Надання допомоги потерпілим на пожежі

Під час пожежі людина може отримати:

- опіки;

- отруєння продуктами горіння;

- механічні травм (переломи, поранення, тощо).

Опік шкіри - це видозміна клітин тіла в наслідок термічної дії полум’я. В залежності від наслідків опіки підрозділяються на 4 ступені:

Перший ступінь – почервоніння локальної ділянки шкіри;

Другий ступінь – поява пухирів на шкірі;

Третій ступінь – відмирання тканин тіла на окремих його ділянках;

Четвертий ступінь – обвуглення тіла на всю його товщу до кісток.

При опіках відбуваються біологічні зміни як у місці ураження, так і в усьому організмі людини, що супроводжується опіковим шоком. При цьому важливе значення має площа ураження.

Площа опіку визначається за “формулою дев’ятки”:

– проща голови і рук – становлять по 9% від площі всього тіла;

– спина, ноги, передня частина тулуба – по 18% від площі всього тіла;

– площа долоні – 1% від площі всього тіла.

Так, при опіках 1 ступеню понад 30 % шкіри – настає опіковий шок, а при опіках 2-4 ступенів, він може настати при ураженні лише 10 % поверхні тіла.

При первинному шоку - потерпілий різко збуджений, але згодом у нього настає загальмованість, знижується дихання та пульс. А вторинний шок розвивається через 1-2 доби після опіку.

При опіках відбувається велика втрата рідини, та розпад білків, що приводить до всмоктування токсинів, та загального отруєння ними організму людини.

У дітей опіковий шок та отруєння організму настає при опіку 3-5 % поверхні тіла.

При наданні першої допомоги потрібно якомога швидше звільнити потерпілих від тліючого одягу. Якщо тканина прилипає до тіла, то слід розрізати одяг ножицями, залишаючи прилиплі ділянки незайманими.

При опіках 1 і 2 ступенів, обпечену поверхню слід охолодити під проточною водою на протязі 15-20 хвилин. При цьому відбувається звуження судин, і пухирі не виникають. Таку ж дію має і пов'язка, зволожена розчином марганцю.

При опіках 3 і 4 ступеню слід накласти асептичну пов'язку, та якомога швидше доставити потерпілого до лікарні.

Для зниження болю та пом'якшення шоку, потерпілому слід дати анальгін та аспірин, максимально утеплити його, та забезпечити йому спокій.

При значних опіках рук і ніг поверх стерильної пов'язки необхідно накласти шину.

При опіках НЕДОПУСТИМО:

– змащувати шкіру жирами, мазями, спиртом;

– розкривати пухирі;

– видаляти з рани інородні тіла.

Вся подальша допомога потерпілому надається в лікарні.

Отруєння потерпілого продуктами горіння - відбувається в результаті перебування його в задимленому приміщенні. При цьому у нього порушується діяльність центральної нервової, та серцево-судинної систем.

У потерпілого розпочинається головна біль, нудота, блювота, слабкість, запаморочення, підвищене серцебиття.

При пожежі найнебезпечнішим є отруєння окисом вуглецю (СО) - чадним газом. Цей газ легко проникає до крові через легені, і взаємодіє з гемоглобіном. Відбувається погіршення забезпечення організму киснем, що призводить до розвитку кисневої недостатності – гіпоксії.

Головний симптом отруєння чадним газом - непритомність.

Ураження чадним газом поділяється на 3 ступені:

Легкий ступінь - людина знаходиться у свідомому стані, або втрачає свідомість на нетривалий час. При цьому вона відчуває шум у вухах, пульсацію венозних судин, спрагу, головний біль та жах;

Середній ступінь - людина втрачає свідомість на більш тривалий час і повертається до свідомості лише на свіжому повітрі. У неї спостерігається психомоторне збудження, неадекватна поведінка, почервоніння обличчя та підвищення температури тіла до 38-40⁰ С.

Тяжкий ступінь - коли вміст чадного газу у крові людини досягає до 60-80%, що призводить до тривалої непритомності, порушення дихання (воно стає прискореним та поверхневим). Шкіра людини стає блідо-синього кольору, та проходить мимовільне випорожнення кишечнику і сечовика.

При отруєні чадним газом потерпілого необхідно винести на свіже повітря і піднести до їх носу ватку, змочену нашатирним спиртом, а при необхідності зробити штучне дихання. Потім якомога швидше доставити в лікарню.

При механічних травмах необхідно зупинити кровотечу накладанням тугої пов'язки або джгута.

При артеріальнім ушкоджені – кров б'є струменем і має яскраво-червоний колір. Для зупинки кровотечі на рану накладається туга пов'язка, а судини перетягуються джгутом або натиском пальців вище місця ушкодження.

При венозній кровотечі – кров повільно витікає із рани і має темно-вишневий колір. Для зупинки кровотечі необхідна туга пов'язка, джгут, або пальцеве натиснення на судину нижче рани.

Пам'ятайте, що при накладанні джгута може відбутися відмирання тканини тіла, тому джгут не можна тримати більше ніж 2 години.

При переломах необхідно накласти шину і зафіксувати кінцівку в тому положенні, в якому вона виявилася після травми.

При перелому хребта або тазу, потерпілого необхідно покласти животом на тверду поверхню щита або дошки.

При вивиху суглоба недопустимо смикати за кінцівки рук чи ніг, намагаючись його вправити на місце, Вправлення вивихів – це складна медична процедура, і її повинні здійснювати лише медичні працівники.

