Соціальна допомога та соціальні послуги як складові соціального захисту населення

Важливими складовими системи соціального захисту в Україні на сьогодні є соціальна допомога та соціальні послуги.

Соціальна допомога це – сукупність заходів, які гарантують сім’ї (особі ) надання адресної диференційованої допомоги в особливо складних життєвих

обставинах у вигляді готівкової чи безготівкової грошової допомоги, у вигляді пільг, послуг, консультацій тощо.

Метою соціальної допомоги є створення умов для подолання скрутних життєвих обставин та забезпечення можливості рівної участі особи у житті суспільства. Складні життєві обставини визначаються як відсутність засобів до існування, неспроможність самостійного обслуговування, знаходження в зоні стихійного лиха, тощо.

Соціальна допомога представляє собою систему соціальних заходів у вигляді сприяння підтримки та послуг, які надаються окремим особам чи групам, соціальними службами для подолання чи пом’якшення життєвих труднощів, підтримки їх соціального статусу та повноцінної життєдіяльності, адаптації в суспільстві.

Важливими принципами надання соціальної допомоги є:

- адресність, що полягає у цільовому характері соціальної допомоги та визначенні її розміру, виходячи з матеріального стану конкретного одержувача з урахуванням його майна;

- пріоритетність в наданні соціальної допомоги сім’ям з дітьми, інвалідам;

- надання соціальної допомоги на основі встановлених соціальних стандартів;

- добровільність отримання соціальної допомоги;

- гуманність та доступність соціальної допомоги всім, хто її потребує;

- цільове використання коштів, передбачених для надання соціальної допомоги;

- безповоротність соціальної допомоги;

- конфіденційність – відомості про особу, отримані працівниками органів, що надають допомогу, використовуються з додержанням конфіденційності;

- стимулювання індивідуальної самопідтримки – заохочення до суспільно

корисної праці, подолання складних життєвих обставин самостійно тощо. Соціальна допомога може надаватись у таких формах: грошовій (готівковій чи

безготівковій); натуральній; соціальних послуг вдома чи в стаціонарних установах; зниження плати за окремі види послуг.

Соціальна допомога як складова соціального захисту виконує певні функції у суспільстві. Зокрема, виділяють:

1) функцію безпосередньої соціальної допомоги, що включає:

виявлення, облік сімей та окремих осіб, що найбільше потребують соціальної підтримки;

здійснення матеріальної (фінансової, натуральної) допомоги у різних передбачених законом ситуаціях);

профілактику бідності;

надомні послуги сім’ям та одиноким, які потребують стороннього догляду; послуги стаціонарних установ;

субсидії, тощо.

2) функцію консультування та інформування, яка передбачає консультації фахівців з різних питань, а також вивчення та прогнозування соціальних потреб населення.

3) функцію участі в реалізації заходів у надзвичайних ситуаціях по подоланні наслідків стихійних лих та соціальних конфліктів.

4) функцію соціальної реабілітації та адаптації, основним змістом якої є надання можливості людям краще пристосуватися до змінених умов життя та соціального середовища, знаходження свого місця в соціумі.

Таким чином, поняття соціальної допомоги є досить багатоаспектним, його можна розглядати, як 1) одну зі складових сучасних основ соціальної роботи (соціального захисту); 2) високоефективну соціальну технологію, яка дозволяє здійснювати результативну соціальну підтримку громадянам в умовах складної соціально-економічної ситуації, що об’єктивно порушує життєдіяльність людини чи групи; 3) принципово важливий сектор соціальної сфери. Зауважимо, що найбільшу питому вагу за кількістю призначень та розмірами займають наступні види соціальних допомог: державна соціальна допомога сім'ям з дітьми; житлові субсидії; державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам та ін. Надання цих видів допомог регламентується відповідним законодавством [2, 3, 4, 5, 6, 7, та ін].

З метою вдосконалити систему соціальної допомоги у червні 2003 року

Верховна Рада України прийняла Закон України „Про соціальні послуги‖ [7], а у

2007 році Урядом затверджено Концепцію реформування системи соціальних послуг. Ці документи регламентують основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг особам, що перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги. Важливим також є усвідомлення необхідності в ході здійснення соціального захисту раціонального використання ресурсів (як державного, регіонального, так і особистісного рівня), а також

вдосконалення організації роботи та соціально-психологічного забезпечення діяльності соціальних установ і соціальних працівників.

