Відповідальність у прийнятті рішень.

Лекція 3

Тема: Особистісна і професійна готовність психолога до проведення

психологічної експертизи (2 год.)

Питання до лекції:

1. Рольові функції експерта у психологічному дослідженні.

2. Права та обов’язки психолога-експерта.

3. Принципи проведення психологічної експертизи.

4. Етапи проведення психологічної експертизи.

5. Зміст та структура висновку експерта.

Основні поняття:

Експертиза. Психологічна експертиза. Комплексна психологічна експертиза. Експерт. Експертний висновок. Підекспертний. Психолог-експерт. Експертна компетентність. Додаткова експертиза. Заключення експерта. Комісійна експертиза. Комплексна експертиза. Повторна експертиза.

Основна література:

1) Бандурка А.М., Бочарова С.П., Землянская Е.В. Юридическая психология: Учебник. – Харьков: Изд-во Нац. Ун-та внутр. дел, 2001. – С.356-431. – Глава 11.

2) Бедь В.В. Юридична психологія: Навч. посібник. – К.: “Каравела”; Львів: “Новий Світ – 2000”, “Магнолія плюс”. – 2003. – С.306-328, 189-197.

3) Васильев В.Л. Юридическая психология. – СПб.: Питер Пресс, 1997. – С.534-577. Глава XII.

4) Коновалова В.О. Правова психологія: Навч. посібник. – Х.: Основа, 1996. – С.147-159. Глава IV.

5) Коновалова В.О., Шепітько В.Ю. Юридична психологія: підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів. – К.: Концерн “Видавничий Дім”, 2005. – С.281-303.

Додаткова література:

6) Батов В.И. О судебной психолого-лингвистической экспертизе // Вопросы судебно-психологической экспертизы. М., 1974. – С.35-36.

7) Коченов М.М. Судебно-психологическая экспертиза. – М., 1977. – С.23.

8) Костицкий М.В. Судебно-психологическая экспертиза. – Львов, 1987, С.99.

1.Слово «експерт» походить від латинського слова «expertus» (досвідчений, обізнаний) і означає компетентну в якій-небудь галузі знань чи практичної діяльності особу, яка має певний статус. Тобто, «експерт» - видове поняття стосовно до родового поняття «спеціаліст». Експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання у певній галузі. Фахівці, що проводять експертизи, повинні мати вищу освіту, пройти відповідну підготовку та атестацію певної спеціалізації.

Психолог-експерт – це особа, яка володіє спеціальними психологічними знаннями, призначена для дослідження певних обставин, з’ясування яких вимагає застосування наукових, практичних, теоретичних або спеціальних знань.

Поняття «експерт-психолог» може вживатися в двох значеннях. Відповідно до першого з них, експерт-психолог є співробітником експертної установи, методичного чи соціального центру, центру практичної психології, у посадові обов’язки якого входить проведення психологічних експертиз у різних галузях діяльності. Це може бути, наприклад, особа, що займає посаду судового психолога-експерта.

Друге значення розглянутого терміна носить процесуальний характер. Співробітник відповідної установи стає експертом у процесуальному змісті тільки при проведенні ним конкретної експертизи. Може залучатися при проведенні комплексних експертиз.

Експерт-психолог як співробітник експертної установи – це службовець, на якого поширюються норми законодавства про працю (про робочий час і час відпочинку, заробітну плату, трудову дисципліну і т.п.). Він зобов’язаний дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку своєї установи.

Експерт-психолог у другому значенні – це самостійна процесуальна фігура. Тут його діяльність регламентується відповідними положеннями, які можуть не збігатися з нормами трудового права.

Основним обов’язком експерта-психолога є дослідження представлених йому об’єктів і матеріалів, включаючи психологічний огляд випробуваного (підекспертного) і надання об’єктивного висновку з питань, поставлених відповідними органами або установами.

Психологічні особливості експерта:

1. Аутентичність – повна усвідомленість теперішнього моменту, прийняття відповідальності.

2. Відкритість власному досвіду – відвертість у сприйнятті власних почуттів.

3. Розвиток самопізнання – (чим більше експерт знає про себе, тим краще зрозуміє своїх підекспертних і навпаки).

4. Сила особистості та ідентичність – експерт повинен знати, хто він такий, чого хоче від життя.

5. Толерантність – здатність впевнено себе почувати в будь-якій ситуації, із будь-якими людьми.

6. Прийняття особистої відповідальності – консультант несе відповідальність за свої дії у ситуації психологічного дослідження.

