Процедура судового розгляду 10 страница

3. Ухвалу, суду про внесення виправлень у судове рішення чи відмову
у внесенні виправлень може бути оскаржено.

1. Однією з гарантій забезпечення правової визначеності, елементом
стабільності судового рішення та його законної сили є його незмінність. Суд,
який ухвалив (постановив) рішення, після його проголошення, не має права
його змінити або скасувати. Цю властивість судового рішення в праві назива­
ють «незмінністю судового рішення». Допущені в судовому рішенні помилки,
внаслідок яких воно стає незаконним і необгрунтованим, виступають підста­
вою для зміни і скасування рішення в апеляційному і касаційному порядку та у
зв'язку з нововиявленими обставинами.

2. Незмінність є елементом законної сили судового рішення суду, але не
правовим наслідком набрання ним цієї сили. Вона є властивістю рішення суду
як процесуального документа, як акта правосуддя, що набувається ним неза­
лежно від набрання законної сили. Моменти набрання судовим рішенням за­
конної сили та виникнення у нього властивості незмінності різні. Незмінним
судове рішення стає ще до набрання ним законної сили. Статичний елемент за­
конної сили судового рішення (стабільність рішення) не вичерпується виключ­
ністю та неспростовністю, а включає в себе також властивість незмінності.

3. Передбачену цією статтею, а також ч. 5 ст. 371 КПК можливість усунення
судом окремих недоліків свого рішення не можна вважати його зміною. Саме тому
деякі недоліки судового рішення можуть бути усунені судом, який ухвалив (поста­
новив) рішення шляхом виправлення описок і очевидних арифметичних помилок.

4. Описка - це зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) гра­
матична помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального

798 _______________________________________________________________

викладу (помилка у правописі, у розділових знаках тощо). Виправленню під­лягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належить на­писання прізвищ та імен, адрес, найменувань речей, предметів, майна, зазна­чення дат та строків. Особливо це стосується резолютивної частини рішення. В резолютивній частині будь-яка описка має істотне значення, оскільки вона може ускладнити виконання в цілому судового рішення.

Не є опискою граматичні помилки, які не спотворюють текст судового рі­шення та не призводять до його неправильного сприйняття: неправильне розта­шування розділових знаків, неправильні відмінки слів, застосування русизмів та діалектизмів тощо.

5. Арифметична помилка - це помилка у визначенні результату підрахун­
ку: пропуск цифри, випадкова перестановка цифр, спотворення результату об­
числення у зв'язку із використанням несправної техніки.

Не є арифметичними помилками, а отже, не можуть бути виправлені в порядку, передбаченому коментованою статтею, застосування неправильних методик підрахунку та неправильних вихідних даних для проведення арифме­тичних обчислень.

Суд може виправити лише ті арифметичні помилки, яких він сам при­пустився. Якщо такі помилки наявні у висновку експерта або в наданих суду документах, вони судом не виправляються. Арифметичні помилки у висновку експерта усуваються шляхом допиту експерта та уточнення ним свого висновку або враховуються судом під час оцінки цього доказу (ст. 356 КПК).

6. Ініціатива щодо виправлення в судовому рішенні описок і арифметич­
них помилок може виходити від будь-кого з учасників кримінального прова­
дження, інших заінтересованих осіб чи самого суду незалежно від того, набра­
ло це рішення законної сили чи ні.

7. Питання про внесення виправлень суд вирішує в судовому засіданні.
Учасники судового провадження повідомляються про дату, час і місце засідання.
Неприбуття у судове засідання осіб, які були належно повідомлені, не перешко­
джає розгляду питання про внесення виправлень. Строк розгляду питання про ви­
правлення помилок законом не передбачено. Цей строк повинен бути розумним.

8. Виправлення в судовому рішенні мають бути засвідченні підписами
суддів того складу суду, який його ухвалив (ч. 5 ст. 371 КПК).

9. Ухвалу суду про внесення виправлень у судове рішення чи відмову у
внесенні виправлень може бути оскаржено в строки і порядку, передбаченому
п. 2 ч. 2 ст. 395 КПК.

Стаття 380. Роз'яснення судового рішення

1. Якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за за­
явою учасника судового провадження чи органу виконання судового рішен­
ня ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його зміст.

2. Суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення протягом де­
сяти днів з повідомленням особи, яка звернулася із заявою про роз'яснення

_____________________________________________________ 799

судового рішення, та учасників судового провадження. Неприбуття у судо­ве засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду заяви про роз'яснення рішення.

3. Копія ухвали про роз'яснення судового рішення не пізніше наступ­
ного дня після її постановления надсилається особі, що звернулася із зая­
вою про роз'яснення судового рішення, учасникам судового провадження,
які не були присутні у судовому засіданні.

4. Ухвалу про роз'яснення судового рішення або відмову у його
роз'ясненні може бути оскаржено в апеляційному порядку особою, яка
звернулася із заявою про роз'яснення судового рішення, та учасниками
судового провадження.

1. Роз'яснення судового рішення, яке на думку певних осіб єнезрозумі­
лим, виступає ще одним (крім передбаченого ст. 379 КПК) способом усунення
його недоліків.

Щодо передбачених ст. 380 КПК роз'яснень змісту судового рішення та інших його аспектів, то вони не обумовлені потребою усунення його формаль­них чи змістових недоліків.

2. Судове рішення повинно бути зрозумілим. Зрозумілість рішення поля­
гає в тому, що воно є доступним для сприйняття, дохідливим, таким, що не
припускає варіантності свого тлумачення. Існує припущення, що судове рішен­
ня, як би складно воно не було написане, є завжди зрозумілим для суду, який
його ухвалив (постановив). Тому суд не може порушувати питання про його
роз'яснення з власної ініціативи. Ініціатором такого роз'яснення може висту­
пати будь-хто з учасників судового провадження чи орган виконання судового
рішення.

3. У заяві про роз'яснення рішення зазначається, що саме в ньому є не­
зрозумілим, у чому полягає ця незрозумілість, які припускаються варіанти
тлумачення тих чи інших формулювань, як це впливає на реалізацію судового
рішення тощо.

4. Заява про роз'яснення судового рішення розглядається протягом десяти
днів з повідомленням особи, яка звернулася із заявою про роз'яснення судового
рішення, та учасників судового провадження. Неявка в судове засідання осіб,
які були належно повідомлені, не перешкоджає розгляду заяви про роз'яснення
рішення. Розгляд питання стосовно роз'яснення судового рішення є прерогати­
вою лише того суду, який це рішення ухвалив (постановив).

Суд не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення так само, як і ви­рішувати питання, що не були предметом судового розгляду. Він може лише, змінивши форму викладення, більш повно, чітко і зрозуміло навести ті частини рішення, що породжують певні труднощі для однозначного сприйняття.

5. Суд може задовольнити заяву і внести відповідні роз'яснення в судове
рішення або відмовити у виконанні цього роз'яснення. Так чи інакше, наслід­
ком розгляду питання про роз'яснення судового рішення є постановления від-

800 _______________

повідної ухвали. Копія ухвали про роз'яснення судового рішення не пізніше наступного дня після її постановления надсилається особі, що звернулася із заявою про роз'яснення судового рішення, учасникам судового провадження, які не були присутні у судовому засіданні.

6. Незалежно від того, яке рішення прийнято, воно може бути оскаржено в апеляційному порядку особою, яка звернулася із заявою про роз'яснення судо­вого рішення, та учасниками судового провадження.

Глава ЗО. Особливі порядки провадження в суді першої інстанції

§ 1. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків

Стаття 381. Загальні положення спрощеного провадження щодо кримінальних проступків

1. Суд за клопотанням прокурора або слідчого, погодженогоз проку­
рором, мас право розглянути обвинувальний акт щодо вчинення кримі­
нального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні
за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений, що
був представлений захисником, беззаперечно визнав свою винуватість, не
оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з роз­
глядом обвинувального акта за його відсутності, а потерпілий не заперечує
проти такого розгляду.

2. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійсню­
ється згідно із загальними правилами судового провадження, передбачени­
ми цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.

1. Коментована стаття визначає загальні положення спрощеного прова­
дження щодо кримінальних проступків.

