Тема: «Соціально-психологічні аспекти керівництва. 3 страница

3.З яких етапів складається процес проектування робіт в організації? Дайте їх стислу характеристику.

4.Поясніть зміст процесу делегування повноважень. Дайте загальну характеристику лінійних, функціональних і штабних повноважень.

5.За допомогою яких механізмів здійснюється координація діяльності співробітників і структурних одиниць організації?

6.Дайте порівняльну характеристику лінійної і функціональної організаційних структур (принципи побудови, основні переваги і недоліки, сфери застосування).

7.Який принцип покладено в основу дивізіональної організаційної структури? У чому її переваги й недоліки?

8.Охарактеризуйте сутність матричної організаційної структури? У чому її переваги й недоліки?

9.Які Ви знаєте методи вибору типу організаційної структури управління?

10. Як Ви розумієте категорію “організаційні зміни”?

Відповісти письмово на тести:

1. Департаменталізація – це процес:

а) розподілу завдань і повноважень по їх виконанню між співробітниками апарату управління;

б) призначення керівників структурних підрозділів організації;

в) розподілу загальної роботи в організації на окремі складові частини;

г) групування робіт і видів діяльності в певні блоки;

д) формування ієрархії управління.

2. Діапазон контролю це:

а) кількість рівнів управління в організації;

б) кількість зв’язків між робітниками в даному підрозділі;

в) кількість менеджерів в організації;

г) кількість робітників, безпосередньо підпорядкованих даному менеджеру.

3. Децентралізація означає:

а) підвищення рівня розподілу праці в організації;

б) збільшення кількості структурних підрозділів в організації;

в) використання більшої кількості правил і норм, що регламентують діяльність співробітників організації;

г) передачу права прийняття рішень з вищих рівнів управління на нижчі.

4. Створення комісій являє собою механізм:

а) вертикальної координації;

б) горизонтальної координації;

в) діагональної координації;

г) немає правильної відповіді.

5. Штабні повноваження – це:

а) повноваження, що передаються від начальника безпосередньо підлеглому і далі іншим підлеглим за ланцюгом команд;

б) повноваження, делеговані особам, які здійснюють консультативні і обслуговуючі функції щодо лінійних керівників;

в) повноваження, делеговані особам, які в межах своєї компетенції пропонують або забороняють які-небудь дії підлеглим лінійних керівників;

Вивчити терміни:

Базові параметри робіт (за Р. Хекманом): 1) сполучення навичок – ступінь, в якому робота вимагає варіювання різних дій для використання різних навичок та здібностей; 2) визначеність – ступінь, в якому робота вимагає завершеності або ідентифікації окремих частин; 3) значущість – ступінь, в якому робота впливає на діяльність інших співробітників організації; 4) самостійність (автономність) – ступінь, в якому робота забезпечує незалежність працівника у встановленні графіку роботи та процедур її виконання; 5) зворотній зв’язок – ступінь, в якому робота вимагає отримання чіткої інформації про ефективність її виконання.

Базові схеми департаменталізації: 1) функціональна – за основними функціями управління в організації; 2) продуктова – за окремими видами продуктів, що виробляються організацією; 3) територіальна – за географією фізичного розташування окремих підрозділів організації; 4) орієнтована на споживача – за принципом задоволення потреб найбільш значущих для організації споживачів.

Встановлення діапазону контролю - визначення кількості працівників, безпосередньо підлеглих даному менеджерові.

Делегування повноважень – процес передачі керівником частини своєї роботи і необхідних для її виконання повноважень підлеглому, який приймає на себе відповідальність за її виконання.

Департаменталізація - групування робіт і видів діяльності і певні блоки (групи, відділи, сектори, цехи, виробництва тощо).

Децентралізація - передача права прийняття певних рішень з вищих рівнів управління на нижчі.

Діапазон контролю – кількість робітників, безпосередньо підлеглих даному менеджеру.

Змістовність роботи – відносний ступінь впливу працівника на роботу або на її середовище: самостійність в плануванні та виконанні роботи, самостійність у визначенні ритму роботи, участь у прийнятті рішень тощо.