7. Глибина відносин з іншими людьми – консультант повинен вміти оцінювати людей – їх почуття, погляди, своєрідні риси особистості.

8. Особистісна зрілість експерта (успішне вирішення життєвих проблем, розуміння себе, терпимість і відвертість по відношенню до себе).

9. Соціальна зрілість експерта (здатність допомагати іншим людям, ефективно вирішувати їх проблеми).

Відповідальність у прийнятті рішень.

Організованість у роботі.

Дисциплінованість.

Обов’язковіть.

2. Експерт має власний обсяг процесуальних та обов’язків, що відрізняють його від інших суб’єктів діяльності.

На експерта покладаються такі обов’язки:

1) прийняти на виконання доручену йому експертизу; провести повне дослідження і надати обґрунтоване та об’єктивне письмове заключення;

2) прогнозування науково-психологічних, наслідків реалізації чи діяльності об’єкта експертизи;

3) повідомити в письмовому вигляді особу або органи, які призначали експертизу, про неможливість її проведення, якщо поставлене питання виходить за межі компетенції експерта (спеціаліста);

4) надати компетентне заключення стосовно проведеного ним психологічного дослідження;

5) об’єктивне, комплексне дослідження об’єктів експертизи.

Експерт має право:

1) знайомитися з матеріалами, які стосуються експертизи;

2) у випадку неузгодження з іншими членами експертної комісії – складати окремі висновки експертизи;

3) обжалувати у встановленому порядку дії й рішення особи або органу, призначивших експертизу, які порушують права експерта або порядок проведення експертизи;

4) вільно викладати особисту думку з питань експертного аналізу;

5) брати участь у проведенні експертного аналізу і оцінці об’єктів на всіх стадіях експертизи.

Експерту забороняється:

1) самостійно збирати матеріали, які піддаються дослідженню, а також вибирати вихідні дані для проведення експертизи, якщо вони відображені в представлених матеріалах неоднозначно;

2) розголошувати дані експертного дослідження;

3) вступати в контакти, не передбачені порядком проведення експертизи, з особами, які прямо або опосередковано мають відношення до експертизи;

4) зберігати протоколи досліджень, а також вагомі докази та документи, поза службовим приміщенням. Експерт складає заключення експертизи від свого імені і несе за нього особисту відповідальність.

Експерт повинен відмовитися від проведення експертизи за таких умов:

1) якщо він особисто, прямо чи опосередковано зацікавлений у результаті експертизи;

2) якщо він є родичем осіб, з якими проводиться експертна робота;

3) якщо він перебуває в особистих відносинах з особами, які беруть участь у експертизі;

4) перебуває чи перебував у службовій чи іншій залежності від осіб, що беруть участь у дослідженні;

5) якщо він виявив некомпетентність;

6) якщо приховав обставини, що викликають сумнів у його неупередженості.

3. Проведення експертного дослідження передбачає дотримання також певних принципів:

1) принцип процесуальної рівноправності (під час проведення комплексних експертиз окремими її членами). Кожний з експертів має право на власну думку. Тому експерт або експерти, не згодні з думкою інших членів експертної комісії, дають власний висновок, який направляється органу або установі, що призначила експертизу. Експерти, що прийшли до загального висновку, вправі підписати єдиний (спільний) висновок.

2) принцип особистої відповідальності. Кожний експерт завжди дає висновок від свого імені й несе за даний ним висновок особисту відповідальність.

3) принцип функціонального розподілу експертних обов’язків (диференціації експертної праці). Кожний з експертів має свої обов’язки й функції, якщо мова йде про комплексну експертизу: голова експертної комісії здійснює діяльність щодо організації роботи комісії й координації дій всіх її членів, інші члени експертної комісії проводять дослідження й доповідають про результати обстеження підекспертного або матеріалів експертизи.

4) принцип компетентності означає мати відповідні знання, навички та вміння щодо проведення певного виду досліджень. Психологічні знання можуть бути неоднорідними, їх можна умовно розподілити на три категорії: а) загальнопсихологічні знання (знання основних психологічних питань здійснення відповідної діагностики психічних процесів, пізнавальної сфери особистості); б) знання в галузях, які можна назвати «традиційними» для психології (судово-психологічна експертиза, психолого-педагогічна, психолого-психіатрична експертиза); в) вузькоспеціальні психологічні знання, якими володіє відносно невелика кількість фахівців-психологів (дослідження афективних станів особистості (патологічний та фізіологічний афекти), фрустрацій, страхів, тривожності).