За своєю етимологічною сутністю термін «кримінальний проступок» означає вчинок, що «переступає» норми кримінального закону, правила пове­дінки, загальноприйнятий порядок. Кримінальним проступком може виступати винна дія або бездіяльність, що посягає на встановлені законом суспільні від­носини, але характеризується невеликою суспільною небезпечністю навіть у порівнянні зі злочином невеликої тяжкості.

2. Підставою для розгляду обвинувального акта про вчинення криміналь­
ного проступку є клопотання слідчого, погодженого з прокурором, або клопо­
тання самого прокурора.

3. Суд має право розглянути обвинувальний акт щодо вчинення кримі­
нального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за
відсутності учасників судового провадження. Для цього ч. 1 ст. 381 КПК перед­
бачає такі вимоги: 1) обвинувачений, який був представлений захисником, без­
заперечно визнав свою винуватість; 2) він не оспорює встановлені досудовим
розслідуванням обставини; 3) згоден з розглядом обвинувального акта за його
відсутності.

4. Виклад ч. 1 ст. 381 КПК завершується багатозначною фразою: «... а
потерпілий не заперечує проти такого розгляду» (мається на увазі спрощений
розгляд. - Авт.). Очевидно, що після цієї фрази мала б даватися вказівка, як по­
винен діяти суд у разі заперечення потерпілого спрощеного судового розгляду.

Граматичне тлумачення цього фрагмента правової норми дає змогу дійти однозначного висновку: заперечувальний сполучник «а» наділяє наступну фра-

802 ______________________________________________________________

зу силою імперативної заборони, яка волею законодавця повністю усуває дію висловлених раніше умов, за яких можливий судовий розгляд усудовому за­сіданні за відсутності учасників судового провадження. Тому якщо потерпілий заперечує проти такого розгляду, суд повинен призначити судовий розгляд у судовому засіданні обвинувального акта і викликати для участі в ньому учасни­ків кримінального провадження, якщо визнає це за необхідне. Тим більше, що такий варіант судового розгляду, щоправда, як альтернативний, передбачений ч. Зет. 382 КПК.

5. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюєть­ся за загальними правилами судового провадження, передбаченого главою 29 КПК, з урахуванням положень параграфу 1 глави 30 КПК.

Стаття382. Розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні

1. Суд у п'ятиденний строк з дня отримання обвинувального акта з
клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні вивчає його та
додані до нього матеріали і ухвалює вирок.

2. Вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється
в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним
вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного про­
вадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин
зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини,
які не оспорюються учасниками судового провадження.

3. Суд має право призначити розгляд у судовому засіданні обвинуваль­
ного акта, який надійшов з клопотанням про його розгляд у спрощеному
провадженні, та викликати для участі в ньому учасників кримінального
провадження, якщо визнає це за необхідне.

4. Копія вироку за результатами розгляду обвинувального акта з кло­
потанням про його розгляд у спрощеному провадженні не пізніше дня, на­
ступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового про­
вадження.

5. Вирок за результатами розгляду обвинувального акта з клопотан­
ням про його розгляд у спрощеному провадженні може бути оскаржений в
апеляційному порядку з урахуванням особливостей, передбачених статтею
394 цього Кодексу.

1. Положення цієї статті регламентують порядок розгляду обвинувально­го акта у спрощеному провадженні. Порядок провадження щодо кримінальних проступків, встановлений у главах 25 та 30, є особливим, диференційованим видом провадження.

Впровадження інституту кримінальних проступків реалізовано з метою мінімізувати навантаження на слідчих і зосередити їх зусилля на розслідуванні більш тяжких правопорушень - злочинів. Про це свідчить строк досудового розслідування, що встановлений у п. 1 ч. 1 ст. 219 КПК, який становить один

__________ 803

місяць з дня повідомлення особі про підозру і який є вдвічі меншим, ніж вста­новлено для досудового розслідування злочинів. Крім того, строк розгляду об­винувального акта в суді становитиме п'ять діб, що свідчить про значну про­цесуальну економію.