Комісія – постійна група, яка сформована з представників різних підрозділів організації з метою вирішення певної довгострокової проблеми або виконання довгострокового завдання.

Координація робіт – процес узгодження дій усіх підсистем організації для досягнення її цілей.

Методи перепроектування робіт: 1) ротація робіт – переміщення працівників через певні проміжки часу з однієї роботи на іншу. Ротація робіт може бути як горизонтальною так і вертикальною; 2) формування робочих модулів – ротація у відносно короткі проміжки часу, наприклад, впродовж одного робочого дня; 3) розширення роботи - горизонтальне розширення роботи за рахунок збільшення кількості операцій і зменшення частоти повторення циклу. 4) збагачення роботи - процес поглиблення роботи, підвищення її змістовності. 5) використання альтернативних графіків роботи .

Неформальна організація – система взаємозв’язків між співробітниками організації, які виникають і розвиваються спонтанно (не санкціоновано).

Обсяг роботи - кількість операцій та/або задач, які виконуються одним працівником, і частота їх повторення.

Оперативна (тимчасова робоча) група – група, яка створюється з працівників різних підрозділів для виконання спеціального завдання або вирішення специфічної короткострокової проблеми.

Організаційна діяльність – процес усунення керівником невизначеності і конфліктів між людьми щодо роботи або повноважень і створення середовища, придатного для їх спільної діяльності.

Організаційна культура – комплекс цінностей, пріоритетів, неписаних правил, що впливають на ведення справ організацією і в організації.

Організаційна структура - абстрактна категорія, що характеризується трьома організаційними параметрами: 1) ступенем складності; 2) ступенем формалізації; 3) ступенем централізації.

Організаційні зміни - будь-яка зміна в одному або кількох елементах організаційної діяльності.

Організація – функція управління, в межах якої здійснюється поділ робіт між окремими працівниками та їх групами і узгодження їх діяльності.

Повноваження лінійні – повноваження, які передаються від начальника безпосередньо його підлеглому і далі іншим підлеглим.

Повноваження функціональні - повноваження, що дозволяють особі, якій вони передаються, в межах її компетенції пропонувати або забороняти певні дії підлеглим лінійних керівників.

Повноваження штабні – повноваження, які передаються особам, що здійснюють консультативні, обслуговуючі функції щодо лінійних керівників.

Поділ праці - поділ загальної роботи в організації на окремі складові частини, достатні для виконання окремим працівником відповідно до його кваліфікації і здібностей.

Створення механізмів координації - забезпечення вертикальної і горизонтальної координації робіт і видів діяльності.

Ступінь складності організаційної структури – кількість виразних ознак організації (вертикальних рівнів в ієрархії управління, структурних підрозділів).

Критерії оцінювання

Після вивчення теми студент повинен :

Знати:

- принципи структурної побудови організації;

- що таке культура організації;

- складові організаційної структури підприємства.

Вміти:

- теоретично обгрунтовувати вибір виду організаційної структури управління;

- використовувати головні принципи організації трудової діяльності.

Рекомендована література

1. Мильнер Б.З. Теория организации. – М.: ИНФРА-М, 2001.

2. Михайлов С.І. Менеджменнт.-В.: «Нова книга», 2006

3. Осовська Г.В., Осовський О.А. Основи менеджменту.- К.: «Кондор», 2008.

Тема: «Функція мотивації»

Самостійна робота № 8

«Основні сучасні теорії мотивації»

Використовуючи рекомендовану літературу ознайомитись з наступними поняттями

Поняття і сутність мотивації. Організація як соціальна система. Значення людського фактору в управлінні. Поняття “мотивація”. Взаємозв`язок потреб, спонукань, цілей і дій робітника в моделі процесу мотивації. Внутрішнє і зовнішнє винагородження як інструменти мотивації. Історичний аспект мотивації.

2. Змістовні теорії мотивації. Сутність змістовного підходу до мативації. Теорія ”ієрархії потреб” А. Маслоу. Теорія ERG К. Альдерфера. Теорія потреб Д. МакКлеланда. Теорія “мотиваційної гігієни” Ф. Герцберга. Метод збагачення праці.