Слід відмітити, що поняття «соціальні послуги» має досить широкий спектр розуміння та використання. Наприклад, даним терміном користуються для позначення усіх видів послуг, що мають на меті задоволення будь-яких соціальних потреб суспільства. До їх переліку належать освітні, медичні, оздоровчі, туристичні послуги, послуги ЖКГ, готельного бізнесу тощо. Предметом нашої уваги будуть ті соціальні послуги, які надаються соціальними працівниками і пов'язані з вирішенням скрутної життєвої ситуації особи, її соціальним захистом, тобто ті, про які йдеться у згаданому вище Законі України «Про соціальні послуги».

Загальновідомо, що поняття «послуга» носить міждисциплінарний характер.

Так, визначаючи економічну сутність послуг, науковці в даній галузі розглядають послугу як товар особливого виду, діяльність, благо, що задовольняє потреби індивіда, виробництва та суспільства, має споживчу вартість і вартість, результат якої може мати матеріальну і нематеріальну форми. У бізнес-літературі вказується,

що специфіка змісту і форми соціальних послуг зумовлює їх корисність не в речовому вимірі, а в діяльнісному. Причому, основними складовими просування соціальних послуг на ринку виступають: персонал, його кваліфіація, процес споживання послуг (як він відбувається і скільки часу споживач витрачає на отримання послуги) і стандарти потреб у послугах і обслуговування. На практиці сфера соціальних послуг є сукупністю багатьох видів діяльності, наслідком чого є велика різноманітність видів послуг.

Основними особливостями послуг є їх невідчутність, неможливість збереження, невіддільність їх виробництва і споживання, несталість якості. Усі послуги (зокрема, і соціальні) мають спільні особливості: нематеріальний характер,

це означає, що їх неможливо продемонструвати, спробувати, транспортувати,

зберігати до моменту отримання споживачем; невіддільність виробництва і споживання послуг, - розпочинати надання послуг можна тільки після отримання замовлення або з появою клієнта; неоднорідність (змінюваність послуг), залежність від існуючих стандартів системи обслуговування, від рівня сервісу у конкретному закладі; нездатність послуг до зберігання, що вимагає дієвості в процесі реагування

на попит; вплив на організацію соціальних послуг державного регулювання;

залучення споживача до процесу виробництва послуг, оцінка ним якості

обслуговування тільки після споживання послуги.

Отже, соціальні послуги - це комплекс правових, економічних, психологічних, освітніх, медичних, реабілітаційних та інших заходів, спрямованих на окремі соціальні групи чи індивідів, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги (далі - особи, що потребують соціальних послуг), з метою поліпшення або відтворення їх життєдіяльності, соціальної адаптації та повернення до повноцінного життя [7, ст.1].

Основними засадами надання соціальних послуг є: 1) сприяння особам, що перебувають у складних життєвих обставинах, які вони не в змозі подолати за допомогою наявних засобів і можливостей; 2) попередження виникнення складних життєвих обставин; 3) створення умов для самостійного розв'язання життєвих проблем, що виникають.

Основними формами надання соціальних послуг є матеріальна допомога та соціальне обслуговування.

Матеріальна допомога надається особам, що знаходяться у складній життєвій ситуації, у вигляді грошової або натуральної допомоги: продуктів харчування, засобів санітарії і особистої гігієни, засобів догляду за дітьми, одягу, взуття та інших предметів першої необхідності, палива, а також технічних і допоміжних засобів реабілітації.

Соціальне обслуговування – система соціальних заходів, яка передбачає сприяння, підтримку та послуги, що надають соціальні служби окремим особам чи групам населення для подолання або пом’якшення життєвих труднощів, підтримки їх соціального статусу та повноцінної життєдіяльності. Соціальне обслуговування здійснюється шляхом надання соціальних послуг: 1) за місцем проживання особи (вдома); 2) у стаціонарних інтернатних установах та закладах; 3) у реабілітаційних установах та закладах; 3)в установах та закладах денного перебування; 4) в установах та закладах тимчасового або постійного перебування; 5) у територіальних центрах соціального обслуговування; 6) в інших закладах соціальної підтримки (догляду).