2. Розгляд обвинувального акта у такому провадженні обмежений чітко
визначеним КПК строком: суду п'ятиденний термін і моменту отримання кло­
потання повинен вивчити обвинувальний акт та додані до нього матеріали і
ухвалити вирок. Аналіз судом поданих матеріалів у такий короткий строк обу­
мовлено здебільшого меншим обсягом документів, оскільки для досудового
розслідування кримінальних проступків не дозволяється виконувати негласні
слідчі (розшукові) дії, які закріплені в главі 21 КПК, а лише слідчі (розшукові)
дії, що регламентовано ст. 300 КПК.

3. За результатами спрощеного провадження ухвалюється вирок суду. Він
ухвалюється в порядку, визначеному ст.ст. 369,371 КПК, і повинен бути законним,
обгрунтованим і вмотивованим (див. ст. 370 КПК). Такий вирок складається зі
вступної, мотивувальної та резолютивної частин (див. коментар до ст. 374 КПК).
Необхідно зауважити, що відповідно до ч. 4 ст. 374 КПК суд приймає рішення про
запобіжний захід до набрання вироком законної сили. Стосовно кримінальних
проступків це можуть бути лише рішення, що стосуються таких запобіжних захо­
дів, як особисте зобов'язання та особиста порука. Інші запобіжні заходи, як-от: до­
машній арешт, застава та тримання під вартою під час досудового розслідування
кримінальних проступків не застосовуються, а отже, і не можуть бути предметом
розгляду за матеріалами провадження в суді першої інстанції.

4. Відповідно до ч. 2 ст. 382 КПК у вироку суду за результатами спроще­
ного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обста­
вин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини,
які не оспорюються учасниками судового провадження.

Етимологічно термін «оспорювати» синонімічний слову «сперечатися» та означає «змагатися, не поступатися у чому-небудь». Відповідно до ст. 302 КПК прокурор має право надіслати до суду обвинувальний акт з клопотанням про його розгляд у спрощеному порядку без судового розгляду в судовому за­сіданні лише після беззаперечного визнання своєї винуватості підозрюваним, коли останній не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності. Потерпілий та­кож повинен не заперечувати проти такого розгляду. Під час відсутності спо­рів між учасниками провадження останнім роз'яснюється одночасно й те, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта в спрощеному порядку вони будуть позбавлені права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з таких підстав: розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Важливим є і те, що закон зобов'язує слідчого, прокурора впевнитися у добровільності згоди підозрюваного та потерпілого на розгляд обвинувального

акта у спрощеному провадженні. Використання терміна «добровільність згоди» є категорією етики та носить оціночний характер.

5. Якщо суд визнає за потрібне, він має право призначити судовий роз­
гляд у судовому засіданні обвинувального акта та викликати для участі в ньому
учасників кримінального провадження.

6. Учасникам судового провадження надсилається копія вироку за резуль­
татами розгляду обвинувального акта, який розглядався у спрощеному прова­
дженні, не пізніше наступного дня після його винесення.

7. Вирок за результатами розгляду обвинувального акта, який розглядався
у спрощеному провадженні, може бути оскаржений в апеляційному порядку
(див. коментар до ст. 392 КПК).

8. Якщо вирок суду першої інстанції був ухвалений за результатами спро­
щеного провадження в порядку, передбаченому ст.ст. 381, 382 КПК, то він не
може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду проваджен­
ня за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у
судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуван­
ням обставини.

§ 2. Провадження у суді присяжних

Стаття 383. Порядок провадження в суді присяжних

1. Кримінальне провадження судом присяжних здійснюється відпо­
відно до загальних правил цього Кодексу з особливостями, встановленими
цим параграфом.

2. Суд присяжних утворюється при місцевому загальному суді першої
інстанції.

3. Усі питання, пов'язаніз судовим розглядом, крім питання, перед­
баченого частиною третьою статті 331 цього Кодексу, судді і присяжні ви­
рішують спільно.

1. Порядок провадження в суді присяжних здійснюється згідно із загаль­
ними правилами КПК та з особливостями, які встановлені параграфом 2.

