Методи адміністративного впливу

Реферат

з дисципліни “Адміністративний менеджмент”

на тему: “ Адміністративний вплив.

Способи адміністративного впливу.”

Виконав:

ст. групи МЕ-32

Олинець М.В.

Прийняла:

доц. Харчук В.Ю.

Львів-2012

Зміст

1. Загальні поняття про методи управління.

2. Методи адміністративного впливу.

Загальні поняття про методи управління

Управління, як вже не раз констатувалось, — це цілеспрямована система впливу суб'єкта управління на колектив або окремих пра­цюючих, з метою досягнення певної цілі. Цей вплив здійснюється за допомогою різних методів. "Метод" у перекладі з грецького слова Mettiodos, буквально означає "дослідження" або у широкому зна­ченні - це спосіб здійснення чого-небудь.

В економічній літературі, під методом управління розуміють спосіб, прийом або їх сукупність цілеспрямованого впливу менеджера на об'єкт для досягнення конкретного завдання, здійснення конкрет­них практичних прийомів і способів по управлінню організаціями.

Застосуванням різних методів управління досягається організу­ючий вплив і визначаються умови діяльності для ефективного вико­ристання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів.

У теперішній час спостерігаються різні підходи до класифікації методів та їх кількості.

Так, О.А.Дейнеко виділяв сім методів управління:

1) політичні;

2) економічні;

3) адміністративні;

4) організаційні;

5) кібернетичні;

6) соціологічні;

7) графічні.

Н.Сисов виділив три основних групи методів:

1) прямі (директивні);

2) засновані на матеріальному стимулюванні працівників і ко­лективів;

3) ті, що передбачають використання духовних стимулів до праці.

Подібне до цього групування подає професор Г.ХЛопов.

Чіткої однозначної класифікації методів менеджменту не знахо­димо також і серед вчених та спеціалістів зарубіжних країн.

У вітчизняній літературі дослідники управління колишнього Ра­дянського Союзу найчастіше виділяють наступні методи:

1) адміністративні (організаційно-розпорядчі);

2) економічні;

3) соціально-психологічні.

Практика розвитку продуктивних сил в Україні та інших країнах світу, рівень та характер реформування економіки та форм власності, підтверджують зміну ролі та значення тих чи інших методів управ­ління у певні періоди розвитку суспільного виробництва.

Методи адміністративного впливу

Адміністративні методи — системи прямого адміністративного впливу на підлеглих, які здійснюють керівні органи або окремі кері­вники в межах своїх повноважень для досягнення цілей.

Цей вплив здійснюється шляхом видачі обов'язкових для вико­нання наказів, розпоряджень, приписів, які примушують підлеглих виконувати чергові задачі (завдання).

Формою адміністративного впливу є також видані різні поло­ження, інструкції та інші службові документи, які визначають права та обов'язки службових осіб апарату управління.

За допомогою організаційного розпорядництва здійснюються оптимізація умов для конкретної системи управління, регулювання чисельних параметрів організації та приведення її у відповідність з новими завданнями.

Ці методи спираються на авторитет влади та носять одноваріантний характер. У цьому можливим є прояв волюнтаризму, а це зни­жує ефективність господарювання.

Практика переконливо засвідчує, що в керівництві різними стру­ктурами не можна покладатися тільки на силу наказів та розпоря­джень. Адміністративні методи повинні спиратися на використання економічних законів та закономірностей. Завданням кожного мене­джера є використання також і економічних, і соціально-психологічних методів управління.

Адміністративні методи доцільно розглядати як сукупність ме­тодів організаційного та оперативно-розпорядчого впливу (мал. 33).

Вплив на керовану систему за допомогою організаційного нор­мування здійснюється через встановлення нормативів, які регламен­тують параметри технологічних та економічних процесів в організа­ції або в її структурах.

Досвід засвідчує, що від того, наскільки своєчасно і якісно виро­бляються документи, які використовуються для організаційного регламентування та нормування, залежить ефективність управлін­ня, а також необхідність оперативно-розпорядчих впливів на об'єкт управління. Наприклад, своєчасне встановлення та дотримання кое­фіцієнтів ліквідності, нормативів на оплату праці, регламентів з кре­дитів виключають застосування штрафних санкцій до банків.

Адміністративні методи управління умовно можна поділити на організаційні і розпорядчі.

Організаційні методи, в основному, вирішують наступні за­вдання:

1) підбір і розстановку кадрів;

2) постановку завдань для кожного виконавця;

3) визначення їх функцій, прав і обов'язків;

4) проведення інструктажів для працівників;

5) планування та організацію їх виконання;

6) погодження роботи в часі і просторі;

7) контроль виконання.

За допомогою цих методів певними способами і прийомами до­сягається ефективне функціонування керуючої і керованої систем та їх структурних елементів.

Розпорядчі функції здійснюються не ізольовано, вони тісно пе­реплітаються з іншими у різних керівників. На нижчих рівнях управління (зав. касою, зав. операційною частиною, зав майстер­нею) переважає пряме безпосереднє управління людьми (виконавця­ми). А тому головне завдання керівників нижчої ланки полягає в тому, щоб донести до відома прямих виконавців рішення (завдання, задачу), поставлене вищим керівником.

Менеджери середнього рівня (начальники відділів, бригадири) повинні забезпечити виконання поставленого завдання перед колек­тивом керівниками вищого рівня (директорами, президентами, голо­вами правлінь). Крім того, ці керівники за своїми функціональними обов'язками контролюють роботу менеджерів нижчого рівня.

Керівники вищого рангу покликані визначати напрямки діяль­ності організації, об'єднати в ціле завдання і роботу всіх підрозділів банку, підприємства, закладу.

Узагальнюючи практичний досвід та рекомендації, які подають­ся у літературі, можна визначити загальні правила оперативно-розпорядчої діяльності керівників організацій.

1. Розпорядження потрібно віддавати тоді, коли цього дійсно вимагають обставини.

2. Розпорядження повинні бути адресовані конкретному вико­навцю.

3. Розпорядження повинні бути короткими, конкретними, точ­ними та ясними, аби не було двоякого їх тлумачення.

4. Розпорядження повинні бути науково обґрунтованими.

5. При опрацюванні рішень рекомендується залучати спеціа­лістів та інших виконавців.

6. Розпорядження повинні віддаватися завчасно, щоб можна підготуватися до їх виконання.

7. Не слід давати багато розпоряджень одночасно.

8. Постійно треба приділяти достатньо уваги організації конт­ролю за виконанням рішень і перевіряти виконавців.

До працівників, які не виконують розпоряджень, порушують ди­сципліну, потрібно застосовувати заходи примусу - заходи мораль­но-правового впливу, засоби матеріального покарання, звільнення або переведення на іншу посаду.

За допомогою розпорядчих дій способом короткострокового впливу усуваються недоліки, відхилення, які зустрічаються у виробничій діяльності.

Ці дії реалізуються шляхом видачі наказів, розпоряджень та вка­зівок.

Накази видаються першими керівниками та їх заступниками, розпорядження - начальниками підрозділів та служб, які мають на це відповідні повноваження. А для забезпечення виконання наказів і розпоряджень всіма керівниками даються вказівки. У конкретних ситуаціях, в яких допускаються прорахунки та відхилення у вико­нанні наказів та розпоряджень, застосовуються дисциплінарні дії. Це проявляється у доганах, переміщеннях, звільненнях, додаткових при­значеннях тощо.