3. Процесні теорії мотивації. Сутність процесного підходу до мотивації. Теорія “очікувань” В. Врума. Теорія справедливості С. Адамса. Модель Портера-Лоулера.

Скласти конспект, давши відповіді на запитання:

1. Як Ви розумієте поняття “потреби” і “спонукання”? Чим вони відрізняються ?

2. Що таке внутрішнє і зовнішнє винагородження?

3. Дайте визначення категорії “мотивація”.

4. Як пов’язані між собою потреби, спонукання, цілі, дії і винагороди в моделі процесу мотивації ?

5. Які ідеї покладено в основу теорії ієрархії потреб А.Маслоу?

6. В якій послідовності задовольняються потреби людини згідно теорії ERG К. Альдерфера ?

7. У чому полягає внесок Ф.Герцберга у розвиток теорії мотивації?

8. За якою логікою здійснюється процес мотивації людини згідно теорії сподівань В.Врума?

9. Як би Ви охарактеризували внесок процесного підходу в розвиток теорії мотивації?

Відповісти письмово на тести:

1. Згідно з теорією сподівань поведінка людини в організації спрямовується:

а) сподіванням отримання винагороди за роботу;

б) впливом таких факторів: витрачені зусилля, сприйняття отриманих результатов;

в) оцінкою суб’єктом власної винагороди порівняно з винагородою, отриманою іншими;

г) оцінкою сили зв’язку між зусиллями – результатом; результатом – винагородою; винагородою – цінністю винагороди;

д) немає правильної відповіді.

2. Мотивація – це процес:

а) об’єднання працівників у виробничому процесі;

б) винагородження працівників;

в) спонукання працівників до діяльності;

г) задоволення потреб працівників.

3. Сутність процесу мотивації зводиться:

а) до забезпечення справедливої винагороди працівників;

б) до задоволення потреб працівників;

в) до створення умов, що дозволяють працівникам задовольнити свої потреби;

г) до забезпечення узгоджених, ефективних дій працівників.

4. Згідно з теорією А. Маслоу поведінка людини в організації спрямовується:

а) її ціннісними орієнтаціями;

б) її прагненням до влади;

в) її психологічним станом;

г) її найбільш сильною потребою;

д) її сподіванням (очікуванням) винагороди.

5. Спонукання – це:

а) відчуття незадоволеності, нестачі чогось;

б) незадоволена потреба;

в) потреба, що викликає стан спрямованості на виконання певних дій для задоволення такої потреби

г) мотиваційна структура людини;

д) сукупність мотивів поведінки людини.

Вивчити терміни:

Винагородження - широкий спектр конкретних засобів, що базуються на системі цінностей людини.

Гігієнічні фактори - фактори, що викликають незадоволення у процесі роботи і здійснюють демотивуючий вплив.

Мотиваційні фактори – фактори, що спонукають людину до високопродуктивної праці і викликають задоволення від роботи.

Мотивація (у широкому розумінні) – процес спонукання працівників до діяльності для досягнення цілей організації.

Потреба – особливий стан психіки індивіда, відчуття нестачі (браку) чогось, відображення невідповідності між внутрішнім станом і зовнішніми умовами.

Потреби в безпеці - потреби у задоволенні базових (фізіологічних) потреб і в подальшому.

Потреби в належності - потреби об’єднуватися з іншими людьми (належність до фірми, робочої групи, спортивної команди тощо).

Потреби в повазі - потреби в задоволенні самолюбства людини (усвідомлення особистих досягнень, компетенції, визнання іншими людьми).

Потреби в самореалізації - потреби в реалізації своїх потенційних можливостей, у зростанні як особистості.

Потреби в успіху - потреби в перевищенні встановлених стандартів діяльності.

Потреби у владі - потреби впливати на поведінку інших людей.

Потреби фізіологічні – потреби, пов’язані із забезпеченням фізичного виживання людини (потреби в їжі, житлі, родині тощо).

Спонукання – потреба, усвідомлена з погляду необхідності здійснення конкретних цілеспрямованих дій.

Сутність мотивації - створення умов, які дозволяють працівникам відчувати, що вони можуть задовольнити свої потреби такою поведінкою, яка забезпечує досягнення цілей організації.

