Методи і методологія наукових досліджень

Лекція 3. Методи і методологія наукових досліджень

Логіка викладу: Поняття про методологію. Методи і методологія наукових досліджень. Загальнонаукові методи пізнання. Конкретні наукові методи психологічних досліджень. Математичне опрацювання даних психологічних досліджень. Проблема об'єктивності дослідницьких методів у психології.

Поняття про методологію

Значення методології наукового пізнання полягає в тому, що вона дозволяє:

- по-перше, з'ясувати справжню філософську основу наукового пізнання;

- по-друге, систематизувати на цій основі весь обсяг наукових знань;

- по-третє, створити умови для розробки нового, ще більш ефек­тивнішого напряму подальшого дослідження.

Методологія наукового дослідження — це найзагальніша форма організації науково-пізнавальної діяльності, що містить в собі принципи побудови наукового зна­ння, забезпечує відповідність його структури і змісту завданням до­слідження, включаючи методи, перевірку істинності отрима­них результатів та їх інтерпретацію.

Головним завданням методології наукового пізнання є ство­рення сучасного синтезу всіх накопичених наукових знань, що дозволить забезпечити всебічне використання досягнень науки в практичних цілях.

Отже, методологія науки вивчає ті методи, засоби і прийоми, за допомогою яких отримується і обґрунтовується нове знання в науці. Окрім цього, методологія вивчає також структуру науково­го знання взагалі, місце і роль в ньому різних форм пізнання, ме­тоди аналізу і побудови різних систем знання, тому в методології наукового дослідження виділяються динамічний і статичний ас­пекти.

Проводячи класифікацію методології наукових досліджень, можна виділити її три види:

- методологію як науку про загальний метод дослідження (за- гальнофілософська) – становить систему загальних умов і орієнтирів в пізнавальній діяльності;

- методологію як науку про загальнонаукові методи досліджен­ня (загальнонаукова) – представлена напрямами, кон­цепціями і системами наукового знання, які використовуються як засіб пізнавальної діяльності в різних галузях науки.;

- методологію як науку про загальнонаукові методи пізнання конкретної галузі науки – кожна галузь знання накопичує власний арсенал засобів науко­вого пізнання наукових об'єктів, що в цілому складає методологію даної галузі науки.

Можна виділити такі найбільш істотні зони використання мето­дології в науковому дослідженні:

- постановка проблеми;

- визначення предмета дослідження;

- створення наукової теорії;

- перевірка істинності теорії шляхом застосування практики;

- використання певної теорії для створення інших теорій;

- інтерпретація отриманих результатів.

Методологію наукового пізнання іноді ототожнюють з логікою наукового дослідження. Таке ототожнення не правомірне. Зміст ме­тодології наукового пізнання ширший, ніж зміст логіки наукового дослідження. Разом з тим логіка наукового пізнання є спільно з ме­тодологією основним елементом процесу пізнання.

Під логікою наукового дослідження розуміється певний порядок руху наукового пошуку. Дослідження вимагає певної логічної послі­довності, основу якої складає раціональне мислення, яке є віддзерка­ленням закономірностей реальної дійсності. Для того щоб мислення було таким, воно повинне відповідати трьом основним вимогам:

- бути визначеним, тобто бути точним, вільним від плу­таності;

- бути послідовним, тобто бути вільним від внутрішніх супер­ечностей, які руйнують зв'язки між ними;

- бути обґрунтованим, тобто не просто формулювати істину, але і вказувати на ті підстави, за якими вона за необхідності пови­нна бути визнана істинною.

Методи і методологія наукових досліджень

Діяльність людей у будь-якій її формі (наука, практика і таке інше) визначається цілим рядом чинників. Кінцевий її результат залежить від того, як здійснюється даний процес, які способи, при­йоми, засоби при цьому застосовуються. Це і є проблеми методу.

Метод (грец. — спосіб пізнання) — «шлях до чого-небудь», спосіб діяльності суб'єкта в будь-якій її формі.

Історія і сучасний стан пізнання і практики переконливо доводять, що далеко не кожний метод, чи система прин­ципів і інших засобів діяльності забезпечують успішне вирішення теоретичних і практичних проблем. Не тільки результат досліджен­ня, але і шлях, що веде до нього, повинні бути істинними.

Основна функція методу — внутрішня організація і регулюван­ня процесу пізнання або практичного перетворення того чи іншого об'єкта. Тому метод зводиться до су­купності певних правил, прийомів, способів, норм пізнання і дії.

Головне призначення будь-якого методу — на основі відпо­відних принципів (вимог, розпоряджень і таке інше) забезпечити успішне вирішення певних пізнавальних і практичних проблем, на­копичення знання, оптимальне функціонування і розвиток тих чи інших об'єктів.

Таким чином можливо визначити загальні вимоги до наукового методу:

· науковий метод повинен бути відносно точним. Він викорис­товується для отримання певних знань і вирішення конкретних завдань. Такими особливостями метод пізнання во­лодітиме тоді, коли загальні закономірності будуть рекон­струйовані у вигляді системи категорій і законів відповідної науки;

· однозначність. Знання, які отримують за допомогою конкрет­ного методу, не повинні бути логічно суперечливими. Одно­значність методу не виключає можливості різних поглядів зо одного і того ж питання;

· стійкість. Методи повинні бути відносно постійними, стійки­ми. Ця постійність зберігається в його основних рисах, хоча один і той же метод, досягнувши істини, може найбільш рельєфно виступати в якійсь із сторін дослідження;

· ефективність. Ефективність методів виражається в можливос­ті досягти мети з мінімальними зусиллями і максимальним ре­зультатом за певну кількість кроків;

· економічність. Якщо метод економний, то мета в пізнанні до­сягається без введення ряду додаткових допоміжних правил, понять, принципів;

· простота. Метод науки повинен бути простим, тобто доступ­ним для розуміння і використання в пізнанні. Метод простий, якщо він сам по собі, або без істотних змін і доповнень цілком достат­ній для пізнання предмету;

· плідність. Плідність методу означає, що метод повинен давати можливість отримувати знання, організовані в систему, де ко­жен елемент виразно позначений і охарактеризова­ний за своїм місцем у системі.

Будь-який науковий метод розробляється на основі певної тео­рії, яка тим самим виступає його необхідною передумовою.

Ефективність того чи іншого методу обумовлена змістовністю, фундаментальністю теорії, яка відображається в методі.

Класифікація методів:

1. Філософські методи: серед них найбільш стародавніми є діа­лектичний і метафізичний, аналітичний (характерний для сучасної аналітичної філософії), інтуїтивний, фе­номенологічний, герменевтика (розуміння) і таке інше.

2. Загальнонаукові підходи і методи дослідження, які отримали широкий розвиток і застосування в науці.

3. Суто наукові (конкретні) методи — сукупність способів, принципів піз­нання, дослідницьких прийомів і процедур, вживаних в тій або ін­шій науці.

4. Дисциплінарні методи — система прийомів, вживаних в тій або іншій науковій дисципліні, галузі на­уки або виникли на стиках наук. Кожна фундаментальна наука є комплексом дисциплін, які мають свій специфічний предмет і свої своєрідні методи дослідження.

5. Методи міждисциплінарного дослідження — сукупність синтетичних, інтеграційних способів (які виникли як результат по­єднання елементів різних рівнів методології), спрямованих голо­вним чином на різні наукові дисципліни. Широке застосування ці методи знайшли в реалізації комплексних наукових програм.