Загальне поняття про особистість. Структура особистості

Навчально-методична карта лекційного заняття №4

Тема:Психологія особистості. Соціальні групи

Кількість годин:2

Вид заняття:лекція

Мета заняття:

-навчальна: ознайомити студентів із поняттями: людина, індивід, суб’єкт, особистість, індивідуальність, ознайомити із структурою особистості, її формуванням та розвитком; а також розкрити основні особливості взаємозв’язків особистості з групою та колективом;

-виховна: виховувати інтерес до вивчення особистості людини;

-розвивальна: розвивати мислення, пам'ять, увагу, уміння аналізувати та конкретизувати інформацію.

Міжпредметні зв’язки:соціологія, біологія, релігія, конфліктологія.

Матеріально-технічне забезпечення заняття:

схеми та таблиці до теми, мультимедійне обладнання, презентація.

Організація заняття:вітання, перевірка явки студентів і готовність

аудиторії до заняття.

Мотивація:обґрунтувати необхідність вивчення загальної психології для кращого пізнання себе, оточуючих людей та майбутніх учнів.

План

1. Загальне поняття про особистість. Структура особистості.

2. Біологічна, суспільна і духовна природа особистості.

3. Розвиток і формування особистості.

4. Особистість і група.

Активізація розумових здібностей:бесіда про особливості

протікання конфліктних ситуацій, що виникають на міжособистісному

рівні.

Самостійна робота:складання психологічного словника.

Домашнє завдання:Опрацювати літературу та охарактеризувати основні індивідуально-типологічні особливості особистості.

Література:

1. Максименко С. Д. Загальна психологія: Навч. посіб.- 2-е вид., стереотип. / С. Д. Максименко. – К. : МАУП, 2001. – 256 с.

2. М'ясоїд П. А. Загальна психологія: Навч. посіб. - 5-те вид., стер. / П. А. М'ясоїд. – К. : Вища школа, 2006. – 487 с.

3. М'ясоїд П. А. Загальна психологія: Навч.посібник.- 3-є вид., випр. / П. А. М'ясоїд. – К. : Вища шк., 2004. – 487 с.

4. Загальна психологія: Практикум: Навч. посіб./ В. В. Волошина, Л. В. Долинська, С. О. Ставицька, О. В. Темрук. – К. : Каравела, 2005. – 280 с.

5. Корольчук М. С. Психологія: Схеми, опорні конспекти, методики : навч. посіб./ за заг. ред. М.С.Корольчука. / Микола Степанович Корольчук. – К. : Ельга; Ніка-Центр, 2009. – 320 с.

Викладач:Максимчук Г. М.

ЗМІСТ ЛЕКЦІЇ

Загальне поняття про особистість. Структура особистості

Особистість - це конкретний людський індивід з індивідуально виявленими своєрідними розумовими, емоційними, вольовими та фізичними властивостями. Належність особистості до певного суспільства, до певної системи суспільних відносин визначає її психологічну та соціальну сутність.

Характерними ознаками особистості є наявність у неї свідомості, виконувані нею суспільні ролі, суспільно корисна спрямованість її діяльності.

Для розуміння природи особистості треба розвести такі поняття яклюдина, індивід, суб’єкт, індивідуальність та особистість.

Людина –це високоорганізована соціальна та біологічна істота, що є носієм свідомості. Це поняття значно ширше за означені поняття: індивід, суб‘єкт, особистість, індивідуальність, бо включає в себе досить великий перелік соціальних і біологічних ознак – антропологічних, етнографічних, культурних та ін.

Індивід –це людська біологічна основа існування людини, це окремий представник виду людини, носій видових рис. У цьому сенсі людина завжди є індивідом, хоча при цьому може й не бути особистістю.

Суб’єкт –людина завжди є суб’єктом (учасником, виконавцем, ініціатором) історичного або суспільного процесів в цілому, суб’єктом конкретної діяльності, джерелом пізнання та перетворювання як об’єктивної дійсності, так і самої себе. Сама ж діяльність виступає тією формою активності, в якій людина удосконалює оточуючий світ та саму себе.

Особистість – це конкретна людина, яка є представником певного соціуму та соціальної групи, займається конкретною діяльністю, адекватно усвідомлює себе і оточуючий світ танаділена певними індивідуально-психологічними особливостями (темперамент, характер, здібності). Особистість – це багатогранна психологічна структура, яка характеризує, перш за все, її соціальну сутність, що формується та набувається в процесі життя в предметній діяльності та спілкуванні шляхом засвоєння суспільних форм свідомості та поведінки. Людина як особистість є носієм свідомості, суспільних форм життя та відносин.

Кожна людина має свої специфічні особливості та властивості. Тому індивідуальність –це сукупність індивідних особливостей та особистісних властивостей, характерних лише для даної людини, таке їх поєднання, яке відрізняє одну людину від інших та утворює її своєрідність. Це індивідуальна неповторність людини, неповторне поєднання таких психологічних особливостей людини, як характер, темперамент, особливості перебігу психічних процесів (сприймання, пам’яті, мислення, мовлення, почуттів, волі), особливості її мотиваційної сфери, спрямованості.

Структуру особистості розглядають по-різному.Одні вважають, що в ній доцільно розглядати лише психологічні компоненти (пізнавальні, емоційно-вольові, спрямованість), інші виокремлюють у ній ще й біологічні аспекти (типологічні особливості нервової системи, вікові зміни в організмі, стать), які не можна ігнорувати у процесі виховання особистості. Однак протиставляти біологічне соціальному в особистості не можна. Природні аспекти та риси існують у структурі особистості як соціально зумовлені її елементи. Біологічне та соціальне у структурі особистості утворюють єдність і взаємодіють.

У структурі особистості розрізняють типове та індивідуальне. Типове є тим найзагальнішим, що властиве кожній людині і характеризує особистість узагалі: її свідомість, активність, розумові та емоційно-вольові прояви тощо, тобто те, чим одна людина схожа на інших людей. Індивідуальне - це те, що характеризує окрему людину: її фізичні та психологічні особливості, спрямованість, здібності, риси характеру тощо, тобто те, чим одна людина відрізняється від інших людей.

Психолог К. Платонов у структурі особистості виокремлює чотири підструктури.

Перша підструктура - спрямованість особистості: моральні якості, установки, стосунки з іншими. Визначається суспільним буттям людини.

Друга - підструктура досвіду (знання, вміння, навички, звички). Набувається досвід у процесі навчання й виховання. Провідним у набутті досвіду є соціальний чинник.

Третя - підструктура форм відображення. Вона охоплює індивідуальні особливості психічних процесів, що формуються протягом соціального життя і специфічно виявляються в пізнавальній та емоційно-вольовій діяльності людини.

Четверта підструктура - біологічно зумовлені психічні функції особистості. Об’єднує типологічні властивості особистості, статеві й вікові особливості та їх патологічні зміни, що великою мірою залежать від фізіологічних і морфологічних особливостей мозку.

За С.Д.Максименком, особистості притаманні такі ключові ознаки: цілісність, унікальність або індивідуальна неповторність, активність, принципова незавершеність, саморегуляція, саморозвиток.