Критерії оцінювання

Після вивчення теми студент повинен :

Знати:

- основні мотиваційні теорії;

- принципи побудови системи винагород і стягнень.

Вміти:

- визначати власні спонукання до праці;

- розробити систему стимулюючих факторів до ефективної діяльності для свого колективу;

- накладати стягнення з об’єктивним врахуванням результатів аналізу виробничих ситуацій.

Рекомендована література

1. Робінс С.П., ДеЧенцо Д.А. Основи менеджменту / Пер. з англ. А.Олійник та ін. – К.: Основи, 2002

2. Дафт Р. Менеджмент. – СПб.: Изд. "Питер", 2000.

3. Михайлов С.І. Менеджменнт.-В.: «Нова книга», 2006

4. Осовська Г.В., Осовський О.А. Основи менеджменту.- К.: «Кондор», 2008.

Тема: «Функція контролю»

Самостійна робота № 9

«Характеристики ефективного контролю»

Використовуючи рекомендовану літературу ознайомитись з наступними поняттями

1. Поняття і процес контролю. Поняття “контроль” та його місце в системі управління організацією. Модель процесу контролю. Етапи процесу контролю. Вимірювання реальних процесів, що здійснюються в організації (основні методи вимірювання, їх переваги й недоліки; об’єкти управлінського контролю). Порівняння результатів реального виконання з встановленими стандартами. Реакція на порівняння (можливі варіанти дій керівника). Види управлінського контролю: випереджаючий; поточний; заключний. Характеристики ефективної системи контролю. Дисфункціональний ефект системи контролю.

2. Інструменти управлінського контролю. Основні складові фінансового контролю. Фінансовий аналіз. Аналіз фінансової звітності (баланс, звіт про прибутки і збитки, звіт про рух готівки). Аналіз фінансових коефіцієнтів (коефіцієнти ліквідності, платоспроможності, прибутковості). Аналіз беззбитковості. Визначення точки беззбитковості. Поняття «бюджет» і його сутність як інструменту контролю. Цілі складання бюджетів. Типологія бюджетів. Процедура складання бюджетів (бюджетування). Переваги та недоліки бюджетного контролю. Зовнішній та внутрішній аудит. Інструменти операційного контролю. Механізм складання графіку Гантта. Сутнісна характеристика сітьового графіку. Метод оцінки та перегляду планів (метод PERT). Метод критичного шляху (CPN). Загальна характеристика систем управління запасами та методів статистичного контролю якості.

3. Контроль поведінки робітників в організації. Модель процесу контролю поведінки робітників. Змістовна характеристика основних етапів контролю поведінки робітників. Підходи до оцінки діяльності виконавців в організації (за абсолютними стандартами; за відносними стандартами; за критерієм ступеня досягнення цілей організації). Складові прямого управлінського контролю поведінки робітників (винагородження; підвищення кваліфікації; підсилення мотивації; дисциплінарний вплив). Непрямий управлінський контроль поведінки робітників (селекція кадрів; організаційна культура; формалізація; тренінг).

Скласти конспект, давши відповіді на запитання:

1. Що таке контроль? Яке місце він займає в процесі управління?

2. Як контроль пов`язаний з функціями планування, організації та керування?

3. З яких етапів складається процес контролю? У чому зміст кожного етапу?

4. Охарактеризуйте модель процесу контролю.

5. Як можна класифікувати процеси контролю в організації?

6. З якою метою здійснюється попередній, поточний та заключний контроль?

7. Які вимоги ставляться до ефективної системи контролю? Поясніть.

8. У чому Ви бачите практичну цінність побудови графіку беззбитковості?

9. Для чого здійснюється операційний контроль?

10. Що Ви розумієте під контролем поведінки працівників в організації? З яких етапів складається модель контролю поведінки працівників?

Відповісти письмово на тести:

1. Чинники, що обумовлюють ефективність поточного контролю:

а) охоплення широкої сфери діяльності організації;

б) побудова ефективної системи комунікації;

в) можливість з’ясувати причини відхилень від стандартов;

г) забезпечення інформацією для вдосконалення планування в майбутньому.

