ІІ. Діагностика учнів з девіантною поведінкою та виявлення форм проявів агресії та аутоагресії
Тому першим етапом роботи з дітьми, що схильні до агресивної та аутоагресивної поведінки, є їх виявлення та діагностика. Я використовую такі методи діагностики:
- спостереження;
- бесіди з майстром, класним керівником та батьками учня;
- проективний малюнок «Неіснуюча тварина»;
- кінестетичний малюнок сім’ї ;
- малюнок «Вовк та заєць» (агресор та жертва);
- малюнки «Злість» або «Гнів»;
- методика ТАТ
- методика дослідження схильності до віктимної поведінки О.О.Андроннікової
- діагностика акцентуації характеру за Леонгардом.
На цьому етапі я особливе значення надаю таким методикам як «Методика дослідження схильності до віктимної поведінки О.О.Андроннікової» та «Діагностика акцентуації характеру за Леонгардом».
Психодіагностична методика О.О.Андроннікової має на меті виміряти схильність підлітків та молоді до різних форм віктимної поведінки. Даний опитувальник призначений лише для обстеження старших підлітків та юнаків. (Додаток 1)
Віктимна поведінка – це такі дії та вчинки особи, які так чи інакше провокують вчинення собі якої-небудь шкоди.
Протягом І півріччя цього навчального року було проведено обстеження учнів училища на схильність до віктимної поведінки за методикою Андроннікової. З усіх обстежених схильність до саморуйнівної поведінки виявили – 34% учнів. Це проявляється в залученні іншої особи для заподіяння собі шкоди, необдуманої ризикованої поведінки, не усвідомлення наслідків своїх вчинків, або ж, коли дитина сама собі завдає шкоди свідомо чи не усвідомлено. 16% обстежених мають схильність до некритичної віктимної поведінки. Це невміння правильно оцінювати життєві ситуації, необачність, необережність. Дані особи схильні до вживання спиртного, довірливі, легковажні, нерозбірливі у знайомствах, мають крихку моральність, схильні до виправдання негативної поведінки інших, до ідеалізації. 10% всіх обстежених – мають прояви агресивної віктимної поведінки – провокуюча поведінка: напади, образи, знущання тощо. Такі неповнолітні навмисне створюють чи провокують конфліктну ситуацію, мають схильність до антигромадянської поведінки, порушення соціальних норм та правил, мають насильницьку антигромадянську установку.
Зразок проведеного діагностування одного з учнів центру на мал..4 та мал..5
Мал..4
Мал..5
У 100% тих, хто має некритичну віктимну поведінку присутня схильність до саморуйнівної чи агресивної віктимної поведінки.
Акцентуації характеру – поняття, введене К. Леонгардом і означає надмірне виділення окремих рис характеру та їх поєднань, представляє крайні варіанти норми, які межують з психопатіями. На думку К. Леонгарда, акцентуації особистості насамперед проявляються в спілкуванні з іншими людьми. Тому, оцінюючи стилі спілкування, можна виділити певні типи акцентуацій. Взагалі термін «акцентуації характеру» властивий періоду ранньої юності. У юності більше, ніж в інших вікових періодах, зустрічаються акцентовані типи характеру, причому між окремими рисами характеру та їх проявами є безліч протиріч. (Додаток 2)
Проведені дослідження показали, що схильність до віктимної поведінки учнів підтверджуються акцентуаціями характеру.
Так з усіх обстежених, що мали виражену схильність до само руйнівної віктимної поведінки, було відібрано 7 учнів, які мали спроби скоєння суїциду (порізи зап’ястя) або ж тверді наміри його скоїти (за словами дитини), було обстежено за методикою Леонгарда на акцентуації характеру. 7 учнів мали виражену акцентуацію циклотимного типу, 6 – екзальтованого та гіпертивного, 4 – збудливого, 2 – емотивного, 1 – тривожного та демонстративного. Це видно по гістограмі (мал..1).
Мал..1
На гістограмі (мал..2) ми бачимо показники акцентуації характеру учнів, які не мали вираженої само руйнівної та агресивної віктимної поведінки (за методикою Андроннікової).
Мал..2
До аутоагресивної поведінки, крім суїцидальних думок та вчинків, належить також наркоманія, алкоголізм, неконтрольовані статеві зв’язки, що не рідко призводять до захворювань тощо.
За допомогою діагностики ми виявляємо схильність дітей до агресивності, її спрямованості: зовні чи на себе, тривожність, стосунки дітей з членами сім’ї та однолітками, схильність та бажання почувати себе жертвою тощо.
Під час проведення арттерапії слід звернути увагу яку кольорову гамму використовує учень у своїх малюнках, особливо у промальовуванні членів своєї сім’ї. Адже основну причину девіантної поведінки дитини слід шукати в стосунках між членами сім’ї. Наприклад, як на малюнку «Моя сім’я», Настя намалювала всіх членів сім’ї, крім себе, контакту між дітьми і мамою не спостерігається.
Мал..3 Настя, 16 років