Встановити обставини, віднесені до першої групи, може по суті будь-який психолог, що має психологічну підготовку й стаж психологічної роботи. Друга група обставин припускає наявність у психолога крім загально психологічних, також поглиблених знань щодо певної галузі діяльності. Ними володіють співробітники експертних установ (які, зрозуміло, здатні встановити й обставини, віднесені до першої групи). Третя група обставин вимагає залучень експерта, як «вузькопрофільного» фахівця, компетентного лише в конкретній предметній галузі.

5) принцип об’єктивності (особиста незацікавленість експерта кінцевими результатами дослідження, особиста та службова незалежність фахівця від об’єкту проведення експертизи).

6) принципконфіденційності (нерозголошеність отриманої інформації по експертизі).

4.Психологічне дослідження в межах психологічної експертизи складається з таких етапів:

1) вивчення експертом поставлених перед ним питань та визначення предмета судово-психологічної експертизи;

2) постановка задач дослідницького характеру;

3) підбір методів дослідження у відповідності з поставленими задачами;

4) безпосереднє проведення дослідження:

а) психологічний аналіз матеріалів, які подаються на дослідження;

б) спостереження за підекспертним;

в) бесіди з підекспертним;

г) застосування інструментальних методів дослідження індивідуально-психологічних особливостей підекспертного;

5) ретроспективний аналіз поведінки суб’єкта в досліджуваній ситуації;

6) обробка отриманої інформації та її теоретичний аналіз (інтерпретація);

7) робота із соціальною літературою (у тих випадках, коли це необхідно);

8) складання розгорнутого заключення судово-психологічної експертизи, в якому коротко формулюються висновки експертного дослідження.

5. Висновок експерта – документ, складений у результаті експертного дослідження, в якому представлені фактичні дані, отримані в процесі дослідження, повідомляються наукові відомості по досліджуваним питанням формулюються висновки експерта.

Висновок експерта складається з трьох частин:

І. Вступної (найменування документа, характер експертизи, чи є вона додатковою, повторною, комісійною або комплексною, вид (назва) експертизи, коротке викладення обставин, що обумовили призначення експертизи, перелік питань, які винесено на вирішення експертизи, дата отримання матеріалів на експертизу і т.д., відомості про експерта;

ІІ. Дослідницької (розкривається процес експертного дослідження та його результати і дається наукове обґрунтування висновків з поставлених питань. Дослідницька частина повинна включати: відомості про стан об’єктів дослідження, застосовані методи (методики) дослідження, умови їх використання, прикладаються протоколи їх проведення, експертна оцінка результатів дослідження;

ІІІ. Заключної (викладаються висновки за результатами дослідження у вигляді відповідей на поставлені питання в послідовності, що визначена у вступній частині. На кожне з поставлених питань має бути дана відповідь по суті або вказано, з яких причин неможливо його вирішити. У разі, якщо заключний висновок не може бути сформульований у стислій формі, допускається посилання на результати досліджень, викладених у дослідницькій частині. Висновок експерта (експертів) оформлюється на бланку експертної установи і підписується експертом (експертами), який проводив дослідження. Підписи у заключній частині засвідчуються відбитком печатки експертної установи на кожній сторінці тексту заключних висновків. Якщо до висновку експерта додаються фото таблиці, схеми, діаграми тощо, вони також підписуються експертом (експертами), підписи засвідчуються відбитком печатки експертної установи. Якщо експерт не є працівником спеціалізованої установи і працює на професійній основі самостійно, він засвідчує наданий ним висновок своїм підписом і печаткою із зазначенням ідентифікаційного номеру.).

Інколи виділяється четверта частина (або розділ) – синтезуюча (дається сумарна загальна оцінка результатів проведеного дослідження й обґрунтування висновків.

Зміст оцінки висновку експерта полягає у встановленні його:

1) достовірності (має бути оцінена надійність застосованої експертом методики; потрібно враховувати достатність представлених експерту матеріалів для дослідження; повноту проведеного експертом дослідження; правильність експертної інтерпретації встановлених експертом ознак та їх достатність для висновку);

2) належності (визначається його придатністю для встановлення наявності чи відсутності обставин, які входять до предмета експертизи);

3) відносності (відносність об’єктів, які досліджувалися експертом);

4) допустимості висновку визначається законністю джерел, умов і способу його одержання;

5) достатності (висновок не викликає жодних сумнівів щодо проведення додаткової експертизи);

6) правильності (дотримання всіх вимог та положень);

7) повноти (вичерпність даних експертного дослідження).