Після надання допомоги, потерпілого необхідно направити до лікарні.

Вибухи і пожежі

Під вибухом розуміють процес вивільнення великої кількості енергії в обмеженому об’ємі за короткий інтервалом часу. В результаті вибуху речовина перетворюється в дуже нагрітий газ із дуже високим тиском. Утворений газ із великою силою діє на навколишнє середовище, викликаючи його рух. Породжений хвилею тиск називається вибуховою хвилею. В міру віддалення від місця вибуху механічна дія вибухової хвилі слабшає.

Типовими прикладами вибухів є вибухи хімічних вибухових речовин. Вибухи можуть бути тепловими, за яких теплота, що виділилася, не встигає відводитися за межі вибухової речовини. Завдяки підвищенню температури розвивається процес хімічного розкладу, який самоприскорюється. Цей хімічний розклад називають тепловим вибухом.

Такий процес хімічного перетворення вибухової речовини, який утворюється ударною хвилею і супроводжується швидким виділенням енергії, називається детонацією.

Вибухи бувають: народно-господарські, воєнні, науково-дослідницькі тощо. Небезпеку становлять неконтрольовані вибухи.

Залежно від місця виникнення розрізняють пожежі: на транспортних засобах, степові та польові, підземні у шахтах та рудниках, торф’яні та лісові, а також у будівлях і спорудах (зовнішні та закриті).

Простір, охоплений пожежею, умовно ділять на 3 зони: зона активного горіння (вогнище), теплова дія, задимлення.

Основною характеристикою, що характеризує руйнуючу дію пожежі, є температура, яка розвивається під час горіння. У житлових будинках та громадських будівлях температури всередині приміщень досягають 800–900 ⁰С, але розподіляються нерівномірно. Найвищі температури виникають під час зовнішніх пожеж і в середньому складають 1200–1300 ⁰С.

Припинення горіння досягається дією на гарячі поверхні охолоджуючими засобами, що гасять вогонь, розбавленням гарячих речовин або повітря, яке надходить у зону горіння, негорючими парами або газами; створенням між зоною горіння та горючим матеріалом ізолюючого шару із засобів, що гасять вогонь. У якості основного засобу, що гасить вогонь, використовують воду. Крім води, використовуються хімічні та повітряно-механічні піни, вуглекислий газ, азот, порошки, водяну пару, інгібітори.

Засоби для гасіння вогню подають у вогнище пожежі за допомогою пожежної техніки стаціонарними установками гасіння пожежі, пожежними автомобілями, поїздами, кораблями, мотопомпами, вогнегасниками. Заходи з пожежної безпеки поділяються на пожежну профілактику та гасіння пожеж.

Залежно від розмірів матеріальних збитків пожежі поділяються на особливо великі (коли збитки становлять від 10000 і більше розмірів мінімальної заробітної плати ) і великі (збитки сягають від 1000 до 10000 розмірів мінімальної заробітної плати ) та інші. Проте наслідки пожеж не обмежуються суто матеріальними втратами, пов'язаними зі знищенням або пошкодженням основних виробничих та невиробничих фондів, товарно-матеріальних цінностей, особистого майна населення, витратами на ліквідацію пожежі та її наслідків, на компенсацію постраждалим і т. ін. Найвідчутнішими, безперечно, є соціальні наслідки, які, передусім, пов'язуються з загибеллю і травмуванням людей, а також пошкодженням їх фізичного та психологічного стану, зростанням захворюваності населення, підвищенням соціальної напруги у суспільстві внаслідок втрати житлового фонду, позбавленням робочих місць тощо.

Не слід забувати й про екологічні наслідки пожеж, до яких, у першу чергу, можна віднести забруднення навколишнього середовища продуктами горіння, засобами пожежогасіння та пошкодженими матеріалами, руйнування озонового шару, втрати атмосферою кисню, теплове забруднення, посилення парникового ефекту, тощо.

Цілком природньо, що існує безпосередня зацікавленість у зниженні вірогідності виникнення пожеж і зменшенні шкоди від них. Досягнення цієї мети є досить актуальним і складним соціально-економічним завданням, вирішенню якого повинні сприяти системи пожежної безпеки.

Пожежна безпека об’єкта —стан об’єкта, за яким з регламентованою імовірністю виключається можливість виникнення і розвитку пожежі та впливу на людей її небезпечних факторів, а також забезпечується захист матеріальних цінностей.

Основними напрямками забезпечення пожежної безпеки є усунення умов виникнення пожежі та мінімізація її наслідків. Об’єкти повинні мати системи пожежної безпеки, спрямовані на запобігання пожежі, дії на людей та матеріальні цінності небезпечних факторів пожежі.

A) 6. Пожежі та вибухи

Вибухи та їх наслідки - пожежі, виникають на об'єктах, які виробляють вибухонебезпечні й хімічні речовини. При горінні багатьох матеріалів утворюються високотоксичні речовини, від дії яких люди гинуть частіше, ніж від вогню. Раніше при пожежах виділявся переважно чадний газ. Але в останні десятиріччя горить багато речовин штучного походження: полістирол, поліуретан, вініл, нейлон, поролон. Це призводить до виділення в повітря синильної, соляної й мурашиної кислот, метанолу, формальдегіду та інших високотоксичних речовин.

Найбільш вибухо- та пожежонебезпечні суміші з повітрям утворюються при витоку газоподібних та зріджених вуглеводних продуктів метану, пропану, бутану, етилену, пропілену тощо.

4.2. Складові та загальна схема забезпечення пожежної безпеки