Відповідно до законодавства можуть надаватися такі види соціальних послуг [7,

ст. 5]:

- соціально-побутові послуги - забезпечення продуктами харчування, м'яким та твердим інвентарем, гарячим харчуванням, транспортними послугами, засобами

малої механізації, здійснення соціально-побутового патронажу, виклик лікаря, придбання та доставка медикаментів тощо;

- психологічні послуги - надання консультацій з питань психічного здоров'я та поліпшення взаємин з оточуючим соціальним середовищем, застосування психодіагностики, спрямованої на вивчення соціально-психологічних характеристик особистості з метою її психологічної корекції або психологічної реабілітації, надання методичних порад;

- соціально-педагогічні послуги - виявлення та сприяння розвитку різнобічних інтересів і потреб осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах,

організація індивідуального навчального, виховного та корекційного процесів, дозвілля, спортивно-оздоровчої, технічної та художньої діяльності тощо, а також залучення до роботи різноманітних закладів, громадських організацій, заінтересованих осіб;

- соціально-медичні послуги - консультації щодо запобігання виникненню та розвитку можливих органічних розладів особи, збереження, підтримка та охорона її здоров'я, здійснення профілактичних, лікувально-оздоровчих заходів, працетерапія;

- соціально-економічні послуги - задоволення матеріальних інтересів і потреб осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, що реалізуються у формі надання натуральної чи грошової допомоги, а також допомоги у вигляді одноразових компенсацій;

- юридичні послуги - надання консультацій з питань чинного законодавства, здійснення захисту прав та інтересів осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, сприяння застосуванню державного примусу і реалізації юридичної відповідальності осіб, що вдаються до протиправних дій щодо цієї особи (оформлення правових документів, адвокатська допомога, захист прав та інтересів особи тощо);

- послуги з працевлаштування - пошук підходящої роботи, сприяння у працевлаштуванні та соціальне супроводження працевлаштованої особи;

- послуги з професійної реабілітації осіб з обмеженими фізичними можливостями - комплекс медичних, психологічних, інформаційних заходів, спрямованих на створення сприятливих умов для реалізації права на професійну орієнтацію та підготовку, освіту, зайнятість;

- інформаційні послуги - надання інформації, необхідної для вирішення складної життєвої ситуації (довідкові послуги); розповсюдження просвітницьких та культурно-освітніх знань (просвітницькі послуги); поширення об'єктивної

інформації про споживчі властивості та види соціальних послуг, формування певних

уявлень і ставлення суспільства до соціальних проблем (рекламно-пропагандистські послуги);

- інші соціальні послуги.

Право на отримання соціальних послуг мають громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, у тому числі біженці, які проживають в Україні на законних підставах та перебувають у складних життєвих обставинах.

Соціальні послуги можуть надаватися як за плату, так і безоплатно. Для отримання соціальних послуг, що надаються державними та комунальними суб'єктами, особа, яка їх потребує, має звернутися з письмовою заявою до місцевого органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. У разі якщо особа, яка потребує соціальних послуг, за віком або станом здоров'я неспроможна самостійно прийняти рішення про необхідність їх надання, таке рішення може прийняти опікун чи піклувальник, органи опіки та піклування відповідно до законодавства.

Таким чином, надання соціальної допомоги та соціальних послуг є важливим напрямком соціальної роботи на сучасний момент. Зауважимо, що існує низка проблем, які впливають на дієвість надання соціальних послуг та допомог. Зокрема, йдеться про недостатню розробленість системи методик, критеріїв та показників, що характеризують ефективність обслуговування та задоволення ним з боку клієнтів. Недосконалою є і мережа установ і закладів, котрі надають послуги, недостатнім є їх рівень координації, існують проблеми фінансування галузі. Крім того, важливим є і відповідність вимогам щодо професійності та морально-етичних якостей соціальних працівників, котрі надають послуги. Отже, система надання соціальних допомог та послуг повинна у подальшому вдосконалюватись, розвиватись та реформуватись відповідно до вимог часу та потреб суспільства.