю норму КПК слід тлумачити як імперативну. Тому якщо особа, котра проводить процесуальну дію, проігнорує таке клопотання, то мають виникнути наслідки, передбачені ч. 6 ст. 107 КПК (див. коментар до не;'нижче).

Єдиною причиною невиконання приписів про обов'язкове фіксування ходу і результатів процесуальних дій за допомогою технічних засобів можуть бути форс-мажорні обставини, поява яких має бути предметом дисциплінарного ре­агування, наприклад, механічна поломка технічного засобу, відсутність джерела живлення тощо.

2. Особа, яка проводить процесуальну дію, повинна особисто до початку проведення цієї дії повідомити її учасників про застосування технічних засобів фіксування (див. з цього приводу також- коментар до ст. 104 КПК). Щоправда, під час проведення допиту в ході досудового розслідування може виникнути си­туація, коли допитуваний відмовляється давати показання саме через застосуван­ня аудіо- або відеозапису. В такому разі, маючи на увазі, що підозрюваний може

взагалі обрати відмову від дачі показань як форму свого захисту, слідчий повинен переконати його в доцільності застосування аудіо- чи відеозапису, зокрема в ін­тересах захисту. Якщо ж підозрюваний все ж буде наполягати на своєму, слідчий має тактичний вибір: або провести допит без застосування технічних засобів, або цього разу відмовитись від його проведення.

3. Оригінальні примірники технічних носіїв інформації юридично знахо­
дяться в матеріалах кримінального провадження, а фактично (фізично) пере­
бувають в опечатаному вигляді з підписами на упаковці всіх учасників про­
цесуальної дії в сейфі слідчого чи іншої особи, яка здійснює провадження.
Оригінали технічних носіїв не повинні відтворюватись аж до початку судового
розгляду, коли в цьому може виникнути потреба за клопотанням сторін або за
ініціативою суду.

В ч. З цієї статті міститься цілком обґрунтований і необхідний припис щодо обоє язкового (про це свідчить безальтернативність побудови фрази припису) ви­готовлення резервних копій оригіналів технічних носіїв інформації, які повинні зберігатись в упакованому й опечатаному вигляді окремо. Ці копії можуть ви­користовуватись в разі необхідності в ході досудового розслідування під час про­ведення інших процесуальних дій або за клопотанням підозрюваного та його захисника, потерпілого та його представника. Кожний випадок відтворення ре­зервної копії відображається в протоколі процесуальної дії.

4. Вимога обов'язкового фіксування кримінального провадження в суді під
час судового провадження є конституційним приписом, і в ч. 4 ст. 107 КПК він ще
раз підкреслюється. Однак законодавець резонно визначає випадки недоцільності
повного фіксування кримінального провадження в суді і категорично приписує в
таких випадках не застосовувати технічні засоби фіксації. Мова йде про ситуації
неприбуття у судове засідання «всіх осіб, які беруть участь у судовому проваджен­
ні», а також коли «судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб».

Дійсно, немає потреби доводити, що неприбуття всіх учасників у судове засідання є абсолютною підставою для перенесення слухання справи судом і цілковитої недоцільності фіксування технічними засобами короткої процедури прийняття такої ухвали. Достатньо зробити відповідний запис у журналі судо­вого засідання. Аналогічним чином повинно вирішуватись це питання у разі не­прибуття не всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, а лише деяких з них, а саме: якщо обвинувачений, до якого не застосовано запобіжний захід у ви­гляді тримання під вартою, не прибув за викликом у судове засідання або якщо в судове засідання не прибув за повідомленням прокурор чи захисник у криміналь­ному провадженні, де участь захисника є обов'язковою, суд відкладає судовий розгляд, визначає дату, час та місце проведення нового засідання (відповідно до ч. 1 ст. 323 та ч. 1 ст. 324 КПК). Очевидно, що в подібних випадках фіксування такого судового засідання повинно обмежуватись відповідним записом у журналі судового засідання.

Суд за клопотанням прокурора або слідчого, погодженого з прокурором, має право розглянути обвинувальний акт про вчинення кримінального проступку

без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження (ч. 1 ст. 381 КПК). Зрозуміло, що фіксування за допомо­гою технічних засобів такого засідання не повинно здійснюватись. Є всі підстави вважати, що технічні засоби не повинні застосовуватись під час судового роз­гляду щодо відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження, не обтяженого суперечністю інтересів сторін і необхідністю судових дебатів (ч. 1 ст. 530 КПК). На нашу думку, можна віднести до числа випадків, коли відсутня процедурна необхідність у застосуванні технічних засобів фіксування відокрем­лених судових засідань з приводу розгляду клопотань про дозвіл на певні дії про­цесуального примусу, наприклад, постановления ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів (ч. 2 ст. 163 КПК) або розгляд клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу (ч. 1 і 3 ст. 189 КПК).

У судах апеляційної та касаційної інстанцій може бути ухвалено судове рішення за результатами письмового провадження, якщо всі учасники судового провадження заявляють клопотання про здійснення провадження за їх відсутнос­ті і, отже, без фіксування такого провадження технічними засобами (ч. 1 ст. 406, ч. 1 ст. 435 КПК).

5. Кожний з учасників судового провадження, перелік яких дається в п. 26
ч. 1 ст. З КПК, має право отримати копію запису судового засідання, зробленого
за допомогою технічного засобу. Копіювання має здійснюватись у приміщенні
суду співробітником суду в присутності учасника судового провадження, що
звернувся за копією, і на представлений ним технічний носій. Ця технічна опера­
ція може проводитись лише з однієї з резервних копій і в жодному не з оригіналу
запису. Факт зняття копії запису та дані про її одержувача мають зазначатися в
спеціальному реєстрі, куди заносяться всі випадки відтворення запису судового
засідання з цієї резервної копії.

6. У ч. 6 коментованої статті робиться застереження, що незастосування
технічних засобів фіксування кримінального провадження у випадках, якщо
воно є обов'язковим, тягне за собою недійсність відповідної процесуальної дії
та отриманих внаслідок її вчинення результатів, зокрема, процесуальних дій, які
повинні обов'язково фіксуватись технічними засобами за клопотанням учасників
цієї дії (ч. 1 ст. 107 КПК), фіксування у передбачених випадках речових доказів
(ч. 2 і 6 ст. 100 КПК - див. п. 2 коментаря до ст. 104 КПК). Проте якщо сторони
кримінального провадження узгоджено вважають назване порушення неістот­
ним, вони можуть висловити свою згоду на визнання такої дії та результатів її
здійснення чинними. Цієї згоди, занесеної до протоколу процесуальної дії або
журналу судового засідання, достатньо для визнання фактичних даних, одержа­
них із зазначеним порушенням, допустимими в юридичному доказуванні.

Стаття 108. Журнал судового засідання

1. Під час судового засідання ведеться журнал судового засідання, в якому зазначаються такі відомості:

1) найменування та склад суду (слідчий суддя);

2) реквізити кримінального провадження та відомості щодо його
учасників;

3) дата і час початку та закінчення судового засідання;

4) час, номер та найменування процесуальної дії, що проводиться під
час судового засідання, а також передані суду під час процесуальної дії речі,
докумені и, протоколи слідчих (розшукових) дій і додатки до них;

5) ухвали, постановлені судом (слідчим суддею) без виходу до нарадчої
кімнати;

6) інші відомості у випадках, передбачених цим Кодексом.

2. Журнал судового засідання ведеться та підписується секретарем су­дового засідання.

1. Концепція Кримінального процесуального кодексу України 2012 p., яка
знайшла втілення практично в усіх інститутах правового регулювання кримі­
нального судочинства і конкретних процедурах судового розгляду кримінально­
го провадження, цілком природно вплинула на термінологію Кодексу в її пред­
метному й семантичному вимірі. Ця тенденція торкнулася і назви письмового
документа, який неодмінно ведеться під час судового засідання. Наступником
звичного «протоколу судового засідання» цілком виправдано став «журнал судо­
вого засідання», що і в першому, і в другому випадку резонно відображає мету
і зміст цих процесуальних документів: протокол(від грецького - перший ар­
куш манускрипту, який виконувався з особливою ретельністю і без помилок) був
основним засобом фіксації факту, ходу, змісту і результатів судового розгляду з
дослівним від першої особи записом показань допитуваних осіб, запитань учас­
ників засідання, розпоряджень головуючого тощо (ст. 87 КПК 1960 p.), а журнал
(від французького - щоденник) за умови обов'язкового основного фіксування
кримінального провадження в суді під час судового провадження за допомогою
технічних засобів є процесуальним документом, в якому послідовно від третьої
особи лише зазначаються окремі формальні моменти судового розгляду органі­
заційно-інформативного характеру, а тому він ніякої доказової інформації по суті
справи не містить.

2. Журнал судового засідання ведеться у всіх випадках судового прова­
дження, яке здійснюється судом або слідчим суддею, зокрема, при розгляді слід­
чим суддею клопотання про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним
правом (ст. 151 КПК), про відсторонення від посади (ст. 156 КПК), про арешт
майна (ст. 172 КПК), про застосування запобіжного заходу (ст. 193 КПК), під
час судового розгляду в суді першої інстанції (§ 3 глави 28 КПК), спрощеного
провадження щодо кримінальних проступків (ст. 381 КПК), провадження в суді
присяжних (ст. 383 КПК), апеляційного розгляду (ст. 405 КПК), нового розгля­
ду судом першої інстанції після скасування судом апеляційної інстанції вироку
або відповідної ухвали суду першої інстанції (ст. 416 КПК), касаційного розгляду
(ст. 434 КПК), письмового апеляційного чи касаційного провадження (ст.ст. 406,
435 КПК), розгляду справи Верховним Судом України (ст. 453 КПК), перегляду

—------- ______________________________________________________ 295

судового рішення за нововиявленими обставинами (ст. 466 КПК), судового про­вадження на підставі угоди (ст. 474 КПК), судового розгляду щодо застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх, які не досягай віку кримінальної відповідальності (ст. 500 КПК), судового розгляду щодо застосу­вання примусових заходів медичного характеру (ст. 512 КПК), судового розгляду щодо вирішення питань, пов'язаних з виконанням вироку (ст. 539 КПК).

3. Відомості, які повинні зазначатись у журналі судового засідання, досить чітко виписані в ч. 1 коментованої статті. Слід зауважити, що (а) в журналі зазна­чаються лише ті ухвали, які постановлені судом без виходу до нарадчої кімнати, оскільки ухвали, постановлені з виходом до нарадчої кімнати, є окремими доку­ментами, що долучаються до матеріалів справи; (б) реквізитами кримінального провадження є його предмет - судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного ха­рактеру, заяви про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження тощо; режим - відкрите чи закрите засідання, за загальними правилами судового розгляду чи за спрощеною процедурою тощо; (в) дата і час початку та закінчення судового засідання визначається в днях, годинах і хвилинах; (г) іншими відомос­тями в журналі судового засідання можуть бути відомості про заявлені клопотан­ня, хто з належних учасників судового провадження виступив у дебатах і в якій послідовності, факт і час виходу суду до нарадчої кімнати та повергнення з неї і проголошення суддею рішення суду - вироку, ухвали тощо.