2. Концепція бюджетів опрацьовується:

а) менеджерами нижчого рівня управління;

б) менеджерами вищого рівня управління;

в) менеджерами середнього рівня управління.

3. Показники здатності фірми повернути борги та відшкодувати збитки за рахунок власного капіталу:

а) коефіцієнт чистого прибутку;

б) коефіцієнт поточної ліквідності;

в) коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштов.

4. Функції заключного контролю:

а) забезпечення інформацію для удосконалення планування у майбутньому;

б) оперативне реагування керівника на відхилення, що виникають;

в) побудова ефективної системи мотивації;

г) забезпечення якості/кількості "вхідних" ресурсів в організацію.

5. Параметри ефективної системи контролю:

а) всеосяжність і об’єктивність;

б) безперервність, регулярність, невідворотність;

в) гнучкість;

г) економічність;

д) зрозумілість для тих, кого перевіряють;

е) дієвість і своєчасність.

Вивчити терміни:

Аудит – незалежна формальна верифікація фінансових звітів і операційних видів діяльності організації.

Баланс - фінансовий документ, в якому кошти організації (у грошовій формі) згруповано як за їх складом і розміщенням, так і за джерелами надходження.

Бюджет - планові або фактичні показники витрат (грошові кошти, активи, сировина і ресурси, заробітна плата) структурних одиниць організації.

Бюджетування - процес поділу фінансових ресурсів організації між окремими її підрозділами.

Бюджет балансовий - план активів і пасивів організації на кінець бюджетного періоду.

Бюджет витрат – план очікуваних витрат підрозділу організації.

Бюджет доходів – план грошових надходжень, що передбачається отримати в процесі діяльності підрозділу організації.

Бюджет прибутків - комбінація бюджетів витрат і доходів підрозділів організації, що утворюють єдиний баланс прибутку.

Бюджет фінансовий – план підрозділу організації на бюджетний період, в якому визначені джерела надходження і напрямки використання грошових коштів.

Графік Гантта – інструмент розробки графіків виробничих процесів і контролю за їх виконанням.

Звіт про прибутки й збитки - фінансовий документ, що характеризує загальні суми доходів організації і її витрати за певний період (три, шість місяців, рік).

Контроль – процес забезпечення досягнення цілей організації шляхом постійного спостереження за її діяльністю та усунення відхилень, які при цьому виникають.

Контрольвипереджаючий - контроль “входів” у систему, що здійснюється до початку трансформаційного процесу.

Контрользаключний – контроль результатів трансформаційного процесу (“виходів” з організації).

Контрольпоточний – контроль безпосереднього ходу трансформаційного процесу.

Ліквідність – здатність організації своєчасно сплачувати свої боргові зобов’язання за рахунок власних активів, тобто конвертувати свої активи в готівку для розрахунків за своїми боргами.

Метод критичного шляху (СРМ) - метод, який на підставі виробничого графіку дозволяє встановити критичну послідовність операцій, що обмежують швидкість здійснення будь-якого процесу.

Сітьове планування та управління (СПУ) – система специфічних методів планування та управління процесами розробки (реалізації) проектів шляхом застосування сітьових графіків.

Сітьовий графік - план виконання комплексу взаємопов’язаних робіт (операцій), що задається в графічній формі сітки.

Центр витрат – підрозділ організації, керівник якого контролює потоки витрат (відділ досліджень і розробок, відділ заробітної плати тощо).

Центр доходів – підрозділ організації, бюджет якого формується на отримуваних доходах або групових надходженнях (відділ збуту, відділ реалізації послуг тощо).

Центр інвестицій – підрозділ організації, бюджет якого розраховується на підставі вартостей активів, що використовуються для досягнення заданого рівня прибутку.

Центр прибутку – підрозділ організації, бюджет якого формується як різниця між доходами і витратами, тобто структурна одиниця організації, яка здатна самостійно забезпечувати прибуток.

Критерії оцінювання

Після вивчення теми студент повинен :

Знати:

- суть і зміст контролю;

- які є види та етапи контролю, його властивості;

- техніку проведення контролю.

