Особові займенники
Займенник япозначає особу мовця (людини чи персонiфiкованих iстоти, предмета). Займенник япри формах дiєслiв теперiшнього й майбутнього часу пропускають, що, наприклад, характерне для наукового стилю, в якому замiсть явживають також т.зв. авторське ми.Але за протиставлення обов’язково наголошується займенник (у другiй частинi речення): Я прийшов, а ти ні.
Паралельне вживання займенникiв першої особи однини i дiєслiвних форм першої особи "акцентує увагу на iнформацiї про мовця, вирiзняє його в комунiкативному планi". Займенник явходить до складу фразеологiзованих сполучень, якi вживають з метою переконати когось у чомусь, передати ставлення (здебiльшого скептичне) до когось чи до чогось або як погрозу: Не я буду; Щоб я провалився.
Займенник мипозначає групу мовця разом з iншими особами, а також може:
1. набувати експресивного забарвлення, передавати поняття друзi (близькi, однодумцi) i протиставлятися ви (МИ i ви);
2. набувати значення я, коли автор говорить вiд іменi колективу (авторське мив публiцистичному й науковому стилях) (ми дослiдили);
3. уживатися замiсть я в сполученнi з прийменником з О .в. iменника або займенника (ми з мамою, ми з тобою). Це є характерним для розмовного стилю;
4. уживатися замiсть я в opaторів, учителiв, лекторiв, щоб уникнути повторення я (МИ розглянули тему .);
5. уживатися замiсть ти, ви для передавання спiвчуття, жартiвливостi, iронiчностi, глузування тощо (он ЯК МИ заговорили);
6. уживатися замiсть я в офiцiйних звертаннях монархів для створення високої урочистостi.
Позначаючи особу чи предмет, до яких звернене мовлення, займенник тиможе також набувати й iншого (здебiльшого узагальненого) значення:
Кому ти потрiбен з такими знаннями?! З цим значенням тичасто вживають у розмовних фразеологiзмах, а також у прокльонах: А щоб тобi ... I що ти йому скажеш?! 3айменник тиможе мати рiзноманiтне експресивне забарвлення, передаючи грубiсть, презирство, зневагу i нiжнiсть, iнтимнiсть, повагу тощо.
Займенник випозначає групу осiб, до якої належить особа спiврозмовника разом з iншою особою (з iншими особами). Kpiм того:
- у сполученнi з прийменником зта О.в. iменника або займенника виозначає ти(або шанобливе ви) з ким–небудь (ви з нею пiдiть у лабораторiю);
- ви вживають замiсть ти для передавання ввiчливостi (пошанна множина).
Тут варто пам’ятати таке:
- слова весь, один, який, такийiз займенником виузгоджуються в однинi, а вживання їх у множинi є просторiчним або експресивно забарвленим, передає улесливiсть, пiдлабузництво; прикметник у складі iменногo присудка також треба ставити в однинi (яка ви вродлива);
- при займеннику виприсудок, виражений коротким прикметником, не вживають. Тут можлива тiльки форма множини (ви згоднi, а не ви згоден);
- нестягненi форми повних прикметникiв (веселая, вeceлії) при ви не вживаються;
- здебiльшого прикметники при ви в ролi присудка можуть мати i форму однини, i форму множини (ви гарнi– ви гарна). При цьому виникають такі вiдтiнки: у множинi повнiше передається емоцiя ввiчливостi, в однинi – приязнь, iнтимнiсть, фамiльярнiсть.
Biн, вона, воно, вонизамiнюють у мовленнi слова, що позначають не тiльки назви iстот, а й назви рiзних предметiв. Тому займенники третьої особи стоять здебiльшого пiсля iменникiв, указуючи на них. 3айменники третьої особи позначають також основні предмети мовлення, якi з тих чи iнших причин iменниками не називаються; цi предмети мовлення маскують, евфемiстично позначаючи займенником: Його проти ночi не згадуй!
Займенник вономає особливо багато семантико–граматичних i стилiстичних модифiкацiй; він, крім основного, може мати значення вказiвностi, неозначеностi (Що воно таке?), значення частки (Оце воно тобi й є!). Вонов значеннi частки входить до складу розмовних фразеологiзмiв.
Вонизамiсть вінуживають для улесливого, пiдлабузницького позначання представникiв, якi займають вищу від мовця посаду, а також переважно в просторiччi для висловлювання поваги, пошани. Вживання заайменникiв він, вона на позначення присутньої пiд час розмови третьої особи має відтінок або неввiчливостi, або фамiльярностi, iнтимностi.