Практичне заняття до теми № 4
Задача № 1.
Предметом спору, що розглядався в англійському суді у 1980 р., була колекція японських витворів мистецтва, вкрадених в Англії, а потім перевезених до Італії. В Італії вони були куплені добросовісним набувачем, який не знав про те, що ця колекція була викрадена. Набувач відправив їх до Лондону на аукціон фірми «Крісті», де вони були представлені для продажу. Про це дізнався власник, у якого вони були вкрадені, та став вимагати як від фірми «Крісті», так і від італійського набувача повернення витворів або виплати суми, за яку вони будуть викуплені на аукціоні.
Виходячи з принципу lex rei sitae суд застосував італійське право як право держави, в якому культурні цінності знаходились на момент передачі набувачу. Оскільки ст. 1153 ЦК Італії допускає можливість добросовісного набування щодо вкрадених речей, відповідач може стати правомірним власником. Тому в позові колишньому власнику було відмовлено.
В іншому випадку на захист інтересів власника встав американський уряд. У 1973 році італійський уряд став вимагати повернути нелегально вивезену з Італії вазу, відому як «Галукс Кратер», яку нью-йоркський музей «Метрополітен» купив за 1 млн. доларів у продавця, а той, у свою чергу, набув її в антиквара у Бейруті, який володів вазою більше п’яти років. Відмова повернення вази була обґрунтована посиланням на те, що її набуття було законним.
Питання:
1. Законодавство якої країни належить застосовувати при визначені добросовісності набуття культурних цінностей?
2. Як вирішуються проблеми добросовісності набуття у конвенції ЮНІДРУА?
Задача № 2.
В 1927 році у Німеччині проводилася виставка, на яку відомий художник Казимир Малевич привіз свої художні твори. Було представлено 70 картин та більше ніж 20 малюнків та ескізів. Перед поверненням на батьківщину, Малевич залишив свої твори у Німеччині своєму другу архітектору Густаву, сподіваючись на те, що через кілька років буде проводитись інша виставка. У 1935 році Малевич помер.
Згодом, архітектор Гюстав неодноразово намагався зв’язатися з родиною Малевича, але марно. Будинок художньої школи, де зберігалися його картини, під час війни було зруйновано, але Гюстав зумів вивести твори Малевича та зберегти їх.
У 1951 році Гюстава відвідав директор «Стеделик музей» в Амстердамі. Архітектор не хотів передавати твори свого друга до музею, але після тривалих переговорів, у 1956 році, погодився. На цей час він був вже тяжко хворий. Перед смертю Гюстав продав твори Малевича, що зберігалися у нього, музею в Нідерландах. Музей не повідомив громадськість про своє придбання, але після спливу строку набувальної давності оголосив про це, включивши ці твори у свою експозицію і ставши при цьому одним із найбільш відомих власників творів Малевича.
Питання:
1. Чим може бути обґрунтовано право власності музею?
2. Положення про набувальну давність яких держав належало у даному випадку застосовувати для виникнення права власності?
3. Чи були шанси повернення картин Малевича, якщо врахувати те, що у 50–ті роки ХХ ст. дочка художника ставила питання перед Міністерством культури СРСР про повергнення картин, та передачі їх у власність держави?
Задача №3
Стаття 2 Договору про принципи діяльності держав з дослідження і використання космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла, 1967 р. містить наступне правило: «Космічний простір, включаючи Місяць та інші небесні тіла, не підлягає національному привласненню ні шляхом проголошення на них суверенітету, ні шляхом використання або окупації, ні будь–якими іншими засобами». Денніс Хоуп, 49-річний підприємець, з Каліфорнії оголосив себе на початку 1997 р. власником Сонячної системи, всіх планет і їх супутників, включаючи і супутник Землі Місяць. Перед цим він направив послання про намір приватизувати «безхозні небесні тіла» на адресу ООН, Білого дому у Вашингтоні і Кремля у Москві. Відповіді він не отримав. Потім Д. Хоуп відкрив власну контору під назвою «Місячне посольство» і став продавати ділянки своєї «власності».
Питання:
1. Чи допустиме подібне привласнення з точки зору міжнародного публічного права чи міжнародного приватного права?
2. Які можуть бути підстави для визнання даного договору недійсним за українським цивільним правом?
Задача №4
У 1951 р. іранський меджліс ухвалив два закони про націоналізацію нафтової промисловості в Ірані. Негайно після націоналізації Англо-іранська нафтова компанія зажадала від прем'єр-міністра іранського уряду, аби це питання відповідно до ст. 22 концесійного договору 1933 р. було вирішено шляхом арбітражу. Іранський міністр фінансів у своїй відповіді на цей лист підкреслив, що: 1) право націоналізації виникає з суверенітету кожної держави; це право використовували багато держав, у тому числі і уряд Великобританії; 2) приватна угода (концесія) не може перешкоджати здійсненню цього права, заснованого на нормах міжнародного права; 3) націоналізація нафтової промисловості в Ірані є результатом здійснення суверенного права іранського народу; цей захід не може бути предметом арбітражного розгляду в будь-якому арбітражному органі.
Питання:
Оцініть аргументи іранського уряду з точки зору їх відповідності міжнародному приватному праву.
Задача №5
Керівництво побоюється, що майно філії Вашої компанії за кордоном буде націоналізовано. Ви маєте такі юридичні гарантії:
• положення Конституції іноземної держави, що забороняє націоналізацію;
• положення двостороннього міжнародного договору між Вашою державою та іноземною державою, що забороняє націоналізацію;
• договір страхування інвестиційних рисків, укладений з приватною компанією;
• договір між Вашою компанією та іноземною державою, що містить умову про недопустимість націоналізації.
Питання:
1. Порівняєте відносну цінність цих гарантій. Які ще гарантії можливі?
2. Якщо націоналізація все ж була здійснена, які способи захисту інтересів інвестора можуть бути використані?
Задача №6
У Німеччини у німецького власника злочинцями була вкрадена машина, привезена до України і продана українському покупцеві. Дані факти стали відомі правоохоронним органам України. Німецький власник, дізнавшись про те, що його машина знаходиться в українського покупця, вирішив прийняти заходи до її витребування.
Питання:
1. Використовуючи знання правил міжнародної підсудності та колізійного права, проконсультуйте німецького власника на предмет того, до суду якої держави (України чи Німеччини) йому слід звертатися для витребування свого майна?
2. На підставі яких норм права і яке рішення повинен прийняти суд?
Задача №7
Між українським ВАТ та італійською фірмою в Києві був укладений контракт постачання, згідно з яким італійська фірма зобов'язалася поставити товар на умовах DDU (м. Канів). При цьому відповідно до контракту італійська фірма зобов'язана була здати товар кур'єрській пошті DHL для пересилки набувачу, а датою постачання за контрактом вважається дата поштової накладної.
1. Встановіть місце, в якому стався перехід права власності на товар.
Задача №8
Російський громадянин Л в 2004 р. придбав в Лондоні на аукціоні Крісті (Christies) картину відомого французького художника XVIII ст. для своєї приватної колекції в Росії. У тому ж році до російського суду загальної юрисдикції громадянин Італії М. Пістолезі пред'явив позов про витребування картини з чужого незаконного володіння (з володіння громадянина Л), з клопотанням накласти арешт на картину в порядку попереднього забезпечення позову. За твердженням М. Пістолезі, придбана громадянином Л картина була більше 20 років тому вкрадена з приватної колекції М. Пістолезі, і всі спроби італійських слідчих органів по її розшуку не призвели до успіху. Дізнавшись про аукціон в Лондоні, М. Пістолезі вирішив витребувати картину, що належала йому раніше. При цьому в своїй позовній заяві М. Пістолезі посилався на норми англійського права як права країни, в якій мав місце факт передачі речі. Згідно з англійським правом титул на вкрадену річ не вважається таким, що перейшов до набувача незалежно від того, є набувач добросовісним чи ні.
1. Визначте право, що застосовується до питань власності на картину в даній справі, а також до інших питань (зокрема, позовній давності).
2. Яке рішення, на Вашу думку, повинен прийняти російський суд?