Вміти:

- використовувати різні види контролю стосовно тих чи інших виробничо- господарських та особистісних ситуацій.

Рекомендована література

1. Гірняк О.М., Лазановський П.П. Менеджмент.-Л.: «Магнолія плюс», 2006

2. Михайлов С.І. Менеджменнт.-В.: «Нова книга», 2006

3. Осовська Г.В., Осовський О.А. Основи менеджменту.- К.: «Кондор», 2008.

Тема: «Комунікації в системі менеджменту»

Самостійна робота № 10

«Процес комунікації і його складові»

Використовуючи рекомендовану літературу ознайомитись з наступними поняттями

1. Процес комунікації. Поняття “комунікація” та її роль у системі управління. Модель процесу комунікації. Основні етапи процесу комунікації (формування концепції обміну інформацією; кодування і вибір каналу; передавання повідомлення; декодування; усвідомлення змісту ідеї відправника; зворотній зв’язок). Змістовна характеристика етапів процесу комунікації.

2. Міжособові та організаційні комунікації. Основні методи міжособових комунікацій: усна; письмова; невербальна. Переваги й недоліки кожного з методів міжособових комунікацій. Поняття «організаційні комунікації». Формальні і неформальні комунікації в організації. Міжрівневі, горизонтальні та діагональні комунікації. Комунікаційні мережі. Базові типи комунікаційних мереж і критерії ефективності їх застосування. Мережа неформальних комунікацій.

3. Управління комунікаційними процесами. Перешкоди на шляху до ефективної комунікації: фільтрація; вибіркове сприйняття; семантичні перешкоди; поганий зворотній зв’язок; соціокультурні відмінності між відправником та одержувачем повідомлення; інформаційні перевантаження. Методи подолання перешкод до ефективної комунікації. “Вікно Джохарі”. Стиль міжособових комунікацій. Стратегії підвищення ефективності комунікацій.

Скласти конспект, давши відповіді на запитання:

1. Дайте визначення поняття “комунікація” і поясніть, чому вона є важливою для менеджера.

2. Назвіть основні елементи комунікації.

3. Як відбувається процес комунікації? Охарактеризуйте зміст основних етапів процесу комунікації.

4. Які Ви знаєте методи комунікації? У чому переваги й недоліки кожного з них?

5. Охарактеризуйте основні форми невербальної комунікації.

6. Які фактори і як обумовлюють вибір носія інформації для комунікації в ситуаційній моделі Ленгела-Дафта?

7. Що таке формальні й неформальні комунікації? Яку роль відіграють неформальні комунікації в управлінні організацією?

8. У чому Ви бачите специфіку нисхідних, висхідних і горизонтальних комунікацій? Які типи повідомлень передаються в їх межах?

9. Які фактори перешкоджають ефективній комунікації? Поясніть механізми їх впливу на комунікаційний процес.

10. За допомогою яких методів можна подолати перешкоди до ефективної комунікації та удосконалити комунікаційні процеси в організації?

Відповісти письмово на тести:

1. Організаційні комунікації – це:

а) комунікації між двома або більше організаціями;

б) обмін інформацією, що забезпечує взаєморозуміння між відправником та одержувачем інформації;

в) комунікації між двома або більше особами;

г) комунікації з урахуванням ієрархії влади в організації.

2. Комунікація – це:

а) обмін інформацією між двома або більше особами;

б) передача інформації однієї особи іншій;

в) обмін інформацією, який забезпечує взаєморозуміння між відправником та одержувачем інформації.

3. Комунікаційна мережа являє собою:

а) сукупність каналів комунікації;

б) сукупність методів комунікації;

в) форму поєднання індивідуумів, які беруть участь в процесі комунікації;

г) сукупність засобів комунікації.

4. Мережа неформальних комунікацій називається:

а) розкладеною мережею;

б) ланцюговою мережею;

в) “виноградною лозою”;

г) кільцевою мережею.

5. Письмове повідомлення постачальника про зміну умов поставки являє собою:

а) вербальну комунікацію;

б) висхідну комунікацію;

в) нисхідну комунікацію;

г) горизонтальну комунікацію;

д) неформальну комунікацію.

Вивчити терміни: