Пізнавальні процеси особистості. 13.3.2. Класифікація за ступенем новизни й оригінальності



Пізнавальні процеси особистості. 13.3.2. Класифікація за ступенем новизни й оригінальності - student2.ru 13.3.2. Класифікація за ступенем новизни й оригінальності

Класифікація мислення за ступенем новизни й оригінальності виокремлює наступні види мислення:

S репродуктивне;

S продуктивне;

S творче.

Репродуктивне мислення(відтворююче) — це таке мислення, коли в минулому досвіді суб'єкта є вже готові засоби розв'язання поставленої задачі. У такому випадку ситуація не є для суб'єкта проблемною, а її розв'язання вимагає застосування вже сформова­них алгоритмів та розумових навичок, тобто репродукції наявних знань та умінь. Наприклад, людина розв'язує задачу, спосіб розв'язку якої подібний до тих задач, що засвоювались раніше.

У продуктивному мисленністворюються знання, які загалом вже відомі, проте для конкретної людини є новими1. Готові алго­ритми розв'язання задач суб'єкту невідомі, їх шукає чи породжує сама людина у процесі мислення, хоча людство їх вже винайшло.

Продуктивне мислення поділяють на два підвиди: конвергент­не та дивергентне. їх уперше описав Дж. Гілфорд (1967). Конвер­гентне мислення є строго логічним і спрямованим на пошук одно­го певного розв'язку, знайдення єдиної відповіді. Дивергентним мисленням називається таке мислення, в результаті якого ведеться пошук кількох розв'язків та відповідей, воно може відступати від законів логіки. Саме дивергентне мислення, на думку Дж. Гілфор-да, є основою творчості.

Творче мислення— це мислення, у результаті якого створю­ються принципово нові знання. Для цього виду мислення, так са­мо як і для продуктивного, характерна відсутність готових алго­ритмів розв'язання задачі, однак, на відміну від продуктивного, у випадку творчого мислення вони невідомі людству.

Порівняння репродуктивного, продуктивного та творчого мис­лення показує, що важче здійснити акт творчого мислення, ніж продуктивного, а продуктивного важче, ніж репродуктивного. Тому ці три види можна розглядати як якісно різні рівні мис­лення.

' Не всі психологи, однак, виділяють продуктивне мислення в окремий вид. У такому разі воно розгляється як синонім творчого мислення.

13.3.3. Класифікація за характером задач, засобом дії,

Розгорненням, ступенем реальності та впливом

На емоційну сферу людини

За характером задач, які розв'язуються, розрізняють:

S теоретичне мислення;

S практичне мислення.

Теоретичне мислення— це аналіз наукових понять, пізнання законів, правил. У результаті теоретичного мислення народжу­ються нові наукові теорії і закономірності. Для нього не характер­ний жорсткий дефіцит часу: для фундаментальних наук відкриття закону на початку чи в середині року не має принципового значен­ня. Результати теоретичного мислення можуть відразу і не знайти практичного втілення. Унаслідок теоретичного мислення була відкрита періодична система Менделєєва та теорія відносності Ейнштейна.

У практичному мисленнівідбувається аналіз життєвих ситу­ацій, конкретних випадків. Воно допомогає створювати плани, проекти, схеми дій. Важливими особливостями практичного мис­лення є те, що воно розгортається в умовах жорсткого дефіциту часу (наприклад, у воєнний час складати план бойових дій після їхнього завершення безглуздо); має дуже обмежені можливості пе­ревірки гіпотез; отримані результати використовуються відразу. Все це часом робить практичне мислення складнішим від теоре­тичного.

Розв'язок складних практичних задач вимагає використання результатів теоретичного мислення; у свою чергу, теоретичне мислення спирається на узагальнення, які виникають унаслідок практичного мислення.

За засобом дії вирізняють:

S вербальне мислення;

■S невербальне мислення.

При вербальному мисленнілюдина оперує мовленням, зокре­ма внутрішнім; при невербальному— образами. На практиці час­то може трапитися ситуація, коли людина, для якої характерний вербальний вид мислення, насилу розв'язує задачі, представлені у невербальній, зокрема, наочній формі, і навпаки.

Розділ IV


Наши рекомендации