2. Відповідно до ч. 4 ст. 124 Конституції України, в якій наголошується,
що народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних
засідателів і присяжних, можуть утворюватися суди присяжних. Суд присяж­
них уособлює інструмент формування правової ідеології, вдосконалення та
ескалації інституту змагальності, виховання довіри широкого загалу до суду
як до органу, що поважає права та свободи людини. Колегіальність як засада
судочинства була визначена однією з перших ще на ранніх етапах становлення
судових інституцій держави. За умов подальшої гуманізації суспільства відро­
дження суду присяжних є найбільш перспективним.

3. Частина 2 ст. 383 КПК передбачає, що суд присяжних утворюється при
місцевому загальному суді першої інстанції.

804

4. Відповідно до п. 21 ст. 3 КПК судом першої інстанції є районний, район­
ний у місті, міський чи міськрайонний суд, який має право ухвалювати вирок
або ухвалу про закриття кримінального провадження.

5. Склад суду присяжних відповідно до ч. З ст. 31 КПК, в якій зазнача­
ється, що кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за
вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, за клопотанням обви­
нуваченого визначається у складі двох професійних суддів та трьох присяжних.

6. Стаття 31 КПК (ч. 3) містить правило про те, що кримінальне прова­
дження стосовно кількох обвинувачених розглядається судом присяжних сто­
совно всіх обвинувачених, якщо хоча б один з них заявив клопотання про такий
розгляд.

7. Усі питання, пов'язані із судовим розглядом, судді і присяжні вирішу­
ють спільно (ч. З ст. 383 КПК). Єдиний виняток передбачений абз. З ч. З ст. 331
КПК, де йдеться про обрання, скасування або заміну запобіжного заходу в суді.
Ці питання під час здійснення судового провадження судом присяжних вирішує
головуючий.

Стаття 384. Роз'яснення права на суд присяжних

1. Прокурор, суд зобов'язані роз'яснити обвинуваченому у вчинен­
ні злочину, за який передбачене покарання у виді довічного позбавлення
волі, можливість та особливості розгляду кримінального провадження сто­
совно нього судом присяжних.

Письмове роз'яснення прокурора обвинуваченому про можливість, особливості і правові наслідки розгляду кримінального провадження су­дом присяжних додається до обвинувального акта і реєстру матеріалів до-судового розслідування, які передаються до суду.

2. Обвинуваченийу вчиненні злочину, за який передбачене покарання
у виді довічного позбавлення волі, під час підготовчого судового засідання
має право заявити клопотання про розгляд кримінального провадження
стосовно нього судом присяжних.

1.Коментована стаття формулює загальні положення щодо роз'яснення
права на суд присяжних.

2. Обвинуваченому у вчиненні злочину, за який передбачене покарання
у вигляді довічного позбавлення волі, прокурор чи суд зобов'язані роз'яснити
можливість та особливості розгляду кримінального провадження стосовного
нього судом присяжних.

3. Письмове роз'яснення прокурора обвинуваченому про можливість роз­
гляду такого провадження судом присяжних додається до обвинувального акта
та реєстру матеріалів досудового розслідування, які передаються до суду.

4. Під час підготовчого судового засідання (ст. 314 КПК) обвинувачений
має право заявити клопотання про розгляд кримінального провадження стосов­
но нього судом присяжних.

806______________________________________________________

5. Право на заявления такого клопотання має тільки обвинувачений, який вчинив злочин, що передбачає покарання у вигляді довічного позбавлення волі.

Стаття 385. Виклик присяжних

1. Після призначення судового розгляду судом присяжних головуючий
даг секретарю судового засідання розпорядження про виклик присяжних
у кількості семи осіб, які визначаються автоматизованою системою доку­
ментообігу суду з числа осіб, які внесені до списку присяжних.

2. Громадяни, які внесені до списку присяжних і можуть бути викли­
канідо суду як присяжні, визначаються згідно із Законом України «Про
судоустрій і статус суддів».

3. Письмовий виклик має бути вручений присяжному під розписку не
пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання. У виклику зазначаються
день, час і місце проведення судового засідання, права та обов'язки при­
сяжного, перелік вимог до присяжних, а також підстави для увільнення їх
від виконання обов'язків, припис про явку, а також обов'язок присяжного
(чи іншої особи, яка одержала виклик для передачі його присяжному) не­
відкладно повідомити суд про причини неможливості явки.

4. На підставі письмового виклику роботодавець зобов'язаний звіль­
нити присяжного від роботи на час виконання ним обов'язків зі здійснення
правосуддя.

1. Правила цієї статті регламентують порядок виклику присяжних. Ви­
клик присяжних являє собою вимогу головуючого до секретаря судового за­
сідання про розпорядження з'явитися присяжним у суд.

2. Головуючий - професійний суддя, який головує при колегіальному су­
довому розгляді (п. 2 ст. З КПК), дає секретарю судового засідання розпоря­
дження про виклик присяжних у кількості семи осіб. Ці особи визначаються
автоматизованою системою документообігу суду з числа осіб, які внесені до
списку присяжних.

3. Відповідно до ст. 57 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»
присяжними є громадяни України, які у випадках, визначених КПК, вирішують
справи у складі суду спільно, забезпечуючи згідно з Конституцією України без­
посередню участь народу у здійсненні правосуддя. До суду як присяжні можуть
бути викликані громадяни, які внесені до списку присяжних згідно зі ст. 58'
Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

4. Суд присяжних є не лише нагальною потребою демократизації, а й запро­
вадження нових технологій діяльності та нової культури відносин. В усіх краї­
нах, де діє суд присяжних, до них ставляться з підкресленою повагою і судді, і
технічний персонал суду, і прокурори та адвокати. їм дають зрозуміти, яку високу
місію вони виконують не тільки піднесеними словами присяги, а й організацій­
ними, однак не менш важливими знаками поваги. Так, особу заздалегідь повідо­
мляють, коли вона може бути викликана для виконання завдань присяжного, щоб

-------------------------------------------------------------------------------------------- 807

людина мала можливість побудувати свої життєві плани з урахуванням майбут­нього виконання громадського обов'язку. Присяжному вручається під розписку письмовий виклик не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання.

5. Відповідно до ч. З ст. 385 КПК у виклику зазначаються: 1) день, час
і місце проведення судового засідання; 2) права та обов'язки присяжного;
3) перелік вимог до присяжних; 4) підстави для звільнення їх від виконання
обов'язків присяжного; 5) припис про його явку; 6) обов'язок присяжного (чи
іншої особи, яка одержала виклик для передачі його присяжному) невідкладно
повідомити суд про причини неможливості явки.

6. Письмовий виклик є підставою для роботодавця щодо обов'язкового
звільнення присяжного від роботи на час виконання ним обов'язків зі здійснен­
ня правосуддя. Відповідно до ст. 62 Закону України «Про судоустрій та ста­
тус суддів» визнаються певні гарантії діяльності присяжних; «За присяжними
на час виконання ними обов'язків у суді за місцем основної роботи зберіга­
ються всі гарантії та пільги, передбачені законом. Час виконання присяжним
обов'язків у суді зараховується до всіх видів трудового стажу».

Стаття 386. Права і обов'язки присяжного

1. Присяжний має право:

1) брати участь у дослідженні всіх відомостей та доказів у судовому
засіданні;

2) робити нотатки під час судового засідання;

3) з дозволу головуючого ставити запитання обвинуваченому, потер­
пілому, свідкам, експертам, іншим особам, які допитуються;

4) просити головуючого роз'яснити норми закону, шо підлягають за­
стосуванню під час вирішення питань, юридичні терміни і поняття, зміст
оголошених у судовому засіданні документів, ознаки злочину, у вчиненні
якого обвинувачується особа.

2. Присяжний зобов'язаний:

1) правдиво відповісти на запитання головуючого і учасників судо­
вого провадження щодо можливих перешкод, передбачених цим Кодексом
або законом, для його участі в судовому розгляді, його стосунків з особами,
які беруть участь у кримінальному провадженні, що підлягає розгляду, та
поінформованості про його обставини, а також на вимогу головуючого по­
дати необхідну інформацію про себе;

2) додержуватися порядку в судовому засіданні і виконувати розпо­
рядження головуючого;

3) не відлучатися із залу судового засідання під час судового розгляду;

4) не спілкуватися без дозволу головуючого з особами, що не входять
до складу суду, стосовно суті кримінального провадження та процесуаль­
них дій, що здійснюються (здійснювалися) під час нього;